Відділ краєзнавства ВОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Оборонні бої на Вінниччині 1941 р.

2012-01-16T07:33:00.000-08:00

Як видно із попередньо написаного, перед війною Вінниччина опинилася в тилу двох фронтів – Південно-Західного (далі ПЗФ) і Південного (ПФ).

Бої в небі Вінниччини розпочалися вже на другий день війни.

Під натиском ворожих армій, знесилені в попередніх боях, війська радянських 6-ї, 26-ї і 12-ї армій ПЗФ, 18-а армія ПФ поступово відходили до західних районів області. З півдня, до Дністра відходила 9-а армія ПФ.

Тому штаб Південного фронту перемістився 8 липня до міста Первомайськ (Миколаївська область). А границя розмежування між двома фронтами перемістилася на південь, на лінію Монастирище (тепер Черкаська область) – Сокілець – Копайгород (всі пункти для ПЗФ).

12 липня управління 26-ї армії було виведено до міста Переяслав, а її війська були підпорядковані командуванню 12-ї армії. Таким чином, ворожий наступ спрямували воїни 6-ї, 12-ї та 18-ї армій двох фронтів. Командували арміями (відповідно генерал-лейтенант Іван Миколайович Музиченко, генерал-майор Павло Григорович Понєдєлін та генерал-лейтенант Андрій Кирилович Смірнов).

Радянське командування великі надії покладало на те, що ворожий наступ буде затриманий на лінії так званих укріплених районів (УРіВ), побудованих в тридцятих роках минулого століття. Але на цей час вони вже застаріли, і, головне, що більшість об’єктів не були зайняті військами. Тому лінія УРіВ була відносно легко прорвана німцями.

Бої на сухопутті області розпочалися 7 липня, коли в районі с. Бронниця (біля Могилева-Подільського) ворогу вдалося захопити невеликий плацдарм на лівому березі Дністра. Але цей плацдарм був скоро ліквідований.

В середині липня німецьке командування розпочало операцію по оточенню радянських армій. Планувалося ударами з півночі, заходу і півдня оточити на Вінниччині війська трьох наших армій.

15 липня був захоплений Козятин, 16 – Бар, 17 – Жмеринка. Звідти німці продовжили наступ на Вінницю.

17 липня частини німецької 11-ї армії провели велику переправу через Дністер в районі села Бронниця. Все було підготовлено для кидка на північ, до з’єднання з німецькою 17-ю армією. Для наших трьох армій виникла смертельна небезпека оточення. Але завдяки мужності екіпажу бомбардувальника 132-го швидкісного бомбардувального авіаполку в складі командира Локтєва Т.В., штурмана Навроцького М.О. і стрільця-радиста Бражникова І.М., які скинули бомби з палаючого літака, переправа була знищена. Локтєв загинув і був посмертно нагороджений орденом Леніна. Живі члени екіпажу 27 березня 1942 року були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Завдяки цьому подвигу наші армії виграли два дні, такі надзвичайно важливі в той грізний час.

В липні 1941 р. Вінниччиною відступала і 96-а Вінницька імені Яна Фабріціуса гірсько-стрілецька девізія 18-ї армії. Вона була сформована у Вінниці в грудні 1923 року. Під час цих боїв прославився 209-й гірсько-стрілецький полк майора Геннадія Валерійовича Міклея. За ці подвиги, особливо в районі Тростянця, командир був 9 листопада 1941 р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

21 липня, після кількаденних боїв, була окупована Вінниця, а до кінця липня – вся територія області.

Настали чорні дні окупації. Але це тема нашого подальшого розділу.

Підпорядкування території Вінниччини в системі військових округів на Україні в 1941 році

2011-11-23T01:52:00.000-08:00

Краєзнавчі розвідки

Щоб правильно зорієнтуватися в літературі про оборонні бої, нагадаю про підпорядкування Вінниччини в системі військових округів.

Територія області до 21 червня 1941 р. входила до складу двох військових округів: Київського особливого (КОВО) та Одеського (ОдВО).

Розподільча лінія між ними пролягала від села Худяки (тепер Черкаський район сусідньої області), через Умань, Вапнярку, виключаючи Джурин, Калюг (тепер село Новоушицького району Хмельницької області), виключаючи Коржеуці (Бричанський район Молдавії) і Пашкані.

Але цей розподіл різко змінився після прийняття 21 червня 1941 року секретної постанови Політбюро ЦК ВКП(б) про організацію Південного фронту в складі двох армій з місцеперебуванням військової ради фронту у Вінниці.

До складу фронту були включені: 9-а армія ОдВО та 18-а армія, яка формувалася із військ Південно-Західного фронту.

Розподільча лінія між Південно-Західним і Південним фронтами проходила від Черкас, через Вінницю, Бар, Отиня (тепер Івано-Франківська область), Вале-Вишеулуй (Румунія). Всі пункти, крім Отиня, виключно відносились до Південного фронту.

Командувач військами фронту став генерал армії Іван Володимирович Тюлєнєв (який залишився командуючим Московського військового округу).

Штаб фронту прибув з Москви до Вінниці і з 25 червня прийняв командування військами. Він розмістився в підземному командному пункті, спорудженому в крутому правобережному березі Південного Бугу, а також в будинках, які були над ним (тепер – це територія військово-медичного центру по вулиці Свердлова).

Далі: Оборонні бої на Вінниччині в 1941 році.

Краєзнавчі розвідки

2011-11-23T01:42:00.000-08:00

Сьогодні ми маємо змогу познайомити Вас з дослідженнями відомого вінницького краєзнавця Ярослава Андрійовича Бранька.

Шановні користувачі!

Пройшло 70 років з дня початку Великої Вітчизняної війни. Але до цього часу в її історії залишається багато недосліджених і маловідомих питань.

Тому я пропоную розглянути ряд таких моментів військових подій на Вінниччині під час війни.

Якщо Вас зацікавлять ці матеріали, прошу звертатись до краєзнавчого відділу Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва, де знайдете список літератури і джерел.

Доповнюйте, дискутуйте, щоби краще дослідити історію тих трагічних і героїчних днів.

З повагою Бранько Ярослав Андрійович, краєзнавець.

Родом з Вінниччини

2011-11-08T02:33:00.000-08:00

Поет-пісняр, художник-живописець Леонід Андрійович Завальнюк народився 20.10.1931 у селі Мервин Оратівського району. Жив в Україні тільки у ранньому дитинстві, після смерті матері ріс сиротою. Навчався у ремісничому училищі. Після складних поневірянь на шахтах і заводах України й Росії доля закинула його на Алтай, Новосибірськ. Уродженець Вінниччини, Л.Завальнюк другою батьківщиною вважав Благовєщенськ, де у 50-х рр. проходив військову службу і де в у 1953 р. вийшов з друку перший його збірник віршів «В пути», згодом ще вісім поетичних збірок. Навчався у Новосибірському індустріальному технікумі. У 1960 р. Леонід Андрійович закінчив Московський літературний інститут ім. М.Горького (семінар поета Л.Ошаніна). З 1962 р. наш земляк був членом Союзу письменників СРСР. З 1964 р. жив у Москві, хоча в російській літературі вважався письменником Далекого Сходу.

За роки життя він встиг видати понад сорок поетичних збірок, його поезії друкувалися в російських літературних журналах «Новый мир», «Октябрь». Як поет-пісняр Леонід Завальнюк для зірок радянської естради написав понад три десятки пісень: для Й.Кобзона («Не покидает нас весна», «Баллада о времени»), С.Ротару («Не забывай», «Осенняя мелодия», «Ожидание»), В.Леонтьєва («Сожалею»), А.Пугачової, В.Толкунової та ін. на музику П.Аєдоницького, Ю.Саульського, Л.Лядової, О.Зацепіна, Є.Птичкіна, Д.Тухманова… Після виходу кінофільму «Чародеи» вся країна співала пісню про «три белых коня: декабрь, январь и февраль» з його словами.

За книгою Л.Завальнюка було знято фільм «Человек, которого я люблю», він також писав сценарії до мультфільмів і дитячих кінофільмів. На жаль, жодна із його книг не була видана в Україні.

В мистецьких колах Леонід Завальнюк відомий і як художник-живописець. Його твори знаходяться в приватних колекціях в Росії, Англії, Італії, Фінляндії, США. У грудні 2006 р. в Галереї Міжнародного університету в Москві проходила персональна виставка робіт Леоніда Завальнюка «Красный стон».

Помер наш земляк 7 грудня 2010 р. у Москві, де прожив останні 40 років і похований на Троєкуровському цвинтарі.

Відкрив нове ім’я для вінничан письменник Іван Волошенюк.

Ференц Ліст і Кароліна Вітгенштейн: драма великого кохання

2011-10-18T00:43:00.000-07:00

2011 року весь світ відзначає 200-річчя з дня народження Ференца Ліста. Народився видатний угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист і громадський діяч 22 жовтня 1811 року. Багатогранна творча діяльність Ференца Ліста нараховує понад 1300 музичних творів найрізноманітніших жанрів. Серед найпопулярніших фортепіанних творів композитора – «Мрії кохання», 19 Угорських рапсодій, цикл із 12 «Трансцендентних етюдів», три цикли невеликих п'єс під назвою «Роки мандрівок».Ліста називали «королем фортепіано». Висока виконавська майстерність і вміння організовувати видовищні концертні програми зробили музиканта відомим у всій Європі. Українське турне музиканта відбулося у 1847-1848 роках. Ліст дав концерти у багатьох українських містах – Києві, Чернівцях, Єлисаветграді (тепер Кіровоград), Житомирі, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.

Під час гастролей у Києві у лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн, близька дружба з якою тривала протягом усього його життя. Саме цій жінці композитор присвятив усі свої симфонічні поеми. Кароліна Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Воронівцях (тепер Хмільницький район), у якому гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він написав п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», які увійшли до створеного у 1847–1848 роках циклу «Колоски Воронівець».

Про драму великого кохання розповідає в своїй книзі у своїй книзі «Ференц Ліст і Кароліна Вітгенштейн: драма великого кохання» відомий краєзнавець, наш земляк Микола Дорош, презентація якої відбудеться 20 жовтня 2011 року, о 14 годині, у відділі літератури та інформації з гуманітарних наук Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва.

Понад 600 років стоїть місто Вінниця на мальовничих берегах Південного Бугу

2011-09-14T03:35:00.001-07:00

На сторінках нашого блогу ми вже представляли одну з легенд про виникнення нашого міста, походження його назви. Пропонуємо ще одну легенду про зв'язок назви річки Віннички з містом, яку записала у 1959 році відома вінницька фольклористка Є.В. Горб.

Прийшов на берег Бугу чоловік, поставив собі хату і зажив з жінкою. Мав двох дочок. Одну ласкаво називав Вишенькою, а другу - Вінничкою. Росли дівчата, як ягоди, рум'яні та веселі. А коли виросли, то одружив їх з працьовитими риболовами. Поставила Вишенька з своїм чоловікам дерев'яну хату на правім березі Бугу, а Вінничка - на лівому. Рубали ліс, випалювали пні, землю орали і жито засівали. В дуплах мед вибирали...

Одного разу зірвався сильний вітер, завив. Птиці перестали співати, сонце зайшло за чорну хмару. То не вітер вив, не буря надходила, а страшні вороженьки понад Бугом чорний копоть підняпи. Оточили зненацька домівки Вишеньки і Віннички, хотіли всіх в полон забрати, на східних ринках молодичок продати. Виходу не було. Краще смерть, ніж довга і чорна неволя. Вінничка першою запалила свою хату. Сестра Вишенька побачила вогонь за Бугом і також розвела вогонь в оточеній хаті.

Як дві свічки, палало сухе дерево, тріскотів вогонь. Від пекучого жару та їдкого диму трісли серця двох сестер...

Проминули літа. Багато вод у Бузі протекло. Прийшли нові люди сюди, осіли, побачили згарища, дізналися про гірку долю Віннички і Вишеньки. На пам'ять добру про них назвали їх іменами річки, що несуть свої води до Південного Бугу. Побудували тут фортецю, а місто біля неї назвали іменем річки Вінницею.

Життя, пов'язане з Поділлям

2011-08-06T00:39:00.000-07:00

Про перебування на Поділлі відомого данського поета, фольклориста, перекладача, вченого-лінгвіста Тора Ланге відомо небагатьом нашим землякам, хоча він зробив надзвичайно багато для популяризації в Данії української культури, перекинувши місток дружби до данського народу.
Народився Тор Неве Ланге 9 квітня 1851 року в Копенгагені. 1869 року він вступив до Копенгагенського університету. З 1875 року жив і працював у Росії, з 1887 по 1906 рр. – данський консул у Москві.
Вийшовши у відставку, Т. Ланге мешкав у садибі своєї дружини Наталії Протопопової у селі Нападівка Липовецького району, де займався літературою, сільським господарством. Це подільське село стало другою батьківщиною для данського письменника. Тут він 22 лютого 1915 р. помер i був похований у фамiльному склепi Протопопових. Лише в 1920-их його прах родичi перевезли в Копенгаген.

Нападівський палац Протопопових майже на століття пережив свого останнього господаря, хоча сьогодні теж доживає свого віку, мовчки чекаючи порятунку, реставрації. Він один з об’єктів, включених до обласної програми підтримки та популяризації архітектурних пам’яток, як перспективний з точки зору відвідування туристами. Якщо зараз нічого не зробити, то палац буде втрачений…

Він був другом бібліотеки

2011-08-04T07:03:00.000-07:00

Працівники бібліотеки глибоко сумують з приводу важкої втрати – смерті великого друга бібліотеки, літературознавця, краєзнавця, професора Вінницького ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського Бориса Васильовича Хоменка (31.07.2011).
Він – один з перших читачів бібліотеки, відкритій після звільнення Вінниці від фашистів; був її шанувальником до самої смерті. Борис Васильович був активним учасником багатьох бібліотечних заходів: науково-практичних конференцій, літературно-мистецьких вечорів, презентацій книг. Адже саме за його участю працівниками бібліотеки було підготовлено та видано цілу низку біобібліографічних покажчиків присвячених зокрема життю і творчості Степана Руданського, Марко Вовчок, темі “Тарас Шевченко і Вінниччина”, а також покажчика “Мова – невмирущий скарб народу” та інших, які дістали високу оцінку у фахових виданнях. Борис Васильович підготував значну кількість статей до щорічного хронологічного довідника “Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини”, був консультантом у підготовці багатьох інших видань бібліотеки, писав до них передмови. Разом з колишнім директором бібліотеки В.Ф. Циганюком видав змістовну книгу “Подільськими стежками Михайла Коцюбинського”. Великим книголюбом, світлою людиною Борис Васильович залишиться в пам’яті працівників “Тімірязєвки”.

Перемога вінничанки на "Коронації слова-2011"

2011-06-09T01:00:00.000-07:00

У Києві відбулася церемонія нагородження переможців літературного конкурсу «Коронація слова-2011». Першу премію у номінації «Романи» отримала вінничанка Вікторія Гранецька, за твір «Мантра-Оману». Рукопис, який вона подала на «Коронацію» – її перший завершений твір. Вікторія писала його протягом трьох місяців, спеціально на конкурс, а ідею виношувала два роки. Переможниця конкурсу раніше ніколи ніде не друкувалася. Працює особистим помічником керівника в одній із вінницьких фірм. Після перемоги у конкурсі дівчина вирішила, що буде письменницею. В романі «Мантра-омана» йдеться про те, як головна героїня накладає на себе руки, перед тим написавши текст, який видає її мати-письменниця. Вихід книжки планується на другу половину 2011 року.

Пам’ятник польовій кухні

2011-06-01T12:22:00.001-07:00

На сторінках нашого блогу у публікації “Кухня на колесах” ми вже писали про легендарний винахід офіцера царської армії Антона Турчановича, який свого часу проживав у містечку Брацлав, що на Вінниччині. А нещодавно на благодійні кошти тут встановлено єдиний в Україні і другий у світі пам’ятник польовій кухні. Місцеві жителі вирішили у такий спосіб вшанувати пам’ять земляка-винахідника.

Анатолію Григоровичу Гончару – 70!

2011-05-25T05:06:00.000-07:00

Гончар Анатолій Григорович, він же – Анат Згар, заслужений журналіст України, поет, публіцист, громадський діяч, голова спілки учасників бойових дій в Афганістані м. Вінниця, автор семи художньо-документальних книг на тему афганської війни, восьми поетичних книг у травні місяці святкує свій 70 рік народження і 50-річчя творчої діяльності. Член Національної спілки журналістів України.

26 травня у Вінницькій ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбудеться творча зустріч з Анатолієм Григоровичем з нагоди презентації нової книги «Коріння, або «Ми - діти України».

«Коріння, або «Ми - діти України» – 16-та книга автора. У ній він у художньо-документальній формі за допомогою світлин і слів розповідає про свій великий рід, нащадки якого живуть не тільки в Україні, а пустили життєве коріння у багатьох країнах світу.

«Ян Потоцький — вчений, історик, краєзнавець»

2011-04-08T06:44:00.000-07:00

29 березня 2011 року у Літині в Подільському народному університеті Культури (ПНУК) відбулась краєзнавча конференція «Ян Потоцький – вчений, історик, краєзнавець», яка була присвячена 250-річчю від дня народження уславленого земляка і проходила в рамках програми «Люблю тебе, мій краю!». Організаторами конференції виступили Літинська районна бібліотека та Подільський народний університет Культури за сприяння Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва та Народознавчого Центру «Скарби Поділля» (с. Уладівка).

У конференції взяли участь представники культурної громадськості м. Вінниці, м. Хмільника, смт Літина, с. Уладівки. Серед них директор Народознавчого Центру «Скарби Поділля», вчитель Уладівської школи № 2 1-2 ступенів, Лауреат премії Олекси Гірника Павло Ткачук, головний архітектор м. Хмільника – Михайло Загниборода, старший науковий співробітник Вінницького обласного краєзнавчого музею – Алла Ліпська, бібліограф І-ї категорії відділу літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва - Галина Авраменко, бібліограф-краєзнавець Літинської районної бібліотеки - Ніна Римаренко, голова Ради ПНУК - Наталія Щепілова, керівник прес-центру Подільського народного університету Культури – Сергій Дудник, краєзнавець, громадський діяч – Іван Бурлака та інші. Висвітлена в конференції проблема потребує подальшого вивчення і дослідження.

Науково-краєзнавчий клуб "Дослідник краю"

2011-04-01T02:46:00.000-07:00

31 березня 2011 р.при відділі літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва створено науково-краєзнавчий клуб "Дослідник краю", метою якого є об’єднання краєзнавців м. Вінниці та області, користувачів нашої бібліотеки для вивчення історії краю та сучасного соціально-економічного, культурного, літературного життя області, обміну досвідом краєзнавців Вінниччини, розвитку краєзнавчих досліджень, популяризації краєзнавчих знань серед широкого кола громадськості. На першому організаційному засіданні також відбулася презентація книги нашого земляка П.В. Синюка "Станіславчик: погляд у минуле". Запрошуємо краєзнавців Вінниччини до співпраці.

2011-04-01T02:41:00.000-07:00

«Пісні ніжного волоцюги»

2011-03-22T05:55:00.000-07:00

21 березня у Вінницькій ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відомий вінницький поет і журналіст Михайло Каменюк презентував книгу сучасної поезії «Пісні ніжного волоцюги».

Сподіваємося, що ліричний щоденник, іронічний репортаж, медитація, віршована епістола, примхлива асоціація й літературна алюзія «Пісні ніжного волоцюги» знайде свого читача.

Весна визволення

2011-03-17T08:28:00.000-07:00

У кінці березня 1944 року військами 1-го Українського фронту Вінниччина була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Наступальному пориву визволителів у значній мірі сприяла активна боротьба у тилу ворога вінницьких партизанів та підпільників.

Більше, ніж півстоліття відділяє нас від тих березневих подій весни визволення. На жаль, з роками все менше і менше залишається з нами безпосередніх учасників-вінничан визвольних боїв за нашу область. На сьогодні залишилося в живих лише 6 чоловік, які брали участь у визволенні Вінниці. Наймолодшому з них 80 років. Імена визволителів навічно будуть з нами як приклад мужності, немеркнучого героїзму, синівської відданості матері-Вітчизні.

На шану і данину пам’яті учасникам визволення Вінниччини 17 березня 2010 р. у Вінницькій ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва відбулася презентація книг вінницьких науковців-істориків: «Жизнь в оккупации. Винницкая область. 1941-1944 гг.» (автори-укладачі В.Ю.Васильєв, Р.Ю.Подкур, С.Д.Гальчак та ін.) та «Визволення Вінниччини від нацистських загарбників» С.Д.Гальчака.

Книга «Жизнь в оккупации. Винницкая область. 1941-1944 гг.» вийшов у серії «Документы советской истории» та містить документальні дані про життя населення Вінницької області під час німецької та румунської окупації 1941-1944 рр.

У монографії С.Гальчака «Визволення Вінниччини від нацистських загарбників». Ці дослідження унікальні не лише за змістом, гуманістичною спрямованістю, а й за комплексом використаних джерел, які включають архівні матеріали України та Російської Федерації, мемуари та періодику.

З переліком літератури «Подвигу жити у віках» про Вінниччину у Великій Вітчизняній війні можна ознайомитися на сайті нашої бібліотеки.

Зі святом весни!

2011-03-06T06:48:00.000-08:00

З ледь відчутним весняним подихом приходить до нас чудове жіноче свято – 8 Березня. Цей день несе у світ ніжність і красу. Все найсвітліше, що є у нашому житті – весна, радість, щастя, кохання, пов’язане з жінкою – берегинею роду людського.

Шановні жінки прийміть сердечні вітання з нагоди чудового весняного свята! Щиро бажаємо міцного здоров’я, невичерпної енергії й наснаги в усіх Ваших добрих справах. Хай таланить Вам завжди і в усьому, а доля стелиться рушником достатку та благополуччя.

Явдоха Зуїха

2011-03-01T12:22:00.000-08:00

Вінниччина багата на жіночі таланти, котрі не тільки здивували своєю творчістю світ, а й піднеслися до рівня національних символів. До них належить народна співачка Явдоха Зуїха, яка стала живою легендою XX століття, її ім’я відоме на всіх континентах, ввійшло до багатьох енциклопедій світу.

1 березня, минає 156 років від дня народження нашої землячки, фольклористки і народної співачки Явдохи Зуїхи. Народилась вона у селі Кущинці Гайсинського району Вінницької області.

Явдоха Микитівна була неписьменною, але володіла феноменальною пам'яттю, хорошим природним голосом і своєрідною манерою виконання. З її уст відомий фольклорист Вінниччини Гнат Танцюра записав 1008 народних пісень, близько 400 прислів'їв та приказок, 156 казок, велику кількість загадок і етнографічних матеріалів.

Леся Українка і Поділля

2011-02-24T08:58:00.001-08:00

25 лютого 2011 року виповнюється 140 років від дня народження Лесі Українки (1871-1913) – видатної української поетеси, драматурга, громадської діячки.

Рідко в якому іншому краї України народилася чи проживала така сила силенна митців, найбільше – літераторів, як на благословенній Вінниччині. Леся Українка, природжена і на все своє короткочасне життя вірна волинянка, дотикалася до Подільського краю лише проїздом або кількаденними наїздами до своїх родичів, що жили в Могилеві-Подільському. А проте, саме їй належить найпам’ятніший, найяскравіший з усіх ліричних рядків, будь-коли присвячених Поділлю.

Красо України, Подолля!

Розкинулась мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!…..

Про зв’язки Лесі Українки з Вінниччиною вас ознайомить перегляд літератури «Довго щирими словами до людей промовлятиму я» (відділ літератури та інформації з питань краєзнавства).

День захисника Вітчизни!

2011-02-22T10:18:00.000-08:00

Щиро вітаємо всіх із справжнім чоловічим святом, історія якого сягає початку минулого століття, - Днем захисника Вітчизни!

23 лютого – визначна дата для всіх чоловіків, хто колись мав честь носити погони і військову форму, а також – для всіх жінок, які з тривогою і гордістю чекали на повернення з лав Збройних сил своїх синів, братів, коханих.

...Щира шана і подяка

Хлопцям, молодим солдатам,

Що строкову службу чесно

Сприйняли, як борг почесний!..

Тож вшануймо в день святковий

Всіх без винятку військових!

Завдяки їх чесній службі

Живемо у мирі, дружбі!

Адже мир тоді панує,

Коли армія чатує!

Наталія Козленко

Визначні місця Вінниччини

2011-02-15T03:53:00.000-08:00

15.02.2011 року фахівцями відділу літератури та інформації з питань краєзнавства та відділу попереднього замовлення Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва проведено інформаційну годину “Перлини Поділля – визначні місця Вінниччини” для вихованців Вінницького обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями “Обрій”. Завершився захід демонстрацією фільму “Серце Поділля” (про Немирів).

Наша пам’ять і біль

2011-02-14T06:46:00.000-08:00

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 22-а річниця виведення радянських військ із Афганістану.

Афганістан болить у нас в душі.

На тій землі ви всі були чужі.

Та ви солдати. Вам дано наказ,

Те пекло ви згадали сотні раз.

Н. Смаглюк

22 роки минуло з того часу, як тисячі молодих людей пройшли випробування вогнем, проявили себе справжніми патріотами під час дев’ятирічної війни в Афганістані. Плин часу не затьмарив спогадів про цю війну. До сьогодні болять серця солдат та офіцерів, і пам’ять продовжує нагадувати про ті жахливі часи.

Через страхітливі жорна Афганської війни пройшло більше 3-х тисяч уродженців Вінниччини - офіцерів, прапорщиків, рядових, вільнонайманих. Ця війна забрала понад 170 життів вінничан.

Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя, виконуючи солдатський обов'язок.

До дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав відділ літератури та інформації з питань краєзнавства підготував перегляд видань "Пекучий біль Афганістану..."

Для нього світлом було слово

2011-02-10T00:42:00.000-08:00

Багатий наш Вінницький край скарбами землі, історичними подіями та видатними людьми. Вагоме місце у цій плеяді знаменитостей займає талановитий поет, перекладач, громадський і літературний діяч – людина “складної долі”, Володимир Омелянович Забаштанський.

9 лютого у Вінницькій ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулася презентація бібліографічного покажчика “Для нього світлом було слово” присвяченого 70-річчю від дня народження поета.

1 лютого 2011 р. Вінницькій організації Спілки письменників України – 40 років

2011-02-01T23:09:00.000-08:00

Наше чарівне Поділля вигодувало

своїм насущним хлібом і виплекало

своєю поезією чудових митців, які

стали красою і окрасою нашої країни.

М. Стельмах

З кращими доробками вінницьких спілчан вас ознайомить перегляд «Літературне сузір’я Вінниччини» у відділі літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва.

Народної ниви жниця Настя Присяжнюк

2011-01-29T07:09:00.000-08:00

Настя Андріанівна Присяжнюк (м. Погребище, Вінницької області, 1894 -1987 р.р.) – наша землячка, відома на Вінниччині і в Україні фольклористка, чудовий педагог, краєзнавець і людина неповторного обдарування. Її життєва нива була довгою і врожайною, попри лиховісні бурі, холодні вітри та пекучі суховії.

Учителька за фахом, вона присвятила себе навчанню й вихованню дітей. А як глибокий знавець і шанувальник народної творчості, понад 70 років віддала збиранню, вивченню і популяризації українського фольклору.

27 січня 2011 року у Вінницькій ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва відбулася презентація книги Ганни Волошенюк «Народної ниви жниця Настя Присяжнюк» (Вінниця, 2010), організована обласною бібліотекою, спільно з Вінницьким обласним центром народної творчості.

Ця книга – уклін світлій пам'яті Насті Присяжнюк. Десять років листування з журналісткою і природознавцем Ганною Волошенюк, дають уяву про велич і різнобічний талант незвичайної жінки – української патріотки, потужної сподвижниці на ниві національної культури.

З книгою можна ознайомитись завітавши до нашої бібліотеки.

Усміхнена слава поета у рідній країні живе

2011-01-22T04:30:00.000-08:00

20 січня 2011 р. у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. К.А. Тімірязєва пройшла презентація біобібліографічного покажчика “Подільський сміхотворець”, присвяченого 75-річчю від дня народження поета-гумориста Анатолія Гарматюка.

Подільський сміхотворець

2011-01-18T07:12:00.000-08:00

Анатолій Гарматюк – відомий майстер сатири та гумору ХХ ст.

Поет-гуморист народився на Вінниччині; молоді роки його промайнули в м. Чортків Тернопільської області; як літератор сформувався на Донеччині, а творчу зрілість зустрів, повернувшись на Вінниччину.

Саме на вінницькій землі письменник видав цілу низку цікавих книг, завоював прихильність і популярність у читачів, посів належне місце серед відомих українських письменників. Анатолій Гарматюк – автор понад двадцяти книг сатири і гумору, за які удостоєний літературно-мистецьких премій імені Степана Олійника, Микити Годованця, Степана Руданського.

До 75-річчя від дня народження Анатолія Гарматюка Вінницька ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва підготувала біобібліографічний покажчик “Подільський сміхотворець”, присвячений життю і творчості письменника, презентація якого відбудеться 20 січня 2011 р.

Якщо, ви бажаєте почитати гуморески Анатолія Гарматюка завітайте до нашої бібліотеки.

З Новим роком та Різдвом Христовим!

2010-12-29T06:43:00.000-08:00

Від щирого серця вітаємо Вас з Новим роком та Різдвом Христовим!

Нехай ці веселі свята принесуть у Ваш дім радість, затишок та добробут, благополуччя, родинне тепло та злагоду, щирих друзів та партнерів, шану і любов від рідних та близьких Вам людей, щасливих та радісних подій!

Різдво на Поділлі

2010-12-29T06:30:00.000-08:00

От і наступають свята. Чекати залишилося недовго. Скоро одне із найбільших свят християн – Різдво Христове. То ж, які особливості святкування подільського Різдва?

Різдву на Поділлі завжди передували серйозні приготування. Інтер'єр житла набирав святкового вигляду, а трапеза напередодні Різдва (Святвечір, багата кутя, вілія), як і всюди на Україні, носила урочистий характер і виливалась у справжній ритуал. За народними уявленнями, всі предмети, які стосувались обрядового столу, набували чудодійної сили і відігравали роль важливого магічного або лікувального засобу. На покуті під образами розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщик з кутею, підсолодженою медом, з маком та горішками. Земляну долівку або підлогу вкривали соломою.

Святковий стіл у подільських селах також застилали сіном, по кутках клали часник, який виконував роль оберегу, а потім покривали скатертиною - «обрусом». Подекуди під стіл клали сокиру. На неї всі члени родини ставили ноги, «щоб були такими ж міцними».

Сама вечеря складалася, як правило, із 12 страв і включала майже всі наявні у господарстві продукти, за винятком скоромних, заборонених у піст. Різноманітна і багата їжа в цей день, за народними уявленнями, повинна була забезпечити добробут людей у наступному році. Тому навіть найбідніший селянин докладав усіх зусиль, щоб зустріти Різдво якнайкраще. Починали їсти з куті. Серед подолян, як і в цілому, на Україні, широко побутувало повір’я, що душі померлих родичів беруть участь у святковій трапезі, їх обов’язково згадували добрим словом. Для них після вечері залишали рештки їжі на столі (мити посуд у цей день вважалось гріхом).

За давньою, ще дохристиянською традицією, на Святвечір відбувається обмін ритуальними стравами. Вечерю яку надсилали родичам, хрещеним батькам, бабі-повитусі, складалася, як правило, з головних ритуальних страв столу: куті, риби, книшів, пирогів тощо. Приймаючи обрядову їжу, господарі дякували і теж передавали дари – такі самі страви зі свого стола. Таким чином, обмін ритуальною вечерею символізував спорідненість сімей, їхню приязнь і взаємну щирість. Дітей, які приносили вечерю, частували, обдаровували гостинцями – пиріжками, горіхами, яблуками, цукерками.

Напередодні або в перший день Різдва, звечора починали колядувати. Давня традиція колядування, як і щедрування, полягала в тому, що групи чоловіків, парубочої молоді заходили на подвір’я кожної хати, піснями славили господарів, бажали їм здоров’я, достатку, виконували ряд обрядів, дійств, за що отримували певну винагороду.

Леоніду Куцому – 70!

2010-11-18T05:48:00.000-08:00

Сміх буває і лукавим, і саркастичним, і добродушним, але не бездумним і не бездушним. Ось у цьому і найголовніший талант Леоніда Мироновича Куцого, офіцера колишньої Радянської Армії, який давно міг би вже забути свою рідну мову на полігонах і в казармах «необъятной Родины».

Член Національної Спілки письменників та Національної Спілки журналістів України, отаман Вінницького куреня гумористів ім. С.Руданського Леонід Миронович Куций цими днями відзначив 70-річний ювілей.

З цієї нагоди у читальній залі Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва пройшов творчий вечір ювіляра, на який завітали представники влади, громадськості, письменники-побратими, члени куреня з вітальним словом.

Успішність його творчості підтверджують звання лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. Степана Руданського та Всеукраїнського конкурсу «Байка 2001».

А чи знайомі Ви з творами Леоніда Куцого? Що ви думаєте про творчість цього вінницького поета-гумориста? Запрошуємо Вас до розмови.

ІІ Міжнародна науково-практична конференція завершилася

2010-10-18T00:38:00.000-07:00

Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації, громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини» та Вінницька ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва 13-15 жовтня 2010 року провела ІІ Міжнародну науково-практичну конференцію “Краєзнавство: історичний досвід та перспективи розвитку”.

Мета проведення конференції: поглиблення партнерських взаємозв’язків з державними установами, закладами, громадськими організаціями, творчими спілками, національно-культурними товариствами, науковцями, краєзнавцями для збереження історичної пам’яті територіальних громад, забезпечення виявлення, збору та популяризації інформації про минувшину та сьогодення рідного краю.

У конференції взяли участь науковці, дослідники, пошуковці, краєзнавці, представники органів місцевої влади та громадських краєзнавчих організацій, бібліотечні, архівні, музейні фахівці, освітяни, студентська молодь.

Під час роботи конференції були організовані пленарні засідання, круглий стіл, презентаці; проводилися екскурсії по бібліотеці. Виїзне засідання конференції було проведено на базі Вороновицької районної дитячої бібліотеки Вінницького району.

ІІ Міжнародна науково-практична конференція

2010-10-11T06:26:00.000-07:00

13-15 жовтня 2010 року Вінницька ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва за підтримки Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької обласної ради та управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації, проводить ІІ-гу Міжнародну науково-практичну конференцію «Краєзнавство: історичний досвід та перспективи розвитку».

Пленарні та виїзні засідання будуть проводитися за такими напрямки:

- Джерелознавча база вивчення краю
- Історичне краєзнавство
- Метод усної історії як складова краєзнавства
- Бібліотечне краєзнавство
- Відомі постаті в історії
- Літературно-мистецьке краєзнавство
- Природниче краєзнавство
- Туристичне краєзнавство

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек!

2010-09-29T03:42:00.000-07:00

Краєзнавчий відділ Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва вітає відвідувачів блогу з Днем бібліотек. Ми переконані, що це свято стосується не лише безпосередніх працівників бібліотеки, а й її відвідувачів. Зичимо усім міцного здоров’я, творчої наснаги, натхнення, радості, щастя, енергії та життєвих сил!

Дні Михайла Коцюбинського у Вінниці

2010-09-16T07:52:00.000-07:00

«Я не вважаю, що конче треба, щоб про мене колись багато писали критики та історики літератури. Але цікаво було б, щоб так - за півсотні років після моєї смерті десь написали б пів-сторінки чи там сторінку, де просто перелічили б, що я зробив і що з того від мене зосталось в пам'яті...Ну і коротко сказали б, чи надовго мене вистачить у будуччині...».

Час розвіяв сумніви нашого славетного земляка. Те, що зробив Коцюбинський для української літератури, для України, назавжди увійшло в золотий фонд національної культури та історії, а його ім'я стало окрасою світового письменства. Його творчий доробок увійшов до золотого фонду загальнолюдської культури. Про це промовисто говорять переклади його творів на багато мов світу, його слово звучить з радіотелекіноекрану, зі сцен професійних і аматорських театрів. Ім’ям уродженця Поділля названі школи, вулиці, кінотеатри, сільськогосподарські товариства. Лише за неповними даними славне ім’я світоча українського народу носять вулиці у 107 містах і селах Вінничини. У Вінниці його ім’я носять педагогічний університет, середня школа, кінотеатр, будинок відпочинку, а на проспекті Михайла Коцюбинського 1989 року споруджено величний пам’ятник Майстрові слова. Поруч літературно-меморіальний музей письменника. Тут щороку в день його народження відбуваються святкові урочистості, «літературні суботи М.Коцюбинського». Такі заходи відбуваються і в 146-й день народження великого Сонцелюба.

Засновано Всеукраїнську літературну премію імені Михайла Коцюбинського, лауреатами якої в різні роки стали письменники Вінниччини А.Бортняк, М.Потупейко, А.Гудима, Д.Дереч, В.Кобець, М.Коцюбинська, В.Кузьменко, М.Рябий, М.Стрельбицький, Г.Усач, В.Сторожук, Т.Яковенко, І.Волошенюк, Л.Пастушенко, В.Прилипко, А.Звірик, П.М Перебийніс, В.С. Рабенчук, В.І.Мельник, А.М.Подолинний, Н.Гнатюк, П.А.Зарицкий.

У відділі літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва організовано перегляд літератури "Я весь був як пісня...", присвячений дню народження видатного земляка.

Вінниці - 655

2010-09-11T02:19:00.000-07:00

11-12 вересня наша славна Вінниця відзначає 655 день свого народження. На цей час для вінничан Вінниця-іменинниця підготувала чимало цікавих та веселих заходів. Цьогорічне святкування проходить під девізом: “Вся історія Вінниці в одному святі”.

Під час проведення свята, вже традиційно, вінничани стають не лише глядачами святкувань, а й самі беруть безпосередню участь у них. Це інтерактивні конкурси та розваги, майстер-класи від майстрів народного фольклору, мистецтва, історичний карнавал, шоу двійників, “Карооке на майдані у Вінниці ” з І.Кондратюком, виступи вінницьких колективів, столичних гостей, ансамблю з польського містечка Люблін. Біля міської вежі на вул. Козицького відбудеться відкриття пам’ятника архітектору Г.Артинову, якому в нинішньому році виповнюється 150 років від дня народження. І ще в ці дні вінничан чекає багато сюрпризів. Отже, святкуємо разом!

У відділі літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва організовано перегляд документів “Вінниці – 655”.

Вінницький зодчий

2010-07-28T06:41:00.000-07:00

Рік 2010-й – рік півторасотлітнього ювілею з Дня народження Григорія Григоровича Артинова, цивільного інженера, вінницького міського архітектора 1900-1919 років.

У вересні 1899 року Артинов оселяється у Вінниці, середовище й саме обличчя якої йому судилося змінити.

Вшановуючи пам’ять видатного архітектора фахівці відділу літератури та інформації з питань краєзнавства ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва зібрали матеріали для видання бібліографічного покажчика "Творець архітектурної історії Вінниці початку ХХ століття".

У галереї “Арт-Шик” з 22 липня по 8 серпня проходить виставка “Вінниця очима Артинова, Артинов очима вінничан”, на якій можна ознайомитись з унікальними фотографіями міста і архівними документами дореволюційного періоду.

28 липня на перехресті вулиць Артинова і Соборної відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки на честь першого архітектора Вінниці.

"Бібліоміст" у Вінниці

2010-07-07T00:41:00.000-07:00

6 липня 2010 року у Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулася презентація програми “Бібліоміст” та відкриття обласного тренінгового центру, який, завдяки використанню сучасних інформаційних технологій, стане базою для навчання бібліотечних фахівців та користувачів бібліотеки області.

У програмі заходу пройшла Skype-конференція представників влади, громадськості, ЗМІ Барського та Тульчинського районів із представниками обласної влади на тему: “Досягнення цілей місцевого розвитку завдяки Інтернету”.

Мчать потяги в Європу

2010-06-08T07:13:00.000-07:00

8 червня 1870 року на відрізку Одеса-Жмеринка-Київ пройшов перший потяг. Ця дата і вважається днем заснування Жмеринського вузла. З розвитком залізничної мережі Жмеринська станція, опинившись на перехресті доріг, перетворилась на вузлову станцію Південно-Західної залізниці, з’єднавши три напрями – на Київ, на Одесу і на Львів.

У народі говорять: "Якби Жмеринка ще мала море, то місту, безперечно, ціни не було б". Але моря немає. Хоч сталеві магістралі звідси домчать кожного пасажира у будь-яку точку Європи, з пересадками, зрозуміло.

ІV міжнародні Пироговські читання

2010-05-31T07:46:00.000-07:00

У Вінниці 2-5 червня будуть проведені IV Міжнародні Пироговські читання, присвячені 200-річчю з дня народження всесвітньо відомого лікаря, вченого, засновника вітчизняного Товариства Червоного Хреста, педагога і громадського діяча, Миколи Івановича Пирогова.

У ювілейних заходах передбачається участь близько двох тисяч представників з 26 різних країн, а також 237 відомих вчених світу. У рамках форуму пройде ХХІІ з’їзд хірургів та V з‘їзд анатомів, гістологів та ембріологів України.

Півстолітня трудова діяльність вченого залишила глибокий слід в історії вітчизняної та світової медичної науки. На Вінниччині, Пирогов жив та працював протягом останніх двадцяти років (1861-1881) у садибі Вишня. Вишенський період для Миколи Івановича був одним з найбільш плідних.

1947 року в пироговській садибі відкрито державний музей (нині Національний музей-садиба М.І. Пирогова), де у крипті церкви св. Миколи Чудотворця зберігається набальзамоване тіло геніального хірурга.

Ім’ям М.І. Пирогова нині названо обласну лікарню, медичний університет та одну з вулиць міста де споруджено пам’ятники відомому вченому.

До 85-річчя Національної спілки краєзнавців України

2010-05-27T07:17:00.000-07:00

Зародившись у ХІХ ст., краєзнавчий рух на Вінниччині особливого розквіту набув у 20-х рр. нового століття, активно підтримуваний радянською владою. Про цей період можна говорити як про його зоряний час. Здійснюючи політику радянізації українського суспільства, вона розглядала краєзнавство як один із ефективних інструментів своєї мети.

Тоді на зміну аматорській діяльності окремих збирачів фольклору, дослідників старовини прийшли організаційно оформлені осередки краєзнавчої роботи та місцеві краєзнавчі товариства.

Важко переоцінити роль у цій справі Валентина Дмитровича Отамановського – невтомного дослідника Поділля. У квітні 1924 р. при Вінницькій філії Всенародної бібліотеки ВУАН відкрився очолений ним науково-методичний центр – Кабінет виучування Поділля, який поклав початок систематичного, комплексного дослідження краю та поширення знань про нього. До роботи були залучені кілька десятків вчених, художників, письменників та інших представників інтелігенції. Кабінет видав 26 томів (збірників) наукових праць, в яких подано всебічний опис краю, його природи, історії, народного господарства, що склали своєрідну «Енциклопедію поділлєзнавства»; він підтримував творчі зв’язки з 180 організаціями країни та світу.

На жаль з арештом В.Д. Отамановського (1929), який був безпідставно притягнутий до судової відповідальності у справі так званої "Спілки визволення України", робота Кабінету була припинена.

Подальше становлення краєзнавчого руху відбувалося в післявоєнний період, 50-х – 60-х рр.

Новий період пошуково-творчої активності переживає краєзнавчий рух на Вінниччині після проголошення незалежності України. Сучасні умови дозволяють поглянути на історичне минуле з позиції правди та об’єктивності, зняти завісу недоступності до раніше заборонених тем, відкрити невідомі події та факти минувшини, повернути із забуття імена незаконно репресованих і викреслених із народної пам’яті.

Нині вагомо заявили про себе невтомною працею на ниві краєзнавства понад 150 чоловік – історики, географи, мистецтвознавці, етнографи, філологи, археологи, освітяни, бібліотекарі, журналісти.

На Вінниччині працюють обласна організація Національної спілки краєзнавців України та громадська організація "Краєзнавче товариство "Поділля".

Одна з легенд про виникнення Вінниці

2010-05-25T06:25:00.000-07:00

Кожного року – весною і влітку – над Вінницею з'являється барвиста веселка, по якій спускається язичницька княгиня Веселинка, щоб набрати води, де сходяться три притоки Бугу: Вишенька, Вінничка, Тяжилівка. Священною водою вона скроплює мешканців міста, благословляючи їх на кращу долю.

А ще Веселинка щоразу нагадує про назву міста, яка походить від язичеського бога Венє – бога води та водних шляхів. Місто, яке називали Вєнниця, а згодом – Вінниця. Інша назва тепер і ріки Бог, яка називається Південним Бугом.

Повний текст див.: Пащенко, Михайло. Як з'явилася Вінниця: легенда // Вінниччина. – 2010.– 12 травня. – С. 5.

Кухня на колесах

2010-05-12T07:44:00.000-07:00

Антон Федорович Турчанович (1854-1943), військовик, учасник російсько-турецької, китайської та японської кампаній. Як учасник багатьох військових походів він задумується над тим, як полегшити важкий солдатський побут, зокрема в організації харчування. Під час воєнних дій їжа для солдат готувалася на вогнищах і в котлах, що їх перевозили в обозах. В кінці 90-х рр. ХІХ ст. військове міністерство оголосило відповідний конкурс для вирішення цієї проблеми, що також підштовхнуло Турчановича до розроблення кухні на колесах.

З 1898 року у званні підполковника і на посаді заступника командира з господарської частини 12-го полку, який стояв у Жмеринці, він почав розробляти креслення власної кухні. І там же, у Жмеринці (за іншими даними в Тульчині), у 1903 році було й виготовлено солдатську "кухню-пекарню-кип'ятильню". За це він отримав "патент на привілеї" за номером 12256.

У той період розроблялися й інші кухні, але саме винахід нашого земляка залишався головним, він швидко здобував популярність, і вже до початку Першої світової війни такими кухнями була оснащена вся російська армія.

Значення винаходу Турчановича величезне. Адже і нині, його вдосконалена і оновлена, польова кухня використовується в армії, виручає геологів, рятувальників, будівельників. Вона здобула популярність у багатьох арміях світу, але на відміну від автора автомата Калашникова, ім'я її винахідника залишалося практично невідомим.

До речі, у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї є невелика експозиція, присвячена винахідникові польової кухні А.Ф.Турчановичу.

З 1910 р. Турчанович був призначений Літинським повітовим військовим начальником, а з 1913 року був на такій же посаді у Вінниці. Свої останні роки життя Антон Федорович провів у сім'ї своєї молодшої доньки у Брацлаві. Там же, під час фашистської окупації, він і помер.

Про це розповідає публікація Ф.Шевчука “Кухню на колесах придумав вінничанин” в газеті Вінниччина (2009, 30 жовтня).

З невичерпних подільських криниць

2010-05-06T07:55:00.000-07:00

6 травня 2010 року у Вінницькій ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулася презентація біобібліографічного покажчика "З невичерпних подільських криниць" : до 70-річчя від дня народження Анатолія Подолинного (Вінниця, 2010), підготовленого відділом літератури та інформації з питань краєзнавства.

Дане видання продовжує серію біобібліографічних посібників “Наші видатні земляки”, започатковану Вінницькою ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва майже 30 років тому.

Анатолій Мусійович Подолинний – літературознавець, фольклорист, критик, поет, член Національної спілки письменників України, голова Вінницького осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Протягом багатьох років учений плідно співпрацює з бібліотекою, бере активну участь у її соціокультурних заходах: літературних вечорах, наукових конференціях, презентаціях, популяризуючи українську літературу, рідне слово, творчість письменників Вінниччини.

65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні присвячується презентація нових книг С.Д.Гальчака

2010-05-05T02:31:00.000-07:00

5 травня 2010 року у Вінницькій ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулася презентація нових книг С. Д. Гальчака, відомого вінницького краєзнавця, кандидата історичних наук, члена НСЖУ, члена правління Всеукраїнської спілки краєзнавців, керівника Вінницької філії Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам’янець-Подільському національному університеті ім. І. Огієнка, голови правління Вінницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, заслуженого працівника культури України.

С.Д. Гальчак досліджує різні аспекти історичного минулого Поділля. Він автор шести монографій, більше 50 наукових статей, книг, член редколегій багатотомних видань “Книга Пам’яті України. Вінницька область”, “Книга Скорботи України. Вінницька область”, “Вінницький мартиролог”, “Звід пам’яток історії та культури по Вінницькій області”. Серед його книг – монографії “Поділля: природа, людина – еволюція, історичний розвиток”, “Східні робітники” з Поділля у Третьому рейху” та ін., історичні розвідки “Поділля в найдавніші часи”, “Археологічні культури Поділля”, “Білі плями скорботи”, “В боях за Вінниччину”, “Краєзнавці Поділля”, “Краєзнавство Східного Поділля ” та ін.

На презентації представлені книги:

Герої Поділля: Герої Радянського Союзу – уродженці Вінницької, Тернопільської та Хмельницької областей : наук.-довід вид.;

Визволення Вінниччини від нацистських загарбників (20 грудня 1943 р.-28 березня 1944 р.): монографія;

На узбіччі суспільства. Доля українських “остарбайтерів” (Поділля, 1942 - 2007 рр.);

Украинские остарбайтеры Подольского региона (Вторая мировая война, послевоенный период);

У цих виданнях вперше в Україні широкій громадськості, подано масштабне наукове осмислення долі насильно депортованих у рейх жертв війни. На фактичному матеріалі Подільського регіону досліджується політика та практичні дії нацистського окупаційного режиму по насильницькій мобілізації людських ресурсів краю, дискримінація, каторжна праця “остарбайтерів” із Поділля, а також їхня доля у післявоєнний період, у незалежній Україні та подаються матеріали про Героїв Радянського Союзу – уродженців Вінницької, Тернопільської, Хмельницької областей, висвітлюються події періоду визволення Вінниччини від нацистських загарбників.

У презентації взяли участь науковці Інституту історії, етнології і права Вінницького ВДПУ ім. М. Коцюбинського, Вінницького кооперативного інституту, співробітники Державного архіву Вінницької області, Вінницького обласного краєзнавчого музею.

На захист української мови

2010-04-22T06:10:00.000-07:00

Нещодавно у фонди ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва влилася нова книга відомого письменника, професора Вінницького ДПУ ім. М. Коцюбинського Анатолія Подолинного “Тільки б голос твій чути…”(Вінниця, 2009).

Тут в науково-популярних, нарисових, новелістичних творах йдеться про тернисту долю рідного слова. Більшість розділів видання розкривають характерні подробиці непростого функціонування української мови. Подано цікаві матеріали, пов’язані з творчістю письменників, науковців, акторів, тих, хто безпосередньо плекав рідне слово, не дав йому загинути ні в таборах смерті, ні в еміграції. Є у книжці захопливі нариси про лексичне, фразеологічне багатство мови, її красу та чарівність, безмежні можливості світовідтворення.

Не залишає байдужим жоден матеріал цієї багатої на факти праці. Варто назвати бодай декілька характерних есеїв, зокрема: “Баба Настя” (про фольклористку Настю Присяжнюк), “На мову нема в’язниці”, “Мовчимо українською мовою” (про життя та творчість поета Віктора Коржа), “Мова на горищі” (про найповнішу картотеку української мови, яку в Національній академії наук було фактично знищено), ”Мова і душа” (із щоденника Корнія Чуковського “Я обкладений хохлацькими книжками, читаю, і дивно: починаю думати по-хохлацькому, і ще дивніше: мені хохлацькою мовою (як цілий день начитаюся) сни сняться; і ще дивніше: ті хохлацькі вірші, які я знав з дитинства і які я тепер цілком, цілком забув, позатуляв Блоками і Брюсовими, тепер випливають у пам’яті, згадуються, і їду на лижах і раптом згадаю Гулака, або Квітку, або Куліша. І ще дивніше: в характері моєму виступило – як настрій, відтінок – удавання наївного, простодушного і т. д. Ось: не лише душа творить мову, але й мова (частково) творить душу”).

Інший видатний письменник Іван Огієнко написав: “Мова – то серце народу: гине мова – гине народ”.

То ж дбаймо про свою душу і шануймо серце.

Шановні відвідувачі нашої сторінки, нам цікаво знати Ваші думки з приводу нового видання на захист української мови.

Парижанка з Погребища

2010-04-12T01:37:00.000-07:00

Якось у 1832 р. Оноре де Бальзак отримав маленького листа з Одеси. І, можливо, не прочитав би його зовсім, якби не помітив, що на конверті не було зворотної адреси. У кінці листа був таємничий підпис «Незнайомка»...

Авторка листа, Евеліна Ганська походила зі старовинного, але небагатого польського роду Ржевуських. Народилася вона 1801 р. в містечку Погребище, рано одружилася з Вацлавом Ганським, який був старший за неї на 20 років.

Уже у наступному листі до Бальзака Евеліна відкриває своє ім'я. Так розпочалося їхнє листування. Вона, молода тридцятирічна жінка, знайшла у ньому краплину кохання, якого не отримала в шлюбі. З часом листування переросло у закоханість. Але зустрітися вони змогли тільки через рік, у 1833 р., у Швейцарії, а поєднати свої долі майже через 17 років.

14 березня 1850 р. у костелі св. Варвари в Бердичеві відбулося вінчання Евеліни і Оноре де Бальзака. На жаль, їхнє подружнє життя тривало всього кілька місяців...

Про долю однієї із славетних муз Вінниччини в житті письменників знайомить публікація: Телефус, Т. Подільська жінка у долі Оноре де Бальзака // Вінницький альбом. 1999: Літературно-художній та історико-краєзнавчий альманах. – Вінниця, 2000. – С. 50-56.

Крім того, у нашій книгозбірні є ще ряд матеріалів і документів, які розкривають історію цього трагічного кохання.

Подільська вишивка

2010-03-23T07:53:00.000-07:00

В ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва у відділі літератури та інформації виробничого профілю пройшов День народного майстра під назвою «Я рідний край та мову солов’їну у вишивку свою вплела…».

Окрасою свята були роботи найкращих майстринь Вінниччини: Галини Данилюк, Євдокії Чугунової, Любові Шаламай, Євгенії Круглової. Вишивальниці радо ділилися секретами майстерності з усіма охочими.

У цих подільських вишивках — частинка життя їх авторів, відчуття кольору та гармонії, знання про природу людського буття, багата символіка.

Отож, сьогодні мусимо збирати все втрачене і розкидане, закладати старі і свої нові символи у вишивку, бо так було споконвіку.

З історією подільської вишивки гостей заходу познайомила Алла Ліпська науковий співробітник краєзнавчого музею.

Працівники відділу підготували цікаву, книжково-ілюстративну виставку «Над світом українська вишивка цвіте...» - один із її розділів «Рушники вишивані з Подільського краю: Тут вплелися жита і квітучі сади, І пташині гаї, і пісні водограю» присвячений історії розвитку та техніці подільської вишивки.

66 річниця визволення Вінниччини

2010-03-18T08:00:00.001-07:00

Події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. вражають своїм трагізмом, силою народного духу, величчю всенародного подвигу.

Захопивши влітку 1941 р. Вінницьку область, німецько-фашистські загарбники встановили тут особливо жорстокий окупаційний режим. Реалізовуючи свої людиноненависницькі плани, нацисти приступили до створення на вінницькій землі спеціального району Форстенштадт, який передбачали заселити виключно німецькими колоністами. Місцеве ж населення розглядалось ними як раби і підлягало фізичній ліквідації та знищенню непосильною працею. Всього під час окупації німецько-фашистські загарбники замордували до смерті понад 160 тисяч мирних жителів, майже 73 тисячі мешканців області насильно вивезли на нацистську каторгу.

Тому з такою радістю зустріли мешканці області свою визволительку – Червону Армію. Бої за визволення Вінниччини тривали з кінця грудня 1943 р. по 26 березня 1944 р. включно. В них брали участь тринадцять армій, майже півмільйона радянських воїнів. Було розгромлено до 20 ворожих дивізій, знищено і взято в полон 95 тис. гітлерівських солдатів та офіцерів.

За ратні подвиги, проявлені під час звільнення нашої області від нацистських загарбників, 126 воїнів удостоєні звання Героя Радянського Союзу, п’ятеро із них – уродженці Вінниччини.

10 Героїв Радянського Союзу полягли смертю хоробрих в боях на вінницькій землі ; ще 14, здійснивши на ній ратний подвиг, удостоїлись цього звання посмертно.

Більше двадцяти військовим частинам та з'єднанням, що особливо відзначились у боях за Вінниччину, присвоєно почесні найменування “Вінницьких”, “Жмеринських”, “Вапнярських”, “Дністровських”.

На честь подвигу визволителів міста над Бугом, визнання їхніх заслуг перед Вітчизною Москва неодноразово салютувала переможцям.

До цієї знаменної дати у житті нашого краю та 65-річчя Великої Перемоги відділом літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва у вестибулі 4-го поверху (основний корпус) влаштована книжково-ілюстративна виставка “Вінниччина у Великій Вітчизняній війні”.

Документи, представлені до уваги користувачів, розповідають про жахіття окупаційного періоду на Вінниччині, організацію підпільного і партизанського руху, бойові дії Червоної Армії за звільнення краю від нацистів, участь вінничан на різних фронтах війни. Окремо представлено біографічні дані про Героїв Радянського Союзу, які загинули в боях на території Вінницької області. Завершує виставку розділ про вшанування пам’яті визволителів “Жити і пам’ятати”.

Запрошуємо вас, шановні вінничани, ознайомитися з літературою, яка розкриває одну з трагічних сторінок нашого краю.

Державна пересувна опера Правобережжя

2010-03-10T23:16:00.000-08:00

А чи відомо вам, що історія Донецького академічного державного театру опери та балету ім. А. Солов'яненка тісно пов'язана з театральним життям Вінниччини кінця 20-х років минулого століття.

З метою познайомити робітничий клас України з досягненнями радянського (зокрема українського) оперно-балетного мистецтва в 1928 році у Вінниці було створено Державну пересувну оперу Правобережжя. До її складу увійшли відомі українські оперні співаки: Ахматова, Іскра-Озерська, Загуменний, Манько, Єтроганов та ін. Режисером був О. Райський, диригентом О. Єтроганов та Поповський, художники: Ритвін, Гвоздков.

До репертуару опери входили твори українських, російських і зарубіжних композиторів. Серед них: “Білий рейд”, “Купало”, “Тарас Бульба”, “Кармелюк”, “Тоска”, балет “Пан Каньовський” та інші, - усього 11 опер та 4 балети.

На Вінниччині пересувна опера проіснувала 12 місяців і у повному складі переїхала до Донецька. На її базі у березні 1932 року в місті Луганську і було утворено Донецький театр опери і балету.

Про історію пересувної опери Правобережжя України та її вистави у Вінниці розповідає газета Червоний край (1930, 15 вересня, 25 вересня), пізніше переіменована в Ленінський шлях (1930, 1 жовтня, 8 жовтня, 12 жовтня).

Нові краєзнавчі видання

2010-02-16T12:15:00.000-08:00

що надійшли до Вінницької ОУНБ ім. Тімірязєва у 2009 році

1. Вінниця : історичний нарис / голов. ред. : А. М. Подолинний. – Вінниця : Книга-Вега, 2007. – 304 с. : іл., фото.

Ця книга про історію Вінниці від заснування до сьогодення. Минуло понад сорок років після останнього такого видання. Матеріал поданий за періодами розвитку Вінниці, які знаменувалися певними історичними подіями, У кожному розділі висвітлені соціальні та економічні умови, розвиток культури, архітектурні особливості періодів історії міста.

2. Царенко, С. Вінниця : погляд у минуле : фотоальбом / С. Царенко, В. Козюк ; ред. : Л.Коваль; пер. з пол. : В. Куделя ; пер. з англ. : В. Волос ; пер. з нім. : С. Балашова. – К. : Оранта, 2008. – 256 с. : фото.

До книги-альбому про Вінницю зібрано найвиразніші фотолистівки, стародруки та світлини вагомого історичного значення та відповідної колекційної цінності. Історичний нарис та ілюстрації взаємодоповнюють розповідь про минуле, що розрахована на широке коло читачів.

Переважна більшість матеріалів - з колекцій авторів.

3. Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження : матеріали ХХІІ Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф. 22 жовт. 2009 р. : до 360-річчя утворення української козацької держави / Вінниц. краєзнав. т-во "Поділля" ; відп. ред. Ю. А. Зінько. – Вінниця : О. Власюк, 2009. – 582 с.

У збірнику матеріалів конференції містяться результати наукових досліджень істориків-краєзнавців Поділля.

Автори статей досліджують різноманітні проблеми історії подільського краю. В окремих публікаціях у науковий обіг вводяться досі невідомі історичні дані.

4. Вінниччина туристична : краєзн. довід. / Управління культури і туризму Вінниц. ОДА, Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва ; упоряд. О. І. Кізян ; ред. М. Г. Спиця ; відп. за вип. Н. І. Морозова. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2009. – 432 с.

У довіднику представлена інформація про найбільш привабливі туристичні куточки Вінниччини, археологічні, архітектурні, історичні пам'ятки, віковічні народні традиції, обряди, звичаї та подані відомості про видатні постаті, що складають золотий фонд нашого краю.

Чимало уваги приділено опису унікальних природних перлин Вінниччини, неповторних пам'яток садово-паркового мистецтва.

5. Денисик, Г. І. Природа Вінниччини : навч. посіб. для серед. шк. / Г. І. Денисик. – Вінниця : Консоль, 2008. – 136 с. : іл.

Вінниччина – край зелених дібров і золотих нив. Природа тут чарівна, історія багата героїчними подіями, господарство розвинуте. Саме її оригінальним історико-географічним об’єктам присвячена ця книга. На думку авторів, вона стане своєрідним путівником у чарівний світ східноподільської природи, частково історії та архітектури, що є основою для розвитку тут рекреації і туризму.

6. Яцентюк, Ю.В. Природа міста Вінниці / Ю. В. Яцентюк. – Вінниця : Едельвейс і К, 2008. – 128 с. : іл.

У книзі розглянуто особливості первісних компонентів природи та ландшафтних комплексів сучасної території Вінниці, історію її господарського освоєння людиною та антропогенні зміни природи міста. Також охарактеризовано зелені насадження та природно-заповідні об'єкти міської території.

7. Гудзевич, А.В. Заповідні куточки Вінниці / А. В. Гудзевич. – Вінниця : Данилюк В. Г., 2008. – 84 с. : карти, табл., фото. – (Б-чка вінничанина).

Даний посібник — ще одна спроба «відкриття» місцевим краєзнавцем унікальних за своїм походженням та виконуваними функціями місць Вінниці. Тут читача очікує знайомство з історичним минулим та непростим сьогоденням природних та рукотворних заповідних скарбів рідного міста.

Видання насичене добротними картами існуючих природозаповідних та пропонованих до охорони об'єктів і територій.

8. Східне Поділля в добу Центральної Ради та Гетьманату П. Скоропадського (березень 1917 р. – грудень 1918 р.) : зб. док. і матеріалів / Краєзн. т-во "Поділля" ; упоряд. : К. Завальнюк, Т. Стецюк. – Вінниця : О. Власюк, 2008. – 208 с. : іл.

Книга містить документи із фондів Державного архіву Вінницької області, в яких розкривається соціально-політичие та економічне становище Східного Поділля в період березня 1917 р. - грудня 1918 р. (доба Центральної Ради та Гетьманату П. Скоропадського).

9. Завальнюк, К.В. Незламні. Ямпільці в обороні державності: 1917-1925 / К. Завальнюк, С. Борсуковський ; Іст. клуб "Холодний Яр". – Вінниця : Книга-Вега, 2009. – 228 с.: іл.

У книзі розкриваються нові та маловідомі сторінки національно-визвольних змагань на Ямпільщині періоду 1917-1925 рр. У ній також читач знайде біографії багатьох визначних діячів, які брали участь у тих подіях, чимало світлин та документів, що підтверджують невмирущість прагнення українського народу до волі.

10. Дорош, М. Н. Запланований мор. Публіцистика. Документи / М. Н. Дорош. – Вінниця : О. Власюк, 2008. – 316 с.

Дана книга є свідченням болю і скорботи голодних 1932-1933 років на благодатній Хмільницькій землі, що на Вінниччині. Майже 25 тисяч земляків забрав у небуття страшний людомор у цьому краї. На основі багаторічного збору документів, матеріалів, спогадів очевидців і учасників трагедії, автор розкриває «білу пляму» злочинів більшовицького режиму. І це є даниною нам'яті мільйонам українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду у багатій на хліб державі.

11. Вінницький обласний художній музей : альбом / кер. проекту С. М. Василюк. – Вінниця : Консоль, 2008. – 152 с.: кол. іл.

Даний альбом репрезентує частину колекції живопису з фондів Вінницького обласного художнього музею, яку обрано першочерговим об’єктом нашої уваги не випадково – це одна з найбільш значних, унікальних, історично обумовлених музейних збірок країни.

В альбомі представлено близько 140 кращих зразків західно-європейського, російського, українського живопису ХVІІ – ХХІ ст., що відображають складні історичні аспекти формування колекції музею.

12. Крістіна Жілінскайте. Живопис : альбом. – Вінниця : Консоль, 2008. – 32 с. : кол. іл. – (Митці Вінниччини).

Даний альбом містить картини вінницької художниці Крістіни Жілінскайте, члена Національної спілки художників України, яка спеціалізується в галузі станкового живопису, вітражу та художнього скла. Зробила більше десяти персональних виставок, брала участь більш ніж у тридцяти групових виставках в Україні та за її межами.

13. Ярущак, В. На отчій хаті голуби : Народознавство / В. Ярущак. – Вид. 2-ге, переробл. і доп. – Вінниця : Консоль, 2008. – 296 с. : портр.

«На отчій хаті голуби» книга, що вміщує розповіді про життя та побут подолян - плоть від плоті українського народу. Це книга для усіх, хто закоханий в рідний край.

2010-02-10T07:20:00.003-08:00

Моя земля — земля моїх батьків.
Із неї я корінням проростаю.
Слова-накази прадідів-дідів,
Мов долю перелистую-читаю.

Моя земля — земля моїх батьків.
Торкаюсь серцем свого родоводу.
То є історія мого народу,
Початок витоків моїх шляхів.
Моя земля — земля моїх батьків.

Володимир Горлей

Вітаємо усіх відвідувачів нашого блогу!

2010-02-10T06:56:00.000-08:00

Ми раді повідомити, що від сьогодні починає працювати веб-сторінка відділу літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва.

Зазвичай, коли про нас говорять, згадують безцінний краєзнавчий фонд, традиційні краєзнавчі каталоги, картотеки та електронні краєзнавчі бази даних, бібліографічні покажчики, що є власними проектами відділу. Але хотілося б, щоб читачі дізналися і про наукову діяльність нашого відділу. Адже одне із головних його призначень – відшукати, зберегти і оприлюднити цінну інформацію про Вінницький край, його історію, соціально-економічний стан, літературно-мистецьке життя і, звичайно, про видатних діячів, життям і діяльністю пов'язаних з Вінниччиною, які відомі не лише в області, а й далеко за її межами.

Ми сподіваємося на співпрацю із науковцями, ентузіастами-краєзнавцями в подальшому дослідженні нашого краю.

З повагою, колектив відділу літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва.