Підпорядкування території Вінниччини в системі військових округів на Україні в 1941 році

Краєзнавчі розвідки

Щоб правильно зорієнтуватися в літературі про оборонні бої, нагадаю про підпорядкування Вінниччини в системі військових округів.

Територія області до 21 червня 1941 р. входила до складу двох військових округів: Київського особливого (КОВО) та Одеського (ОдВО).

Розподільча лінія між ними пролягала від села Худяки (тепер Черкаський район сусідньої області), через Умань, Вапнярку, виключаючи Джурин, Калюг (тепер село Новоушицького району Хмельницької області), виключаючи Коржеуці (Бричанський район Молдавії) і Пашкані.

Але цей розподіл різко змінився після прийняття 21 червня 1941 року секретної постанови Політбюро ЦК ВКП(б) про організацію Південного фронту в складі двох армій з місцеперебуванням військової ради фронту у Вінниці.

До складу фронту були включені: 9-а армія ОдВО та 18-а армія, яка формувалася із військ Південно-Західного фронту.

Розподільча лінія між Південно-Західним і Південним фронтами проходила від Черкас, через Вінницю, Бар, Отиня (тепер Івано-Франківська область), Вале-Вишеулуй (Румунія). Всі пункти, крім Отиня, виключно відносились до Південного фронту.

Командувач військами фронту став генерал армії Іван Володимирович Тюлєнєв (який залишився командуючим Московського військового округу).

Штаб фронту прибув з Москви до Вінниці і з 25 червня прийняв командування військами. Він розмістився в підземному командному пункті, спорудженому в крутому правобережному березі Південного Бугу, а також в будинках, які були над ним (тепер – це територія військово-медичного центру по вулиці Свердлова).

Далі: Оборонні бої на Вінниччині в 1941 році.

Краєзнавчі розвідки

Сьогодні ми маємо змогу познайомити Вас з дослідженнями відомого вінницького краєзнавця Ярослава Андрійовича Бранька.

Шановні користувачі!

Пройшло 70 років з дня початку Великої Вітчизняної війни. Але до цього часу в її історії залишається багато недосліджених і маловідомих питань.

Тому я пропоную розглянути ряд таких моментів військових подій на Вінниччині під час війни.

Якщо Вас зацікавлять ці матеріали, прошу звертатись до краєзнавчого відділу Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва, де знайдете список літератури і джерел.

Доповнюйте, дискутуйте, щоби краще дослідити історію тих трагічних і героїчних днів.

З повагою Бранько Ярослав Андрійович, краєзнавець.

Родом з Вінниччини

Поет-пісняр, художник-живописець Леонід Андрійович Завальнюк народився 20.10.1931 у селі Мервин Оратівського району. Жив в Україні тільки у ранньому дитинстві, після смерті матері ріс сиротою. Навчався у ремісничому училищі. Після складних поневірянь на шахтах і заводах України й Росії доля закинула його на Алтай, Новосибірськ. Уродженець Вінниччини, Л.Завальнюк другою батьківщиною вважав Благовєщенськ, де у 50-х рр. проходив військову службу і де в у 1953 р. вийшов з друку перший його збірник віршів «В пути», згодом ще вісім поетичних збірок. Навчався у Новосибірському індустріальному технікумі. У 1960 р. Леонід Андрійович закінчив Московський літературний інститут ім. М.Горького (семінар поета Л.Ошаніна). З 1962 р. наш земляк був членом Союзу письменників СРСР. З 1964 р. жив у Москві, хоча в російській літературі вважався письменником Далекого Сходу.

За роки життя він встиг видати понад сорок поетичних збірок, його поезії друкувалися в російських літературних журналах «Новый мир», «Октябрь». Як поет-пісняр Леонід Завальнюк для зірок радянської естради написав понад три десятки пісень: для Й.Кобзона («Не покидает нас весна», «Баллада о времени»), С.Ротару («Не забывай», «Осенняя мелодия», «Ожидание»), В.Леонтьєва («Сожалею»), А.Пугачової, В.Толкунової та ін. на музику П.Аєдоницького, Ю.Саульського, Л.Лядової, О.Зацепіна, Є.Птичкіна, Д.Тухманова… Після виходу кінофільму «Чародеи» вся країна співала пісню про «три белых коня: декабрь, январь и февраль» з його словами.

За книгою Л.Завальнюка було знято фільм «Человек, которого я люблю», він також писав сценарії до мультфільмів і дитячих кінофільмів. На жаль, жодна із його книг не була видана в Україні.

В мистецьких колах Леонід Завальнюк відомий і як художник-живописець. Його твори знаходяться в приватних колекціях в Росії, Англії, Італії, Фінляндії, США. У грудні 2006 р. в Галереї Міжнародного університету в Москві проходила персональна виставка робіт Леоніда Завальнюка «Красный стон».

Помер наш земляк 7 грудня 2010 р. у Москві, де прожив останні 40 років і похований на Троєкуровському цвинтарі.

Відкрив нове ім’я для вінничан письменник Іван Волошенюк.