Страницы

четвер, 12 травня 2022 р.

Народні майстри Вінниччини!

 

Художниця з подільського села –

Марія Іванівна Деркач


 

Художниця з подільського села

З таким ім’ям ласкавим – Носиківка

Тут все життя любила і жила,

Тут світ мистецький повела мандрівка,

Від цих левад, від цих рясних садів,

Де все таке ріднесеньке до щему,

Де всі, як на картині, молоді,

На полотні подільського едему.

Жанна Дмитренко

 

Марія Іванівна Деркач народилася 14 квітня 1930 року в с. Носиківка Шаргородського району Вінницької області (нині Шаргородська МТГ Жмеринського району). Мати працювала в колгоспі, а батько був мельником.

З дванадцяти років Марія Іванівна працювала в колгоспі. Навчалася вишивати, створювати власні орнаменти, вміла розписувати хати, комини, печі.

Вона почала малювати пізно. Відчувала нестримне бажання відтворити все, що бачила навкруг.

Першу свою картину «Після весілля» намалювала у 52 роки. Композиція твору сповнена роздумами про майбутню долю подружжя та красу сімейних буднів.

Після весілля, 1982.

Першим її порадником у малюванні був сільський учитель Михайло Сергійович Саулко. Саме він порадив учитися малювати. Своїм наставником Марія Іванівна вважала і художника Федора Васильовича Панчука.

Учасниця районних та обласних виставок образотворчого мистецтва. Картина «Після весілля» у 1987 році експонувалася на виставці в Парижі, «Затишок» – у Нью-Йорку, «У церкві» – в Києві.

Картини М. Деркач знаходяться в експозиції Шаргородського музею образотворчого мистецтва. Це, зокрема, «Материнське щастя» (1991), «Моя хата» (1984), «Корови», «Одруження» (1993), «Квіти» (1993), «Собака» (1993), «Весна» (1992), «Людина і світ» (1992), «Коровай» (1985). Дві картини знаходяться у фондах ОЦНТ.

Квіти

Малювала переважно квіти – жоржини, ружі, чорнобривці, айстри. На її картинах можна побачити квіти, яких іноді й у природі важко відшукати, бо творча уява майстрині – це ще і безмежний політ людської фантазії у світ небаченого.

Моя хата

У своїй творчості вона користувалася пензлями, зробленими власноруч. Це надавало її творам особливої своєрідності.

Колір в її роботах яскравий і соковитий, підказаний традицією народного подільського мистецтва. Дуже характерним для палітри художниці є білий колір, який надає картинам незвичайної свіжості й святковості. В її роботах ми відчуваємо дивне тепло, щось близьке і рідне кожному подолянину. Це – рідне Поділля.

Вишивальниця

Померла Марія Деркач 25 січня 1995 року у своєму рідному селі.

З метою увічнення пам’яті Марії Деркач на будівлі Носиківської СЗШ І-ІІІ ступенів відкрито меморіальну дошку.

Образ Марії Деркач на шаргородській сцені

 Рекомендована література про народну художницю Марію Деркач:

 Баланчук, І. Носиківська Катерина Білокур / І. Баланчук // RIA Шаргород. – 2006. – 27 квіт. – С. 4.

Деркач Марія Іванівна : [народне малярство] // Народні майстри Вінниччини : довідник / Вінниц. обл. центр нар. творчості. – Вінниця, 2018. – 2-ге вид. – С. 37.

Дмитренко, Ж. Мистецтво щирого серця : до 85-річчя народної художниці Марії Деркач / Жанна Дмитренко // Світлиця. – 2015. – № 2. – С. 26–29.

Катеринич, А. Носиківська мадонна / А. Катеринич // Вінниччина. – 2013. – 12 черв. – С. 9.

Ковтун, Г. Все її життя – на полотні / Г. Ковтун // Шаргородщина. – 2015. – 10 квіт. – С. 5.

Малярський мікрокосмос Марії Деркач // Народні обереги. З історії мистецтва Вінниччини кінця XX – початку XXI ст. / статті Федора Панчука ; упоряд. Л. М. Дідур. – Вінниця, 2020. – С. 160–162.

Марія Деркач : [вірш] // Благословен дух творчості людської : зб. поезій / Жанна Дмитренко. – Вінниця, 2020. – С. 169.

Панчук, Ф. Кожна картина, як дитина / Ф. Панчук // Вінниц. край. – 2004. – № 1. – С. 140–143.

Панчук, Ф. Кожна моя картина – то як часточка душі / Ф. Панчук // Народне мистецтво. – 2004. – № 3–4. – С. 44.

Панчук, Ф. Малярський мікрокосм Марії Деркач : до 80-річчя від дня народж. художниці М. І. Деркач (14.04.1930–21.01.1995)] / Ф. Панчук // Світлиця. – 2010. – № 2. – С. 20–22.

субота, 7 травня 2022 р.

Подільське килимарство

 Орнаменти подільських килимів


Килими Поділля в загальноукраїнському контексті посідають особливе місце завдяки унікальному образотворенню. Майстри-килимарі Поділля зберегли в первісній чистоті орнаментальну мову, яка своїми витоками сягає часів культури Трипілля (датується VI – III тисячоліттями до нашої ери).

Орнаменти подільських килимів за принципами образотворення можна умовно поділити на певні групи. Перша група – геометрична. Тут орнаментальні композиції будуються на комбінаціях ромба, квадрата чи прямокутника, хрестоподібних елементів, ритмічно ламаних ліній, трикутника й інших геометричних форм і конфігурацій. Такі килими виготовляли в осередках на всій території регіону, розмаїття їх орнаментальних композицій – широкого діапазону, від простих до найскладніших.

Деталі килимів із геометричним орнаментом

Килим із рослинним орнаментом (вазонна група). 1815.
Сумський художній музей ім. Н. Онацького

Другу велику групу – рослинну – поділимо на три підгрупи: вазонну, рапортну й новітню. Вазонний тип килимів має композицію з кількох великих рослин у формі вазона. Тут головний елемент – рослина, переважно фантастичної форми, що виростає з вази чи горщика. Композиції рапортної групи компонуються із квіткової галузки, яка ритмічно заповнює все поле килима. Новітня підгрупа рослинних килимів свою назву отримала за ознакою часу, оскільки виникли такі килими в результаті впливу на майстрів т. зв. «брокарівського» орнаментного стилю, що виник на зламі ХІХ–ХХ ст. і був штучно занесеним у селянське середовище елементом міщанської побутової культури.

Килим із рослинним орнаментом (рапортна група).
Фото з архіву Володимира Титаренка

Килим із рослинним орнаментом (новітня група).
Фото з архіву Володимира Титаренка

Третю групу килимів називаємо комбінованою – їхні орнаменти поєднують геометричні, рослинні, зооморфні елементи. Слід зазначити, що народне килимарство не обмежується лише зазначеними формальними рисами, воно має безліч нюансних варіацій, що більшою чи меншою мірою тяжіють до того чи іншого типу (групи).

Килим, де поєднано геометричні, рослинні, зооморфні й інші типи орнаментів, 1885.

Рекомендована література:

Подільський килим [Образотворчий матеріал] / вступ. ст. В. Титаренко ; відбір килимів, співпраця з музеями Наталка Дяченко-Забашта. – Київ : Родовід, 2018. – 307 с. : кольор. іл.

Подільське традиційне ткацтво : матеріали Всеукр. наук. практ. конф., м. Вінниця, 30 верес. – 1 жовт. 2008 р. / Вінниц. обл. краєзн. музей ; ред. кол.: Т. О. Цвігун, В. А. Косаківський, О. І. Назарець. – Вінниця : Нова Кн., 2009. – 152 с. : кольор. іл.

***

Іваниця, Н. Трипільський орнамент та українське народне мистецтво : [на матеріалах колекції Вінниц. обл. худож. музею] / Н. Іваниця // Народна культура Поділля в контексті національного виховання : зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конф. – Вінниця, 2004. – С. 209–214.

Титаренко, В. Народне килимарство Поділля / В. Титаренко // Вінниц. край. – 2012. – № 1. – С. 120–139 : кольор. фот. ; Світлиця. – 2016. – № 3. – С. 67–72 : кольор. фот.

Титаренко, В. Орнаментна культура Поділля / Володимир Титаренко // Світлиця. – 2017. – № 1. – С. 26–28 : кольор. фот.