Мандруй Вінниччиною!

Садиба Орловського

Поділля здавна вабить своєю багатою, розкішною природою, різноманітними ландшафтами, цікавими витворами людських рук – пам’ятками архітектури різних часів.

На початку ХІХ ст. місцевість де знаходиться сучасна Северинівка складалася з двох сіл – Молохов та Войтівці, й належала поміщику Северину Орловському. У 1808 р. Северин Орловський зносить обидва села і з’являється одне – Северинівка.

Палац-садибу було зведено в Северинівці в XIX столітті Северином Орловським. У 1802–1804 рр. побудовано палац і створено парк у ландшафтному стилі.

Северин Орловський звів палац у формах класицизму, із великим центральним портиком. Поруч в тому ж стилі побудували господарський двір із каретнею, що дійшов до нашого часу. У 1854 р. пожежа повністю знищила другий поверх центрального об’єму. Палац було відбудовано тільки після 1859 р., верхній ярус, що постраждав від пожежі було розібрано. Палац був оздоблений цінними старовинними меблями різних стилів та епох. Була також велика колекція творів мистецтва: картин, порцеляни, декоративних предметів з бронзи, срібла, слонової кістки, нумізматична колекція тощо. Бібліотека нараховувала близько 5 тис. томів. Зброярня містила цінну колекцію старовинної зброї.

Северинівський парк був закладений у 1814 р. Діонісієм Макклером на площі 42 га. В першій половині XIX ст. навколо палацу стояли численні статуї з білого мармуру, що представляли міфологічні постаті. У парку зростають рідкісні представники флори – липа кам’яна, бархат амурський, різновидності спіреї та ін.

В останній чверті XIX ст. садиба належала доньці Северина Орловського – Марії. Останнім дідичем Северинівки був син Януарія і Марії з Орловських Антоній Емерих Соколовський (1880–1954), одружений з Евеліною Марією Собещанською гербу Рогала.

Під час революційних подій 1917 року садиба значно постраждала, була пограбована. Проте більша частина цінних колекцій була вивезена власниками до Вінниці і Києва, звідки під час походу Юзефа Пілсудського 1920 року вони були забрані до Варшави.

У радянські часи тут були школа та лікувальний корпус кістково-туберкульозного санаторію. На даний час тут функціонує Северинівська Лікарня Відновного Лікування. Крім палацу (значно перебудованого), збереглися господарський флігель, мур навколо садиби. На цей час садиба не використовується, стан її задовільний, частина лівого крила була прибудована після Другої світової війни. Навпроти парадного входу зростає вікова липа.

Палацо-парковий ансамбль садиби Орловських має статус пам’ятки культурної спадщини Вінницької області. Занесена до переліку пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення під охоронним номером 74-М.

Книга-подарунок!

 Бібліографічний покажчик – Юзеф Аполінарій Роллє (Dr. Antoni J.)

 

Юзеф Аполінарій Роллє (Dr. Antoni J.) : бібліогр. покажч. / упоряд. А. В. Войнаровський, В. В. Черняк. – Хмельницький: ФОП Мельник А.А., 2024. – 96 с.

Відділу краєзнавства ВОУНБ ім. В. Отамановського був подарований бібліографічний покажчик «Юзеф Аполінарій Роллє (Dr. Antoni J.)» (2024). Упорядники видання: Черняк Василь Васильович, вчитель історії «Білянської гімназії Чернівецької селищної ради» та Войнаровський Анатолій Володимирович, кандидат історичних наук, доцент кафедри культури, методики навчання історії та спеціальних історичних дисциплін ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського.

Бібліографічний покажчик «Юзеф Аполінарій Роллє (Dr. Antoni J.)» вміщує понад 500 назв прижиттєвих, посмертних видань автора українською, польською мовами, переклади його творів. Окремим розділом представлено список літератури про Ю. А. Роллє також вміщено додатки.

Юзеф Аполінарій Роллє (25.09.1829, хутір Генрихівка, Могилівського повіту Подільської губернії – 09.01.1894, м. Кам’янець-Подільський) – польсько-український дослідник, лікар, письменник, громадський діяч, член-кореспондент Краківської академії наук, почесний член Подільської АН (з 1863 р.), дійсний член Подільського губернського статистичного, Подільського єпархіального історико-статистичного комітетів.

Перші публікації Ю. Роллє відносяться до 1855 року. «Gazeta Codzienna» у трьох номерах опублікувала його поезії. Це була перша і остання спроба Роллє на ниві поетичної творчості. У цьому ж році він у друкарні університету святого Володимира видав книгу свого покійного товариша Адама Козачинського. Свої подальші медичні публікації він підписував своїм справжнім ім’ям.

Юзеф Роллє протягом свого життя займався колекціонуванням старожитностей. Мав унікальні колекції порцеляни, монет і медалей, виробів з бронзи, картин, гравюр тощо. Його бібліотека нараховувала кілька тисяч томів раритетних книг, стародруків і рукописів. Друкована спадщина Юзефа Роллє представлена у розділі «Бібліографія праць Ю. Роллє».

Видання розраховане на широке коло поціновувачів історії рідного краю.