Свято Миколая!

Дев'ятнадцятого грудня - день Святого Миколая. В Україні цей  великий святий став прототипом міфічної фігури Діда Мороза (Санта Клауса). За традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до них, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.

Отож, надії Вам! Віри у себе та у людей! Душевного спокою та щирої радості! Нехай щедрий Миколай надихне вас на добрі справи в ім’я рідного краю!

Зі святом Вас!

17 грудня 2012 року у міському Палаці мистецтв відбувся вечір пам’яті відомого поета, композитора, тренера Якова Мойсейовича Ясевича

Спортсмен, що в музику закоханий!

    Яків Мойсейович Ясевич – людина, яка з особливим захопленням насолоджувалася здобутками у спорті, поезії, музиці. Сильна воля, мужність, непорушна цілеспрямованість, велич духу, темперамент завжди притягували до нього непересічних людей.

    60 років свого життя Я.М. Ясевич віддав спорту, з них 40 ще й мистецтву, створивши біля 150 пісень на власні тексти і мелодії. І кожна з них – то частка його душі, то наша історія.

    Любов до музики плекав з дитинства, хоч воно й припало на роки воєнного лихоліття. Саме в той час, коли батько був на фронті, а родина – в евакуації у Середній Азії, серед людей, які допомогли вижити, - і народилася його перша мелодія «Караван», яка згодом стала піснею.

   Війна залишила карби в серці, і вогненним сороковим він присвятив не один вірш і пісню, у тому числі «Небесний вальс», що уже звучав у телепередачі «Служу народу України», на різних конкурсах.

   Доречно відзначити, що Яків Мойсейович був відзначений першою премією на конкурсі «Червона рута» за пісню «Журба».

   Але перейдем до спортивної ниви Я.М. Ясевича, якого ще називають королем жіночого волейболу. Адже він виховав 20 золотих, срібних і бронзових призерів, чемпіонів України і Європи. Тому й звучали його пісні про спорт і спортсменів.

   Різнобічно обдарований Яків Мойсейович завжди приваблював людськими якостями: на делікатність та порядність відповідав гідною взаємністю, а цинічність та несправедливість викликали в його душі рішучу відсіч.

   Навколо цієї людини завжди було багато шанувальниць, проте він чітко «витримував дистанцію», нікому не даючи надії. Страждаючи від самотності, Яків залишився вірним лише Музі.

  Поет-самородок, який вабив своєю філософією, вражаючий композитор з душею, яка нестримно співає, мудрий психолог, цікавий учитель, обдарований тренер – він усього досягав сам, без чийогось сприяння. Будучи смертельно хворим, великим зусиллям волі Яків Ясевич зібрав частину своїх поетичних та музичних творів у збірку «Простір і час», яку сам оформлював та редагував.

  Яків Ясевич, який цінував красу життя, і був гідним представником нашого міста, народу, землі, був великодушним та поблажливим до тих, хто його не зрозумів, недооцінив, недолюбив, і від щирого серця бажав усім:

Добра и мира, дай Вам Бог,

И взлета ясных сновидений,

Уйти с ошибочных дорог,

Прийти к большому вдохновенью.

Засідання науково-краєзнавчого клубу "Дослідник краю"

      11 грудня 2012 року в Інтернет-центрі Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулясь презентація книги педагога, журналіста, письменника, краєзнавця-дослідника Миколи Деніса "Немирівський парк і палац: переплетіння доль" (Кн. І-ІІ) у рамках засідання науково-краєзнавчого клубу "Дослідник краю".

Книга "Немирівський парк і палац: переплетіння доль" присвячується 225-річчю з дня заснування Немирівського парку та 155-річчю від дня народження княгині М.Г. Щербатової - останньої володарки немирівського палацу.

   

Нові краєзнавчі видання

що надійшли до Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва 

у 2012 році

1. Синьоводська битва 1362 року - визначальна подія в історії України : матеріали міжн. наук. конференції (м.Хмільник Вінниц. обл., 24 квіт. 2012 р.) / відп. ред. С. Д. Гальчак. - Вінниця : Вид. Балюк І.Б., 2012. - 212 с.

В даному виданні зібрані матеріали міжнародної наукової конференції "Синьоводська битва 1362 року – визначальна подія в історії України", яка відбулася в м.Хмільнику 24 квітня 2012 р.

2. Завальнюк, К.В. Яків Гальчевський у документах епохи / К.В. Завальнюк, Т.В. Стецюк ; Краєзн. т-во "Поділля", Іст. клуб "Холодний Яр". - Кам'янець-Подільський : Медобори-2006, 2012. - 224 с. : фотогр.

Однією з найпомітніших постатей національно-визвольних змагань українського народу 20-х років ХХ ст. був уродженець с. Гута-Літинська (нині с. Малинівка теперішнього Літинського району) Яків Васильович Гальчевський – повстанський отаман, полковник Армії УНР, командуючий Подільською повстанською групою та усіма повстанськими силами Правобережної України. Тому у цій книзі розміщені документи із фондів Державного архіву Вінницької області, які доповнюють та уточнюють біографію, а також відомості про його діяльність. Видання розраховане на науковців, студентів-істориків, краєзнавців та інших, хто цікавиться історією свого краю.

3. Подвиг землі Подільської : альбом / К. Висоцька [та ін.] ; Він обл. краєзнав. музей. - Вінниця : Консоль, 2011. - 28 с. : фот. 

Альбом змальовує палітру подій Великої Вітчизняної війни на території Вінницької області. Розповідає про трагічні сторінки історії рідного краю. Адже для нинішнього та наступних поколінь важливим є збереження пам'яті про ті трагічні події, про життя і подвиг тих, хто творив історію і врятував світ. Видання збагачене ілюстраціями та містить багатий краєзнавчий матеріал.

4. Невловимий Саша Жалов : розповідь доньки партизана: до 100-річчя від дня народження партизана-героя Максима Сергійовича Корнійчука / авт. текст М. М. Пирогова ; упорядкув. Ю. П. Нагорний. - Вінниця : Данилюк В.Г., 2011. - 144 с. : іл. - (З історії другої партизанської бригади). 

Книга розкриває нові сторінки з історії підпільно-партизанської боротьби з німецького-фашистськими загарбниками на Вінниччині в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Її автор Майя Максимівна Пірогова (Корнійчук) присвятила своє  життя відстоюванню та оприлюдненню повної правди подвигів її батька та його сподвижників, сотень партизанів Другої партизанської бригади.

5. Загородній, І.М. Втрачені покоління / І. Загородній. - Вінниця : Консоль, 2012. - 848 с. : фотогр. - Бібліогр.: с. 834-846. 

В даному історичному виданні автор розкриває найбільш трагічні сторінки життя українського народу впродовж ХХ ст. На основі здобутих знань, викладає передумови й причини більшовицької революції. Він акцентує увагу читача на джерелах формування кадрового складу радянських спецслужб. Великий розділ праці І. Загороднього присвячений державному тероризму як методу управління державою. На сторінках його праці багато людей, долі яких тісно переплелися з долею країни. Загалом це книга про людей і для людей, для відновлення і збереження в людській пам'яті нашої історії.

6. Роговий, О.І. Соб : краєзнавчі нариси / О. Роговий. - Вінниця : Вид. Балюк І.Б., 2012. - 76 с. : іл.

У даній книзі розповідається про найбільшу притоку Південного Бугу – річку Соб. Книга поділена на п'ять частин, в яких розповідається про гідрографічний опис річки, історію та пам'ятки старовини. Ця книга для тих, хто цікавиться своїм рідним краєм.

7. Сокіл, В.Ф. Кальник - село подільське : іст.-краєзн. нарис / В.Ф. Сокіл. - Вінниця : Вінницька газета, 2011. - 412 с. : фотогр.

Нова книга Віктора Сокола – це чергова цікава розповідь про одне з сіл Іллінецького району. Книга написана у популярній формі і вона легко розкриває зміст своїх сторінок всім мешканцям с. Кальник, а заодно й численним краєзнавцям, вчителям і школярам. Матеріал цієї книги розкривають причини і наслідки геноциду українського народу в 1933 році, фашистські екзекуції періоду Другої світової війни. Автор широко представив у книзі видатного національного героя, звитяжного наказного гетьмана, натхненника Кальницького полку Івана Богуна. Важливість цієї книги дещо більша від того, що в ній закладено як інформаційний зміст. А саме у тому, що люди не байдужі до результатів свого життя, своєї долі і смислу існування як такого. Книга і її автор демонструють, що є люди, які мислять про село, і про Батьківщину, і про те, як нам жити у цьому світі в майбутньому.

8. Пам'ятки історії та культури Вінницької області : словникова частина / упоряд. Ю. А. Зінько [та ін.]. - Вінниця : Державна картографічна фабрика, 2011. - 400 с. : кол. іл., табл.

У даному виданні подано перелік пам'яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування Вінницької області. Праця є результатом підготовчого етапу створення “Зводу пам'яток історії та культури України” по Вінницькій області. Наступним етапом роботи над “вінницьким” томом “Зводу” має стати написання статей про кожну пам'ятку історико-архітектурної спадщини України.

Книга насичена кольоровими фотографіями та таблицями і розрахована на широке коло читачів, які цікавляться історією подільського краю.

9. Вінницькі Мури. Погляд крізь віки : матеріали міжнар. наук. конф. "Єзуїтський комплекс у Вінниці крізь призму століть" 9-10 верес. 2010 р. / Він обл. краєзнав. музей ; наук. ред. Вікторія Колесник. - Вінниця : Розвиток, 2011. - 512 с. : іл. - Бібліогр. в кінці ст.

Матеріали конференції представлені в цій книзі у хронології історичних подій. Важливим доповненням до текстів є численні ілюстрації – світлини, поштові листівки, літографії, плани і документи з музейних, архівних і приватних колекцій.

Окремий блок збірника становлять репродукції картин учасників історико-мистецького проекту “Вінницькі Мури – погляд крізь віки”.

10. Подільські джерела : альманах. № 2. Шалом, Віннице! / голов. ред. Л. М. Загородня. - Вінниця : ПРАДА АРТ, 2012. - 208 с. : іл. 

«Шалом, Віннице!» – черговий номер регіонального альманаху “Подільські джерела”, присвячений історії однієї з найбільших етнічних груп, представники якої з дівніх-давен проживали на території Поділля, – єврейської. Зі сторінок альманаху ви дізнаєтесь багато цікавого про історію, традиції, культуру та вірування наших співвітчизників.

11. Кучер, В.А. Н.И. Пирогов: уроки истории (врач, хирург, учёный, педагог, общественный деятель) / В.А. Кучер, Ю.М. Мостовой, Э.М. Ходош ; под ред. Э.М. Ходош ; Винниц. нац. мед. ун-т им. Н.И. Пирогова. - Х. ; Винница, 2012. - 56 с. : портр. 

В анналах людства назавжди залишаться імена людей, які прославилися в тій чи іншій сфері діяльності і тим увійшовши в історію. В медицині до таких великих імен відноситься ім'я М.І. Пирогова. Ця книга розкриває ті сторони життя та діяльності М.І. Пирогова, які стали класичним прикладом професійного та суспільного змісту великого лікаря, педагога та гуманіста. Текст цього видання написаний в захоплюючій формі та містить маловідомі факти про суспільну думку 19-го століття, в якій М.І. Пирогов приймав активну участь.

Запали свічку 2012!

На знак вшанування пам’яті жертв Голодомору у суботу 24 листопада 2012 року о 16 годині приєднуйтесь до Всеукраїнської акції "Запали свічку"!
Вшануйте загиблих хвилиною мовчання та встановіть запалену свічку на підвіконня. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

19 листопада Вінницькому обласному радіо виповнюється 80 років!

...Погас екран, відкладено газети,
Дрімає місто в мерехтінні зір -
Затихло все на гомінкій планеті,

І лиш гуде напружено ефір.

 Впродовж усіх років існування - радіо було, є і буде найдоступнішим та найпоширенішим засобом масової інформації. Вінницьке обласне радіо слухають як по проводовій мережі, так і на ультрокоротких та середніх хвилях. Це є засіб інформування більш як 2 млн. жителів Поділля.
  Радіо пропонує слухачам новини Вінниччини, України, світу, музику, тематичні радіопрограми, прямі ефіри.

  Передачі Вінницького обласного радіо чують навіть земляки у Фінляндії!

          Щиро та сердечно вітаємо Ваш колектив зі святом!!!

До дня української писемності та мови

Українська мова – одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Вона співуча (за милозвучністю її ставлять нарівні з італійською), завдяки тривалому розвиткові вироби­ла чіткі, логічно впорядковані фонетичну й граматичну систе­ми, у ній рідко трапляються винятки. Вона має багатющий запас слів, розвинену синоніміку. Добре розви­нені в ній функціональні стилі. Українською мовою однаково чудово звучать Біблія і Гомерова «Одіссея», «Декамерон» Дж. Боккаччо й «Дон-Кіхот» М. Сервантеса, «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна і «Пан Тадеуш» А. Міцкевича, твори Шекспіра і Джека Лондона, Ярослава Гашека і Марселя Пруста. Нею скла­дено понад 200 тис. народних пісень, створено багату художню літературу, написано тисячі наукових праць. Немає таких почуттів і думок, яких не можна було б вислови­ти українською мовою.

Преподобний Нестор Літописець

В листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України "Про День української писемності та мови". В ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

У День української писемності та мови за традицією:

• покладають квіти до пам'ятника Нестора-Літописця;
• відзначають найкращих популяризаторів українського слова;
• заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;
• за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів проводиться Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Щорічна кількість учасників понад 5 млн. з 20 країн світу.

В інтернеті свято отримало своє продовження у проекті UA DAY. Суть проекту полягає в популяризації вживання української мови в усіх сферах суспільного життя.

Одним із дослідників української мови на Вінниччині є письменник, літературознавець Анатолій Мусійович Подолинний. Мова для нього – це все! Якщо є мова – є народ. Усе своє життя талановитий письменник плекає рідну українську мову, навчає усіх і кожного, як потрібно берегти її, як за неї заступатися, як цінувати, як платити за неї усім, чим тільки можеш платити – він вчить її любити.

          Мова

Мово,

щойно я народився –

ти поцілувала мене

молодими вустами моєї матері.

Як я любив гратися з тобою:

на груші, наче на сьомому небі,

у гінкому чорнобилі

й полинах на межі,

на долині, у лозах червоних,

в очеретах Немії,

в грабових лісах,

зарослих ясною папороттю,

коло вивершуваної скирти,

на густих стернях,

де ноги мої

скапували кров’ю.

Мово,

ти смалила мене

гострим вогнем

і обкладала кригою.

Пригадуєш:

вихудлого тата,

що на одній нозі

придибав додому з війни,

рідку кукурудзяну бевку

в сорок сьомім,

арешт батька

і постріл п’яного міліціонера

в хаті,

бригадира, що, як вітер,

гнув матюками маму

і гнав на роботу?

– Ольго! – галакав під ворітьми. –

Гайда на буряки!

Мово,

як я жахався тебе,

коли пас льоху з поросятами

в полі, коло скошеного гороху,

а скажений Арсень,

побачивши поросят у шкоді,

гнався на коні,

лаючись і періщачи нагаєм

то коня, то льоху, то мене.

Як я ненавидів тебе,

коли в школі нерозумний учитель

шарпав мене за куфайку

і кричав:

– Твій батько в тюрмі!

Ти до нього хочеш?

Але ж мово,

ти, наче вибух,

підкидала мене

до самого Бога,

коли співали жінки,

вертаючи з поля,

і вдова Ганка

так виводила в цьому хорі,

немовби ножем,

самим гостряком,

протинала мою душу;

коли за столом підпилі дядьки

грубими, мов бруски, голосами

розбуджували півтисячі років:

–         Гей, хто в лісі, озовися!

Та викрешем вогню,

та запалим люльки,

не журися!

Здавалося, хата трісне

і тісне моє мале серце,

пойняте солоною хвилею

не встояної ще любові

до цих

найрідніших у світі дядьків.

Мово,

ти жбурляла мене з реготом

у весільний вир,

у мідні горла музик,

у неймовірно радісний голос

тітки Наталки:

–         Весілля! їй-бо, весілля!,

у якому було стільки динаміту,

що всяке горе людське

він розривав на шматки і розкидав

по найглухіших ярах.

Сам Бог

гуляв на весіллі,

стискаючи серце

солодким болем безсмертя.

І виріс я,

мово,

на твоєму хлібі.

Зізнаюся тепер,

у літах будучи:

почувався я більше безсилим,

аніж рішучим,

коли тебе роздирали,

толочили,

місили ногами,

чавили лавою до стіни,

як колись татарва дітей наших,

ґвалтували,

ламаючи ребра,

і тяжко били по голові.

Та ще й нині тебе

відпихають у куток,

але ти вже пручаєшся,

блискає твій погляд,

прагнеш вернути собі своє.

Мово,

через довгі роки

гукни лише до мене:

–         Сину!

І я почую тебе.

Я стрепенуся в серці

у когось із роду мого

і горлом того нащадка

обізвуся,

співаючи:

–         Зеленеє жито, зелене…

Мово моя,

яка ти молода!

–         Дорогії гості у мене…

Яка ти щаслива!

–         ­Зеленеє жито ще й овес…

Яка ти багата!

–         Тут зібрався рід наш увесь…

Яка ти добра!

Щойно я народився…

                    А.М. Подолинного