24 серпня - День Незалежності України!

   З нагоди річниці Незалежності нашої держави бажаємо вам міцного здоров’я, великого родинного щастя, миру, взаєморозуміння, злагоди та добробуту.

Легенди Гайсинського району!

Легенда про село Степашки

     Події описані в цій легенді відбувалися за часів гайдамаччини, тобто, коли на Правобережній Україні розгорівся народно-визвольний рух проти кріпосницького гноблення та утисків польсько-шляхетських загарбників.

    Розказують, що у гайдамацьких ватагах відважно бились два запорозькі козаки - Сава Чалий та Гнат Голий. Але недовго тривало це побратимство. По розповідях, Сава Чалий запродався полякам, зрадив друзів і справу, за яку багато учасників боротьби за волю поклали головами. За це шляхта його щедро нагородила - дала багато грошей та одне із сіл нашого краю на лівому березі Південного Бугу, яке тепер називається Степашками. За зраду Гнат Голий поклявся помститися колишньому гайдамаці.

     Сава Чалий добре облаштувався в своєму маєтку, а село назвав Савинцями. І дуже пильно дбав, аби його не знайшли гайдамаки із загону Голого - вміло переховувався, збудував собі справжню фортецю, обгородивши її височенним тином. Заїзд на дворище був лише один - через масивну браму, зненацька застукати Саву було важко.

   Гнат Голий довго шукав нагоди зустрітися із зрадником і знайшов. У Чалого служницею була відважна й рішуча дівчина Степка. От і домовився з нею про допомогу.

    Степка довідалась, що Сава готує якусь оказію - не то хрестини, не то весілля. Про це і повідомила Голому. Той наказав своїм друзям пошити м'які чохли на кінські кошти, щоб не було чути стукоту. Вершники підкрались до самого маєтку Чалого й затаїлися. А Степка непомітно вислизнула з хати і відчинила гайдамакам масивну браму. Гайдамаки ввірвались в маєток і зав'язалась бійка.

    Це трапилося в 1741 році, що й зафіксовано в історичній довідці про село. Відтоді воно й назване на честь відважної українки - Степки - Степашки. А від Чалого навіть місця не зосталося. Все пішло прахом.

Записав Максим Чорний.

Бібліотека виходить у місто!

     Участь відділу краєзнавст­ва у загальнобі­бліотечній­ акції: "Бібліотек­а виходить в місто". Конкурс малюнка "Бібліотек­а мрій".

Ювілей журналіста!

4 липня 2013 р. у літературно-меморіальному музеї М.М. Коцюбинського (м. Вінниця) відзначив свій 75-річний ювілей відомий письменник і журналіст Іван Волошенюк.

 

Краєзнавча новинка!

Малюта, І.Т. Одна із трьох. Цибулівка в історико-краєзнавчому нарисі. - К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2013. - 64 с.

Нещодавно в м. Києві у видавництві імені Олени Теліги вийшла друком книга-нарис "Одна із трьох. Цибулівка в історико-краєзнавчому нарисі" заслуженого журналіста України Івана Малюти.У книзі висвітлена історія його рідного села Цибулівки Тростянецького району, що на Вінниччині від кінця ХVI століття і до наших днів.

Дослідження проведено на основі архівних документів, спогадів односельців, родичів.

У нарисі використано фрагменти давніх карт України - Гійома де Боплана 1650 р. і Різзі Занноні 1772 р.

Видання розраховане на краєзнавців, істориків, вчителів та усіх, хто цікавиться своїм рідним краєм.

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Коростовецький"

Дуб черешатий

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Коростовецький" створений у відповідності з Постановою Ради Міністрів УРСР № 500 від 28.10.84 р. "Про створення державних заказників УРСР".

Відповідно до Указу Президента України від 21.02.2002 року № 167/2002 "Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" межі заказника змінено. Площа заказника – 370 га. До складу ввійшов ландшафтний заказник місцевого значення "Коростовецький", який був створений згідно з рішенням виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 25.10.1990 р. № 263.

Розташований заказник на території Гайсинського району Вінницької області у кв. 108-113 Басалачівського лісництва ДП "Гайсинський лісгосп", в 5 км. західніше с.Ладижинські Хутори на лівому березі р. Південний Буг. Ця місцевість у Середньому Побужжі зветься «Подільською Швейцарією».

Ковила ріпчаста

В межах заказника переважають лісові ландшафти, вони займають близько 96 % території та зустрічаються дерева віком до 400 років. На крутих південно-західних схилах із слаборозвинутими дерновими ґрунтами з близьким (5-40 см) заляганням подільських гранітоїдів сформувався характерний екологоценотичний ряд дубових лісів.

На ділянках соснових лісів, утворених з сосни звичайної та сосни кримської, травостій особливо багатий на лікарські рослини. Надзвичайно цінні степові та лучно-степові ділянки, які тягнуться вузькою (50-100 м) стрічкою південно-західним схилом з малопотужними (5-20 см) дерновими грунтами на гранітах, з кострицею валіською і тонконогом вузьколистим, є також степові угрупування ковили пірчастої, занесеної до "Зеленої книги України". Зустрічаються і види з "Червоної книги України": плодорічка салепова, сон чорніючий, лілія лісова, любка дволиста, аконіт несправжньопротиотруйний, коручка черемникоподібна, гніздівка звичайна. Можна побачити рідкісні для Східного Поділля види: сон український, півник угорський, рястка Гуссона, шолудивник Кауфмана.

Сон чорніючий

Досить значне ландшафтне різноманіття, багатство рослинного світу та антропогенізованість оточуючої території створюють в умовах заказника сприятливі умови для мешкання багатьох видів тварин. До складу ядра фауни входять мешканці широколистих та мішаних лісів, степів і лук та долинно-річкових комплексів. Зокрема, з ссавців це козуля, борсук, лисиця звичайна, куниця лісова, білка, заєць, кріт, їжак. Періодичні з’являються вовки. Часто трапляються сліди діяльності інших тварин – обідрані оленями стовбури дерев, розритий дикими кабанами ґрунт поблизу дубів. Багатою є орнітофауна заказника. Найчастіше зустрічаються дрібні птахи – типові представники місцевих лісових комплексів: повзик, шпак звичайний, дятел строкатий, іволга, дрозди, синиці тощо. З плазунів найбільш поширені: мідянка, вуж звичайний, гадюка лісова, ящірка прудка. Чисельними є також земноводні та комахи.

Лисиця звичайна

Повзик

Тут є також історичні та археологічні пам’ятки – ланцюги змієподібних окопів і траншей, печери, пов’язані з козацько-гетьманським періодом історії України.

Цю красу, це багацтво природи треба нам всім шанувати і берегти, щоб зосталось на віки для прийдешніх поколінь.

Засідання науково-краєзнавчого клубу "Дослідник краю"

25 квітня 2013 року о 13.30 годині, в Інтернет-центрі Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва (вул. Соборна, 73, ІV поверх), у рамках засідання науково-краєзнавчого клубу «Дослідник краю» відбулася презентація краєзнавчих досліджень Євгена Федоровича Годованого, педагога, перекладача, поета, науковця і краєзнавця.

Народився Євген Федорович Годований 2 жовтня 1949 року в сім'ї службовців в с.Зеленянка Крижопільського р-ну. 1972-1977 рр. – вчитель історії у Крижопільській СЗШ №1; 1977-1980 рр. – перекладач уповноваженого уряду СРСР до справ перебування радянських військ у Польщі; 1980-1982 рр.– викладач іноземної мови в Шарапанівській ЗОШ; 1982-1993 рр. – учитель історії у Крикливецькій ЗОШ; 1993-1999 рр. – методист відділу освіти Крижопільської РДА; 1999-2004 рр. – викладач Рівненського інституту слов'янознавства (кафедра загальної історії); з 2004 року методист Заболотненського ВПУ №31.  У 1993 р. стає переможцем конкурсу «Вчитель року» Вінницької області, почесний член Хорватського «Товариства Полічан». За активну діяльність пов’язану з історією Польщі йому надана «Карта поляка». Лауреат авторської пісні в номінації «Кращий автор тексту і музики» на всеукраїнському фестивалі авторської пісні «Творча зустріч 2000 року».

Автор досліджує українські землі через призму польської і європейської історії у таких книгах: «Український світ у Польському дзеркалі», «Питання української історії в Європейській пресі».
         Поряд з історією, його життєвим шляхом крокувала і крокує поезія. Євген Федорович пише не лише вірші, але й музику до них. Про це свідчить його книга «Розклад руху», до якої увійшла співана поезія. Кандидат історичних наук (2007 рік). Автор більше ста статей і монографій.