Музеї Вінниці!

Музею ретро-техніки «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо»

Музей ретро-техніки «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо» у Вінниці відкрився у січні 2013 р. в приміщенні автосалону «Володимир» в центрі міста.

В основі експозиції – приватне зібрання раритетних автомобілів та іншої техніки вінницького колекціонера, реставратора і музиканта  Олексія Стрембіцького. Колекцію раритетних предметів він почав збирати ще у 1977 р. Розпочиналось це ретро-хобі з трохи більше як 10-ти експонатів. Поступово власник музею, Олексій Михайлович, почав не лише збирати цікаві речі, але і купувати. Так у 1979 році ним було придбано перший перший ретро-автомобіль ГАЗ 67. Сьогодні у його колекції більше 100 експонатів: автомобілі, мотоцикли, велосипеди, патефони, телевізори, фотоапарати, радіоприймачі та ін. Загалом близько 60% всіх експонтаів у музеї належать Олексію Михайловичу. Решта колекції доповнені друзями та товаришами власника – Володимиром Суржиковим та Олександром Івановим. Також до музею приносять всілякі цікаві речі й самі вінничани. Всі експонати діючі, багато з них є символами радянської епохи.

У вінницькому музеї ретро-автомобілів можна посидіти за кермом будь-якого авто, приміряти військову форму різних країн, сфотографуватися в історичному образі. Тут стоїть барабанна установка, на якій можна пограти.

Після відвідування цього музею, ви залишитеся під великим враженням!

Музей української марки ім. Якова Балабана

16 вересня 2016 року у Вінниці запрацював перший і єдиний Музей української марки. Відкрили його – БО МБФ Музей української марки ім. Якова Балабана та Вінницька міська рада. Музей розташувався у центрі міста – по вулиці Соборній, 22.

Музей носить ім’я Якова Балабана. Він був уродженцем Вінниччини, служив свого часу сотником армії УНР. Нині в Нью-Йорку проживає його син – Олександр Балабан. Він все життя присвятив колекціонуванню українських марок та вивченню свого українського коріння. Відкриття музею марки на землі свого батька було давньою мрією Олександра.

«Тут представлено менше 1% колекції, яку маю у Нью-Йорку. У мене квартира від підлоги до стелі заставлена альбомами з марками. Я й не знаю, скільки їх там є. Кажуть, що більше 10 тисяч. Вже й навіть у кілька мільйонів доларів колекцію оцінили. Та я не бажаю її продавати – я хочу залишити по собі пам’ять та зберегти пам’ять свого батька. Бо він багато пережив – брав участь у бою під Крутами, був сотником армії УНР. Доля його змусила емігрувати – так він опинився у США. І я своє українське походження почав вивчати саме завдяки маркам – на одній з них я побачив тризуб. І тоді я захотів зібрати всі українські марки – так і почалося моє захоплення. Та це тоді було небезпечно – мало хто знає, що за це колись могли навіть розстріляти, якщо знаходили марки з тризубом», – розповів Олександр Балабан, котрий прибув зі США на відкриття музею.

В експозиції представлені одні з найцікавіших марок, деякі з них є лише в одному екземплярі. Є марки вживані в Одесі, радянські марки та навіть ті, на яких згадано Голодомор. Найстаріший конверт з поштовим штемпелем датований 1830 року.

Музей моделей транспорту

27 квітня 2018 р. у Вінниці (Соборній, 64) відкрили єдиний в Україні музей моделей транспорту. На сьогодні музей налічує близько 7 000 експонатів. Власником колекції є Олександр Вдовиченко, людина яка більше 45 років збирала дану колекцію. Експонати – як фабричного виробництва, так і ручної роботи.

Серед експонатів автомобілі, літаки, танки, кораблі, мотоцикли, трамваї, тролейбуси, автобуси, потяги. А також представлена колекція військового транспорту зроблена з пластиліну та справжні автомобільні двигуни.

Площа музею становить 180 квадратних метрів. Окрім експозиційної частини, тут є ще й навчальний клас на 26 місць, потужна фільмотека, по даній тематиці, та бібліотека спеціальної літератури більш ніж на п’ять тисяч книг і журналів.

На відкритті був присутній представник Книги рекордів України Ігор Підчібій, який зафіксував рекорд – 5037 моделей транспорту. Колекція постійно поповнюється. Ігор Підчібій вручив меру міста та засновнику музею відповідний сертифікат.

Олександр Вдовиченко

Крім моделей Олександра Вдовиченка, в музеї вже є унікальні моделі танків, броньованої та військової техніки роботи колекціонера Андрія Гарника.

Власник і засновник музею Олександр Вдовиченко розповідає, що представлені експонати збирав по різних країнах світу, зокрема Німеччині, Іспанії, Італії, США, а загальна вартість колекції складає щонайменше 150 тисяч доларів. Вперше свою колекцію відвідувачам, вінничанин показав у 2016 році, тоді міні-музей знаходився в ТЦ «Кемпа». Згодом він переїхав у невелике приміщення в «Універмазі». А ось тепер – нове приміщення!

У 2018 р. біля музею розмістили раритетний «Ягуар XJ6». Його перенесли на Соборну з площі «Ліверпуль». А через рік біля музею поставили ще один автомобіль. Цього разу привезли оригінальний автомобіль пожежників, основою для якого став «Запорожець» 1964-го року випуску. 

Музей науки

«Музей науки» – це науково-розважальний комплекс у Вінниці, в якому вивчають науку граючись. Понад 200 експонатів, що демонструють закони та явища з різних областей фізики, хімії, анатомії, оптики тощо. Усіх експонатів можна торкнутись руками та робити ефектні фото поруч. Відкрився цей музей у 2017 р.

Музей розташований на третьому поверсі ТРЦ «SkyPark». Територія музею складає більше 1000 квадратних метрів. Традиційними тут є різноманітні майстер-класи, шоу і конкурси для тих, хто бажає відчути себе справжнім дослідником. Усі експерименти, які проводяться у музеї, безпечні!

Мета організаторів музею – довести, що наука може бути захоплюючою та з елементами шоу.

Література:

Вишневська, Д. Від мініатюрних моделей до власного ретро-музею : [про вінницький «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо» музей] / Дарія Вишневська // RIA. – 2018. – 27 черв. – С. 17 : кольор. фот.

Мельник, В. «Автолегенди» у Вінниці : у Вінниці відкрився музей «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо» музей / В. Мельник // Вінниччина. – 2013. – 16 січ. – С. 5 : кольор. фот.

Ретро-музей АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо у Вінниці! [Електронний ресурс] // MoeMisto : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://moemisto.ua/vn/blog/retro-muzey-avtomotovelofototeleradio-186.html (дата звернення: 18.05.2020), вільний. – Назва з титул. екрана. – Опис засн. на версії, датов.: 30.01.2020.

***

Мазур, В. Єдиний музей української марки відкрив у Вінниці американець з місцевим корінням [Електронний ресурс] / Віталія Мазур // VEЖА : вінниц. інформ. портал. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://vezha.ua/yedynyj-muzej-ukrayinskoyi-marky-vidkryv-u-vinnytsi-amerykanets-z-mistsevym-korinnyam-2/ (дата звернення: 18.05.2020), вільний. – Назва з титул. екрана. – Опис засн. на версії, датов.: 17.10.2018.

Мороз, О. У Вінниці відкрився унікальний Музей української марки / Оксана Мороз // Вінниц. газ. – 2016. – 23 верес. – С. 2 : фот.

У центрі Вінниці почав працювати перший в Україні Музей української марки : [відкриття першого й єдиного Музею української марки ім. Якова Балабана] // Освіта Вінниччини. – 2016. – 16 верес. – С. 5 : кольор. фот.

***

Мороз, О. Перший в Україні музей моделей транспорту : [відкрився у Вінниці] / Оксана Мороз // Вінниц. газ. – 2018. – 4 трав. – С. 8.

Музей моделей транспорту [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_моделей_транспорту. – Назва з екрана. – Дата останньої правки: 14.02.2020. – Дата перегляду: 18.05.2020.

Раритетний «Запорожець» перетворили у пожежне авто : [який поставили біля музею моделей транспорту] // Новини Вінниччини. – 2019. – 18 верес. – С. 1.

***

  Краевский, С. В Виннице открыли новый неформатный музей : [в ТРЦ Sky Park відкрився «Музей науки»] / С. Краевский // Вінниц. реалії. – 2017. – 17 трав. – С. 12 : кольор. фот.

«Музей науки» : [в ТРЦ «SkyPark» відкрили на третьому поверсі «Музей науки»] // RIA. – 2017. – 21 черв. – С. 21.

Офіційний сайт «Музею науки» – http://science-museum.com.ua/

Природні пам’ятки Вінниччини!

Метеорит! Та це ж насправді диво!

Вже їдемо, минаєм Іллінці.

Ось кратер! Розпашіла і щаслива

Із фотоапаратом у руці

Стою я поміж розсипів каміння.

Предивний колір, слова не знайти!

Чи золотий, мов сонячне проміння,

А чи брунатний, як чужі світи?

То осяйний, аж погляд відбиває,

То тьмяний, наче загадка німа.

Таких немає нині в нашім краю,

Шукати їх по урвищах дарма.

Олександра Бурбело

Назва «Астроблема» походить від грецьких слів «astro» – зірка, зоря; та «blema» – рана.

Одна з найстаріших астроблем Землі – Іллінецька, віком близько 400 млн. років, знаходиться поблизу містечка Іллінці на Поділлі (40 км на південний схід від м. Вінниці, міжріч Соб – Сібок), на межі Липовецького та Іллінецького районів між селами Лугова, Слобідка, Іваньки та Жорнище. Наслідком зіткнення в сиву давнину космічного тіла (за оцінками з масою близько 40 млн. тон і діаметром 230-300 м) з твердими породами було утворення метеорино-вибухового кратера з первісним діаметром близько 7 км, і глибиною до 600-800 м. В результаті всебічних досліджень було доведено, що Іллінецький кратер має космічне походження. В імпактитах (імпактит (англ. „impactite”)  – змінена в результаті удару й вибуху метеорита гірська порода) Іллінецького кратера виявлено підвищений, порівняно з земним, вміст нікелю, іридію, кобальту в співвідношеннях, характерних для порід, забруднених метеоритною речовиною. І це дало змогу однозначно й остаточно ідентифікувати цю геологічну структуру, як типовий метеоритний кратер.

У 1974 р. тут були знайдені діаманти. Внаслідок їх пошуку і видобутку, на території кратера утворилася печера, доступна для відвідувань. Серед найцінніших знахідок – найбільший у світі агат, який зараз експонується у Берлінському музеї, знайшли у цьому кратері. Знайдені в унікальній місцевості осколки метеорита дуже високо цінуються у всьому світі. Наприклад, уламок вагою в 3 кг, що зберігається в Вінницькому планетарії, оцінюють в 200 тисяч доларів. Будь-який турист, який відвідав Іллінецьку астроблему, може власноруч спробувати знайти свій шматочок стародавнього метеорита.

У 1998 році Іллінецький кратер увіковічнили на поштовій марці.

Вже кілька десятиліть українські вчені обстежують кристалічні породи Іллінецької астроблеми. У 1999, 2002, 2005, 2008, 2011, 2017 рр. у м. Вінниці відбулися міжнародні конференції «КАММАК – Комети, астероїди, метеори, метеорити, астроблеми, кратери», присвячені проблемі взаємодії малих тіл Сонячної системи з планетами і утворенню ударно-вибухових геоструктур.

Цікаві факти: науковим першовідкривачем Іллінецької астроблеми був К. Феофілактов у 1851 р. Вчений помилково вважав, що Іллінецька западина – це кратер вулкану. Ця версія протрималася майже 100 років і знайшла своє відображення в гербі села Іваньки, на якому зображений вулкан. Іллінецька «зоряна рана» була засекречена до 90-х років минулого століття в силу наявності в ній діамантів.

2017 року частину території кратера площею 17,2 га, що розташована на території Якубівської сільської ради за межами с. Лугова, було оголошено геологічною пам'яткою природи місцевого значення. Аналогів Іллінецькому кратеру немає ніде у світі.

2018 року на охоронній території було облаштовано оглядові майданчики, встановлено інформаційні стенди та вказівники. Представники Іллінецької територіальної громади вважають, що пам’ятка матиме великий туристичний потенціал і планують створити в кратері масштабний туристичний комплекс.

Література:

• Амурський, Е. Ці чудернацькі «малі тіла...» : [про ІV Міжнар. конф. «КАММАК-2008», присвячену дослідженню малих тіл Сонячної системи, яка відбулася у Вінниці] / Е. Амурський // Наука і суспільство. – 2009. – № 1. – С. 22–23 : іл.
•   Гижко, Н. Іллінецька астроблема : [коротка інформація про геологіч. феномен Вінниччини] / Наталія Гижко // Перлини Вінниччини / Наталія Гижко. – Вінниця, 2007. – С. 52–53.
• Зоряна рана Поділля : [Іллінецька астроблема] // Позаклас. час. – 2011. – № 11. – С. 101–102 : фот.
• Іллінецький кратер [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Іллінецький_кратер. – Назва з екрана. – Дата останньої правки: 12.10.2019. – Дата перегляду: 14.05.2020.
• Корінний, В. І. Іллінецька астроблема – геологічний феномен Вінниччини / В. І. Корінний // Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. Наукові записки. Сер.: Географія / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського ; відп. за вип.: Г. І. Денисик, В. І. Корінний. – Вінниця, 2014. – Вип. 26 . – С. 170–174.
• Маковецька, О. Космічний туризм : [Іллінецька ОТГ прагне зробити найстаріший в Європі метеоритний кратер – Іллінецьку астроблему – туристичним об’єктом] / Олександра Маковецька // Місто. – 2019. – 21 серп. – С. 24.
• Роговий, О. «Липовецько-Іллінецька астроблема» : [про кратер біля с. Іваньки Липовец. р-ну] / О. Роговий // Липовец. вісті. – 2011. – 28 верес.

Мандруй Вінниччиною!

Бронниця. Садиба Вітгенштейна

Мальовниче село Бронниця знаходиться у Могилів-Подільському районі Вінницької області. Населення становить 1268 осіб. У селі розташований пункт пропуску Бронниця – Унґурь на кордоні з Молдовою.

Село згадане у грамоті князів Коріатовичів 1388 р. У скелястому березі Дністра була печера: за переказом, там люди ховались від татар, і їх задушили димом. Там знаходили людські кістки.

На території села розташовано багато пам’яток природи: Бронницький парк; Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Бронницький заказник»; Ботанічний заказник місцевого значення «Григорівська гора»; Ботанічний заказник місцевого значення «Криштофорівська гора»; Геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Бронницькі шари»; Геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Сеноманські вапняки».

Головна будівля санаторію "Гірський"

Однією з популярних серед туристів пам’яток у селі  є садиба Петра Вітгенштейна – російського фельдмаршала у відставці.

Відразу при дорозі у село ми бачимо заїзд у ліс, біля якого стоїть сторожка. На сторожці старий дерев’яний щит, на якій написано ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Дитячий санаторій «Гірський» Хмільницьке дочірнє підприємство. Колись на місці цього санаторію стояв маєток Людвига Адольфа Петера Фюрста цу Зайн-Вітгенштейн-Берлебург-Людвигсбурга. 

Джордж Доу. П. Х. Вітгенштейн

Вітгенштейн Петро Християнович – російський воєначальник німецького походження, генерал-фельдмаршал (1826) російської армії, граф, світліший князь (з 1834). Він народився 5 січня 1769 в Ніжині Чернігівської губернії (за іншими даними – в Переяславі). Нащадок відомого німецького роду Петро Вітгенштейн усе життя присвятив службі в російській армії. За майже 50 років військової служби взяв участь у багатьох битвах – воював у наполеонівських та російсько-турецьких війнах, брав участь у придушенні повстання Костюшка.  Після чергової турецької війни у 1829 році у чині генерал-фельдмаршала подав у відставку за станом здоров’я. Жив у своєму маєтку Кам’янка Подільської губернії.

Сторожка

Маєтків у нього було кілька десятків, і маєток у Бронниці був ледь не рядовим. Ймовірно князь бував тут, лише заради краєвиду долини Дністра. Можливо, долина Дністра нагадувала йому пруські пейзажі? В усякому випадку з Бронницької гори відкривається панорама неймовірної краси.

Під час будівництва, нащадок давнього німецького роду стилізує свій маєток під середньовічний феодальний замок. Поблизу основної будівлі будує башту-донжон із зубцями та бійницями та фахверкову сторожку, характерну для забудови німецьких міст того часу. Навколо маєтку поміщик розбиває мальовничий парк.

У садибі Петро Вітгенштейн оселяється разом з родиною – дружиною Антоніною та дітьми. Вже після його смерті маєток успадковує один з його синів – Микола, майбутній чоловік коханої видатного композитора Ференца Ліста Кароліни Івановської.

На сьогодні від колишнього величного маєтку залишилася лише в’їзна брама, оригінальна башта та фахверкова сторожка. Головна будівля санаторію «Гірський» – перебудована княжа садиба з оригінальною баштою. Місцеві називають її «садиба німця».

Бронницький парк

Мальовничий парк закінчується крутим урвищем. З високого берега можна стежкою спуститись до печери під назвою Бабина дюрка. В 60-ті роки XIX ст. Вітгенштейни досліджували ці земляні ходи й могли похвалитись кількома знахідками. Зокрема, знайшли людський череп і залізний топірець. За сто років печеру обслідували одеські археологи, які знайшли ще два виходи з мережі звивистих коридорів. Очевидно, переважно це коридори штучного походження. Археологічні ж розкопки виявили також залишки скіфського городища VII–VI ст. до н. е., а також знаряддя праці первісних людей.

11 червня 1843 року по дорозі на лікування на мінеральні води Вітгенштейн помер у Львові. Похований у маєтку Кам’янка Ольгопольського повіту Подільської губернії.

Цікавий ще один факт, що у своїх маєтках – на Вінниччині, поблизу Тульчина, та у Кам’янці Ольгопольського повіту Подільської губернії (нині Придністров’я) – Вітгенштейн розбив кілька гарних парків, заклав виноградники та збудував винні погреби. Його по праву вважають засновником виноробства у цих краях. Сюди були завезені з півдня Германії, півночі Франції та Португалії лози сортів винограду Піно Нуар, Рислінг, Трамінер, Альварна, Шасла, Мускат, Чауш та ін.

Сорт винограду "Піно Нуар" (Pinot Noir)

Рекомендована література:

1. Бронниця – маєток Петра Вітгенштейна // Могилів-Подільський район. Окраса Поділля. – Могилів-Подільський, [2012]. – С. 4 : кольор. фот.
2. Вітгенштейн Петро Християнович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вітгенштейн_Петро_Християнович. – Назва з екрана. – Дата останньої правки: 13.04.2020. – Дата перегляду: 12.05.2020.
3. Колесник, В. Герой 1812 року : [П. Х. Вітгенштейн (1768-1843), граф, потім князь, генерал-фельдмаршал, власник маєтків в селах Кам’янці Ольгопіл. повіту та Бронниця Могилів-Поділ. р-ну] / В. Колесник // Бронниці 620 років. – Вінниця, 2008. – С. 6–8.
4. Колесник, В. Князівський рід Вітгенштейнів : [яким з 19 ст. по 1917 р. належало село Бронниця Могилів-Подільського району] / В. Колесник // Бронниці 620 років. – Вінниця, 2008. – С. 5–6.
5. Колесник, В. М. Забутий герой 1812 року [П. Х. Вітгенштейн] / В. М. Колесник // Друга Могилів-Подільська конференція. – Могилів-Подільський, Кам’янець-Подільський, 2006. – С. 204–209.
6. Краевский, С. Высший хозсуд Украины вернул государству дворец фельдмаршала : [про пам’ятку архітектури – Бронницький палац Вітгенштейнів] / С. Краевский // Вінниц. реалії. – 2014. – 9 квіт. – С. 9.
7. Панасенко, А. Бронница : [історія села Могилів-Поділ. р-ну та про його власника П. Вітгенштейна] / А. Панасенко // Авто Турист. – 2010. – № 1. – С. 44.
8.  Тростогон, А. П. Х. Вітгенштейн на Поділлі / А. Тростогон // Тези доповідей і повідомлення вісімнадцятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. 3 лют. 1998 р. – Вінниця, 1998. – С. 40.

Цікаві книги у краєзнавчому фонді!

Стежками Тимка Падури

Може, не буде кому згадати,

Може, і діжду колись…

Но ти, Вкраїно, ти мені мати,

Ще і за гробом приснись!..

Тимко Падура. Дума «Сірко», (1827)

Купчик, М. М. Стежками Тимка Падури : (хронологія та географія життя і творчості) / Микола Купчик. – Вінниця : Твори, 2019. – 108 с. : портр., іл., ноти.

Повість розкриває читачам відомості з біографії польсько-українського поета, лірика України – Тимка Падури.

Микола Купчик

Автор книги історик та краєзнавець Микола Купчик. Досліджує минуле сіл Козятинщини. Серед тем, які привернули його увагу – постать Тимка Падури. Адже україно-польський поет має стосунок до нашого міста та кількох сіл Козятинського району.

Микола Купчик чотири роки тому здійснив відкриття – знайшов могилу Падури у Махнівці. Це відкриття спонукало історика ще глибше дослідити життя Тимка Падури.

Книжку «Стежками Тимка Падури» вдалося видати завдяки проєкту, організованому Медіа центром «Власно», який у 2019 р. провів перший міжнародний фестиваль «Гей, соколи!» у Махнівці. Твір налічує дванадцять розділів і написаний двома мовами – українською та польською.

Трохи з біографії Тимка Падури:

Тимко Падура народився 21 грудня 1801 року в містечку Іллінці Липовецького повіту Київської губернії в родині брацлавського землеміра. Він був п’ятою дитиною у родині. З раннього дитинства малого Тимка вабило все українське: звичаї, одяг, мова. Власне, українською хлопець розмовляв завжди. Батько, Ян Падура, часто брав сина з собою в робочі поїздки. Тимко з особливою цікавістю сприймав подільський фольклор, говірки, обряди.

Першу освіту хлопець здобув у рідному містечку в парафіяльній школі. Згодом, з 1814 по 1820 р., навчався в Подільській гімназії.

Здобувши середню освіту, Тимко Падура продовжив навчання у Волинському ліцеї в м. Кременець, де навчався в 1820–1825 роках. Тут Падура написав перші свої вірші  «Лірник» (1824 р.), згодом – «Козак».

У 1823-1826 р. поет проживав у Житомирі. В ці роки він долучається до визвольних рухів. Знайомиться з декабристами, на їх прохання разом з братом та декабристом К. Рилєєвим написав бойову пісню «Рухавка». За це їх всіх було заарештовано.

Згодом Тимко очолив школу лірників  у Саврані, у маєтку графа Вацлава Ржевудського.

Пісня Падури і Я. Комарницького про Кармалюка стала народною.

Напередодні польського повстання 1830–1831 рр. обійшов Правобережну Україну, прагнучи викликати в населення співчуття до намірів польських патріотів, за що був ув’язнений (1830–1832). Згодом вдалося вийти завдяки «липовій» довідці про психічне захворювання. Тоді Падура переїхав жити у Мшанець, що за півмилі від Махнівки, зовсім хворим. Проте його брат Йозеф лікував Томаша у відомого в окрузі лікаря – самоука Михайла Войцехівського в його маєтку в Пляхові. Після поступового одужання, Тимко багато писав. З початком 40-х р. ХІХ ст. і до кінця свого життя Падура, його брат і сестри проживають у місті Махнівка.

24 червня 1841 р. Тимко Падура таємно одружується. Згодом Падура  підготував збірку власних творів, яку видав у Варшаві в 1844 р.

У 1856 році Тимко Падура потоваришував із Мар’яном Васютинським, поміщиком, який мав маєток у селі Козятині. Довгий час поет жив у цьому будинку.

Останні роки свого життя поет хворів на рак шлунку, тож йому були необхідні догляд та підтримка. Саме тому він не поїхав до Махнівки, де його родина мала маєток, а залишився у Козятині. У віці 70 років поет пішов з життя. Помер він 8 (20) вересня 1871 р. у будинку Мар’яна Васютинського.

Уже після смерті автора у Львові вийшли «Pyśma Tymka Padurry. Wydanie posmertne z awtohrafiw» (1874) – повне зібрання його поетичних та прозових творів, у якому поруч з усіма текстами українською мовою подавалися їхні переклади польською.

У своїх піснях та думах Падура висловлював захоплення козацькою старовиною. До деяких своїх текстів Падура сам складав мелодії, завдяки чому вони ставали народними піснями. Професійні композитори, як польські (Кароль Ліпінський), так і українські, також звертали увагу на твори Падури: так, «Лірника» поклав на музику Микола Лисенко. Пісні Падури виконував торбаніст Григорій Відорт.

Писав Падура також польською мовою, що дає підстави зарахувати його до так званої «української школи» польської літератури. Його найпопулярніший твір польською мовою – пісня «Hej, sokoły» (її мелодію, зокрема, використано в фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем»).

У Махнівці був знятий фільм за мотивами книжки Миколи Купчика «Стежками Тимка Падури». Режисер фільму – журналістка Віта Приймак. Роль Тимка Падури зіграв Микола Гуменюк, студент Вінницького національного медичного університету.

Довідкова література:

• Мельник, В.  Лях з душею запорозькою : як польський дворянин Томаш Падурра став українським лірником Тимком Падурою [польський та український поет, музикант, народився в Іллінцях (1801-1871)] / В. Мельник // Україна молода. – 2007. – 29 листоп. – С. 13.
• Макаревич, Л. Український і польський поет Тимош Падура / Л. Макаревич // Вісник Козятинщини. – 2007. – 15 листоп.
• Гнатюк, В. Тимко Падура в українському історично-культурному процесі : історична література / В. Гнатюк // Хроніка-2000. – 2010. – Вип. 81: Україна-Польща: діалог упродовж тисячоліть. – С. 296–312.
• Мельник, В. Лях з душею запорізькою : [про пол. письменника Томаша Падуру, уродженця м. Іллінці Вінниц. обл.] / В. Мельник // Подільські джерела : альманах / голов. ред. Л. М. Загородня. – Вінниця, 2012. – № 3 : Річ Посполита: вінницький слід. – С. 114–120 : портр.
• Радишевський, Р. Томаш Падура польсько-український лірник / Ростислав Радишевський // Студії з україністики : зб. пр. / Міжнар. шк. україністики НАН України, Ін-т філології КНУ ім. Тараса Шевченка, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ, 2013. – Вип. ХІІІ. – С. 364–406.
• [У с. Махнівка найдено могилу Томаша Падурри – мандрівного поета-торбаніста та лірника, який назавжди об’єднав польську та українську культури, вніс неоціненний вклад у літературу та музику Польщі, доповнивши її чудовими ліричними піснями, що їх і досі співають у всіх воєводствах країни] // Місто. – 2016. – 14 верес. – С. 3.
• Удвуд, О. У Козятині знову знімали кіно : [18 жовт. провели презентацію документальної стрічки, знятої за мотивами книжки М. Купчика «Стежками Тимка Падури»] / О. Удвуд // RIA Козятин. – 2019. – 31 жовт. – С. 8 : фот.

Майстри народної творчості

Скульбашевський Ральф Зігфрідович – майстер художніх полотен

Творчість художника Ральфа Скульбашевського – помітне явище в культурно-мистецькому житті Хмільника. Митець працював у різних жанрах образотворчого мистецтва, це: історичний, побутовий, пейзажний, натюрморт, портрет.

Народився майбутній художник у 1937 р. у м. Хмільник Вінницької області. Коли почалася війна, хлопцеві було лише чотири роки. Нестатки в сім’ї, важка праця батьків, не обминули його ні голод, ні холод. Ральфу довелося пройти непросту життєву дорогу.

Довгий час після школи Ральф працював оформлювачем в клубах, організаціях. В нього була велика любов до малювання, якою його наділила природа. І щоб стати справжнім майстром пензля, Ральф вступає до Сімферопольського художнього училища ім. Самокіша навчатись живопису (1966 р.).

У творчому доробку Скульбашевського пейзажі, портрети, натюрморти, а також жанрові картини.

Натюрморт

Все своє життя Ральф Скульбашевський професійно малює. В картинах художника переважає лірична нота. Його справедливо можна назвати палким життєлюбом, який вміє сумлінно працювати і до щему любить свою землю, своє рідне місто. За допомогою пейзажів Скульбашевського можна вивчати історію свого міста, краю.

Перша виставка Скульбашевського відбулась у 1985 р. у Вінниці спільно з іншими художниками. Через декілька років у фойє Хмільницького будинку культури відбулось відкриття персональної виставки художника.

Брав участь у республіканських (з 1968 р.) та всесоюзних (з 1974 р.) виставках.

Невільний ринок

Однією з яскравих його робіт є «Невільний ринок», яка відноситься до історичного жанру і розповідає глядачам про одну з багатьох трагічних сторінок історії нашого народу. Відома робота майстра «Автопортрет». Здається, художник зупинився на мосту на хвилину, але думки його понесли у таємну далечінь. За допомогою світла і тіні художник підкреслює те, на що повинен звернути увагу глядач, споглядаючи портрет на тлі історичних пам’яток минулої епохи. У Скульбашевського особливий талант малювати людське обличчя, його живість, характер, почуття.

Поранений

Роботи митця є у Польщі, Ізраїлі, Росії та інших країнах.

Ральф Скульбашевський вважав себе щасливою людиною та любив життя. У вересні 2008 р. серце талановитого художника перестало битись.         

Література:

«Невільничний ринок» у Будинку культури : [Хмільника проходила виставка робіт місцевого художника Р. Скульбашевського] // RIA. – 2005. – 19 січ.

Ткач, О. Людина, щаслива в творчості // Хмільник - Гарант. – 2000. – 27 січ. – С. 4.