Уродженці Вінниччини!

 

Соловйов-Куценко Василь Якович.
Фото з сайту Федерації греко-римської боротьби України 

Подільський богатир (тореадор)

Соловйов-Куценко Василь Якович

Українська земля щедра на самородків, справжніх лицарів та переможців. Таким був відомий борець і тореадор Василь Якович Соловйов-Куценко. Надзвичайно бурхливим було життя подільського богатиря.

Народився він у селі Петрашівка, Теплицького (нині Гайсинського) району на Вінниччині 28 березня 1886 року у простій багатодітній селянській родині. Разом з батьками, сестрами й братами важко працював на землі. А ще – ріс надзвичайно сильним, спритним і неординарним хлопчиком. 

Після декількох років поневірянь, важкої та виснажливої праці, молодий юнак набрався сили, змужнів і волею випадку потрапив на арену Одеського цирку. Завдяки унікальній природній силі, феноменальним борцівським здібностям, які розвив у ньому родоначальник спортивної боротьби тренер Владислав Питлясинський, в минулому сам борець, керівник школи фізичного розвитку в м. Одесі, хлопець з простої селянської сім’ї досяг вершин борцівської слави.

В 1909 р. в Кишеневі переміг чемпіона світу італійця німецького походження Ганса Дікмана. В 1922, 1923, 1924 рр. отримав звання Червоного чемпіона.

А далі робота в цирках: Мінськ, Оренбург, Ташкент, Ашхабад, Пенза, Вологда, Махачкала і т. ін. Його оплесками зустрічали в Європі. У його циркові програми входили такі номери, як боротьба з биками, «людина-міст», коли по платформі, яку він тримав на собі, проїжджали вантажні і легкові автомобілі з пасажирами. На його грудях місцеві молотобійці розколювали кам’яні брили вагою по 50 пудів. Слава про богатиря Куценка так сколихнула всіх, що ним навіть зацікавився Григорій Распутін. Останню свою почесну стрічку переможця одержав у 1940 р., коли вже мав 54 роки.

Василеві Яковичу доводилося зустрічатися на килимі з такими всесвітньо відомими борцями, як Петро «Урсус» Янковський, Іван Шемякін, Глинкін, Григорій Кащеєв, Станіслав Збишко-Циганевич, Георг Гаккеншмідт та іншими. Боровся з ними як рівний з рівними добиваючись перемоги, або нічиєї.

Потім війна, важкий шлях на батьківщину у рідну Петрашівку. Поранений, але не зламаний, до кінця свого життя залишився вірний батьківській землі.

В 1967 році про Василя Яковича був знятий кількахвилинний кіносюжет, що вийшов у кіножурналах «Новости дня» та «Радянський спорт». За рік до смерті в 1970 р. Василь Якович виступив перед учнями та викладачами Теплицького СПТУ, жителями Теплика.

Захоплювався виготовленням вина, різних напоїв із вишень, черешень, малини, смородини. Сам ніколи не пив, але любив пригощати гостей. Дуже захоплювався читанням художньої літератури, газет, міг довго вести дискусії на політичні теми. У 70 ще вигинав руками підкови, а в 82 роки він ще жонглював багатопудовими гирями, виконував різні атлетичні вправи. Все життя був пристрасним пропагандистом спорту. Свою хату перетворив на музей спортивної слави, де на почесному місці лежали збережені афіші, фото, дипломи, чемпіонські пояси, стрічки.

Помер великий чемпіон 29 червня 1971 року, похований на сільському кладовищі. Отак закінчилось життя неординарної людини, легенди, яскравої особистості.

Знаймо наших легендарних земляків!

 Бібліографія:

Волошенюк, І.  Чемпіон сили : [факти біографії борця зі світовим іменем з с. Петрашівка Теплиц. р-ну В. Соловйова-Куценко] / І. Волошенюк // Вінниччина. – 2007. – 20 січ. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Горбунь, О. Богатир із Петрашівки : [про легендарного українського атлета, видатного борця Василя Куценка (псевдонім Анатолій Соловйов)] / О. Горбунь // Сіл. вісті. – 2011. – 31 трав. – С. 3.

Ковтун, А. Василь Куценко – богатир із Петрашівки [Електронний ресурс] : [жит. шлях] / А. Ковтун // Федерація греко-римської боротьби України : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://borba.com.ua/news/4005-vasil-kucenko-bogatir-z-petrashvki.html (дата звернення: 10.05.2025), вільний. – Назва з екрана. – Опис заснов. на версії, датов.: 13.06.2023.

Кривоніс, О. Пам’яті Соловйова-Куценка : [міжнародний турнір серед дітей та молоді з греко-римської боротьби пам’яті відомого борця-земляка] / Олег Кривоніс // Вінниччина. – 2018. – 4 квіт. – С. 2.

Лозовський, І. Р. Куценко-Соловйов Василь Якович : [борець, чемпіон світу 1906, 1930-і рр.] / І. Р. Лозовський // ЕСУ / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України; співголова І. М. Дзюба. – Київ, 2016. –Т. 16: Куз - Лев. – С. 287 : портр.

Лозовський, І. Р. Розвиток важкоатлетичного спорту на Вінниччині [Текст] : (із історії розвитку важкої атлетики на Вінниччині) / І. Р. Лозовський // Важка атлетика на теренах України : 120-й річниці важкої атлетики України – присвяч. / Іван Лозовський, Олександр Довгич. – Київ ; Вінниця, 2017. – С. 101.

Осауляк, В. Його ім’я було першим на афішах : [про відомого борця і тореадора з Тепличчини В. Соловйова-Куценко] / В. Осауляк // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження. Матеріали XXI Вінниц. історико-краєзн. конф. 25–26 жовт. 2007 р. – Вінниця, 2007. – С. 157–161.

Соловйов-Куценко Василь Якович [Електронний ресурс] : [жит. шлях] // Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Соловйов-Куценко_Василь_Якович (дата звернення: 10.05.2025), вільний. – Назва з екрана.

Фурдик, І. Нічия із Піддубним : [про долю борця з с. Петрашівки В. Соловйова-Куценка] / І. Фурдик // Вісті Тепличчини. – 2006. – 5 квіт.

Шаміс, Л. Арена тореадора / Л. Шаміс // Комсом. плем’я. – 1967. – 29 берез. – С. 4.

Новинки краєзнавчої літератури!

 Зійшла зоря ясна : зб. колядок та щедрівок / упоряд. Ольга Бабошина. – Вінниця : Консоль, 2020. – 128 с. : кольор. іл.

 

Народно-пісенна творчість українців – це дорогоцінний пласт вітчизняного хорового мистецтва.

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Зійшла зоря ясна» – це збірка колядок та щедрівок, яка присвячена видатному композитору М. Д. Леонтовичу.

Упорядником даного видання є знана на теренах Вінниччини хормейстер, викладач-методист, громадський діяч Ольга Бабошина.

Збірка присвячена жанру хорової обробки українських колядок та щедрівок, відображенню національної ментальності українців у музичному фольклорі.

У цій збірці зібрані твори з різних регіонів України у цікавих аранжуваннях, які були виконані хоровими колективами під орудою Ольги Бабошиної. До кожного твору підібрані вірші-віншування, які можна використати як літературний зв’язок між виконанням музичних творів. Завдяки цьому їх можна об’єднати в єдине хорове дійство, яке буде виконуватися без перерви та сприйматися слухачем як єдине ціле.

Всі твори були виконані у різні роки хором Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича та Подільським камерним хором «Леонтович-капела» Вінницької обласної філармонії ім. М. Д. Леонтовича і входять у репертуарний список цих колективів.

Перспективним для розвитку хорового виконання  є введення до видання інноваційної інтерактивної технології – QR-кодів. За допомогою спеціальної програми, скануючи цей код, кожен має можливість почути й побачити виконання деяких хорових композицій у якості зразка виконавських трактувань.

Хорові твори призначені для виконання мішаними хоровими колективами музичних та педагогічних закладів I-IV рівнів акредитації, професійними й аматорськими хорами.

Новинки краєзнавчої літератури!

 

Оживуть всі розбиті міста

Під нещадним, палючим ударом

Україна – міцний кристал

З металевим нескореним сплавом.

Тетяна Романченко

 

Романченко, Т. Віночок святої землі : вірші / Тетяна Романченко. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2024. – 124 с. : іл., портр.

 Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Віночок святої землі» поетеси з Хмільницького району Тетяни Кузьмівни Романченко.

Це збірка віршів, прози та мініатюр. Авторка протягом усіх років свого свідомого життя не полишала описувати велич та силу українського народу.

Тематика творів – звичайне повсякдення, яке надихало творчість.

До книги увійшли твори про російсько-українську війну, про село, про збереження ідентичності українського народу, неповторність рідної мови та й взагалі про загальнолюдські цінності. Глибокі філософські рядки про війну торкаються струн душі читачів та слухачів.

Книга розрахована на середньостатистичного читача, бібліотечних працівників, педагогів та дітей шкільного віку.

Видання видано за сприяння Вінницького Хаба МХП і БФ “МХП-Громада”.

 Коротка довідка: Романченко Тетяна Кульмівна народилася 2 вересня 1958 р. в місті Чорнобиль Київської області.

Закінчила Чорнобильську середню школу № 1. Після 8 класу вступила до Київського технікуму міського електротранспорту на електромеханічне відділення. Отримала спеціальність техніка – електрика і була направлена на роботу до міста Вінниці.

У Вінниці проживала до 2011 р., згодом переїхала на постійне місце проживання до села Слобідка Хмільницького району.

Вірші писала протягом усього свідомого життя.

Працювала диспетчером та старшим диспетчером в системі Укрміжколгоспбуду. Згодом в редакції Вінницької загальнодержавної газети «Подолія» коректором та старшим коректором. Була дописувачкою цієї газети. Часто писала короткі прозові оповідання. Зараз на пенсії.

Мандруй Вінниччиною!

Палац Гіжицьких-Абамеліків (Гущинці). Фото з Вікіпедії

Пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення

Палац княгині Абамелек (Абамелік) с. Гущинці

 Разом з селами Іванів, Мізяків, Пиків, Гущинці є найдавнішим поселенням на території Брацлавщини (нині входить до складу Хмільницького району).

У першій половині XVIII ст. Гущинці належали старовинній українській родині Аксаків, до того менш ніж півстоліття ним володіли Калиновські. У 1745 р. село купує Адам Холоневський – відомий політичний діяч, сенатор, посол. Після його смерті у 1772 р. Гущинцями по черзі володіли його сини Анджей та Ігнатій.

Після смерті Ігнатія Гущинці успадкував його син – Владислав – мальтійський кавалер. Саме за його часів в Гущинцях був збудований існуючий нині палац. У середині ХІХ ст. Гущинці належали О. Абрамовичу.

Садибу у посаг за Ганну Гіжицьку, отримав князь Ян Абамелек (Абамелік) зі старовинного грузинського роду вірменського походження. А у кінці ХІХ ст. – початку ХХ ст. садиба належала княгині Абамеліковій.

Палац княгині Абамелек у селі Гущинці, нині Іванівської СТГ Хмільницького району, був збудований у стилі класицизму і знаходиться на крутому схилі річки Південний Буг.

Палац княгині Абамелек. Фото з мережі "Інтернет"

Ця мурована будівля – великий двоповерховий палац, який був оточений чудовим парком. Під час більшовицької революції палац та увесь маєток повністю розграбували і знищили все майно. Останньою його власницею в дореволюційний період була Любов Єленова (у дівоцтві – Абамелек).

При радянській владі у 1934 р. у приміщеннях колишнього палацу було відкрито сільськогосподарське училище, його пізніше реорганізували на ПТУ, в якому навчали швачок, кухарів, кадри для сільського господарства, фермерів та бухгалтерів. Розквіт навчального закладу припадав на кінець 70-х – початок 80-х років XX ст. Нині тут знаходиться Державний навчальний заклад «Гущинецьке вище професійне училище». У 70–80-х роках ХХ століття в училищі здобували освіту студенти із Монголії, Алжиру, Лаосу.

На сьогодні пам’ятка розташована за кільканадцять метрів від нинішнього училища, на пагорбі, і перебуває у вкрай занедбаному стані та потребує проведення реставраційних робіт.

У 2009 р. Гущинці відвідав нащадок княгині Абамелек.

Садиба перебуває на державному обліку як пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Палац княгині Абамелек. Фото з Вікіпедії

 

Новинки краєзнавчої літератури!

 

Павленко, В. Жінка шляхетного спротиву : зб. поезії / Валентина Павленко. – Житомир : Бук-Друк, 2025. – 120 с.

 Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Жінка шляхетного спротиву» (2025) Валентини Павленко, поетеси, членкині Національної спілки письменників України. Книгу присвятила  своєму синові Ярославу Строю, який загинув 10 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання та його побратимам, які полягли за волю України. Ярослав Строй був гранатометником стрілецького відділення стрілецького взводу в складі 59 окремої мотопіхотної бригади.

Павленко Валентина Василівна народилася 18 грудня 1951 р. в с. Бараші Ємільчинського району Житомирської області. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1977), історичний факультет Вінницького педагогічного інституту (1995). Працювала у журналістиці, вчителювала.

Авторка збірок лірики: «Домівка птахів» (1989), «Істини» (1990), «Ріка на ім’я Здивування» (2016), «Пам’ять місця» (2016); публікацій у часописах та періодиці. В НСПУ з 2018 р.

Живе у с. Кропивні Хмільницького району на Вінниччині.

Новинки краєзнавчої літератури!

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новими краєзнавчими виданнями: «Райгород і Соболівка : життя та загибель єврейських громад» Наталії Дерев’янко, «Письменники Вінниччини» (упоряд. А. В. Стебелєв) та «Бранці хреста : поема в прозі» Анатолія Мартинюка.

 Дерев’янко, Н. Райгород і Соболівка: життя та загибель єврейських громад / Н. Дерев’янко ; Фонд «Меморіал убитим євреям Європи», Укр. центр вивчення історії Голокосту. – Вінниця : Твори, 2024. – 140 с. : фот.

Близько 1,5 мільйона євреїв було вбито на території України під час німецької окупації. Понад мільйон із них розстріляли підрозділи вермахту, СС і поліції за участю місцевих спільників у віддалених ярах, лісах, посеред полів, у колишніх танкових окопах, піщаних кар’єрах або в спеціально викопаних для цього ямах. Також було вбито більшість українських ромів – понад 12 тисяч дітей, жінок і чоловіків. Окрім того, в румунській окупаційній зоні «Трансністрія» між річками Дністер і Південний Буг загинули понад 11 тисяч із приблизно 25 тисяч ромів, депортованих із теренів Румунії та анексованих нею територій.

Багатовікову історію єврейських громад Райгорода і Соболівки – колись штетлів, а сьогодні сіл Вінницької області – було насильно обірвано під час німецької окупації 1941–1944 років. Долі єврейських жителів цих двох населених пунктів пов’язала трагедія Голокосту. Протягом 1942-1944 рр. близько 10 тисяч євреїв із окупованих німцями населених пунктів Вінницької області і з румунської зони окупації загинули на примусових роботах під час будівництва траси Вінниця – Умань. Серед них були євреї Райгорода і Соболівки.

Видання розраховано на істориків, краєзнавців, учителів, учнів і усіх, хто цікавиться історією України, рідного краю, Другої світової війни й етнічних меншин України.

 Письменники Вінниччини : довідник / Нац. спілка письменників України ; ред.- упоряд. А. В. Стебелєв. – Житомир : Бук-Друк, 2025. – 154 с. : портр.

Виправлений і доповнений довідник «Письменники Вінниччини» (2025) складається передусім з біографій літераторів, що є чи були членами Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України, як діючих, так і спочилих. Стисло подаються відомості про письменників-земляків, пов’язаних з нашим краєм, як спілчан, так і окремих творчо помітних авторів.

Довідник стане в пригоді бібліотечним працівникам, дослідникам з літературного краєзнавства, організаторам культурно-масових й літературно-мистецьких заходів.

 Мартинюк, А. Бранці хреста... : поема в прозі / Анатолій Мартинюк. – Житомир : Бук-Друк, 2024. – 112 с. : портр., кольор. фот. – (Твої люди, Вінниччино! ; вип. 18).

Книга «Бранці хреста» продовжує історію розвитку спортивної боротьби на Поділлі, а саме – вільної боротьби! Автор присвячує свій твір 75-річчю знаних борців не лише на Вінниччині, а по-совісті – в Україні та Європі. Це Анатолій Біланенко, Степан Омельчук, Семен Ханук – ювіляри, котрі і своїм трудом, і своїми учнями уславили велич Держави! А ще: українська національна боротьба має древній символ – хрест!

Книга Анатолія Мартинюка «Бранці хреста» продовжує серію видань «Твої люди, Вінниччино» (Вип. 18), започатковану Видавничим Домом «Моя Вінниччина».

 

Буктрейлер «М’ясна революція. Історії Вінницького М’ясника»!

 

Чорнобай, М. М’ясна Революція. Історії Вінницького м’ясника / Микола Чорнобай. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2024. – 228 с. : фот.

«М’ясна революція. Історії Вінницького М’ясника», книга 2024 року, складається з історій про дитинство автора, про заснування самого «Вінницького Мʼясника» та різні етапи його розвитку, а також має рецепти з описом різних процесів приготування.

Запрошую до перегляду!