6 травня 2010 року у Вінницькій ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулася презентація біобібліографічного покажчика "З невичерпних подільських криниць" : до 70-річчя від дня народження Анатолія Подолинного (Вінниця, 2010), підготовленого відділом літератури та інформації з питань краєзнавства.
Дане видання продовжує серію біобібліографічних посібників “Наші видатні земляки”, започатковану Вінницькою ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва майже 30 років тому.
Анатолій Мусійович Подолинний – літературознавець, фольклорист, критик, поет, член Національної спілки письменників України, голова Вінницького осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
Протягом багатьох років учений плідно співпрацює з бібліотекою, бере активну участь у її соціокультурних заходах: літературних вечорах, наукових конференціях, презентаціях, популяризуючи українську літературу, рідне слово, творчість письменників Вінниччини.
Дане видання продовжує серію біобібліографічних посібників “Наші видатні земляки”, започатковану Вінницькою ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва майже 30 років тому.
Анатолій Мусійович Подолинний – літературознавець, фольклорист, критик, поет, член Національної спілки письменників України, голова Вінницького осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
Протягом багатьох років учений плідно співпрацює з бібліотекою, бере активну участь у її соціокультурних заходах: літературних вечорах, наукових конференціях, презентаціях, популяризуючи українську літературу, рідне слово, творчість письменників Вінниччини.
В минулому році до 45-річчя Вінницької письменницької організації було видано колективний збірник авторів "Митці слова Вінниччини", упорядник член НСПУ Анатолій Подолинний. В цьому збірнику немає жодного твору, який хоть би чимось запам'ятався - хіба що його спогад про Володимира Забаштанського, написаний "топорною, базарною мовою" якою і володіє сам колишній викладач Вінницького педінституту. Зокрема: "Гарно було того дня в Браїлові", " і не перегнутися, не переламатися". Далі: "Лизнула й його невідчепна іржа", "Сам монастир ближчав на сонці", "легкий святковий гул стояв..."(тобто люди гули як трактори і машини, і т.д.). А ще в попередньому збірнику "Стоголосся" він представив себе маститим письменником і виділив собі а ж 8 сторінок в цій книзі, а іншим авторам не більше 2-3 сторінок.
ВідповістиВидалитиВ першому вірші "На концерті в Немирові" читаємо: "Браття заспівало", "самопали й кобзи брали перекопи", "його слава ніби застидила..." і т.д. А в другому вірші "Мова" теж на чотирьох сторінках читаємо: "в грабових лісах, дзвенячих...", "Мово ти мене смалила гострим вогнем...", "Голько!-гекав під ворітьми..." і далі: "Мово, як я жахався тебе, коли пас льоху з поросятами..."
Ось такий маститий графоман. То чи варто такі книги читати?
Володимир Сазоненко (ветиран бібліотечної справи).