Страницы

субота, 7 листопада 2015 р.

Офіцер сміху - Леонід Куций!

      
Він давно усе люструє,
Гуморесками дивує:
В них всілякі персонажі
Постають без камуфляжів.
А звичайні й ніби «вуха» –
Не такі без капелюха.
Князь подільської сатири
Часом горнеться й до Ліри.
Море посмішок дарує
Та катарсисом лікує.
Ф. Приймачик

     Прізвище Леоніда Мироновича Куцого відоме багатьом вінничанам і жителям області. Причиною цьому є його дотепні сатиричні й гумористичні твори.
     Леонід Миронович народився 12 листопада 1940 р. в селі Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області в сім'ї колгоспників.
     У 1957 р. закінчує Базалійську середню школу. Далі розпочинає свою трудову діяльність обліковцем на тваринницькій фермі колгоспу "Нове життя" у своєму селі.
    У 1958 р. вступив у Новоград-Волинське авіаційне військове училище. Звідси переведений у Вольське авіаційне військове технічне училище, яке закінчив у 1961 р. Проходив службу на офіцерських засадах Збройних Сил СРСР. У 1977 р. закінчив Московську військову політичну академію. Військовій службі Леонід Миронович посвятив довгих 44 роки. 
      Після звільнення із Збройних Сил у званні підполковник працював на педагогічній роботі в училищі цивільної авіації, в автомобільній школі з підготовки водіїв-механіків пересувних ракетних комплексів. Закінчивши Вищі центральні ордена Червоної Зірки курси Цивільної оборони, працював викладачем на обласних та республіканських курсах ЦО при Управлінні з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької ОДА.
З 2002 по 2007 рік - на посаді помічника народного депутата України. З 2008 р. - на пенсії.
      Леоніда Мироновича вабила журналістика і поезія. Починав писати сатиричні вірші ще в 60-тих роках. Гуморист видав 18 збірок гумору, сатири і пісенної лірики, у тому числі і низку смішних та дотепних книг для дітей.
Шаржовий образ Л. Куцого
Досі великою читацькою популярністю користуються його яскраві й оригінальні книги гумору "Вуха без капелюха" (1995), "Замакітрений макогін" (1998), "Дебільний Осел" (2000), "Двоюрідна кума" (2001); збірники сатири "Тези на протезах" (2003), "Бараняча цидула" (2004), "Відгомін епохи" (2004), "Персонажі без камуфляжів" (2006), "Статури з натури" (2009), "Як величати?" (2011), "Пробки" (2013) та ін. Не кажучи вже про збірки гумору для дітей "Веселий Петрик" (2000), "Калікографія" (2001), "Милосердна Киця" (2008), "Анкета від шкета" (2013). 
У своїх творах Леонід Куций сміється сам і смішить інших. Він - член Всеукраїнської асоціації письменників сатириків-гумористів "Весела Січ", лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського (1997), дипломант Всеукраїнського конкурсу "Байка-2001", лауреат сміхопису "Весела Січ" Міжнародної асоціації українських сатириків і гумористів з однойменною назвою (2009), лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Євгена Гуцала (2011). Керівник Вінницького куреня гумористів імені Степана Руданського. Член НСЖУ (з 2001),  НСПУ (з 2003). 
Все життя і творчість Леоніда Куцого - яскраве свідчення справедливості народної мудрості про те, що від сумного до смішного один крок.

Щиро вітаючи ювіляра з його 75-річчям, хотілося побажати великого творчого натхнення, міцного здоров'я та довгих років життя!











Немає коментарів:

Дописати коментар