70-річний ювілей вінницького письменника та журналіста Василя Дмитровича Кобця!

Поет не останньої любові

Василь Кобець народився 4 листопада 1943 року в селі Слободище Іллінецького району на Вінниччині в селянській родині, неподалік історичного Кальника, в якому дислокувався козацький полк славетного Івана Богуна.

З чотирнадцяти років почав працювати причіплювачем на тракторі ХТЗ, потім – копнувачем на комбайні. Працював на будівництві рідної школи.

Семирічну освіту здобув у Слободищі, середню – в сусідньому селі Леухи, щодня долаючи пішки 10 кілометрів.

Працював завідувачем клубів у селах Старий Дашів та Леухи. У 1962 році став студентом Вінницького педагогічного інституту ім. М.Островського, але після двох місяців навчання був призваний на військову службу. Був танкістом. Водив танк Т-55.

Після армійської служби навчався у Львівському державному університеті імені І.Франка на факультеті журналістики.

Працював кореспондентом Самбірської міськрайгазети «Червоний прапор» на Львівщині. Був заступником редактора Іллінецької райгазети «Трудова слава». А згодом, переїхавши до Вінниці, – кореспондентом обласної газети «Вінницька правда».

Працював у студентських загонах Тюмені, у розвідувальних геологічних експедиціях Сибіру та Заполяр'ї, на будівництві Байкало-Амурської магістралі, на Байкалі та в Греції.

Першу поетичну збірку «Жайворонки в серці» видав у 1974 році. Саме за цю збірку став лауреатом молодіжної літературної премії імені Миколи Трублаїні.

З 1975 року очолював Вінницьку організацію Національної Спілки письменників України. Нині – голова Конгресу української інтелігенції Вінниччини, голова літературно-мистецького об’єднання імені Василя Стуса, редактор літературно-мистецького і громадського журналу «Собор».

Лауреат літературних премій імені Михайла Коцюбинського, імені Миколи Трублаїні, імені Михайла Стельмаха, Міжнародної премії імені Василя Стуса, Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка та III Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград-2012». Нагороджений орденом Святого Архистратига Михаїла, Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, святих Кирила та Мефодія, Івана Богуна.

У доробку письменника – романи «Юрський горизонт», «Не осуди свого кохання», повісті «Поле моє», «Джерела б'ють», «Осінні дзвони», «Вересневий день», «Будень, як свято», поетичні збірки «Повнозерниця», «Високе літо», «Свято нашої зустрічі», «Не остання любов, не остання...», «Під знаком Скорпіона», «Благовість», «Уренгойський циклон» та вибрані твори у 10 томах.

Останнім часом творчий доробок Василя Кобця поповнився повістями для дітей: «Дана, Василько і білий світ», «Незвичайна знахідка у старій хаті, або Житіє «індуса» ТІЯ», а також поетичними збірками «Болить душа» та «Сім днів до Різдва».

Перекладає з польської, болгарської та грецької мов.

Досить багато уваги приділяє Василь Кобець вихованню молодих талантів. Він формує ціле літературне покоління. Сьогодні є більше десятка тих молодих, кому він відкрив дорогу у велику літературу, хто став членом Національної спілки письменників України. Він організував і видав такі змістовні альманахи, як «Подільська пектораль», «17 вересня», «Сторожові вогні над Божою рікою», в котрі ввійшли твори більше ніж 200 авторів.

Хоча на сьогодні Василь Кобець удостоєний високих церковних і козацьких орденів, найбільшою нагородою для нього є повага та вдячність його читачів і всіх тих людей, які з ним працюють і шанують за талант, працьовитість і добру, щедру, сердечну людську вдачу.