Шукати в цьому блозі

четвер, 30 липня 2020 р.

Новинки краєзнавчого фонду!

Нариси з історії життя та загибелі  єврейських громад Вінниччини під час Голокосту.


         У період німецької окупації 1941–1944 років на території сучасної України шляхом масових розстрілів було вбито понад мільйон єврейських дітей, жінок і чоловіків. Їх поховали у численних могилах. Міжнародний проєкт «Захистимо пам’ять» має на меті облаштування знехтуваних та забутих масових поховань євреїв та ромів, а також створення поруч з ними місць пам’яті та інформації для того, аби зберегти пам’ять про жертв для сьогодення та майбутнього.
На території сучасної України знаходяться близько 2000 місць масових розстрілів. У віддалених ярах, лісах, посеред полів, у колишніх протитанкових ровах чи піщаних кар’єрах загони Вермахту, СС та поліція знищували цілі єврейські громади. Спочатку вбивали чоловіків, а потім жінок та дітей.
У незалежній Україні в багатьох місцях були встановлені пам’ятні обеліски, що вказували на єврейське походження жертв. Однак сотні масових поховань залишаються донині непозначеними.
Проєкт «Захистимо пам’ять» поєднує в собі заходи щодо архітектурного захисту та гідного облаштування масових поховань з історичною та педагогічною роботою.
Місцезнаходження масових поховань, кількість жертв, долі окремих із них та тих, кому вдалося вижити, перебіг злочину та інформація про задіяних злочинців визначається за допомогою ретельних історичних досліджень. Історія єврейських громад та їхнього знищення в часи Голокосту презентується кількома мовами на інформаційних стелах. Результати історичної роботи використовуються в освітній програмі, яка проводиться з місцевими школами, а також зі студентами в проєкті по усній історії.

До краєзнавчого відділу надійшло декілька нарисів з історії життя та загибелі під час Голокосту єврейських громад Вінниччини.

Брандон, Р. Вахнівка. Життя та загибель єврейської громади / Рей Брандон ; ред. М. Тяглий ; Фонд "Меморіал убитим євреям Європи", Укр. центр вивчення історії Голокосту. – Київ : Укр. центр вивчення історії Голокосту, 2019. – 48 с. : табл., фот.
У нарисі Рея Брандона представлено історію життя та загибелі єврейської громади села Вахнівка Липовецького району Вінницької області – одного з місць міжнародного проекту «Захистимо пам’ять». Дослідження ґрунтується на джерелах з українських та закордонних архівів, науковій літературі і матеріалах приватних колекцій.
Проєкт та, зокрема, історичне дослідження, результатом якого є ця публікація, виконано завдяки підтримці Міністерства закордонних справ Німеччини.

Брандон, Р. Липовець. Життя та загибель єврейської громади / Рей Брандон ; ред. М. Тяглий ; Фонд "Меморіал убитим євреям Європи", Укр. центр вивчення історії Голокосту. – Київ : Укр. центр вивчення історії Голокосту, 2019. – 52 с. : табл., фот.
Липовець – невелике місто у Вінницькій області, розташоване на річці Соб. Історія Липовця сягає ще XIV ст., коли цей регіон був частиною Великого князівства Литовського. Єврейська громада в місті з’явилася у 1637 р. До 1765 р. в Липовці проживали 258 євреїв.

Брандон, Р. Плисків. Життя та загибель єврейської громади / Рей Брандон ; ред. М. Тяглий ; Фонд "Меморіал убитим євреям Європи", Укр. центр вивчення історії Голокосту. – Київ : Укр. центр вивчення історії Голокосту, 2019. – 64 с. : фот.
Плисків – невеличке містечко у Вінницькій області, розташоване на берегах р. Роська. Перша євреї з’явилися у Плискові лише в середині XVIII ст. У 1765 р. єврейське населення становило шість осіб.

Брандон, Р. Самгородок. Життя та загибель єврейської громади / Рей Брандон ; ред. М. Тяглий ; Фонд "Меморіал убитим євреям Європи", Укр. центр вивчення історії Голокосту. – Київ : Укр. центр вивчення історії Голокосту, 2019. – 56 с. : фот.
Самгородок – село на р. Десна. Історія населеного пункту сягає початку XVII ст., коли ця територія вже належала Речі Посполитій. Єврейське життя Самгородка розвинулось приблизно з 1765 р., коли тут жили п’ятеро євреїв.

Брандон, Р. Історія загибелі євреїв Чуківського табору / Рей Брандон ; ред. М. Тяглий ; Фонд "Меморіал убитим євреям Європи", Укр. центр вивчення історії Голокосту. – Київ : Укр. центр вивчення історії Голокосту, 2019. – 52 с. : фот.
У нарисі представлено історію експлуатації та вбивства під час Другої світової війни євреїв, депортованих з румунських територій до окупованої України та згодом перевезених німецькими окупантами до трудового табору у селі Чуків Немирівського району Вінницької області для використання на спорудженні транзитного автошляху. Масове поховання у Чукові нині є одним із місць міжнародного проєкту «Захистимо пам’ять».


четвер, 11 червня 2020 р.

Новинки краєзнавчої літератури!

Роговий, О. І. Село над Вільшанкою: Брицьке через війни і біди / Олександр Роговий. Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2019. 56 с. : кольор. фот.

Книга розповідає про непросту долю подільського села над Вільшанкою – Брицьке Липовецького району Вінницької області.
Село славне неординарними людьми: отаманшею Марусею Соколовською, яка зробила сюди окремий рейд; районним провідником ОУН «Русявим»; уродженцем сусідньої Конюшівки письменником Василем Земляком; першим прапороносцем синьо-жовтого стягу в районі Володимиром Турбовцем та багатьма орденоносцями. А ще найбільше село Брицьке постраждало від голодомору та інших бід.
Книгу видано на кошти земляка-мецената Валерія Йосиповича Кравчука.

Роговий О. І.
Олександр Іванович Роговий – блискучий краєзнавець, історик, педагог, публіцист, член колегії геральдичного Українського товариства та Вінницької обласної геральдичної комісії, голова міжрайонного краєзнавчого об’єднання «СОБ», член правління обласної організації Національної спілки краєзнавців України.
Творчий діапазон Олександра Івановича надзвичайно широкий, торкається багатьох сфер нашого краю. Зокрема написав «Історію Побужжя», «Топоніми і легенди рідного краю», «Загадки війни на Вінниччині», «Історію Липовецького району», «Даріїв похід» тощо.

Ординація Вінниці, 1790 / відп. за вип.: О. Ю. Федоришен, О. О. Коваль. – Вінниця : Марцев О. М., 2019. – 72 с.

У виданні представлений документ «Ординація Вінниці» – конституція міста XVIII ст., що юридично врегульовувала провідні сфери міського життя. Цей установчий документ побачив світ, коли Річ Посполита йшла до свого занепаду, а король намагався втримати владу і водночас іти на певні поступки. В той час органи місцевого самоврядування отримували ширші повноваження, а місто жило за чіткою організацією. Документ складається з 26 розділів та переліку присяг президента міста, чиновників та городян. Текст подано мовою оригіналу та в українському перекладі.
Текст Ординації зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Києві як частина асесорського декрету. Текст Ординації публікується за копією, створеною вінницьким інженером Валерієм Сведерським. Переклав цей текст з польської на українську в 2018 році вінницький дослідник Валерій Франчук.
«Ординація доброго порядку для міста Вінниці» – важлива віха у розвитку самоврядування нашої громади. Вона демонструє давнє і постійне прагнення вінничан брати відповідальність за свою долю у власні руки, їх вміння і прагнення будувати омріяне майбутнє у своєму рідному місті.
Відповідальні за випуск: О. Ю. Федоришен – директор Центру історії Вінниці; О. О. Коваль – заступниця директора з музейно-виставкової роботи Центру історії Вінниці.

пʼятниця, 29 травня 2020 р.

Водяні млини Вінниччини


Одними з найбільш загадкових та цікавих пам’яток на території України є водяні млини. Здебільшого зараз це занедбані будівлі, які своїм похмурим потужним видом натякають на колишню велич та значну роль в історії регіону. Водяні млини з’явились у нас ще у давньоруські часи. Спочатку їх було небагато, але з часом кількість зростала. У ХІХ столітті лише на Правобережжі працювали тисячі водяних млинів, а кількість виробленого ними борошна вимірювалася сотнями тисяч тонн. А будувались вони за досить цікавими проєктами, які передбачали крім функціональності, ще й естетичну красу. Часто млини нагадували палаци або замки. Про деякі з них сьогодні піде мова.

Водяний млин графа Потоцького
Старовинний млин графа Костянтина Потоцького (Сокілецький млин) розташований на мальовничому березі річки Південний Буг у селі Сокілець Немирівського району.
Будівля сокілецького млину зведена у 1899 році за проєктом талановитого архітектора Яна Гойріха. У 1921 році млин перебудували і переобладнали – до старого корпусу приєднали одноповерховий будинок. Це дало можливість використовувати всі споруди як електростанцію. Потім начебто тут базувався маслозавод.

У 1992 році пожежа знищили всі дерев’яні перекриття та елементи. З тих пір старовинний млин двічі планували відродити, але безуспішно.
У жовтні 2018 року вінницькі степістки із колективу «Flame Tap» Яна Лісова та Євгенія Дудник-Танасюк вразили усю країну танцем біля старовинного млину, що у Сокільці. На аварійному мосту вони станцювати в автентичному вбранні під композицію гурту «ДахаБраха».

У 2020 році Фонд державного майна України оголосив конкурс на оренду старовинного млина. Для цього об’єкта шукають орендаря на щонайменше на 10 років. Очікується, що він розмістить там готельно-туристичний комплекс, кемпінг, базу відпочинку, або запустить нешкідливе виробництво, у тому числі – виробництво електричної енергії.

 Спадщина. Сокілець. Млин/Наследие. Соколец. Мельница Потоцких [Електронний ресурс] : [неймовірні фото Сокілецького млина] // Livejournal : блог. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/152145.html (дата звернення: 28.05.2020), вільний. – Назва з титул. екрана.

Брацлавський млин
Найперший водяний млин з’явився у Немирові у 1862 році біля ставка на греблі річки Устя. Кошти на його будівництво виділили власники немирівських земель та меценати Щербатові.

Млин стоїть при дорозі, яка веде до Брацлава, звідси й така назва. Брацлавський млин у Немирові переобладнали під електростанцію у 1905 році. Тип млина – водяний млин-крупорушка-олійня. Проєкт гідроелектростанції на основі мельничної дамби розробив чеський архитектор І. Стібрал, який працював у Немирові за запрошенням княгині Щербатової. Талановитий чех звів у Немирові палац, винокурню, дизельну електростанцію та критий ринок. Деякі краєзнавці приписують авторство електростанції разом з млином іншому архітектору – Пехеру.
Будівля має форми модернізованого центральноєвропейського бароко. Побудована чеськими майстрами у «празькому стилі». Кладка виконана з бутового каміння під розшивку швів з деталями з цегли (труби, фронтон), які надають різнорівневій будові більш живого силуету, що є характерним для архітектури Поділля кінця ХІХ – початку ХХ ст.
До недавнього часу електростанція залишалась діючою. Але зараз планується її реконструкція і створення готельно-ресторанного комплексу.

Непран, В. Брацлавський млин [Електронний ресурс] : [фото Брацлавського млина] / В. Непран // Вільне слово. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://vilneslovo.com/брацлавський-млин/ (дата звернення: 28.05.2020), вільний. – Назва з титул. екрана.

Водяний млин у Новофастові
Водяний млин розташований на березі річки Горіхової (за іншими даними – Оріхової, Оріховатці) у селі Новофастів Погребищенського району. Раніше село називалося Голохвасти або Голохвастів.

Водяний млин збудований місцевими поміщиками Боровськими у 1896 році. Триповерховий млин викладено з червоної цегли. Головний фасад будівлі прикрашають арочні вхід і вікна.
Нещодавно споруду частково реконструювали: забетонували міжповерхове перекриття. Однак спроба відновити роботу млина не увінчалася успіхом. Але млин так і залишається окрасою села.

Наследие. Новофастов. Водяная мельница/Спадщина. Новофастів. Водяний млин [Електронний ресурс] : [фото Новофастівського млина] // Livejournal : блог. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/355019.html (дата звернення: 28.05.2020), вільний. – Назва з титул. Екрана.

Водяні млини Браїлова
В містечку Браїлів, за періоду володіння ним графами Потоцькими (ХVІІІ – початок ХІХ ст.), на двох греблях річки Рів розташовувалися чотири млини, два з яких були цегляні, а інші два дерев’яні. Один з який побудований у 1846 році. Нажаль від самого млина лишилася лише цегляна коробка. Трішки далі розташований ще один млин. Він також не працює, але у кращому стані за попередній.


Браїлів [Електронний ресурс] : [фото млинів] // Україна Інкогніта : вебсайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://ukrainaincognita.com/vinnytska-oblast/zhmerynskyi-raion/brailiv/brailiv-0 (дата звернення: 28.05.2020), вільний. – Назва з титул. Екрана.

понеділок, 18 травня 2020 р.

Музеї Вінниці!


Музею ретро-техніки «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо»

Музей ретро-техніки «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо» у Вінниці відкрився у січні 2013 р. в приміщенні автосалону «Володимир» в центрі міста.
В основі експозиції – приватне зібрання раритетних автомобілів та іншої техніки вінницького колекціонера, реставратора і музиканта  Олексія Стрембіцького. Колекцію раритетних предметів він почав збирати ще у 1977 р. Розпочиналось це ретро-хобі з трохи більше як 10-ти експонатів. Поступово власник музею, Олексій Михайлович, почав не лише збирати цікаві речі, але і купувати. Так у 1979 році ним було придбано перший перший ретро-автомобіль ГАЗ 67. Сьогодні у його колекції більше 100 експонатів: автомобілі, мотоцикли, велосипеди, патефони, телевізори, фотоапарати, радіоприймачі та ін. Загалом близько 60% всіх експонтаів у музеї належать Олексію Михайловичу. Решта колекції доповнені друзями та товаришами власника – Володимиром Суржиковим та Олександром Івановим. Також до музею приносять всілякі цікаві речі й самі вінничани. Всі експонати діючі, багато з них є символами радянської епохи.
У вінницькому музеї ретро-автомобілів можна посидіти за кермом будь-якого авто, приміряти військову форму різних країн, сфотографуватися в історичному образі. Тут стоїть барабанна установка, на якій можна пограти.
Після відвідування цього музею, ви залишитеся під великим враженням!

Музей української марки ім. Якова Балабана

16 вересня 2016 року у Вінниці запрацював перший і єдиний Музей української марки. Відкрили його – БО МБФ Музей української марки ім. Якова Балабана та Вінницька міська рада. Музей розташувався у центрі міста – по вулиці Соборній, 22.
Музей носить ім’я Якова Балабана. Він був уродженцем Вінниччини, служив свого часу сотником армії УНР. Нині в Нью-Йорку проживає його син – Олександр Балабан. Він все життя присвятив колекціонуванню українських марок та вивченню свого українського коріння. Відкриття музею марки на землі свого батька було давньою мрією Олександра.
«Тут представлено менше 1% колекції, яку маю у Нью-Йорку. У мене квартира від підлоги до стелі заставлена альбомами з марками. Я й не знаю, скільки їх там є. Кажуть, що більше 10 тисяч. Вже й навіть у кілька мільйонів доларів колекцію оцінили. Та я не бажаю її продавати – я хочу залишити по собі пам’ять та зберегти пам’ять свого батька. Бо він багато пережив – брав участь у бою під Крутами, був сотником армії УНР. Доля його змусила емігрувати – так він опинився у США. І я своє українське походження почав вивчати саме завдяки маркам – на одній з них я побачив тризуб. І тоді я захотів зібрати всі українські марки – так і почалося моє захоплення. Та це тоді було небезпечно – мало хто знає, що за це колись могли навіть розстріляти, якщо знаходили марки з тризубом», – розповів Олександр Балабан, котрий прибув зі США на відкриття музею.
В експозиції представлені одні з найцікавіших марок, деякі з них є лише в одному екземплярі. Є марки вживані в Одесі, радянські марки та навіть ті, на яких згадано Голодомор. Найстаріший конверт з поштовим штемпелем датований 1830 року.

Музей моделей транспорту

27 квітня 2018 р. у Вінниці (Соборній, 64) відкрили єдиний в Україні музей моделей транспорту. На сьогодні музей налічує близько 7 000 експонатів. Власником колекції є Олександр Вдовиченко, людина яка більше 45 років збирала дану колекцію. Експонати – як фабричного виробництва, так і ручної роботи.
Серед експонатів автомобілі, літаки, танки, кораблі, мотоцикли, трамваї, тролейбуси, автобуси, потяги. А також представлена колекція військового транспорту зроблена з пластиліну та справжні автомобільні двигуни.
Площа музею становить 180 квадратних метрів. Окрім експозиційної частини, тут є ще й навчальний клас на 26 місць, потужна фільмотека, по даній тематиці, та бібліотека спеціальної літератури більш ніж на п’ять тисяч книг і журналів.
На відкритті був присутній представник Книги рекордів України Ігор Підчібій, який зафіксував рекорд – 5037 моделей транспорту. Колекція постійно поповнюється. Ігор Підчібій вручив меру міста та засновнику музею відповідний сертифікат.
Олександр Вдовиченко
Крім моделей Олександра Вдовиченка, в музеї вже є унікальні моделі танків, броньованої та військової техніки роботи колекціонера Андрія Гарника.
Власник і засновник музею Олександр Вдовиченко розповідає, що представлені експонати збирав по різних країнах світу, зокрема Німеччині, Іспанії, Італії, США, а загальна вартість колекції складає щонайменше 150 тисяч доларів. Вперше свою колекцію відвідувачам, вінничанин показав у 2016 році, тоді міні-музей знаходився в ТЦ «Кемпа». Згодом він переїхав у невелике приміщення в «Універмазі». А ось тепер – нове приміщення!
У 2018 р. біля музею розмістили раритетний «Ягуар XJ6». Його перенесли на Соборну з площі «Ліверпуль». А через рік біля музею поставили ще один автомобіль. Цього разу привезли оригінальний автомобіль пожежників, основою для якого став «Запорожець» 1964-го року випуску. 


Музей науки

«Музей науки» – це науково-розважальний комплекс у Вінниці, в якому вивчають науку граючись. Понад 200 експонатів, що демонструють закони та явища з різних областей фізики, хімії, анатомії, оптики тощо. Усіх експонатів можна торкнутись руками та робити ефектні фото поруч. Відкрився цей музей у 2017 р.
Музей розташований на третьому поверсі ТРЦ «SkyPark». Територія музею складає більше 1000 квадратних метрів. Традиційними тут є різноманітні майстер-класи, шоу і конкурси для тих, хто бажає відчути себе справжнім дослідником. Усі експерименти, які проводяться у музеї, безпечні!
Мета організаторів музею – довести, що наука може бути захоплюючою та з елементами шоу.


Література:
Вишневська, Д. Від мініатюрних моделей до власного ретро-музею : [про вінницький «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо» музей] / Дарія Вишневська // RIA. – 2018. – 27 черв. – С. 17 : кольор. фот.
Мельник, В. «Автолегенди» у Вінниці : у Вінниці відкрився музей «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо» музей / В. Мельник // Вінниччина. – 2013. – 16 січ. – С. 5 : кольор. фот.
Ретро-музей АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо у Вінниці! [Електронний ресурс] // MoeMisto : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://moemisto.ua/vn/blog/retro-muzey-avtomotovelofototeleradio-186.html (дата звернення: 18.05.2020), вільний. – Назва з титул. екрана. – Опис засн. на версії, датов.: 30.01.2020.
***
Мазур, В. Єдиний музей української марки відкрив у Вінниці американець з місцевим корінням [Електронний ресурс] / Віталія Мазур // VEЖА : вінниц. інформ. портал. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://vezha.ua/yedynyj-muzej-ukrayinskoyi-marky-vidkryv-u-vinnytsi-amerykanets-z-mistsevym-korinnyam-2/ (дата звернення: 18.05.2020), вільний. – Назва з титул. екрана. – Опис засн. на версії, датов.: 17.10.2018.
Мороз, О. У Вінниці відкрився унікальний Музей української марки / Оксана Мороз // Вінниц. газ. – 2016. – 23 верес. – С. 2 : фот.
У центрі Вінниці почав працювати перший в Україні Музей української марки : [відкриття першого й єдиного Музею української марки ім. Якова Балабана] // Освіта Вінниччини. – 2016. – 16 верес. – С. 5 : кольор. фот.
***
Мороз, О. Перший в Україні музей моделей транспорту : [відкрився у Вінниці] / Оксана Мороз // Вінниц. газ. – 2018. – 4 трав. – С. 8.
Музей моделей транспорту [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_моделей_транспорту. – Назва з екрана. – Дата останньої правки: 14.02.2020. – Дата перегляду: 18.05.2020.
Раритетний «Запорожець» перетворили у пожежне авто : [який поставили біля музею моделей транспорту] // Новини Вінниччини. – 2019. – 18 верес. – С. 1.
***
  Краевский, С. В Виннице открыли новый неформатный музей : [в ТРЦ Sky Park відкрився «Музей науки»] / С. Краевский // Вінниц. реалії. – 2017. – 17 трав. – С. 12 : кольор. фот.
«Музей науки» : [в ТРЦ «SkyPark» відкрили на третьому поверсі «Музей науки»] // RIA. – 2017. – 21 черв. – С. 21.
Офіційний сайт «Музею науки» – http://science-museum.com.ua/

четвер, 14 травня 2020 р.

Природні пам’ятки Вінниччини!



Метеорит! Та це ж насправді диво!
Вже їдемо, минаєм Іллінці.
Ось кратер! Розпашіла і щаслива
Із фотоапаратом у руці

Стою я поміж розсипів каміння.
Предивний колір, слова не знайти!
Чи золотий, мов сонячне проміння,
А чи брунатний, як чужі світи?

То осяйний, аж погляд відбиває,
То тьмяний, наче загадка німа.
Таких немає нині в нашім краю,
Шукати їх по урвищах дарма.
Олександра Бурбело

Назва «Астроблема» походить від грецьких слів «astro» – зірка, зоря; та «blema» – рана.
Одна з найстаріших астроблем Землі – Іллінецька, віком близько 400 млн. років, знаходиться поблизу містечка Іллінці на Поділлі (40 км на південний схід від м. Вінниці, міжріч Соб – Сібок), на межі Липовецького та Іллінецького районів між селами Лугова, Слобідка, Іваньки та Жорнище. Наслідком зіткнення в сиву давнину космічного тіла (за оцінками з масою близько 40 млн. тон і діаметром 230-300 м) з твердими породами було утворення метеорино-вибухового кратера з первісним діаметром близько 7 км, і глибиною до 600-800 м. В результаті всебічних досліджень було доведено, що Іллінецький кратер має космічне походження. В імпактитах (імпактит (англ. „impactite”)  – змінена в результаті удару й вибуху метеорита гірська порода) Іллінецького кратера виявлено підвищений, порівняно з земним, вміст нікелю, іридію, кобальту в співвідношеннях, характерних для порід, забруднених метеоритною речовиною. І це дало змогу однозначно й остаточно ідентифікувати цю геологічну структуру, як типовий метеоритний кратер.
У 1974 р. тут були знайдені діаманти. Внаслідок їх пошуку і видобутку, на території кратера утворилася печера, доступна для відвідувань. Серед найцінніших знахідок – найбільший у світі агат, який зараз експонується у Берлінському музеї, знайшли у цьому кратері. Знайдені в унікальній місцевості осколки метеорита дуже високо цінуються у всьому світі. Наприклад, уламок вагою в 3 кг, що зберігається в Вінницькому планетарії, оцінюють в 200 тисяч доларів. Будь-який турист, який відвідав Іллінецьку астроблему, може власноруч спробувати знайти свій шматочок стародавнього метеорита.
У 1998 році Іллінецький кратер увіковічнили на поштовій марці.
Вже кілька десятиліть українські вчені обстежують кристалічні породи Іллінецької астроблеми. У 1999, 2002, 2005, 2008, 2011, 2017 рр. у м. Вінниці відбулися міжнародні конференції «КАММАК – Комети, астероїди, метеори, метеорити, астроблеми, кратери», присвячені проблемі взаємодії малих тіл Сонячної системи з планетами і утворенню ударно-вибухових геоструктур.
Цікаві факти: науковим першовідкривачем Іллінецької астроблеми був К. Феофілактов у 1851 р. Вчений помилково вважав, що Іллінецька западина – це кратер вулкану. Ця версія протрималася майже 100 років і знайшла своє відображення в гербі села Іваньки, на якому зображений вулкан. Іллінецька «зоряна рана» була засекречена до 90-х років минулого століття в силу наявності в ній діамантів.
2017 року частину території кратера площею 17,2 га, що розташована на території Якубівської сільської ради за межами с. Лугова, було оголошено геологічною пам'яткою природи місцевого значення. Аналогів Іллінецькому кратеру немає ніде у світі.
2018 року на охоронній території було облаштовано оглядові майданчики, встановлено інформаційні стенди та вказівники. Представники Іллінецької територіальної громади вважають, що пам’ятка матиме великий туристичний потенціал і планують створити в кратері масштабний туристичний комплекс.

Література:
  • Амурський, Е. Ці чудернацькі «малі тіла...» : [про ІV Міжнар. конф. «КАММАК-2008», присвячену дослідженню малих тіл Сонячної системи, яка відбулася у Вінниці] / Е. Амурський // Наука і суспільство. – 2009. – № 1. – С. 22–23 : іл.
  •   Гижко, Н. Іллінецька астроблема : [коротка інформація про геологіч. феномен Вінниччини] / Наталія Гижко // Перлини Вінниччини / Наталія Гижко. – Вінниця, 2007. – С. 52–53.
  • Зоряна рана Поділля : [Іллінецька астроблема] // Позаклас. час. – 2011. – № 11. – С. 101–102 : фот.
  • Іллінецький кратер [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Іллінецький_кратер. – Назва з екрана. – Дата останньої правки: 12.10.2019. – Дата перегляду: 14.05.2020.
  • Корінний, В. І. Іллінецька астроблема – геологічний феномен Вінниччини / В. І. Корінний // Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. Наукові записки. Сер.: Географія / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського ; відп. за вип.: Г. І. Денисик, В. І. Корінний. – Вінниця, 2014. – Вип. 26 . – С. 170–174.
  • Маковецька, О. Космічний туризм : [Іллінецька ОТГ прагне зробити найстаріший в Європі метеоритний кратер – Іллінецьку астроблему – туристичним об’єктом] / Олександра Маковецька // Місто. – 2019. – 21 серп. – С. 24.
  • Роговий, О. «Липовецько-Іллінецька астроблема» : [про кратер біля с. Іваньки Липовец. р-ну] / О. Роговий // Липовец. вісті. – 2011. – 28 верес.