Шукати в цьому блозі

вівторок, 29 січня 2013 р.

Засідання науково-краєзнавчого клубу "Дослідник краю"




29 січня 2013 року, о 14.30 годині, у Інтернет-центрі Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва  відбулася презентація монографії доктора історичних наук, журналіста,  краєзнавця Сергія Дмитровича Гальчака  «Cтановище цивільних примусових робітників Райху в Україні (1945-2010рр.): історичні, соціально-побутові, правові аспекти (на матеріалах Волині та Поділля)» у рамках засідання науково-краєзнавчого клубу «Дослідник краю».

Гальчак С.Д.
У виданні вперше доведено, що цивільні примусові робітники стали жертвою двох тоталітарних режимів – нацистського і сталінсько-більшовицького, оскільки були безправними рабами  в Райху, забутим, маргінальним соціумом – у СРСР. До наукового обігу введено низку донині невідомих чи неопублікованих документів, інтерв’ю з українськими цивільними примусовими робітниками Райху, на підставі яких вдалося більш повно розкрити досліджувану тему.



Паламарчук В.М.


Чехівський В.М.





субота, 12 січня 2013 р.

Цікаво знати!

Ілюзіон у Вінниці

Перший кінорепертуар складався з фільмів привезених з Франції. Так історії достовірно відома дата зустрічі глядача з кіно: 28 грудня 1895 року брати Луї та Огюст Люм’єри в паризькому «Гран Кафе» публічно продемонстрували перші фільми.
Перші стаціонарні кінотеатри з’являються в Європі в 1904-1906 роках. Деякі наші земляки вирішили не відставати від Європи та почали відкривати кінозали – «ілюзіон».

Кінотеатр "Родина"
Перший ілюзіон (від франц. Illusion – омана – застаріла назва кінематографа) в нашому місті був відкритий у 1911 році співвласниками дворянкою Єфимією Казимирівною Добржанською та приватним повіреним Костянтином Федоровичем Ловицьким. Заснований він був на території садиби відомого міського лікаря і домовласника Миколи Філаретовича Недєльського, який проживав по вулиці Богдана Хмельницького. Називався ілюзіон «Амбрось» – у грецькій міфології – їжа богів, яка давала їм вічну юність та безсмертя. За назвою кінотеатрів, які були на цьому місці, можна простежити зміни політичних режимів та смаків: «Амбрось» - «Театр мініатюр» - «Ампір» - «Червоні крила» - «Родина».
В кінці 1911 року починає працювати ілюзіон інженера-механіка Гаврила Венедиктовича Ізвєкова під назвою «Електро-Біограф». Він був обладнаний в приміщенні господарчого будинку на території садиби Нафтула Ільковича Люфтманова по вулиці Поштовій (нині Соборній).
У березні 1912 року комісія в складі міського архітектора Г. Артинова, санітарного лікаря Лісогоренка, міського інженера, завідуючого електричною станцією Гофштейна дала дозвіл Абраму Кирику відкрити кінематограф в його помешканні. Кирик проживав в другій частині міста на Новому базарі Замостя.
В січні 1913 року в своїй садибі, розташованій в кварталі № 27, відкрив ілюзіон Янкель Іосевич Співак. Зал був розрахований на 150 місць. За планом садиба Співака знаходилась в районі нинішньої фізико-математичної гімназії № 17. Приміщення ілюзіону не збереглося.
У цьому ж році Абрам Фігман разом з товаришами Абрамом Харіним та Ароном Ваксманом відкрив на першому поверсі, з боку Театральної, ілюзіон під назвою «Експрес» (1924 року цей кінотеатр перетворений у друге госкіно під назвою «Червоні Зорі»).
Також у 1913 році відкривається ілюзіон в саду ротмістра С.П. Толстого, на місці сучасного літнього театру в центральному парку. Споруда дерев’яна, в стилі модерн, за проектом міського архітектора Г. Артинова, який з 1915 року мав назву «Кіса».
В 1914 році домовласник Райхер влаштовує в своєму сараї кінотеатр «Патеграф».
В 1914 році в Україні працюють вже 265 кінозалів. Іде війна, а починаючи з 1917 року в місті поступово зачиняються всі малі кінозали, і продовжують демонструвати «сінематограф» тільки три «ілюзіони»: «Патеграф», «Експрес» та «Ампір».
18 березня 1919 року більшовицькі війська захопили м. Вінницю. Радянська влада розгорнула у місті кампанію націоналізації приватних підприємств. Кінотеатри були передані під контроль кінокомітетів, створених при комісаріатах освіти.
Кінотеатр ім. М. Коцюбинського
У 1927-1928 роках продовжують існувати два кінотеатри. Кінозал «Ампір» перетворюється на кінотеатр «Червоні крила», а «Експрес» – на «Червоні Зорі».
У 1931 році на проспекті Леніна відкривається перший в місті звуковий кінотеатр (нині кінотеатр ім. М. Коцюбинського) із залом на 750 місць, збудований за проектом архітектора В.І. Рикової.
Починаючи з 1933 року будівництво кінотеатрів набуває нового напрямку. За ініціативою т. Постишева ЦККПбУ ухвалює програму, по якій по «більшовицькому» 1934 році передбачається збудувати в Україні сто кінотеатрів, але в селах і тільки в селах «суцільної колективізації». По Вінницькій області визначено таких 13 сіл. 
Кінотеатр "Росія"
Кінотеатр "Жовтень"
Кінотеатр на Соборній ім. М. Коцюбинського став одним із перших у країні з широкоформатним екраном і стереофонічним обладнанням. У 1970-ті роки у Вінниці працювали 22 кінотеатри і кіноустановки. З економічними негараздами в 1990-х роках чимало з них припинили своє існування або змінили призначення. Так центральний міський кінотеатр «Росія» був перепрофільований, кінотеатр «Жовтень» демонтований під торговий центр. Але і нині Вінниця, в порівнянні з іншими  облцентрами  і великими містами країни, має значне  число кінотеатрів.
Кінотеатр "МИР"
Цифровий кінотеатр "ULTRA"
У місті діють: кінотеатр «Родина», «Мир», кінотеатр ім. М. Коцюбинського, автокінотеатр «Сьоме небо» та цифровий кінотеатр «ULTRA». Кіносеанси відбуваються також у кіноконцертному  залі «Райдуга» в Центральному  міському парку.