В історії Вінниччини є багато яскравих особистостей, обдарованість яких
принесла славу і визнання рідній землі. Це і генії науки, літератори, митці
тощо.
Насамперед, хочу розповісти про таких відомих особистостей Вінниччини,
якими пишається наш край. Це майстри народної творчості: Марія Руденко, брати
Герасименки та Олексій Луцишин, які залишили незабутній слід у пам’яті своїх
нащадків.
Марія Руденко
Марія Руденко (1915–2003) – відома фольклористка, етнограф, краєзнавець, майстриня
народного декоративно-ужиткового живопису та витинання, заслужений працівників
культури України. Народилася Марія Оксентіївна у с. Слобода-Яришівська, нині
Могилів-Подільського району.
Марія Руденко. Подільська Берегиня. Горлиця... Вона унікальна, великої душі
жінка, яка за своє довге життя зуміла піднестися від молоденької сільської
вчительки до відомого діяча культури, хранительки неоціненних
фольклорно-мистецьких скарбів свого народу.
Марія Руденко зібрала і систематизувала близько 2000 весільних,
родинно-побутових, обрядових пісень, понад 1000 прислів’їв та загадок, 100
казок і легенд тощо. Майстриня виготовила близько 400 витинанок, які
зберігаються в музейних та приватних колекціях в Україні, Росії, Болгарії,
Франції, Канаді та США.
Якім (1881–1969) та Яким
(1888–1970) Герасименки –
відомі в Україні гончарі, послідовники знаного умільця Андрія Гончара, якого
вважають творцем бубнівської гончарної орнаментики.
Брати Герасименки жили і працювали у рідному селі Бубнівка Гайсинського
району. Від 1935 року – у Центральній експериментальній майстерні (Київ),
створили низку яскравих композицій на декоративних блюдах, кахлях. Були
учасниками всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Створювали яскраві,
традиційні за формою, оздоблені рослинними та геометричними орнаментами
куманці, барильця, баньки, баклаги, кахлі, тарілки, полумиски, блюда, гладущики,
горщики, іграшки, фігурний посуд, а також чайні та столові сервізи. Виготовляли
полив’яний цеглясто-червоний посуд, розписаний рудим, зеленим та білим
ангобами. Вироби майстрів експонувалися на виставках у Німеччині, Франції,
Чехословаччині, Англії.
1988 р. з нагоди 100-річчя від дня народження Якима Герасименка у с.
Новоселівка Гайсинського району в садибі, де жив і працював майстер, відкрито
Музей гончарного мистецтва (музей-садиба братів Герасименків).
Олексій Луцишин (1922–2001) – заслужений майстер народної творчості України, член
Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Народився Олексій
Григорович у с. Крищинці, нині Тульчинського району, в сім’ї спадкових
гончарів.
 |
| Олексій Луцишин |
Перша персональна виставка молодого подільського гончара відбулася 1944 р.
в госпіталі м. Фалешти (Молдова). Там поранений Олексій з глини виліпив
гумористичні фігурки, кухлі, миски і горщики.
Виготовляв ужитковий посуд, традиційну подільську іграшку, комини,
декоративні вази, фігурні посудини, куманці, декоративні тарелі, супниці,
оригінальні скульптурні композиції, кумедні скульптурки людей, тварин.
Викладав кераміку у Вінницькому вищому художньому професійно-технічному
училищі № 5, Вінницькому міському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті.
Підготував понад 40 учнів.
У Вінниці зберігся будинок майстра та печі для випалювання гончарних
виробів. 2005 р. тут засновано Музей гончарного мистецтва ім. О. Г. Луцишина.
Немає коментарів:
Дописати коментар