Національний природний парк «Кармелюкове Поділля»

 

Дивосвіт Кармелюкового Поділля

Запам’ятайте!

Ліс Подільський – храм…

Прийшли сюди –

тож преклоніть коліна,

Подякуйте деревам і квіткам

За їх красу одвічну і нетлінну.

Якщо доля закинула Вас на Поділля, тоді обов’язково завітайте до Національного природного парку «Кармелюкове Поділля». Тут можна побачити красу унікального незайманого лісу, відчути аромат різнотрав’я, побродити стежками, які протоптали дикі звірі, на власні очі побачити рослину ще з дольодовикового періоду та проїхатися міні-потягом вузькоколійною залізницею.

Парк створено згідно з Указом Президента України 16 грудня 2009 року на площі 20 203,4 га, з них 16 518 га – у постійному користуванні. Створений на базі ботанічних заказників (Бритавський заказник, Вербська дача, Червоногреблянський заказник) та ботанічних (Терещуків яр, Ромашкове) і гідрологічних (Три кринички, Берізки-Чечельницькі) пам’яток природи з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних і історико-культурних комплексів Південного Поділля, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Парк знаходиться на схилах Подільської височини, в південно-східній частині Вінницької області, розташований на території колишніх Тростянецького та Чечельницького районів (тепер Гайсинського району), на берегах річки Савранка, правій притоці Південного Бугу і є південними воротами подільського краю.

Тут переважають ландшафти лесових височин, розчленованих врізаними до кристалічних порід ярами і балками, із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, з грабовими дібровами, а також ландшафти лесових височин із чорноземами опідзоленими й типовими, з дібровами із дубів звичайного та скельного.

Ліси та інші вкриті лісом землі на території Парку займають 88,5 % площі. Згідно з лісорослинним районуванням, вони належать до зони широколистяних мішаних лісів південної частини Лісостепу України.

Це перший Парк на Вінниччині, представлений дубовими лісами природного походження, рідкісними для України, та багатством біорізноманіття, і уособлює унікальну природу Південного Поділля.

Бритавський ліс. Фото О. Матвійчук

Лісові масиви, які увійшли до складу національного парку, є місцем зростання популяцій багатьох видів із Червоної книги України, а саме: коручка пурпурова, тюльпан дібровний, відкасник татарниколистий, вишня степова, фіалка біла, скополія карніолійська та ін.

Коручка пурпурова. Фото з інтернету

Вишня степова. Фото з інтернету

Один із найбільш рідкісних для всієї території України степових видів, занесених до Червоної книги України, є відкасник татарниколистий, виявлений поза лісовими масивами на ділянках Терещуків яр та Ромашково. Для Вінниччини це унікальна знахідка. Відкасник – релікт, який дійшов до нас з часів третинного періоду, коли на Україні панував субтропічний середземноморський клімат.

Відкасник татарниколистий. Фото А. Куземко

Сон великий. Фото О. Матвійчук

Флора Парку за даними Літопису природи нараховує 638 види судинних рослин.

Ядро фауни Парку складають представники лісового та чагарникового комплексів при значній участі видів відкритих просторів.

Домінуючими видами ссавців є заєць сірий, козуля європейська, свиня дика; в помітній кількості представлені кріт, їжак звичайний, лисиця звичайна, тхір лісовий, куниця лісова, білка всього налічується 45 видів ссавців.

Заєць сірий. Фото з інтернету

На території Парку також виявлено ряд рідкісних видів тварин, таких як: борсук, кіт лісовий, горностай, орел-карлик, балобан, мідянка, жук-олень.

Жук-олень. Фото О. Матвійчук

Балобан. Фото з інтернету

На території Національного природного парку «Кармелюкове Поділля» пролягають екскурсійні маршрути, які можуть задовольнити різні категорії відвідувачів – наукового, екологічного, краєзнавчого, пізнавального та суто рекреаційного характеру.

Національний природний парк «Кармелюкове Поділля» – це данина величі, неосяжності, різноманітності і геніальності природи. Саме в таких, як тут, не зіпсованих цивілізацією місцях, приходить розуміння того, що ми не повелителі природи, що ми повинні жити з нею у злагоді і гармонії.

Цей чудовий заповідник гідний вашої уваги!

  

Джерела та  література:

Відкасник татарниколистий – третинний релікт Вінниччини / текст Л. Марківська ; фото Л. Марківська, Н. Шпак. – Чечельник : [б. в.], 2015. – 14 с. : кольор. фот.

Дудник, Г. Загроза зникнення виду  : [на теренах Чечельниччини зростає унікальна рослина, яка стала флористичною візитівкою нашого регіону – відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia)] / Ганна Дудник // Вісн. «Кармелюкового Поділля». – 2021. – Жовт. (№ 10). – С. 1.

Дудник, Г. НПП «Кармелюкове Поділля» – складова природно-заповідного фонду України / Ганна Дудник // Вісн. «Кармелюкового Поділля». – 2015. – Січ. (№ 1). – С. 1.

Зленко, В. «Кармелюкове Поділля» – єдиний Національний природничий парк на Вінниччині : [інтерв’ю з кер. установи В. Зленком] / В. Зленко ; зап. К. Ременюк // Вінничанка. – 2013. – № 1. – С. 12-13 : кольор. фот.

Кармелюкове Поділля [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кармелюкове_Поділля (дата звернення: 02.03.2023), вільний. – Назва з екрана. – Опис заснов. на версії, датов.: 08.02.2023.

Кривоніс, О. «Зеленими» стежками «Кармалюкового Поділля» : за кілька років існування національного природного парку тут прокладено близько десятка різноманітних екологічних стежок та маршрутів / Олег Кривоніс // Вінниччина. – 2015. – 24 черв. – С. 7 : кольор. фот.

Національний природний парк «Кармелюкове Поділля» [Електронний ресурс] // Чечельницька громада : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://chechelnytska-gromada.gov.ua/nacionalnij-prirodnij-park-karmeljukove-podillya-14-34-27-19-04-2021/ (дата звернення: 02.03.2023), вільний. – Назва з екрана.

Національний природний парк «Кармелюкове Поділля» [Електронний ресурс] // НПП «Кармелюкове Поділля» : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://karmelukove.com/ (дата звернення: 02.03.2023), вільний. – Назва з екрана.

Національний природний парк «Кармелюкове Поділля» [Електронний ресурс] // Природно-заповідний фонд України : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://wownature.in.ua/parky-i-zapovidnyky/natsionalnyy-pryrodnyy-park-karmeliukove-podillia/ (дата звернення: 02.03.2023), вільний. – Назва з екрана.

Національний природний парк «Кармелюкове Поділля» : фотоальбом / Г. Дудник [та ін.]. – Вінниця : Твори, 2019. – 64 с. : кольор. фот.

Збереження раритетного біорізноманіття в національних природних парках : матеріали наук.-практ. семінару працівників установ природно-заповідного фонду (26–27 лип. 2016 р., НПП «Кармелюкове Поділля», Вінниц. обл.). – Вінниця : Нілан-ЛТД : Твори, 2016. – 72 с. : фот.

Сошнікова, Л. Йдемо новими стежками : [Нац. природ. парк «Кармелюкове Поділля» як туристичний об’єкт] / Лілія Сошнікова // Вісн. «Кармелюкового Поділля». – 2018. – Черв. (№ 6). – С. 3.

Стежка заповідним краєм : [оновлену екологічну стежку «Вишенька» презентували на території Нац. природного парку «Кармелюкове Поділля»] // Вінниччина. – 2021. – 22 верес. – С. 4 : фот.

Сторінками Червоної книги НПП «Кармелюкове Поділля» // Вісн. «Кармелюкового Поділля». – 2016. – Січ. (№ 1). – С. 4.

Характеристика територій та об’єктів природно-заповідного фонду Вінниччини // Еталони природи Вінниччини : монографія / Вінниц. акад. неперервної освіти. – Вінниця, 2015. – С. 193–333 : фот.

 

Природа Вінниччини

 

 

Вінниччина – це частина подільського краю, історія якого розпочинається ще в ХІІ столітті, коли північна частина сучасної Вінницької області входила до складу так званої Болохівської землі. В часи монголо-татарської навали вперше з’являється назва Поділля.

Це земля сивих легенд, земля споконвічних хліборобів – спадкоємців традицій працьовитих трипільців, войовничих скіфів і мужніх сарматів, мудрих слов’ян та хоробрих козаків. Вінницький край зачаровує казковою красою краєвидів, щедрим убранством родючої землі, джерельними водами, смарагдовими лісами, розлогими нивами.

Коли дивишся довкола, помічаєш міріади гармонійних зелених форм у барвистій різноманітності, і всі з них несуть свою неповторну красу, а кожна їх часточка насичена бурхливим незвіданим життям.

Ще з давніх часів люди пізнавали та використовували цілющу силу рослин. Вже тоді вони шукали і знаходили порятунок та рівновагу в дикій природі. Більшість із нас прагне осягнути та пізнати неповторні куточки нашого краю, благодатної землі. Упродовж багатьох років вивчення того, що нас оточує, стає стилем і трендом життя багатьох. Водночас, незважаючи на величезне розмаїття та унікальність, рослинний світ Вінниччини приховує ще багато нерозгаданих таємниць та залишається ще маловивченим та лише частково описаним.

Краєзнавчий фонд ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва поповнився унікальним науковим виданням:

Голунова, Л. А. Природа Вінниччини. Рослини. Ч. 1 / Л. А. Голунова, О. А. Шевчук. – Вінниця : Вінниц. обл. друк., 2019. – 352 с. : кольор. фот. – Бібліогр.

Авторами цієї книги є кандидати біологічних наук, доценти кафедри біології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Голунова Людмила Андріївна та Шевчук Оксана Анатоліївна.

Визначник виданий за сприяння Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької обласної ради, департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації.

Ця книга має на меті допомогти в детальнішому ознайомленні з дикорослою трав’янистою флорою краю. У ній представлені як широко знані, добре відомі і багаточисельні, так і рідкісні та червонокнижні рослини. Безліч неповторних видів рослин є знищеними, частина – на межі зникнення, а ареал поширення деяких постійно зменшується.

Книга може бути корисною біологам, широкому колу читачів та для всіх охочих більше дізнатись про різноманітність флори краю.

Ось деяки види рослин з даної книги:

Глечики жовті (Родина Лататтєві) - багаторічна водяна рослина з міцним повзучим кореневищем, яке вкрите рубцюватими слідами від відмерлих листків. Листки плаваючі, розташовані на довгих черешках, почергові. Квітки правильні, двостатеві, поодинокі на довгих квітконосах, в діаметрі 4-6 см. Цвіте в червні-вересні.

Поширені у пересохлих гирлах рік і водоймах з повільною течією.

Рівноплідник рутвицелистий (Родина Жовтецеві) - багаторічна рослина 30-100 см заввишки з циліндричним кореневищем. Стебло прямостояче, голе, ледь бороздчане, галузисте у верхній частині. Листки короткочерешкові, трикутні або заокругленояйцеподібні, двічі, тричіперисті, листкові частки серцеподібні. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в суцвіття-китиці. Цвіте в травні-серпні.

Поширені на сонячних лісових галявинах, луках.

Сон Лучний, Чорніючий, або Богемський (Родина Жовтецеві) - багаторічна трав'яниста рослина, 10-30 см заввишки, з товстим кореневищем. Стебло напіврозеткове, одноквіткове, густом'яковолокнисте. Листки в обрисі довгастояйцевидні, тричіперистороздільні. Квітка поникла або повисла, дзвониковидна, вузька, темно-фіолетова, 20-30 мм завдовжки. Цвіте у квітні-травні, іноді також восени.

Поширений на сухих схилах і піщаних пагорбах, у лісах та на узліссях.

Росичка середня (Родина Росичкові) - багаторічна болотна рослина, 3-12 см заввишки, з безлистими квітковими стеблами. Листки клиновиднообернені, спрямовані догори. Листкова пластинка зверху та з країв вкрита залозистими щетинками. Віночок білий, шовидна коробочка. Цвіте в червні-липні.

Поширена на перезволожених місцях, болотах.

Ясенець білий (Родина Рутові) - багаторічна трав'яниста рослина, 50-120 см заввишки, з прямостоячим, опушеним короткими волосками стеблом. Нижні листки майже сидячі, інші - короткочерешкові, непарноперисті, з 3-4 парами городчастих або зубчастих опушених по жилках листочків. Квітки зигоморфні, двостатеві, розташовані в пазухах ланцетних приквіток, зібрані у верхівкові китиці. Цвіте в травні-липні.

Поширений на схилах, узліссях дубових лісів, серед чагарників.

Цикорій дикий, або Петрові батоги (Родина Айстрові, або Складноцвіті) - багаторічна трав'яниста розсіяноволосиста рослина, 15-120 см заввишки. Корінь стрижневий, м'ясистий, веретеновидний, зовні бурувато-сірого кольору. Стебло пряме, галузисте, циліндричне, з прутовидними пагонами. Листки шорсткі, прості, овально- або лінійноланцетні, по краю зарубчастозубчасті. Квітки зібрані у великі кошики, до 10 см у діаметрі, розміщені поодиноко на кінцях стебел. Цвіте в липні-вересні.

Поширений уздовж доріг, на вигонах, луках, як бур'ян на засмічених територіях.