Антон Федорович Турчанович (1854-1943), військовик, учасник російсько-турецької, китайської та японської кампаній. Як учасник багатьох військових походів він задумується над тим, як полегшити важкий солдатський побут, зокрема в організації харчування. Під час воєнних дій їжа для солдат готувалася на вогнищах і в котлах, що їх перевозили в обозах. В кінці 90-х рр. ХІХ ст. військове міністерство оголосило відповідний конкурс для вирішення цієї проблеми, що також підштовхнуло Турчановича до розроблення кухні на колесах.
З 1898 року у званні підполковника і на посаді заступника командира з господарської частини 12-го полку, який стояв у Жмеринці, він почав розробляти креслення власної кухні. І там же, у Жмеринці (за іншими даними в Тульчині), у 1903 році було й виготовлено солдатську "кухню-пекарню-кип'ятильню". За це він отримав "патент на привілеї" за номером 12256.
У той період розроблялися й інші кухні, але саме винахід нашого земляка залишався головним, він швидко здобував популярність, і вже до початку Першої світової війни такими кухнями була оснащена вся російська армія.
Значення винаходу Турчановича величезне. Адже і нині, його вдосконалена і оновлена, польова кухня використовується в армії, виручає геологів, рятувальників, будівельників. Вона здобула популярність у багатьох арміях світу, але на відміну від автора автомата Калашникова, ім'я її винахідника залишалося практично невідомим.
До речі, у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї є невелика експозиція, присвячена винахідникові польової кухні А.Ф.Турчановичу.
З 1910 р. Турчанович був призначений Літинським повітовим військовим начальником, а з 1913 року був на такій же посаді у Вінниці. Свої останні роки життя Антон Федорович провів у сім'ї своєї молодшої доньки у Брацлаві. Там же, під час фашистської окупації, він і помер.
Про це розповідає публікація Ф.Шевчука “Кухню на колесах придумав вінничанин” в газеті Вінниччина (2009, 30 жовтня).
З 1898 року у званні підполковника і на посаді заступника командира з господарської частини 12-го полку, який стояв у Жмеринці, він почав розробляти креслення власної кухні. І там же, у Жмеринці (за іншими даними в Тульчині), у 1903 році було й виготовлено солдатську "кухню-пекарню-кип'ятильню". За це він отримав "патент на привілеї" за номером 12256.
У той період розроблялися й інші кухні, але саме винахід нашого земляка залишався головним, він швидко здобував популярність, і вже до початку Першої світової війни такими кухнями була оснащена вся російська армія.
Значення винаходу Турчановича величезне. Адже і нині, його вдосконалена і оновлена, польова кухня використовується в армії, виручає геологів, рятувальників, будівельників. Вона здобула популярність у багатьох арміях світу, але на відміну від автора автомата Калашникова, ім'я її винахідника залишалося практично невідомим.
До речі, у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї є невелика експозиція, присвячена винахідникові польової кухні А.Ф.Турчановичу.
З 1910 р. Турчанович був призначений Літинським повітовим військовим начальником, а з 1913 року був на такій же посаді у Вінниці. Свої останні роки життя Антон Федорович провів у сім'ї своєї молодшої доньки у Брацлаві. Там же, під час фашистської окупації, він і помер.
Про це розповідає публікація Ф.Шевчука “Кухню на колесах придумав вінничанин” в газеті Вінниччина (2009, 30 жовтня).
Надо же... я дочь и жена кадровых военных, много раз "угощалась" солдатской кашей из полевой кухни, но ни разу почему-то не задалась вопросом - кто же её изобретатель?! Спасибо! Прочитала с большим интересом - знай наших! Теперь блесну где-нибудь при случае эрудицией :))
ВідповістиВидалити