Шукати в цьому блозі

субота, 1 жовтня 2022 р.

Історичні садиби Вінницької області!

 Палац Раковських

(садиба у с. Козинці Турбівської СТГ Вінницької області)

с. Козинці, "Новий" палац садиби. Кін. ХІХ ст.

 

Відомий факт, що на Вінниччині сконцентрована найбільша кількість палаців, кілька з них розташовані на території Турбівської громади. Це палац поміщика Раковського у с. Козинці Вінницької області.

У XVII ст. Козинці належали Калиновським, у ХVIIІ ст. – Потоцьким. З середини ХІХ ст. власники маєтку – Раковські, які будують спочатку менший за розмірами палац (т. з. старий, пізніше в ньому будуть мешкати незаміжні сестри власника та прислуга), а у кінці ХІХ ст. було збудовано новий палац. Раковські були засновниками сіл Королівка, Оленівка, Жабелівка, Михайлівка.

с. Козинці. "Старий" палац садиби. Друга пол. ХІХ ст.


Садиба розташовувалась серед невеликого ландшафтного парку площею 8 га (на цей час збереглося близько 3 га). Під час правління Раковського слуги дбайливо доглядали за газоном і деревами у парку.

Школа на території палацу запрацювала у 1862 році, та ймовірно є найстарішою в області. З моменту відкриття там навчалося 6 хлопчиків, а вже у 1869 році на навчання почали набирати дівчаток. В стінах цієї школи вчилося немало відомих людей: екс-голова Верховного суду Василь Онопенко, генерали Валерій Бевз та Олександр Бевз, художник Федір Панчук, контр-адмірал Військово-морських сил Іван Князюк, головний архітектор міста Одеси М. Циркун та головний уролог Вінниці М. Білоус.

Сам поміщик Раковський був вельми просунутим паном. Він був першим на Вінниччині, хто придбав автомобіль. Але революція 1917 року змусила Раковського покинути Козинці і тікати у Варшаву.

У триповерховій будівлі з центральним холом, гвинтовими сходами, кованими балконами, до останнього часу функціонувала дореволюційна система водяного опалення.



Нині (станом на 2022 рік) в основній будівлі знаходиться сільська школа, а в малому палаці – гуртожиток для вчителів.

 

Рекомендована література:

Єрофєєва, С. Перший на Вінниччині автомобіль з’явився в Козинцях : [про пол. шляхтича О. Раковського, який у 17 ст. збудував свій маєток у с. Козинці, а вкінці 18 ст. у нього з’явився перший автомобіль] / С. Єрофєєва // Поділ. порадниця. – 2010. – 6 жовт. – С. 4 : фот.

Козинці. Два палаци Раковських [Електронний ресурс] // Україна Інкогніта : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ukrainaincognita.com/vinnytska-oblast/lypovetskyi-raion/kozyntsi/kozyntsi-dva-palatsy-rakovskykh (дата звернення: 01.10.2022), вільний. – Назва з екрана.

Комарницька, Ю. Козинецькій школі – 150 років / Ю. Комарницька // 33-й канал. – 2012. – 16 трав. – С. 14 : кольор. фот.

Кушнір, М. О. Палац Раковських (с. Козинці Липовецький район) / М. О. Кушнір, М. Р. Мудраченко // Пам’ятки історії та культури Вінницької області / Вінниц. обл. держ. адмін. [та ін.]. – Вінниця, 2019. – Ч. 1 : Барський – Немирівський райони. – С. 242.

Малафей, В. Подільські палаци минуле й сучасне : [про долю маєтків та палаців Вінниччини після революції 1917 р.] / В. Малафей // Поділ. порадниця. – 2014. – 2 квіт. – С. 1–5.

Палац Раковських [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Палац_Раковських  (дата звернення: 01.10.2022), вільний. – Назва з екрана. – Опис заснов. на версії, датов.: 20.02.2022.

Палац Раковських у Липовецькому районі [Електронний ресурс] // Urban : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://urban.vn.ua/palats-rakovs-ky-h-u-ly-povets-komu-rajo/198 (дата звернення: 01.10.2022), вільний. – Назва з екрана.

Палаци та архітектура [Електронний ресурс] : [є інформ. про садибу Раковських] // Турбівська селищна громада : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ttg.gov.ua/palaci-ta-arhitekruta-11-41-43-02-06-2021/ (дата звернення: 01.10.2022), вільний. – Назва з екрана.

середа, 7 вересня 2022 р.

Нариси життя Гайсинщини

 


Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою.

М. С. Грушевський

 

Рекрут, В. Нариси життя Гайсинщини. Кн.  ІІІ : Видатні постаті Гайсинщини у боротьбі за державність України / Валерій Рекрут. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2022.

Т. 1 : Ананій Волинець, Іван Миколайчук. – 456 с. : іл., фот.

Т. 2 : Харитон Лебідь-Юрчик, Микола Литвицький, Яків Огородник. – 408 с. : іл., фот.

 


Сьогодні до відділу краєзнавства потрапило науково-краєзнавче видання «Нариси життя Гайсинщини. Кн.  ІІІ : Видатні постаті Гайсинщини у боротьбі за державність України», яке подарував відомий краєзнавець, кандидат історичних наук Рекрут Валерій Пилипович.

 

Протягом тривалого часу державотворча діяльність багатьох видатних українців свідомо замовчувалася, або ж грубо фальсифікувалася. На жаль, часто «поза кадром» залишається не лише народ, як головний творець історії, але й справжні лідери, національна еліта. Лише за часів незалежної України пересічним громадянам вдається пізнати історичні витоки подій і зміст життя людей, які творили нашу історію. Тому тепер, коли відбувається хоч і запізнілий у часі, але закономірний процес переоцінки цінностей, пов’язаний, насамперед, із відтворенням національної ідеї, Україна повертає забуті імена патріотів, вчених, діячів культури і мистецтва, яким належить вагомий особистий внесок у становлення державності.

 


У нарисах з історії Гайсинщини на основі широкої джерельної бази висвітлюється життєвий шлях видатних подолян Ананія Волинця, Івана Миколайчука, Харитона Лебідь-Юрчика, Миколи Литвицького та Якова Огородника. Аналізується їхня участь у національно-визвольній боротьбі за державність України в першій половині ХХ ст.



Видання розраховане на науковців, краєзнавців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться історією українського народу.

 

Для довідки:

Рекрут Валерій Пилипович – кандидат історичних наук, заступник директора Вінницької філії Центру дослідження історії Поділля Інституту історії НАН України при Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, член правління Вінницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Почесний краєзнавець України.

Народився 7 січня 1948 р. в м. Баку (Азербайджан) в родині військовослужбовців. У 1957-1998 рр. проживав у м. Гайсин, де закінчив 11 класів міської школи № 4 та згодом працював в системі споживчої кооперації. За період роботи в 1971-1998 рр. обіймав керівні посади на комбінаті кооперативної промисловості, обирався головою правління Гайсинської райспоживспілки тощо.

Протягом 1998-2013 рр. працював на посаді заступника голови правління Вінницької облспоживспілки, обирався головою облвиконкому профспілки працівників споживчої кооперації. У 2004-2012 рр. працював викладачем та очолював відділ дослідження історії кооперації Вінницького кооперативного інституту.

Автор 8 монографій (частина в співавторстві з О. Реєнтом, В. Подоляном, К. Завальнюком). Член авторських колективів із написання наукових досліджень з історії споживчої кооперації України та Вінницького кооперативного інституту. Упорядник 2 книг праць Й. Волошиновського. Автор близько 200 науково-краєзнавчих статей.

субота, 3 вересня 2022 р.

Пісні Явдохи Зуїхи!


 

Пісні лунають, квітнуть рушники –

Святині наші, обереги роду,

Живуть між нас і житимуть віки,

Нема на них ні старості, ні моди.

Ж. Дмитренко

 

Пісні Явдохи Зуїхи / НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського ; запис Гната Танцюри ; передм., примітки, наук. ред. М. К. Дмитренко ; ред. нотних матеріалів Л. О. Єфремова. – Київ : Літера ЛТД, 2021. – 784 с. – (Скарби українського фольклору).

 

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Пісні Явдохи Зуїхи» (2021) – це перший том у серії «Скарби українського фольклору».



Наразі серія «Скарби українського фольклору» складається з трьох томів:

І том — «Пісні Явдохи Зуїхи», зібрані видатним фольклористом Гнатом Танцюрою пісні у виконанні Явдохи Зуїхи;

ІІ том — «Українські народні nісні в записах Гната Танцюри» продовжує видання спадщини Гната Танцюри. Це зібрана ним унікальна колекція пісенного фольклору різних жанрів. До тому включено також опис обряду весілля, записаний Танцюрою в селі Зятківцях на Вінниччині;

ІІІ том — «Українські народні казки», – це найповніша сучасна науково-популярна збірка українських народних казок різних жанрів у записах XIX – початку XXI ст.

Серія «Скарби українського фольклору» є доповненим не друкованими раніше творами перевиданням серії «Українська народна творчість».

 


Збірка «Пісні Явдохи Зуїхи» містить пісенний репертуар співачки з Поділля Явдохи Сивак, що його зафіксував фольклорист-аматор, учитель Гнат Трохимович Танцюра у старовинному селі Зятківцях Гайсинського району Вінницької області. Збирачеві належить і перша спроба упорядкування рукописної збірки вибраних пісень Явдохи Зуїхи, що містила 560 зразків (з мелодіями) – половину її пісенного репертуару.

Гнат Трохимович Танцюра

Видання покликане повернути в інформаційний простір України унікальне зібрання українських пісень.

Структуру книги збережено. У передмовах по-новому, повніше висвітлено життя й пісенне багатство Явдохи Зуїхи. Збірка має такі основні розділи: календарно-обрядові пісні, весільні, родинно-побутові, балади, історичні та соціально-побутові пісні. Усередині цих розділів тексти об’єднано в певні тематичні чи жанрові групи й відміни, що мають свою смислову послідовність у порядку розміщення пісень.

Збережено діалектні особливості мови співачки та стильову й мовну специфіку нарису Г. Танцюри про Явдоху Зуїху.

Видання розраховане на фольклористів-науковців, культурологів, викладачів, усіх, хто цікавиться українською усною народною творчістю, та для широкого кола читачів.

 

Для довідки:

Євдокія Микитівна Сивак, більше відома як Явдоха Зуїха народилася 1 березня 1855 р. у с. Кущинці Гайсинського району в кріпацькій родині. 

В підліткові роки ходила на заробітки, служила у багатіїв як нянька та в пана Равського як наймичка.

Володіла феноменальною пам’яттю, хорошим природним голосом і своєрідною манерою виконання. Фольклорист Гнат Танцюра записав зі слів Явдохи 1008 народних пісень, близько 400 прислів’їв і приказок, 156 казок та інші фольклорно-етнографічні матеріали. Її пісенний репертуар опублікований окремою збіркою.

Померла Євдокія Микитівна 19 січня 1935 року. Прожила вона 80 років, з них у Кущинцях 22 роки, в Гнатівці – 33 і в Зятківцях – 25. На її могилі і досі зеленіє посаджений Г. Танцюрою барвінок.

Цікавий факт: навіть сьогодні в Зятківцях на Вінниччині, де жила Явдоха Зуїха, люди її пам’ятають і навіть називають на її честь самогонку «зуївкою». В рідному селі існує навіть маленький музей видатної фольклористки.

Іменем Явдохи Зуїхи названо вулицю в Зятківцях. У с. Кущинцях 2005 року встановлено оригінальний пам’ятник народній співачці (скульптор П. Лантух). На могилі Явдохи Зуїхи в Зятківцях установлена меморіальна плита.



субота, 20 серпня 2022 р.

Цікаві книги у краєзнавчому фонді!

 


Сторінки історії не обійдеш,

Не підеш навпростець;

Історія одна-єдина,

Народ її творець!...

Петро Храпак

 

Храпак, П. Д. Михайло Оскарович Патон: державник, господар, меценат: сторінки життя в селі Хребтієві на Поділлі : [монографія] / П. Д. Храпак. – Хмельницький : Мельник А. А., 2021. – 212 с. : фот. – Бібліогр. в кінці розд.

 

Краєзнавчий фонд Вінницької ОУНБ поповнився новим краєзнавчим виданням «Михайло Оскарович Патон: державник, господар, меценат», яке подарував автор цієї книги, краєзнавець, поет Петро Данилович Храпак.

 


Дана монографія присвячується землякам-хребтіївчанам, славній родині Патонів.

Історія Хребтієва, як і інших сіл Поділля, переважно драматична. Її світлі сторінки на зламі двох епох пов’язані з геніальною людиною свого часу Михайлом Оскаровичем Патоном, який понад сто років тому господарював на Поділлі, зокрема в Ушицькому повіті, вирішував питання будівництва, сільського господарства, освіти, культури, був прикладом ведення натурального господарства.

У патонознавчій літературі автори дипломатично обходили генеалогію дворянського роду Патонів, переважно висвітлювалася діяльність Євгена Оскаровича Патона як науковця, організатора та директора науково-дослідного інституту електрозварювання, політичного діяча, а легендарна постать Михайла Оскаровича, з відомих причин, замовчувалася. Тому спроби, навіть відомих науковців, відтворити сторінки життя та діяльності М. О. Патона супроводжуються суттєвими неточностями, які поширюються…

Дане дослідження тим цікавіше та цінніше, що ґрунтується на широкій джерельній базі, а перекази жителів Хребтієва та навколишніх сіл колишнього Ушицького повіту підтверджуються все новими архівними документами.

 

Довідка: Храпак Петро Данилович народився 3 жовтня 1947 року. У 1962 р. закінчив Хребтіївську восьмирічну школу. Атестат зрілості отримав у Калюській середній школі.


Упродовж 1969–1978 рр. працював електромонтером, інженером оперативно-диспетчерської групи Новоушицького району електричних мереж. Очолював «Комсомольський прожектор», обирався головою профкому, заступником секретаря партійної організації. Водночас навчався у Київському політехнічному інституті.

Очолив у 1993 році Хмельницьку державну інспекцію охорони праці в енергетиці, згодом став заступником начальника Хмельницької ДІОП у промисловості, начальником Хмельницької інспекції державного нагляду на виробництвах підвищеної небезпеки.

Петро Храпак – автор низки наукових статей. У 2008 р. побачила світ його головна монографія «Технічний регламент: безпека без ілюзій». У 2018 р. вийшла його краєзнавча робота «Хребтіїв: старовинне подільське село на лівому березі середнього Дністра».

Петро Данилович став знаним і як автор художніх творів. Перлиною поетичного надбання автора є пісня-балада «Хребтіївська затока». Він постійно вдосконалює свою авторську майстерність та стиль, упроваджує розповіді від першої особи, відтворення історії краю в топонімічних піснях, віршованих та прозових творах.

Як член Національної спілки краєзнавців України, Петро Данилович публікує наукові статті в науково-краєзнавчому збірнику «Хмельницькі краєзнавчі студії», у періодичній пресі.


субота, 23 липня 2022 р.

Мистецтво Вінниччини!


 

Портрет у творчості вінницьких художників [Образотворчий матеріал] = Portrait in the Works of Vinnytsia Artists / Нац. спілка художників України ; упоряд.: Л. Н. Гринюк, Л. М. Дідур. – Вінниця : Вінниц. обл. друк., 2020. – 308 с. : кольор. іл.

 

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Портрет у творчості вінницьких художників» – це альбом про творчість майстрів портрета на Вінниччині.

У виданні подано кращі зразки творів майстрів, які були доступні упорядникам (Гринюк Л. Н. та Дідур Л. М.) на час формування збірки. Це ретроспективний погляд на розвиток портретного мистецтва з початку 60-х років до наших днів.

Видання альбому – вагома подія у мистецькому просторі. Автор ідеї створення альбому – Стебелєв А. В. Видано за сприяння Вінницької обласної державної адміністрації Вінницької обласної ради.

Книга буде цікавим та корисним мистецтвознавцям, краєзнавцям і широкому загалу шанувальників.

 

Олексій Сідоров. Портрет Михайла Коцюбинського. 1982, полотно, олія, 100х90

Для довідки: портре́т або портре́тний жанр – мальоване, скульптурне або фотографічне зображення людини або групи людей, а також відповідний жанр образотворчого мистецтва.

Портретний жанр в образотворчому мистецтві – один із найскладніших.

Портрет як самостійний жанр дає художникам безмежні можливості для реалізації творчих задумів, але, попри це, має певні канони. Зображення може бути поясним, погрудним або в повний зріст. Поза моделі передбачає три ракурси: у профіль, анфас і три чверті.

Портретний жанр поділяють на такі типи: камерний, груповий, парадний, історичний, сюжетний, костюмований. Також виділяють особливий тип – автопортрет (коли художник зображає себе).

Найпоширенішим є портрет виконаний олією на полотні. Окрім олії, художники також обирають акварель, пастель, олівець, вугілля, гуаш, сангіну, темперу тощо.

Микола Бондар. Морячка Соня. 2018, полотно, олія, 70х50

Серед вінницьких професійних художників портрет був популярним протягом всього існування обласної організації.

Провідна роль у визначенні основних напрямків творчості на початку 1970-х років належить майстрам старшого покоління. Серед перших, які розпочали свій творчий шлях у Вінниці, були Михайло Кірілов, Михайло Лошак, Аркадій Сорока, Петро Мороз, Олексій Сидоров, Віктор Пирогов та Ігор Синєпольський. В той час у мистецтві заохочувалося створення образів людини доблесної праці та звитяжців революції й минулої війни, героїзація соціальної, економічної й політичної сфер життя.

Ірина Бабій. Портрет цариці. 2015, полотно, олія, 60х50

Споглядаючи портрети різних років, відчувається віддзеркалення часових ознак, ідеологічних та суспільних впливів, зміну мистецьких тенденцій і смаків, розмаїття індивідуальних проявів та багатогранність художніх натур.

Іван Грищук. Подолянка. 1989, папір, акварель, 70х48

У Вінницькій організації мистецтво портрета залишається актуальним і затребуваним. Художники продовжують творити у цьому жанрі. Цікаві доробки у жанрі портрету належать: І. Синєпольському, М. Бабію, А. Шевченку, Г. Солдатову, К. Жілінскайте, Л. Гринюку, А. Лесніченко тощо.

Михайло Чорний. Брацлавський полковник Іван Богун. 2001, папір, олівець, 60х40

Творчий доробок у скульптурному портреті посідає поважне місце серед вінничан. Майстри створили ряд пластичних образів у різноманітних матеріалах. Це мала пластика, меморіальні дошки, монументальні пам’ятники, бюсти видатним історичним діячам. Серед сучасних майстрів скульптурного портрета вагоме місце належить народному художнику України Володимиру Овраху. Окремі  твори майстра стали неповторною красою вулиць міста Вінниці. До таких належать скульптури «Художник», «Мадам Прунмайєр» тощо.

Оврах Володимир Михайлович

Володимир Оврах. Мадам Прунмайєр. 2013, бронза, камінь, 220х100х80

Творчість майстрів портрета – своєрідний персональний літопис нашої епохи.

понеділок, 18 липня 2022 р.

Цікаві книги у краєзнавчому фонді!

 

Гумор – це потужна зброя, якою здавна користувався наш народ, усвідомлюючи її силу і застосовуючи у найтяжчі часи свого існування, під час воєн і національно-визвольних змагань.

Сашко Обрій (Кучеренко)

 


Красуляк, З. Кава з пінкою : гуморески / Зоя Красуляк. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2021. – 112 с. : іл. 

Гумористичною збіркою «Кава з пінкою» поетеса Зоя Красуляк заявила себе як дотепна майстриня гумористичного цеху. В книзі висміюються моральні вади окремих персонажів, негаразди в сімейних стосунках, прогалини у вихованні дітей. З теплим гумором авторка відтворює комічні моменти родинного життя, непорозуміння, плутанину, збіг обставин, любовні перипетії.

Збірка гуморесок «Кава з пінкою» написана під впливом багаторічного спілкування з учасниками Всеукраїнського свята сатири і гумору імені С. Руданського.

Книга буде цікавою для всіх, хто любить та відчуває гумор.

 


Довідка: Зоя Красуляк народилася 9 лютого 1967 року в смт Чернівці Вінницької області.

Вона – авторка поетичних збірок «Таїна» та «Мандрівниця снів», дев’яти авторських пісенних аудіо альбомів. Зоя Красуляк створила більше 300 пісень, багато з них увійшли до репертуару відомих професійних співаків України. Сама Зоя Іванівна переможниця Всеукраїнського конкурсу авторської пісні «Мій рідний край». Вона членкиня Вінницького куреня гумористів імені Степана Руданського.

 


Обрій, С. Сокира сатири / Сашко Обрій. – Київ : Вид-во Марка Мельника, 2021. – 328 с. : іл. 

Збірка «Сокира сатири» – це книжка-комікс, книжка-карикатура на сучасне українське суспільство, яка зачіпає його різні прошарки і прояви.

«Сокира сатири» насичена актуальними темами сьогодення, а також вічними темами людського буття і легкою еротикою сатирично-печерного сексиста.


У виданні поєднуються хвацький козацький стиль письма і оформлення, а також розкішні ілюстрації в стилі декоративного нео-гротеску.

Збірка поезій «Сокира сатири» підкреслює, гіперболізує недосконалості сучасного українського суспільства, що часом доходять до абсурду і курйозів.

 


Довідка: Сашко Обрій (Кучеренко) народився у 1991 році на Миколаївщині. З 2013 р. по 2017 р. працював на Південно-Українській АЕС. З 2019 р. працює в Музеї книги і друкарства України (Київ).

Лауреат Всеукраїнської премії імені Василя Симоненка (2015), володар гран-прі фестивалю «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2017) та ін.

Член Національної спілки письменників України. Автор збірок поезій «Абетка юності», «І.ДЕ.Я», «БУСОЛ».