Шукати в цьому блозі

четвер, 12 січня 2023 р.

Новинки краєзнавчої літератури!

 

У трояндах Вінниця ласкава,

Срібний Буг у зоряній росі,

І дзвенить палке «Героям Слава!»

У людськім оркестрі голосів.

Ні, не зранить Вінницю тривога,

Пагінці розквітнуть молоді,

Де тече ріка самого Бога,

Там немає прихистку біді.

Майя Руда

 

Буг то є Бог : літ.-мист. альбом / Вінниц. міська письмен. орг., Вінниц. обл. орг. Нац. спілки художників України ; ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. – Вінниця : Твори, 2022. – 96 с. : кольор. іл. – (Краса України Поділля).

 

Літературно-мистецький альбом «Буг то є Бог» – це третій поспіль альбом в серії «Краса України Поділля» знайомить нас з Вінниччиною. Це присвята словом і пензлем великій і життєдайній річці Поділля – Південному Бугові.

А. Лесніченко "Вінниця. Центральний міст через Південний Буг", 2016

Давні греки називали його Гіпанісом, ми – Богом. Це найвеличніша ріка, витоки і гирло якої знаходяться в межах України. Єдина в Європі велика річка з порожистим природним річищем починає на Вінниччині пробивати в гранітній горбовині собі шлях на південь, утворюючи каскади мальовничих порогів, які ваблять митців і відпочивальників. Там, де граніти – Побужжя, де вапняки – Наддністрянщина, а разом – миле серцю Східне Поділля, гідне вишуканих слів і барв.

Г. Солдатов "Вінниця - місто над Бугом", 2018

Це видання стане у пригоді усім, хто цікавиться історією рідного краю, хто вболіває за Україну.

Н. Багнюк "Осінній Буг", 2001


середа, 4 січня 2023 р.

Цікаві книги в краєзнавчому фонді!


 У Хмільницькому рідному краї

Рушники, вишиванки цвітуть!..

Вони квітнуть у барвах-розмаях

Й пам’ять предків в майбутнє несуть.

Микола Дорош

 

Дорош, М.          У Хмільницькому рідному краї рушники, вишиванки цвітуть... / Микола Дорош. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2020. – 124 с. : портр., кольор. іл.

 


Із покоління до покоління вишивання стало улюбленим ремеслом українців, овіяне дивами. Вишиванки, рушники перетворилися на обереги майже кожної сторони життя українця, і велику роль в цьому відігравали орнаменти. У кожному  узорі зашита своя таємниця. Не дивно, що в орнаментах вишитих рушників та сорочок представлена символіка добра, краси, щастя, здоров’я, сили, захисту від усього злого й лихого в щоденному житті.


Вишивання – це не лише робота голкою і ниткою, це мова людських почуттів і думок, вияв найпотаємніших мрій.

Український вишитий рушник, вишита сорочка – українські обереги, які пройшли крізь віки й нині символізують чистоту почуттів, глибину любові до рідної землі.


На основі багаторічних спостережень та досліджень краєзнавець, історик, педагог Микола Дорош робить спробу узагальнити та систематизувати основні символи, використані давніми майстринями на терені Хмільницької землі, чарівної Вінниччини.


Отож, Микола Дорош вирішив залишити у спадок унікальну працю-збірку «У Хмільницькому рідному краї рушники-вишиванки цвітуть».

Книга буде цікава всім, хто цікавиться цим видом декоративно-ужиткового мистецтва.



середа, 28 грудня 2022 р.

З наступаючим Новим роком!


 

Шановні відвідувачі блогу та колеги, щиро вітаємо Вас з наступаючим 2023 роком!

З наближенням одного з найбільш казкових і довгоочікуваних свят хочеться привітати Вас з наступаючим Новим роком! Нехай Вас ніколи не покидає віра в краще. Міцного Вам здоров’я, любові, щастя, затишку в домі і взаєморозуміння!

Коли годинник проб’є дванадцять, ми зробимо крок в новий рік з надією і вірою в краще майбутнє. Нехай прийдешній рік несе нам Перемогу! Мирного і чистого неба, незалежної і цілісної України!



пʼятниця, 23 грудня 2022 р.

Історико-краєзнавчий нарис!


 

Село моє! Дитинство й юності колиска,

Куди б не завернула доля нас,

Завджи відвідати й вклонитись низько

Знайду я змогу в найскрутніший час,

Бо знаю добре, що ніде на світі

Так гарно не співають солов’ї

І в холодочку під зеленим віттям

З любов’ю завжди ждуть батьки мої.

Г. Кулівар

 

Кулівар, Г. Ф. Озаринці – колиска мого дитинства / Григорій Кулівар. – Вінниця : Твори, 2022. – 356 с. : фот. – (Моя Вінниччина ; вип. 75).

 

Вийшов у світ черговий випуск книги в серії «Моя Вінниччина» – «Озаринці – колиска мого дитинства» (Могилів-Подільський район). Автором цього історико-краєзнавчого видання є журналіст, уродженець Озаринець Григорій Кулівар.

Григорій Кулівар

Озаринці – село багатогранне, колоритне, своєрідне, оригінальне і неповторне. Перша письмова згадка датована 1431 роком.

У книзі фігурують і славетний козацький полковник Остап Гоголь, і легендарний поляк-воїн «пан Володиєвський», і Симон Петлюра, який звертався до озаринчан з костельного муру в час боїв на Поділлі, і чесні працьовиті люди славного села, про трудові подвиги яких знала вся велетенська радянська країна. Дізнаємось про історію Озаринецької фортеці, залишки якої ще й досі хвилюють уяву мандрівника, Куліварового яру, названого тому, що там оборонці краю варили (відливали) кулі для своїх мушкетів тощо.

В оповідь автор майстерно вмонтував і свої глибокі роздуми над долею Поділля і України в цілому, і чимало сюжетів із самого життя озаринчан, яке було характерне ще й тим, що мало в своєму центрі ціле єврейське містечко (штетл), тут існував у 1930-ті роки і єврейський колгосп імені Петровського, була школа з викладанням на ідиш, ще й молодіжна сіоністська організація.

Видання розраховане на різні категорії читачів.

Тому щиро дякуємо автору за подаровану книгу!



Книга-подарунок!


 

Музична Вінниця

Кушка, Н. Музична Вінниця : музичні події перших згадок до середини ХХ ст. Музиканти і меломани, театр і театрали. Мистецькі смаки та уподобання, види і форми музикування вінничан / Наталія Кушка. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2020. – 480 с.

Кушка Наталія Миколаївна

В краєзнавчий відділ завітала відома музикознавець, член Вінницького історичного товариства Кушка Наталія Миколаївна, яка подарувала унікальне науково-популярне видання «Музична Вінниця».

Книга являє собою ґрунтовне дослідження музичної культури Вінниці від давніх часів до середини ХХ століття.

Авторка книги докладно описує та ілюструє розвиток музичної освіти, театрального, концертного та хорового мистецтва, популярні музичні напрямки та біографії музикантів, які пов’язані з Вінницею. Прочитавши книгу можна дізнатися історичні факти, які мало кому відомі, однак підтверджені архівними даними та матеріалами бібліотек.


Рецензентами книги є: Коляструк О. А. – докт. іст. наук, проф., завідувач каф. історії та культури України ВДПУ ім. М. Коцюбинського; Верещагіна-Білявська О. Є. – канд. мист. доц. каф. музикознавства та інструментальної музики ВДПУ ім. М. Коцюбинського; Поляковська С. П. – кандидат музикознавства, методист Вінницького коледжу культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича.


середа, 21 грудня 2022 р.

Новинки краєзнавчої літератури!


 

«Той не українець, якого й арканом не потягнеш до великої національної справи: відбудови знищеної ворогами України на всіх господарсько-культурних ділянках її життя.

Пасивний і байдужий українець – це просто запліснілий обиватель, національний покруч-виродок, якому гріш ціна, або ще гірше: просто ворог українського народу та його волі».

І. О. Голуб

 

Завальнюк, К. В. Отаман Іван Голуб: життя і чин / Костянтин Завальнюк, Валерій Рекрут ; Центр дослідження історії Поділля Ін-ту історії України НАН України при Кам’янець-Подільському нац. ун-ті ім. І. Огієнка, Вінниц. філія, Нац. спілка краєзнавців України, Вінниц. обл. орг. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2022. – 168 с. : фот. 

Нещодавно фонд бібліотеки поповнився новим краєзнавчим виданням «Отаман Іван Голуб: життя і чин» (2022 р.). Авторами видання є кандидат історичних наук, архівіст, Почесний краєзнавець Костянтин Завальнюк та кандидат історичних наук, Почесний краєзнавець Валерій Рекрут.

Іван Остапович Голуб

У книзі висвітлюється життя та діяльність відомого повстанського отамана на Поділлі періоду 20-х рр. ХХ ст., уродженця Галичини Івана Остаповича Голуба (1892–1944?). Окрім цього, на основі нових архівних документів та матеріалів характеризується його кооперативна, видавнича та публіцистична діяльність у міжвоєнний період, а також участь у формуванні Українського Визвольного Війська в роки Другої світової війни.

Повернення із забуття патріотів є справою честі і лише та нація, що пам’ятає всіх своїх героїв, має право пишатися своїм йменням.


субота, 17 грудня 2022 р.

День святого Миколая!

 


День святого Миколая

Напередодні Нового року, 19 грудня, відзначається народне свято Миколая (у народі – День Миколи, Зимовий Миколай). Згідно григоріанського та новоюліанського календарів, відзначають це свято 6 грудня, а згідно юліанського – 19 грудня.

Микола народився у в місті Патара на півострові Лікія, який є територією сучасної Туреччини, та був єдиним сином у заможній родині глибоко віруючих людей.

Він переїхав до міста Мира в Малій Азії з наміром присвятити себе науці, однак життя склалося інакше, і його дядько-єпископ висвятив Миколая у священники.

Святий Микола згодом став єпископом міста Мири. Його було канонізовано за милосердя і, зокрема, за те, що він завжди виступав як супротивник смертної кари.

Образ Миколи Чудотворця

Вважалося, що святий Микола завжди дружньо ставиться до людей, допомагає їм у повсякденних справах і турботах.

У народних легендах та переказах Микола-угодник боронить людей від стихійного лиха, найбільше – на воді, він захисник знедолених і бідних, почесний охоронець дітей.

Ікона святого Миколи-Чудотворця в народі користувалася особливою повагою і була майже в кожній оселі.

Колись на Миколу господарі варили пиво, скликали гостей, пили, гуляли, веселились, а по обіді запрягали найкращих коней і з піснями їздили навколо села. У цей день також влаштовувалися повчальні вистави на релігійні теми, де разом із святими діяли чорти. По закінченні вистави костюмований св. Микола здійснював церемонію вручення подарунків дітям.

У середні віки з’являється трактування Миколи як заступника дітей. Одним із проявів цього стало сприйняття Миколи як різдвяного діда – Діда Мороза.

Вперше святкувати день Святого Миколая розпочали у середньовічній Німеччині, де батьки таємно дарували дітям подарунки, щоб малюки повірили в чудеса Чудотворця.

З Німеччини звичай шанувати Миколая розповсюдився на сусідні країни, зокрема на Польщу, і перейшов на Західну Україну, яка перебувала під Річчю Посполитою.

Звичай дарувати подарунки на Миколая зберігся і до сьогодні.

 

Прикмети

Якщо 19 грудня починає лити дощ — гарно вродить озимина. У разі сильного морозу або паморозі варто чекати на великий врожай та багатство.

Вважається, що Миколай приносить із собою Микольські морози, тому саме з 19 грудня зазвичай починається справжня зима. Якщо сніг випав ще до початку свята, вважається, що взимку буде холодно. Якщо було тепло, то зима, відповідно, теж буде теплою.

 


Література:

День святого Миколая // Українці : Свята. Традиції. Звичаї / уклад. І. Коверець. – Донецьк, 2004. – С. 108–109.

День Миколи // Українські народні свята та звичаї. – Київ, 1993. – С. 18–19.

День святого Миколая [Електронний ресурс] : [історія свята] // Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/День_святого_Миколая (дата звернення: 19.12.2022), вільний. – Назва з екрана. – Опис заснов. на версії, датов.: 07.12.2022.

Митурич, Ю. То хто ж в Україні найдобріший? : святий Миколай / Ю. Митурич // Українська культура. – 2003. – № 2. – С. 9.

День Святого Миколая // Знаменні дати. Календар – 2002. – [Б. м.], 2002. – С. 232–233.