До Дня українського козацтва!

Козацькі імена на теренах Вінниччини

Пошли нам, Боже, нині Богунів,

Щоб вберегли омріяну Державу,

Щоб виростили лицарських синів,

Щоб воскресили розіп’яту Славу!

Пошли Нечаїв через триста літ,

Які б за Волю встали до загину,

Щоб мудрістю знов потрясли світ,

Щоб над усе любили Україну!!

Євгенія Лещук

 

Історія Вінниччини тісно пов’язана з історією українського козацтва. Тут формувалися перші козацькі ватаги, здобували козацьку славу як прості козаки, так і відомі полководці.

Територія нашого краю стала однією з арен героїчної боротьби українського народу за національне визволення, яка ускладнювалася тим, що Брацлавщина була вкрита цілою системою фортець, де зосереджувалися значні сили польського війська, і боротьба була тут жорстокою.

Декілька козацьких полків стояли у різний час на теренах нинішньої Вінниччини. Це Подільський полк, Чечельницький, Вінницький (Кальницький) на чолі з Іваном Богуном, Могилівський (Подністровський) та Брацлавський під проводом Данила Нечая. Всі ці військово-адміністративні формування пов’язані з іменами, котрі уславили козацтво в піснях, переказах, легендах.

Найвідоміші козацькі полковники: Іван Богун – полковник Кальницький, а потім Вінницький та Данило Нечай – полковник Брацлавський.

Вінниця входила до Кальницького полку, а впродовж 1653–1657 років була його центром.

У березні 1651 року в ході оборони міста Вінниці, 3-тисячний  козацький полк під проводом полковника Івана Богуна розгромив 20-тисячне польське військо, заманивши в ході бою польську кінноту на Південний Буг, де гусари потрапили до завчасно підготованої пастки (козаки перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Битва біля острова Кемпа дістала назву Вінницького льодового побоїща.

Діорама сутички 11 березня 1651 р. з експозиції Вінницького обласного краєзнавчого музею 

фото Медіа-видання VEЖА

Іван Богун також брав участь у боях під Зборовим, Збаражем, Берестечком та Батогом. Він любив Україну понад усе, тому у політичних суперечках відстоював її незалежність до останнього подиху. 

Ім’я Івана Богуна навіки залишилося в пам’яті нащадків, про що свідчать численні народні перекази та думи.

Портрет Н. Павлусенко "Вінницький полковник Іван Богун"

Брацлавський полк створений на території основної частини Брацлавського воєводства Речі Посполитої. Очолював полк легендарний полковник Данило Нечай. Він мав такий величезний авторитет серед населення, що за кілька місяців зібрав сорокатисячне військо, в той час коли гетьман Хмельницький мав лише двадцятитисячне. У 1650 р. він незначними силами козацького війська оволодів молдавською столицею Ясси, змусивши молдавського господаря В. Лупула укласти союзний договір з гетьманською державою. На початку 1651 р. Д. Нечай вирішив підняти на Поділлі велике повстання, щоб не допустити повернення сюди поляків.

Данило Нечай

Про Данила Нечая зберігається пам’ять в багатьох історичних джерелах, усній народній творчості. У них він – народний улюбленець і герой, оспіваний і вкритий невмирущою славою.

Цікаві книги у краєзнавчому фонді!

 

Цехова книга містечка Томашполя XVIII – початку XIX століття / Держ. архів Вінниц. обл. ; підгот. до друку Олександр Петренко. – Вінниця : Твори, 2020. – 256 с.

 

У краєзнавчому фонді знаходиться досить цікаве краєзнавче видання «Цехова книга містечка Томашполя XVIII – початку XIX століття» (2020).

Підготував видання до друку заступник директора архіву Олександр Петренко.

У виданні опубліковано визначну документальну пам’ятку ХVIII – початку ХIХ століття – книгу шевсько-римарського й кравецько-кушнірського цехів містечка Томашполя. Книга містить акти записів у цехове учнівство й про його закінчення, судові ухвали, реєстри майстрів, фінансові документи тощо. У додатках подано цехові статути, акт генеральної візити томашпільської Свято-Успенської церкви 1783 року, матеріали судового провадження про скасування цехів і закріпачення цехових братчиків та ін.

Наукова та історична цінність видання полягає в тому, що це єдина цехова книга, яка вціліла з теренів Брацлавського воєводства.

Книга томашпільських цехів становить собою конволют формату ін кварто, зшитий з двох частин і оправлений в шкіряну палітурку. Як окремі розділи можна виділити записи шевського цеху містечка Скали Подільського воєводства, записи шевського і римарського цеху м. Томашполя, записи кравецького і кушнірського цеху м. Томашполя. Записи зі Скали вшиті серед записів шевського цеху м. Томашполя. Книга заповнювалася доволі хаотично, акти почасти вписувалися у будь-якому не заповненому місці, чітка хронологія відсутня, немає розподілу за видами документів. В публікації збережено ці особливості оригіналу.

Значна частина цехових документів не були підшиті в книгу, а зберігалися як окремі аркуші при Успенській церкві.

Зі змісту книги видно, що шевський цех у м. Томашполі був організований вихідцями з м. Скали Подільського воєводства Тодором, Андрієм і Григорієм Баранами.

День міста!

Вінниця. Фото з мережі "Інтернет"

             Місто дійсних талантів

Хай тобі таланить!

Мудрість, сила Атлантів

Як захоплення мить!

Хай над Бугом рікою

На обох берегах

Бог своєю рукою

Збереже у віках!

(СветЛа)

 

Сьогодні ми відзначаємо вже 661-шу річницю заснування міста Вінниці.

Цьогорічний День міста не такий як в мирний час, але воно залишається сповнене глибоким змістом.

У цей день ми вшановуємо не лише історію та досягнення нашого міста, а й непохитний дух кожного з вас. Попри всі випробування, ми продовжуємо працювати, допомагати одне одному, захищати наше місто та державу.

Глибока шана тим, хто загинув, хто віддав своє життя у війні за рідний дім.

З Днем народження, Віннице!

Процвітання тобі у мирній переможній Україні!

 

 

Книга-подарунок!

 

Пам’ять – це теж подвиг / упоряд.: Василь Маринич, Оксана Михалиця. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2018. – 268с.

 Спогади – це єдиний рай, з якого нас не можуть вигнати.

Пам’ять – це енергія вічності. Пам’ять – не старіє і не вмирає. Вона жива і береже поіменно кожного героя, кожного невинно убієнного, кожну солдатську вдову і кожного учасника Другої світової війни.

 

Книга «Пам’ять – це теж подвиг» – гірка правда з перших вуст. Тут зібрані спогади старожилів про Другу світову війну на території Хмільницького району. Щиро та з болем у серці жителі згадують про те, що їм довелося пережити в нелюдських умовах.

Під час окупації району фашисти знищили 15485 мирних громадян, у тому числі 11750 – єврейської національності у м. Хмільник. Вивезено на каторжні роботи до Німеччини та її сателітів 7668 хлопців і дівчат. За визволення від фашистської окупації району загинуло понад 3,5 тисячі радянських бійців і командирів, троє з них стали Героями Радянського Союзу (посмертно).

Перегортаючи сторінки книги кожний винесе уроки патріотизму, самовідданості і героїзму, які виявили наші діди, прадіди.

Книга буде корисною і цікавою для істориків, краєзнавців, вчителів та всім, хто цікавиться правдивою історією не тільки Хмільницького краю, а й України.

Подільський каменотесний промисел!

 

Каменотесне мистецтво Вінниччини

Однією з причин розвитку каменярства на території України є значна наявність покладів каменю. Широке використання цього матеріалу на Вінниччині – цілком природне явище, оскільки тут знаходиться чимало кар’єрів із пісковиком, доступним для видобутку та подальшої обробки.

В середині ХІХ ст. у зв’язку з різкими змінами соціально-економічних умов та швидкого поширення нового будівельного матеріалу – цементу – подільський каменотесний промисел почав терпіти збитки і майже повністю згорнув своє виробництво. Але місцеве населення аж до початку ХХ ст. продовжувало оформлення садиб, криниць, громадських будівель та ін., які й досі виконують свої практично-естетичні функції й використовуються сільськими жителями.

У серпні 1985 р. на території садиби Альошкіних в селі Букатинка Вінницької області відбувся перший експериментальний (пробний) пленер скульптур малих форм в Україні, учасниками якого стали професійні художники. У букатинському кар’єрі професійні митці безпосередньо контактували з майстрами-каменотесами, активно навчалися методами обробки каменю за допомогою традиційного набору інструментів. Відбулася практична спроба відродження і продовження народного каменотесного мистецтва.

У 1986 р. пройшов перший в Україні офіційний скульптурний пленер з дерева (дуб) у місті Тростянець (Сумська область). Через місяць відбувся перший пленер з такого матеріалу, як камінь (пісковик), під назвою семінар-практикум скульпторів і народних майстрів «Подільський оберіг» у Буші на території державного історико-культурного заповідника «Буша».

Парк скульптур. Буша

У 2006 р. був проведений симпозіум каменотесного мистецтва «Буша-Пороги-2006» з ініціативи НСМНМУ (Національної спілки майстрів народного мистецтва України), під час якого відбулося художнє опорядження бушанського джерела та створення скульптури «Козак-характерник».

Симпозіум, який відбувся 10–23 вересня 2018 р., визначив ідею створення меморіалу слави «Воїни світла» – місця вшанування пам’яті воїнів усіх періодів історії України, починаючи від козаків і до героїв Небесної Сотні й АТОвців.

Майстри по обробці каменю Віталій, Микола і Олександр Пірняки, Олексій Альошкін і його дружина Людмила відомі не тільки на Вінниччині, а й далеко за її межами.

Скульптура полоненого козака. Буша

Учасники пленеру в різні роки виготовили ряд скульптурних композицій на теми «Міфи бушанської землі» та «Міфологія південно-західного слов’янства» для облаштування комплексу зеленого туризму «Бессарабське село Фрумушинка Нова» Одеської області, а «Легенди Буші» і «Козаки» – для облаштування території історико-культурного заповідника «Буша». А ще «Клембівська вишивальниця» та ряд інших.

За роки  буття «Подільського оберегу» створено унікальне явище –  Бушанський музей скульптури під відкритим небом. На його території встановлено  понад 180 скульптур із каменю-пісковику виготовлених  учасниками  26 пленерів, які відтворюють образи учасників і героїв оборони Буші, історичні постаті, літературні персонажі козацтва, інші образи української міфології та історії. 70 скульптур встановлено в районах області та за її межами. Тут також проводяться пленери з різних видів мистецтва, народні фестивалі.

 

Рекомендована література:

Альошкіни Олексій Михайлович та Людмила Вікторівна : [майстри каменотесної скульптури, графіки, витинанки, писанкарства] // Народні майстри Вінниччини : довідник / Вінниц. обл. центр нар. творчості. – 2-ге вид. – Вінниця, 2018. – С. 10 : кольор. фот.

Духовне джерело Буші // Комсом. плем’я. – 1988. – 20 верес.

Іванчишен, В. Пам’ятки каменотесного мистецтва у с. Буша Ямпільського району Вінницької області / В. Іванчишен, В. Косаківський // Україна і Польща: історичне сусідство : матеріали міжнар. наук. конф. 17–18 трав. 2012 р. / відп. ред. Ю. Зінько. – Вінниця, 2012. – С. 284–292.

Іванчишен, В. Р. Дослідження каменотесного промислу в етнографії та мистецтвознавстві: особливості та проблеми / В. Р. Іванчишен // Народна культура Поділля у національному вихованні дітей та молоді: проблеми та перспективи : матер. другого наук.-практ. круглого столу, 23 жовт. 2014 р. / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського, Ін-т історії, етнології і права, Секція етнології кафедри філософії, соціально-політичних дисциплін та етнології. – Вінниця, 2015. – С. 42–48.

Іванчишен, В. Р. Каменотесний промисел на Вінниччині в 40-х рр. ХХ ст. / В. Р. Іванчишен // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження. Вінниччина в роки Другої світової війни. 1939-1945 : матеріали Всеукр. наук. історико-краєзнав. конф., 10–11жовт. / відп. ред. Ю. А. Зінько. – Вінниця, 2014. – С. 204–208.

Каменотесне мистецтво // Народні обереги. З історії мистецтва Вінниччини кінця XX – початку XXI ст. / ст. Федора Панчука ; упоряд. Л. М. Дідур. – Вінниця, 2020. – С. 61.

Титаренко, В. Пороги – 2007 : [про симпозіум майстрів каменотесного мистецтва «Пороги – 2007», який проходив на Вінниччині] / В. Титаренко // Народне мистецтво. – 2007. – № 3–4. – С. 35–37.

Троценко, Г. Пленерний рух у відродженні каменотесного мистецтва Вінниччини кінця ХХ – початку ХХІ ст. / Ганна Троценко // Народознавчі зошити. – 2019. – № 1 (145). – С. 120–129 : фот. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://nz.lviv.ua/archiv/2019-1/18.pdf (дата звернення: 27.07.2024), вільний. – Назва з екрана.

Цвігун, Т. О. Застигла в камені історія : [про Всеукр. пленер скульпторів-каменотесів «Подільський оберіг» та каменотесне ремесло у с. Буша Ямпіл. р-ну] / Т. О. Цвігун // Буша: природа, археологія, історія, етнографія та фольклор сіл Бушанської сільської ради / кер. проекту, відп. ред. Т. О. Цвігун ; наук. ред. В. А. Косаківський. – Вінниця, 2009. – С. 5–8 : фот.

Цікаві книги у краєзнавчому фонді!

 

Бовуа, Д. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793-1914 рр. / Даніель Бовуа ; пер. з фр. З. П. Борисюк. – 2-ге вид. – Київ : Кліо, 2023. – 872 с. : табл. – Бібліогр.: с. 810–836.

Дослідження видатного французького історика-славіста, професора Даніеля Бовуа присвячена історії Правобережної України – Київщини, Волині й Поділля – у складі Російської імперії (1793–1914). Це перевидання в Україні в 2023 р., яка побачила світ у 2020 р., є, на думку автора, значущим. Воно свідчить, що повторна війна, нав’язана Путіним народу, який прагнув тільки бути незалежним і жити, дотримуючись засад європейської демократії, увиразнила потребу збагнути корені тієї ненависті. І тоді стане зрозуміло: витоки того, що росіяни відмовляють українцям у їхньому праві на власну ідентичність чи, простіше, на існування, варто шукати в далекому минулому.

У центрі авторської уваги – боротьба між російським самодержавством та польськими елітами за панування в цьому регіоні, зокрема, за контроль над українським селянством. Автор показує складнощі входження колишніх земель Речі Посполитої в імперію Романових, пояснює, чому польська землевласницька аристократія усупереч зростанню російського націоналізму залишалася аж до 1917 р. привілейованою і успішною групою; висвітлює драматичну долю майже забутих істориками «проміжних» категорій населення, які не вписалися в жорстку станову ієрархію російського суспільства. Доводячи нереалістичність усіх проєктів як полонізації, так і русифікації основної маси населення Правобережжя, автор подає формування української нації як закономірний продукт історичних умов, що склалися на цих теренах.

Книга видана за ініціативи і творчої підтримки Ігоря Кавича – голови ГО «Підгірці-Шолом».

Даніель Бовуа. Фото з мережі "Інтернет"

Книжка адресована історикам, викладачам, студентам, а також широкому колу читачів, які цікавляться вітчизняною минувшиною.

Новинки краєзнавчої літератури!

Завальнюк, К. Державний архів Вінницької області у документах епохи / К. В. Завальнюк, В. П. Рекрут ; Нац. спілка краєзнавців України [та ін.]. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2024. – 500 с. : табл., фот. 

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням українських істориків, кандидатів історичних наук, краєзнавців Костянтина Завальнюка та Валерія Рекрута «Державний архів Вінницької області у документах епохи».

Архівна справа на Вінниччині зародилася ще в другій половині XVI ст., коли було створено Брацлавське воєводство й розпочали діяльність шляхетські суди: ґродський, земський та підкоморський.

У книзі представлено архівні документи з історії створення та діяльності провідної архівної установи Вінницької області з 2-ї пол. XIX ст. до 2018 року.

У виданні також вміщені біографічні нариси про людей, які здійснили значний внесок у розвиток архівної галузі на Вінниччині.

Книга також містить додатки: 1. Список керівників Державного архіву Вінницької області за різні роки; 2. Фотолітопис архіву. Нарис супроводжує допоміжний іменний покажчик.

Книга розрахована на архівістів, істориків, краєзнавців, викладачів та студентів, усіх, кому небайдужа історія України. 

Довідка: Костянтин Завальнюк, історик, архівіст, краєзнавець, кандидат історичних наук, з 1994 р. – фахівець Державного архіву Вінницької області, головний спеціаліст відділу інформації архіву (з 2010 р.). Почесний краєзнавець України. Член  Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України, Асоціації письменників України, Історичного клубу «Холодний Яр».

Костянтин Завальнюк. Фото Вінницької ОУНБ ім. В. Отамановського

Валерій Рекрут, кандидат історичних наук, заступник директора Вінницької філії Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам’янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка, член правління Вінницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, почесний краєзнавець України.

Валерій Рекрут. Фото Вінницької ОУНБ ім. В. Отамановського