Краєзнавчі новинки

Унікальне статистично-описове джерело про Поділля кінця XVIII ст. "Топографічний опис Подільської губернії кінця XVIII ст.” - рідкісний історичний документ, укладений на межі XVIII–XIX ст. за часів Російської імперії. 

Видання представляє частину описів, присвячених Літинському, Могилівському, Ольгопільському та Балтському повітам Подільської губернії. Містить детальні демографічні, економічні, географічні та топографічні відомості про населені пункти регіону: кількість дворів і жителів, національний та становий склад населення (українці-селяни, євреї, поляки, росіяни, духовенство), релігійні споруди, господарські характеристики, поштові станції. 

Описи супроводжуються історичною картою Подільської губернії 1800 р. та географічним покажчиком населених пунктів. 

Видання 2025 р. є продовженням публікації 2017 р., підготовленої Юрієм Легуном на основі архівних матеріалів ЦДІАК України та РДВА. Джерело надає унікальну інформацію про соціально-економічний стан українського Поділля наприкінці XVIII століття, яка раніше була малодоступною для дослідників.

Краєзнавчі новинки

 

  Кожне століття, яке пронеслось над Вінницею, залишило по собі чималу історичну спадщину і разом з тим ще багато нерозгаданих та таємничих подій у відліку становлення міста над Бугом-рікою.

Завдання сучасних краєзнавців – досліджувати, вивчати узагальнено розповідати теперішнім поколінням, як це робить наш відомий письменник Михайло Пащенко, який зважився написати другу книгу про Вінницю, розкриваючи простір сторіч минулого.

Сергій Гальчак

Краєзнавчі новинки

 

Новинки краєзнавчого відділу

Представлено читачам видання Валентини Кузик "Образна символіка хорових композацій Миколи Леонтовича: нові обрії музичної символіки", що є розвідкою у галузі нового наукового напряму семіотики "Аркани сакральних і ментальних символів" (АСМС), яка набула розвитку у ХХ ст. у різних галузях світового мистецтва. У даному разі об'єктом дослідження автора обрано хорову творчість українського композитора Миколи Леонтовича, повний корпус якої двічі авторка цієї книжки ("Музична Україна", 2009, 2019). Поза суто музикознавчими аспектами, що стосуються типів композиторського аранжування народнопісенних джерел та особливостей формотворення композицій, авторка розкриває таємниці своєї методики перетворення музичної лінії (фіксовані нотами) у графічну - audioline - graphicline, що показує процеси, які відбуваються у підсвідомості митця в момент творення тієї чи іншої композиції.

Бубнівська кераміка як елемент нематеріальної культурної спадщини України

Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки є унікальним явищем української народної культури, що поєднує мистецьку виразність, локальну ідентичність та спадкоємність поколінь.

У травні 2018 р. цю традицію було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, що стало важливим кроком у справі її збереження та популяризації.

Включення до Переліку передбачає реалізацію комплексу заходів з охорони елемента, які здійснюють Вінницький обласний центр народної творчості (ОЦНТ) спільно з Вінницьким осередком Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Серед таких заходів - підтримка майстрів, фіксація технологій, просвітницька діяльність і популяризація бубнівського розпису в Україні та за її межами.

Миски майстрині Валентини Живко
https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-ornamentalnogo-rozpisu-bubnivskoi-keramiki

Майстриня Тетяна Шпак
https://mistonadbugom.com.ua/article/kulturna-spadshchina-vinnichchini-bubnivska-keramika

Корисні посилання: 

Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-ornamentalnogo-rozpisu-bubnivskoi-keramiki

Культурна спадщина Вінниччини: бубнівська кераміка: https://mistonadbugom.com.ua/article/kulturna-spadshchina-vinnichchini-bubnivska-keramika

Бубнівський розпис http://ira7878788.blogspot.com/p/blog-page_74.html

Т

Краєзнавча робота в бібліотеках України: новий випуск інформаційного бюлетеня

Краєзнавчі фонди є невід’ємною частиною національної пам’яті. В умовах війни бібліотеки виконують не лише інформаційну, а й місію збереження ідентичності, документування подій та підтримки місцевих спільнот. Видання демонструє професійну солідарність бібліотекарів і їхній внесок у культурний спротив.

У 2025 році вийшов 36-й випуск інформаційного бюлетеня «Краєзнавча робота в бібліотеках України», присвячений одній з найактуальніших тем сучасності - збереженню та розвитку краєзнавчих фондів регіональних бібліотек в умовах російсько-української війни.

Бібліографічний опис

Краєзнавча робота в бібліотеках України: інформаційний бюлетень. Вип. 36: Краєзнавчі фонди регіональних бібліотек в умовах російськоукраїнської війни / Міністерство культури України, Національна історична бібліотека України; упоряд. М. Цінська, ред. В. Кисельова, наук. ред. Н. Волошінська. – Київ, 2025. – 81 с.

Посилання: Краєзнавча робота в бібліотеках України: інформаційний бюлетень. Вип. 36: Краєзнавчі фонди регіональних бібліотек в умовах російськоукраїнської війни

Мандруй Вінниччиною!

                           Антопільський парк

 

Палац ХІІІ ст. с. Антопіль

Найстарішою пам’яткою архітектури в Томашпільському (нині Тульчинському) районі є Антопільський парк.

Антопільський парк – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Парк був заснований у 1780-х роках на території, яка належала Антонію Яну Непомуцену Святополку-Четвертинському – каштеляну брацлавському. В другій половині XIX ст. маєток разом з парком перейшов у володіння панів Ярошинських. Фінансист, громадський діяч та філантроп Кароль Ярошинський вважається останнім власником парку та будівель.

Кароль Ярошинський

Парк закладено в ландшафтному стилі, теперішня площа його становить 27 га. Він розташований на межі двох природних зон – степу і лісостепу. Основою парку став природний дубово-ясеневий масив.

Частина парку розташована на рівнині, але головна ділянка розкинулась на підвищенні, що особливо підкреслює мальовничість та красу пам’ятки. На цьому підвищенні, посеред великої поляни, знаходиться палац (палац ХІІІ ст. с. Антопіль), центральний вхід до якого оформлений високим ганком з чотирма колонами. Звідси відкривається широка панорама на рівнину, її неповторної краси насадженнями та каскадами ставків, утворених системою гребель з поступовими перепадами рівня до найнижчого місця – кількох галявин з могутніми ясенами. Вся територія обнесена кам’яним муром.

Дендрологічні багатства парку досить значні. Тут зростають віковічні дуби та 400-річні ясени – одні з найвищих в Україні. Представлено 40 форм та видів деревних рослин, в тому числі каштани, клени, липи. Вік деяких дерев сягає 250 років. Зростають декоративні породи, які представлені сосною чорною, ялиною звичайною, сосною звичайною, явором, березою, горобиною, горіхом волоським, ясенем плакучим, горіхом чорним, кленом. Розміщуються соснові, ясеневі та дубові масиви. Навколо паркової території розташовуються сади. Поодинокі представники дуба черешчатого мають діаметр стовбура 150 та 176 сантиметрів. 21,6 гектара території – озеленені.

З 1917 р. на території парку був створений будинок відпочинку, який потім став функціонувати як будинок для людей похилого віку. З 1986 р. на території Антопільського парку працює заклад психоневрологічного інтернату.

У 2012 р. затверджено Положення про парк – пам’ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Антопільський парк».