З Новим Роком та Різдвом Христовим!

    Напередодні Нового Року прийнято загадувати бажання і вірити, що вони обов'язково здійсняться. Від усієї душі зичемо Вам великого людського щастя, міцного здоров'я, добра й радості, вірних друзів та близьких людей поруч. Нехай прийдешній рік виправдає ваші самі добрі надії і прагнення, принесе достаток і добробут вашим сім'ям. Нехай панують у ваших домівках мир, взаєморозуміння й любов.

З Новим 2013 роком!

Пам'яті професора!

Борщевський В.М. (1909-1992 рр.)

   25 грудня 2012 року минає 20 років, як не стало заслуженого діяча вищої школи, професора Вінницького педуніверситету Василя Митрофановича Борщевського.

  Народився Василь Митрофанович 28 грудня 1909 р. в селі Новоселівці тепер Пологівського району Запорізької області.

   У селянській родині Борщевських, незважаючи на злидні, завжди звучало дотепне, веселе слово, шанували пісню, казку і книжки. Своїм першим учителем літератури Василь Митрофанович називає батька.

   Початкову освіту він здобув у рідному селі, а потім навчався у сільськогосподарській професійній школі у сусідньому селі Федорівці. У передвоєнні роки В.М. Борщевський вчителює і навчається заочно в Запорізькому педінституті, викладає українську мову і літературу, працює завідувачем навчальної частини середньої школи. 1940 року вступив до партії.

  Із серпня суворого 1941 р. до переможного 1945 р. Василь Митрофанович – на фронті, в лавах захисників Вітчизни. Він нагороджений орденом Вітчизняної війни другого степеня та десятьма медалями. Одразу ж після демобілізації починає свою трудову діяльність у Вінницькому педінституті – спочатку як викладач, а з 1946 р. очолює кафедру української літератури.

  У 1966-1979 рр. очолював на громадських засадах обласну організацію Товариства охорони пам’яток історії та культури. Співавтор і відповідальний редактор підручника «Українська література» для 9-го класу середньої школи, який зі змінами та доповненнями виходив у світ з 1953 по 1981 рік.

   З інших праць ученого слід згадати літературно-критичні нариси «Михайло Коцюбинський» (1954), «Максим Рильський – класик радянської поезії» (1965). Співавтор та упорядник ряду збірників: «Літературно-мистецька Вінниччина» (1969), «Краса України - Поділля» (1972).

   Батьківщина високо оцінила педагогічну, наукову і громадську діяльність В.М. Борщевського, нагородивши його орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю А.С. Макаренка. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник вищої школи Української РСР».

За цим посиланням Ви зможете ознайомитись зі спогадами про батька Майї Борщевської:

http://www.33kanal.com/33channel/6992-12-52-6

Свято Миколая!

Дев'ятнадцятого грудня - день Святого Миколая. В Україні цей  великий святий став прототипом міфічної фігури Діда Мороза (Санта Клауса). За традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до них, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.

Отож, надії Вам! Віри у себе та у людей! Душевного спокою та щирої радості! Нехай щедрий Миколай надихне вас на добрі справи в ім’я рідного краю!

Зі святом Вас!

17 грудня 2012 року у міському Палаці мистецтв відбувся вечір пам’яті відомого поета, композитора, тренера Якова Мойсейовича Ясевича

Спортсмен, що в музику закоханий!

    Яків Мойсейович Ясевич – людина, яка з особливим захопленням насолоджувалася здобутками у спорті, поезії, музиці. Сильна воля, мужність, непорушна цілеспрямованість, велич духу, темперамент завжди притягували до нього непересічних людей.

    60 років свого життя Я.М. Ясевич віддав спорту, з них 40 ще й мистецтву, створивши біля 150 пісень на власні тексти і мелодії. І кожна з них – то частка його душі, то наша історія.

    Любов до музики плекав з дитинства, хоч воно й припало на роки воєнного лихоліття. Саме в той час, коли батько був на фронті, а родина – в евакуації у Середній Азії, серед людей, які допомогли вижити, - і народилася його перша мелодія «Караван», яка згодом стала піснею.

   Війна залишила карби в серці, і вогненним сороковим він присвятив не один вірш і пісню, у тому числі «Небесний вальс», що уже звучав у телепередачі «Служу народу України», на різних конкурсах.

   Доречно відзначити, що Яків Мойсейович був відзначений першою премією на конкурсі «Червона рута» за пісню «Журба».

   Але перейдем до спортивної ниви Я.М. Ясевича, якого ще називають королем жіночого волейболу. Адже він виховав 20 золотих, срібних і бронзових призерів, чемпіонів України і Європи. Тому й звучали його пісні про спорт і спортсменів.

   Різнобічно обдарований Яків Мойсейович завжди приваблював людськими якостями: на делікатність та порядність відповідав гідною взаємністю, а цинічність та несправедливість викликали в його душі рішучу відсіч.

   Навколо цієї людини завжди було багато шанувальниць, проте він чітко «витримував дистанцію», нікому не даючи надії. Страждаючи від самотності, Яків залишився вірним лише Музі.

  Поет-самородок, який вабив своєю філософією, вражаючий композитор з душею, яка нестримно співає, мудрий психолог, цікавий учитель, обдарований тренер – він усього досягав сам, без чийогось сприяння. Будучи смертельно хворим, великим зусиллям волі Яків Ясевич зібрав частину своїх поетичних та музичних творів у збірку «Простір і час», яку сам оформлював та редагував.

  Яків Ясевич, який цінував красу життя, і був гідним представником нашого міста, народу, землі, був великодушним та поблажливим до тих, хто його не зрозумів, недооцінив, недолюбив, і від щирого серця бажав усім:

Добра и мира, дай Вам Бог,

И взлета ясных сновидений,

Уйти с ошибочных дорог,

Прийти к большому вдохновенью.

Засідання науково-краєзнавчого клубу "Дослідник краю"

      11 грудня 2012 року в Інтернет-центрі Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулясь презентація книги педагога, журналіста, письменника, краєзнавця-дослідника Миколи Деніса "Немирівський парк і палац: переплетіння доль" (Кн. І-ІІ) у рамках засідання науково-краєзнавчого клубу "Дослідник краю".

Книга "Немирівський парк і палац: переплетіння доль" присвячується 225-річчю з дня заснування Немирівського парку та 155-річчю від дня народження княгині М.Г. Щербатової - останньої володарки немирівського палацу.

   

Нові краєзнавчі видання

що надійшли до Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва 

у 2012 році

1. Синьоводська битва 1362 року - визначальна подія в історії України : матеріали міжн. наук. конференції (м.Хмільник Вінниц. обл., 24 квіт. 2012 р.) / відп. ред. С. Д. Гальчак. - Вінниця : Вид. Балюк І.Б., 2012. - 212 с.

В даному виданні зібрані матеріали міжнародної наукової конференції "Синьоводська битва 1362 року – визначальна подія в історії України", яка відбулася в м.Хмільнику 24 квітня 2012 р.

2. Завальнюк, К.В. Яків Гальчевський у документах епохи / К.В. Завальнюк, Т.В. Стецюк ; Краєзн. т-во "Поділля", Іст. клуб "Холодний Яр". - Кам'янець-Подільський : Медобори-2006, 2012. - 224 с. : фотогр.

Однією з найпомітніших постатей національно-визвольних змагань українського народу 20-х років ХХ ст. був уродженець с. Гута-Літинська (нині с. Малинівка теперішнього Літинського району) Яків Васильович Гальчевський – повстанський отаман, полковник Армії УНР, командуючий Подільською повстанською групою та усіма повстанськими силами Правобережної України. Тому у цій книзі розміщені документи із фондів Державного архіву Вінницької області, які доповнюють та уточнюють біографію, а також відомості про його діяльність. Видання розраховане на науковців, студентів-істориків, краєзнавців та інших, хто цікавиться історією свого краю.

3. Подвиг землі Подільської : альбом / К. Висоцька [та ін.] ; Він обл. краєзнав. музей. - Вінниця : Консоль, 2011. - 28 с. : фот. 

Альбом змальовує палітру подій Великої Вітчизняної війни на території Вінницької області. Розповідає про трагічні сторінки історії рідного краю. Адже для нинішнього та наступних поколінь важливим є збереження пам'яті про ті трагічні події, про життя і подвиг тих, хто творив історію і врятував світ. Видання збагачене ілюстраціями та містить багатий краєзнавчий матеріал.

4. Невловимий Саша Жалов : розповідь доньки партизана: до 100-річчя від дня народження партизана-героя Максима Сергійовича Корнійчука / авт. текст М. М. Пирогова ; упорядкув. Ю. П. Нагорний. - Вінниця : Данилюк В.Г., 2011. - 144 с. : іл. - (З історії другої партизанської бригади). 

Книга розкриває нові сторінки з історії підпільно-партизанської боротьби з німецького-фашистськими загарбниками на Вінниччині в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Її автор Майя Максимівна Пірогова (Корнійчук) присвятила своє  життя відстоюванню та оприлюдненню повної правди подвигів її батька та його сподвижників, сотень партизанів Другої партизанської бригади.

5. Загородній, І.М. Втрачені покоління / І. Загородній. - Вінниця : Консоль, 2012. - 848 с. : фотогр. - Бібліогр.: с. 834-846. 

В даному історичному виданні автор розкриває найбільш трагічні сторінки життя українського народу впродовж ХХ ст. На основі здобутих знань, викладає передумови й причини більшовицької революції. Він акцентує увагу читача на джерелах формування кадрового складу радянських спецслужб. Великий розділ праці І. Загороднього присвячений державному тероризму як методу управління державою. На сторінках його праці багато людей, долі яких тісно переплелися з долею країни. Загалом це книга про людей і для людей, для відновлення і збереження в людській пам'яті нашої історії.

6. Роговий, О.І. Соб : краєзнавчі нариси / О. Роговий. - Вінниця : Вид. Балюк І.Б., 2012. - 76 с. : іл.

У даній книзі розповідається про найбільшу притоку Південного Бугу – річку Соб. Книга поділена на п'ять частин, в яких розповідається про гідрографічний опис річки, історію та пам'ятки старовини. Ця книга для тих, хто цікавиться своїм рідним краєм.

7. Сокіл, В.Ф. Кальник - село подільське : іст.-краєзн. нарис / В.Ф. Сокіл. - Вінниця : Вінницька газета, 2011. - 412 с. : фотогр.

Нова книга Віктора Сокола – це чергова цікава розповідь про одне з сіл Іллінецького району. Книга написана у популярній формі і вона легко розкриває зміст своїх сторінок всім мешканцям с. Кальник, а заодно й численним краєзнавцям, вчителям і школярам. Матеріал цієї книги розкривають причини і наслідки геноциду українського народу в 1933 році, фашистські екзекуції періоду Другої світової війни. Автор широко представив у книзі видатного національного героя, звитяжного наказного гетьмана, натхненника Кальницького полку Івана Богуна. Важливість цієї книги дещо більша від того, що в ній закладено як інформаційний зміст. А саме у тому, що люди не байдужі до результатів свого життя, своєї долі і смислу існування як такого. Книга і її автор демонструють, що є люди, які мислять про село, і про Батьківщину, і про те, як нам жити у цьому світі в майбутньому.

8. Пам'ятки історії та культури Вінницької області : словникова частина / упоряд. Ю. А. Зінько [та ін.]. - Вінниця : Державна картографічна фабрика, 2011. - 400 с. : кол. іл., табл.

У даному виданні подано перелік пам'яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування Вінницької області. Праця є результатом підготовчого етапу створення “Зводу пам'яток історії та культури України” по Вінницькій області. Наступним етапом роботи над “вінницьким” томом “Зводу” має стати написання статей про кожну пам'ятку історико-архітектурної спадщини України.

Книга насичена кольоровими фотографіями та таблицями і розрахована на широке коло читачів, які цікавляться історією подільського краю.

9. Вінницькі Мури. Погляд крізь віки : матеріали міжнар. наук. конф. "Єзуїтський комплекс у Вінниці крізь призму століть" 9-10 верес. 2010 р. / Він обл. краєзнав. музей ; наук. ред. Вікторія Колесник. - Вінниця : Розвиток, 2011. - 512 с. : іл. - Бібліогр. в кінці ст.

Матеріали конференції представлені в цій книзі у хронології історичних подій. Важливим доповненням до текстів є численні ілюстрації – світлини, поштові листівки, літографії, плани і документи з музейних, архівних і приватних колекцій.

Окремий блок збірника становлять репродукції картин учасників історико-мистецького проекту “Вінницькі Мури – погляд крізь віки”.

10. Подільські джерела : альманах. № 2. Шалом, Віннице! / голов. ред. Л. М. Загородня. - Вінниця : ПРАДА АРТ, 2012. - 208 с. : іл. 

«Шалом, Віннице!» – черговий номер регіонального альманаху “Подільські джерела”, присвячений історії однієї з найбільших етнічних груп, представники якої з дівніх-давен проживали на території Поділля, – єврейської. Зі сторінок альманаху ви дізнаєтесь багато цікавого про історію, традиції, культуру та вірування наших співвітчизників.

11. Кучер, В.А. Н.И. Пирогов: уроки истории (врач, хирург, учёный, педагог, общественный деятель) / В.А. Кучер, Ю.М. Мостовой, Э.М. Ходош ; под ред. Э.М. Ходош ; Винниц. нац. мед. ун-т им. Н.И. Пирогова. - Х. ; Винница, 2012. - 56 с. : портр. 

В анналах людства назавжди залишаться імена людей, які прославилися в тій чи іншій сфері діяльності і тим увійшовши в історію. В медицині до таких великих імен відноситься ім'я М.І. Пирогова. Ця книга розкриває ті сторони життя та діяльності М.І. Пирогова, які стали класичним прикладом професійного та суспільного змісту великого лікаря, педагога та гуманіста. Текст цього видання написаний в захоплюючій формі та містить маловідомі факти про суспільну думку 19-го століття, в якій М.І. Пирогов приймав активну участь.

Запали свічку 2012!

На знак вшанування пам’яті жертв Голодомору у суботу 24 листопада 2012 року о 16 годині приєднуйтесь до Всеукраїнської акції "Запали свічку"!
Вшануйте загиблих хвилиною мовчання та встановіть запалену свічку на підвіконня. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

19 листопада Вінницькому обласному радіо виповнюється 80 років!

...Погас екран, відкладено газети,
Дрімає місто в мерехтінні зір -
Затихло все на гомінкій планеті,

І лиш гуде напружено ефір.

 Впродовж усіх років існування - радіо було, є і буде найдоступнішим та найпоширенішим засобом масової інформації. Вінницьке обласне радіо слухають як по проводовій мережі, так і на ультрокоротких та середніх хвилях. Це є засіб інформування більш як 2 млн. жителів Поділля.
  Радіо пропонує слухачам новини Вінниччини, України, світу, музику, тематичні радіопрограми, прямі ефіри.

  Передачі Вінницького обласного радіо чують навіть земляки у Фінляндії!

          Щиро та сердечно вітаємо Ваш колектив зі святом!!!

До дня української писемності та мови

Українська мова – одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Вона співуча (за милозвучністю її ставлять нарівні з італійською), завдяки тривалому розвиткові вироби­ла чіткі, логічно впорядковані фонетичну й граматичну систе­ми, у ній рідко трапляються винятки. Вона має багатющий запас слів, розвинену синоніміку. Добре розви­нені в ній функціональні стилі. Українською мовою однаково чудово звучать Біблія і Гомерова «Одіссея», «Декамерон» Дж. Боккаччо й «Дон-Кіхот» М. Сервантеса, «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна і «Пан Тадеуш» А. Міцкевича, твори Шекспіра і Джека Лондона, Ярослава Гашека і Марселя Пруста. Нею скла­дено понад 200 тис. народних пісень, створено багату художню літературу, написано тисячі наукових праць. Немає таких почуттів і думок, яких не можна було б вислови­ти українською мовою.

Преподобний Нестор Літописець

В листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України "Про День української писемності та мови". В ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

У День української писемності та мови за традицією:

• покладають квіти до пам'ятника Нестора-Літописця;
• відзначають найкращих популяризаторів українського слова;
• заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;
• за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів проводиться Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Щорічна кількість учасників понад 5 млн. з 20 країн світу.

В інтернеті свято отримало своє продовження у проекті UA DAY. Суть проекту полягає в популяризації вживання української мови в усіх сферах суспільного життя.

Одним із дослідників української мови на Вінниччині є письменник, літературознавець Анатолій Мусійович Подолинний. Мова для нього – це все! Якщо є мова – є народ. Усе своє життя талановитий письменник плекає рідну українську мову, навчає усіх і кожного, як потрібно берегти її, як за неї заступатися, як цінувати, як платити за неї усім, чим тільки можеш платити – він вчить її любити.

          Мова

Мово,

щойно я народився –

ти поцілувала мене

молодими вустами моєї матері.

Як я любив гратися з тобою:

на груші, наче на сьомому небі,

у гінкому чорнобилі

й полинах на межі,

на долині, у лозах червоних,

в очеретах Немії,

в грабових лісах,

зарослих ясною папороттю,

коло вивершуваної скирти,

на густих стернях,

де ноги мої

скапували кров’ю.

Мово,

ти смалила мене

гострим вогнем

і обкладала кригою.

Пригадуєш:

вихудлого тата,

що на одній нозі

придибав додому з війни,

рідку кукурудзяну бевку

в сорок сьомім,

арешт батька

і постріл п’яного міліціонера

в хаті,

бригадира, що, як вітер,

гнув матюками маму

і гнав на роботу?

– Ольго! – галакав під ворітьми. –

Гайда на буряки!

Мово,

як я жахався тебе,

коли пас льоху з поросятами

в полі, коло скошеного гороху,

а скажений Арсень,

побачивши поросят у шкоді,

гнався на коні,

лаючись і періщачи нагаєм

то коня, то льоху, то мене.

Як я ненавидів тебе,

коли в школі нерозумний учитель

шарпав мене за куфайку

і кричав:

– Твій батько в тюрмі!

Ти до нього хочеш?

Але ж мово,

ти, наче вибух,

підкидала мене

до самого Бога,

коли співали жінки,

вертаючи з поля,

і вдова Ганка

так виводила в цьому хорі,

немовби ножем,

самим гостряком,

протинала мою душу;

коли за столом підпилі дядьки

грубими, мов бруски, голосами

розбуджували півтисячі років:

–         Гей, хто в лісі, озовися!

Та викрешем вогню,

та запалим люльки,

не журися!

Здавалося, хата трісне

і тісне моє мале серце,

пойняте солоною хвилею

не встояної ще любові

до цих

найрідніших у світі дядьків.

Мово,

ти жбурляла мене з реготом

у весільний вир,

у мідні горла музик,

у неймовірно радісний голос

тітки Наталки:

–         Весілля! їй-бо, весілля!,

у якому було стільки динаміту,

що всяке горе людське

він розривав на шматки і розкидав

по найглухіших ярах.

Сам Бог

гуляв на весіллі,

стискаючи серце

солодким болем безсмертя.

І виріс я,

мово,

на твоєму хлібі.

Зізнаюся тепер,

у літах будучи:

почувався я більше безсилим,

аніж рішучим,

коли тебе роздирали,

толочили,

місили ногами,

чавили лавою до стіни,

як колись татарва дітей наших,

ґвалтували,

ламаючи ребра,

і тяжко били по голові.

Та ще й нині тебе

відпихають у куток,

але ти вже пручаєшся,

блискає твій погляд,

прагнеш вернути собі своє.

Мово,

через довгі роки

гукни лише до мене:

–         Сину!

І я почую тебе.

Я стрепенуся в серці

у когось із роду мого

і горлом того нащадка

обізвуся,

співаючи:

–         Зеленеє жито, зелене…

Мово моя,

яка ти молода!

–         Дорогії гості у мене…

Яка ти щаслива!

–         ­Зеленеє жито ще й овес…

Яка ти багата!

–         Тут зібрався рід наш увесь…

Яка ти добра!

Щойно я народився…

                    А.М. Подолинного

                                                                    

Петро Іванович Ніщинський

(до 180-річчя від дня народження)

      Минає 180 років від дня народження Петра Івановича Ніщинського, чудового композитора, видатного громадського і літературного діяча.

   Вінничани пишаються, що саме в нашому подільському краю народилася людина, яка прославила своїм талантом батьківщину, рідний народ.

    Народився майбутній композитор 21 вересня 1832 року в селі Неменка Липовецького повіту Київської губернії (нині Іллінецький район Вінницької області).

     Після смерті батька – паламаря місцевої церкви – мати віддала семирічного Петра до Софіївського духовного училища в Києві. Згодом там же хлопець закінчив і духовну семінарію. Німецьку мову в семінарії викладав А.І. Капустін, далекий родич Ніщинських. Ставши архімандритом Антоніном, він мав вирушити до Греції на службу і запросив Петра, що володів прекрасним голосом, стати півчим російської польської церкви в Афінах. Тут П. Ніщинський здобув вищу освіту в столичному університеті, навчаючись одразу на двох факультетах – богословському і філологічному. Архімандрит Антонін настійно просив його прийняти сан священика, але Ніщинський відмовлявся: вабили філологія, музика.

    Уже одруженим повернувся додому. Спочатку вчителював у Петербурзі, де зблизився із С. Руданським, потім замешкав в Одесі. З цього часу почалася його творча діяльність на ниві фольклористики, музичного мистецтва, літературних перекладів з грецької і на грецьку. Його обробки народних пісень «Козак Софрон», «Байда», «Ой гук, мати, гук» та інші стали перлинами української музики.

      Різні обставини, в тому числі й тиск начальства, яке з підозрою ставилося до П. Ніщинського (захоплювався українською літературою, фольклором, віддавався громадській роботі і тим виділявся у масі учительського чиновництва), змушували його міняти місця служби. З 1875 року Петро Іванович живе в Ананьєві Єлисаветградського повіту. У Єлисаветграді він зійшовся з акторським ансамблем у складі М. Кропивницького та родини Тобілевичів, який згодом став ядром славетного «театру корифеїв». Саме це й стало поштовхом до створення «Вечорниць» – вставної музичної картини до вистави за драмою Т. Шевченка «Назар Стодоля».

     «Вечорниці» складаються з оркестрового вступу і семи сольних та хорових номерів. Перший з них – лірична пісня «Зоря з місяцем» – написаний на слова Т. Шевченка, решта – на власні тексти Ніщинського. Центральним серед них за змістом, ідейним спрямуванням і красою звучання став хор «Закувала та сива зозуля», який зажив виняткової слави в Україні і далеко поза нею. Цей хор, що доносив до слухачів безсмертний дух українського козацтва, відіграв роль своєрідного гімну нашого народу, стверджував його національну гідність, збуджував патріотичні чуття.

   П. Ніщинський переклав з давньогрецької всесвітньовідомі твори: Софоклову «Антігону» (переклад опублікований в 1883 р.), Гомерові «Одіссею» (1892) та «Іліаду» (1902). Переклади дістали високу оцінку критики.

    Останні роки життя П. Ніщинський провів самотою в Одесі. Захворівши, виїхав до дочки, у Ворошилівку під Вінницею, де бував і раніше. По дорозі знемігся зовсім, важко хворого його привезли до села, де він і помер через два дні (4 вересня 1896 р.).

Пам'ятник Петру Ніщинському
на алеї видатних земляків у
ЦПК і В ім. М. Горького  м. Вінниці

   Вінниччина – колиска видатного українського музиканта – стала останнім його причалом… Тут він зробив свої перші кроки в життя, тут він знайшов свій вічний спокій. І шанобливо схиляється народ перед його світлою пам'яттю.

Урочисте відкриття обласного мистецького свята 

"Пісенні крила сивої зозулі",

яке відбулось 21 вересня у Тиврівському РБК та 
с. Ворошилівка Тиврівського району

Вінницькі фонтани

Стають для нас візиткою фонтани –

У світі мало є таких чудес,

Здіймаються каскади в них зірками,

Окутані веселкою з небес.

(Л. Гуменюк)

Фонтан в центральному парку культури і відпочинку ім. Горького

На території парку культури і відпочинку ім. Горького – а це майже 40 гектарів, до революції, розташовувався Літній сад, який після приєднання території стадіону “Динамо” та частини лісу, перетворився на міський сад. У вересні 1936 р. сад стає парком культури та відпочинку. А вже в 1939 р. йому присвоєно ім’я письменника Максима Горького.
В 1945 р. в парку культури і відпочинку ім. Горького був побудований фонтан.
Сьогодні цей прекрасний водограй не працює.

За словами І. Любовського, планується реконструювати фонтан. Він буде гідродинамічним, і світломузичним. Наразі міською владою вже проплачено проект його реконструкції.

Водограї у сквері Козицького та бульварі Пирогова

Головною окрасою скверу Козицького та бульвару Пирогова стали фонтани. На бульварі для декору фонтану всередені – використали 7 величезних гранітних каменів. У сквері – куля, яка розташована на фонтані, виглядає таким чином, наче її тримає вода.

Фонтан на площі Театральній

Ще одним місцем для відпочинку вінничан є площа Театральна, в народі «Париж». Раніше на площі був фонтан «їжачок», а після реконструкції  - працюють два фонтани в автоматичному режимі з додатковим освітленням.

Автор проекту реконструкції - архітектор Олександр Рекута.

Фонтани на Майдані Незалежності 

За чотири місяці звичайна площа перед будинком мерії перетворилась в приємну та комфортну зону відпочинку вінничан та гостей міста, яку облаштували багатьма лавами, камерами відеоспостереження та зоною WI-FI.
Але родзинкою реконструкції стали три нових фонтана, які  кожен день тішать око вінничан. Перший фонтан має продовгувату форму та знаходиться з двух сторін площі перпендикулярно до будинку міськради.

Третій фонтан, музичний, з'явився на місці старого в сквері навпроти готелю «Поділля», він має форму схожу на равлика.

Фонтан на площі Гагаріна

Особливою популярністю в 70-х рр. користувався фонтан на площі Гагаріна.  Він був брендом (як зараз кажуть) не лише вінничан, але і всього Союзу. Його фотографії випускали на листівках та дарували іноземцям. Але, нажаль,  цей фонтан перестав функціонувати. Декілька років тому розпочалася реконструкція площі та розробка фонтану, який буде світломузичним.

Новий фонтан на території Вінницького обласного госпіталя 

інвалідів війни

На території медичного закладу будують фонтан не тільки для благоустрою, а й на випадок додаткового джерела води під час пожежі. Адже резервуар фонтану вміщує 25 кубів води. Ідея створення фонтану належить керівництву госпіталя. Спорудження профінансували благодійні організації, а будівельні роботи виконують працівники госпіталю.

Річковий фонтан

Ще одна призабута сторінка історії Вінниці - річковий фонтан, який був побудований у 80-х рр. і розташований недалеко від острова Кемпа, уздовж Центрального мосту. Фонтан був «відомчим» і підпорядковувався одному із заводів міста. Через кризу у 90-х рр., коли більшість підприємств зникли, зник і фонтан.

Чудо на воді фонтан ROSHEN

4 вересня 2011 р. біля острова Кемпа був відкритий найбільший в Європі плавучий світломузичний фонтан. Висота фонтану - більше 60 метрів, фронтальне розлітання - 140 метрів. Струмені б'ють у супроводі музики і лазерного світла. Це єдиний у світовій практиці фонтан, встановлений на відкритій водоймі - річці Південний Буг. Фонтан створений коштом фонду Петра Порошенка. Витратили на реконструкцію набережної та побудову фонтану 70 млн. грн. Схожі фонтани є в таких країнах, як Барселона, Лас-Вегас та Суела. Використання лазерного проектора з екраном, яка складається з водно-повітряної суміші та розподілена по всій довжині фонтана, дозволяє демонструвати на фонтан відео у форматі 3-D. Щодня фонтан  дарує радість вінничанам з 14.00 до 22.00 години до пізньої осені, а на зиму його занурюють під воду.

«Роль краєзнавства в соціально-економічному і культурному розвитку регіону»

Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А.Тімірязєва

Громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини»

Інформаційний лист

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас взяти участь у ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції «Роль краєзнавства в соціально-економічному і культурному розвитку регіону», яка відбудеться 10-12 жовтня 2012 року у м. Вінниці.

Мета проведення конференції: розкриття ролі краєзнавства в соціально-економічному та культурному розвитку регіону, поглиблення партнерських взаємозв’язків з державними установами, закладами, громадськими організаціями, творчими спілками, національно-культурними товариствами, науковцями, краєзнавцями для збереження історичної пам’яті територіальних громад, забезпечення виявлення, збору та популяризації інформації про минувшину та сьогодення рідного краю.

До участі у конференції запрошуються науковці, дослідники, пошуковці, краєзнавці, представники органів місцевої влади та громадських краєзнавчих організацій, бібліотечні, архівні, музейні фахівці, освітяни, студентська молодь та інші зацікавлені особи з регіонів України та зарубіжжя.

Для обговорення на конференції пропонується така тематика:

- Джерела та наукові дослідження з економічного, історичного, культурного розвитку краю;

- Бібліотечне краєзнавство як основний напрямок діяльності бібліотек;

- Метод усної історії як складова краєзнавства;

- Історичне краєзнавство;

- Економічне краєзнавство;

- Природничо-географічне краєзнавство;

- Літературно-мистецьке краєзнавство;

- Народознавче краєзнавство

- Туристичне краєзнавство.

Програма конференції включатиме пленарні та секційні засідання, круглі столи, дискусійні платформи, творчі лабораторії. Під час роботи конференції будуть організовані книжкові виставки, екскурсії.

Матеріали, надіслані на конференцію (доповіді, повідомлення), будуть надруковані у науковому збірнику.

Автори відповідають за повноту висвітлення досліджених питань, системність викладу, достовірність наведених фактів, посилання на джерела, написання власних імен, географічних назв тощо. Матеріали друкуватимуться в авторській редакції.

Оргкомітет залишає за собою право на відбір матеріалів для друку.

Заявку на участь та тексти доповідей і повідомлень до конференції (обсягом не більше 2-3-х сторінок, з посиланням на джерела в кінці тексту) подавати в друкованому та електронному вигляді не пізніше 1 вересня 2012 року. 

Розмір аркуша А-4, папір – білий. 

Текст друкувати в редакторі Microsoft Word for Windows 6-8 (шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 12 у форматі doc, стиль – “звичайний,” інтервал – 1,5, абзацний відступ – 0,75, поля зліва – 3 см , справа – 2 см, верх-низ – 1,5см.

Матеріали надсилати за адресою: Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва,

вул. Соборна,73, м. Вінниця, 21050.

Тел. /факс: (0432)35-23-94; тел.56-27-92, 35-17-04, 56-28-24.

е-mail: inform@library.vn.ua; kraev@library.vn.ua; zastupnik@library.vn.ua

Вінниччина у Визвольній війні українського народу 1648-1654 рр.

             (360 років Батозькій битві)

Ворожа кров лилась потоком,

Глибокий Буг пливе в пурпурі:

За Берестечко вовчим скоком

Відплачено в Батізькій бурі!

Іван Огієнко

(Митрополит Іларіон)

Битва під Батогом − одна з найвизначніших перемог української армії в ході Визвольної війни. Відбулася 1-2 червня 1652 року на лівому березі Південного Бугу неподалік гори Батіг, біля сучасного села Четвертинівка Тростянецького району на Вінниччині, між українсько-татарським військом (30-35 тис.) під проводом Богдана Хмельницького і польським військом (бл. 30 тис.) Мартина Калиновського.

В перший день битви польському війську, яке перебувало в таборі, вдалося стримати наступ загонів, якими командував син Богдана Хмельницького Тиміш. Другого дня український гетьман скористався прорахунками поляків, котрі, очікуючи допомоги, побудували надто великий табір, який не могли захистити наявними силами. Одночасний удар по табору з різних боків спричинив цілковитий розгром польської армії. Загинув і сам Мартин Калиновський.

Перемога під Батогом дала можливість скасувати умови невигідного для України Білоцерківського договору, ознаменувала завершення на теренах козацької України Визвольної війни, забезпечила умови для творення української державності.

9 травня

         Щиро вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни та всіх громадян України зі світлим і радісним святом Перемоги над фашистськими загарбниками.

      Ми пам'ятаємо про тих, хто, не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю, наше сьогодення. Прийміть найтепліші побажання міцного здоров'я, затишку та благополуччя.

          Мирного неба Вам та Вашим родинам!

Окупація

Краєзнавчі розвідки

Хоча тема окупація прямо не вписується в нашу розповідь про оборонні і наступальні бої на Вінниччині, але про неї потрібно згадати.

В кінці липня 1941 р. німецько-румунські загарбники повністю окупували всю область. Її територія була розчленована на дві частини. Південні і південно-західні райони по лінії Могилів-Подільський – річка Лядова – східніше міста Бар – і далі по річках Рів та Південний Буг (були передані Румунії і увійшли до складу так званої Трансністрії (Задністров’я)). Решта районів були віднесені до німецької зони окупації (до складу Райхскомісаріату Україна) з включенням до генеральних округів «Житомир» і «Волинь-Поділля». До речі, деякі історики вперто повторюють, що кордон Трансністрії проходив від Могилева-Подільського і до Бершаді (чи Жмеринки). Цікавих пошлю до карти «Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни».

Окупаційний режим, встановлений на Вінниччині, як і по всій Україні, був спрямований на колонізацію, нещадне економічне пограбування, ліквідацію національної державності і культури. Все це, в кінці-кінців, мало привести до повного онімечування (а також румунізації) місцевого населення.

Окупанти принесли з собою нові, нечувані до цього слова, які люди старшого покоління до цього часу згадують з острахом. Це – концтабір, гетто, спалені села, вивезення на каторжні роботи та ін.

За офіційними даними в той час в 21-у населеному пункті області були створені табори для військовополонених (в народі їх називали концтаборами), у яких було знищено майже 46 тис. чоловік.

Гетто – це частина території, яка відведена для примусового поселення окремої групи населення (за расовою, національною, професійною чи релігійною відзнакою). Окупанти, які здійснювали людиноненавистну расистську політику, створювали єврейські гетто. В області діяло 125 гетто, 6 таборів примусової праці, 1 трудовий табір і 1 тюрма. В’язнями гетто були десятки тисяч як місцевих євреїв, так і насильно пригнаних з Бессарабії і Буковини.

Окупанти жорстоко мстилися населенню за непокору новій владі, за співчуття і допомогу партизанам і підпільникам. 18 сіл області були стерті з лиця землі, а їх жителі, які знаходилися на цей час вдома, були знищені.

Під час окупації в області загинуло біля 200 тис. мирних жителів (розстріляно, замучено, померло від голоду і хвороб). Більше 61 тисячі чоловік було вивезено на примусові роботи до райху.

Посиленню окупаційного режиму сприяло розміщення в області ставки Гітлера «Вервольф» біля с. Стрижавка, ставки Герінга «Штайнбрух» в Черепащинецькому лісі та Генерального штабу сухопутних Німеччини у Вінниці.

Жорстокий окупаційний режим викликав активний спротив місцевого населення, який виявлявся в підпільному і партизанському рухові. Але це теми вже іншого дослідження.

Вітаємо з Міжнародним жіночим днем!

Нехай весна живе у Вашому серці щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай Вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить Вас і кого любите Ви.