Шукати в цьому блозі

пʼятниця, 26 листопада 2021 р.

Новинки краєзнавчої літератури!


 

Якби я знала все,

То, напевне б, вірило серце.

Якби я знала все,

Не відходив би тужно серпень.

Якби я знала все,

То, мабуть, була б відвертою.

С. Травнева

 

Травнева, С. Якби я знала все… : [поезія] / Світлана Травнева. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2020. – 96 с.

 

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим виданням вінницької поетеси, журналістки, педагога Світлани Травневої «Якби я знала все…».


Світлана Травнева – головний редактор літературно-мистецького альманаху «Стожари Поділля».  Член Національної спілки журналістів України, член правління Вінницького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, член Всеукраїнської творчої спілки «Асоціація естрадних митців». Двічі лавреат Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (2005, 2006), лавреат Одеського літературного конкурсу «Аркадійська осінь» (Одеса, 2006), лавреат І премії IV Всеукраїнського відкритого конкурсу-фестивалю «Алуштинські розписи» (у номінації «Авторське виконання») (Алушта, 2013), лавреат І премії Всеукраїнського конкурсу «Українська родина» (Київ, 2014) та Всеукраїнського конкурсу ім. Павла Глазового (Київ, 2015). Нагороджена Золотою медаллю української журналістики і почесним знаком НСЖУ (2010). Відзначена Почесною грамотою Верховної Ради України (2019).

Автор збірок поезій: «Із невідомості спішу» (1995), «Твоє світло у моєму вікні» (1997), «Пелюстковий сніг» (2000), «Ходить казка дивним лісом» (2002), «Сповідь любові» (2003), «Місяць Пречистої Діви» (2006), «Ми – діти миру і добра» (2015), «В полумисках літа» (2018).

У новій, сповідальній книзі поетеси «Якби я знала все…» вмістилось усе людське життя – любов до матері й стежки до рідної хати, жіноче кохання і чоловіча зрада. Родина – і знову жага любові людської, і пісня рідній матері, землі, Україні за подароване щастя жити й любити. Поетеса не приховує своїх думок і почуттів стосовно всіх подій, що відбуваються в її Україні, у її власному житті і через поетичне слово виносить на весь світ.


вівторок, 16 листопада 2021 р.

Новинки краєзнавчої літератури!

Якушинецький рідний ти мій краю,

І щоб в житті і як би не було,

Завжди до тебе повертаю,

Народе мій, мій краю, моє село.

М. Колісник

 

На перехресті шляхів / І. М. Журавлівський [та ін.]. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2021. – 444 с. : іл., портр., фот. – Бібліогр. в кінці розд.

 

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився краєзнавчим виданням «На перехресті шляхів».

У книзі висвітлено основні віхи в історії сіл Якушинці та Зарванці нинішньої Якушинецької сільської територіальної громади Вінницького району Вінницької області. Краєзнавчий фактаж викладений на підставі архівних документів. Висвітлено історичний розвиток населених пунктів з найдавніших часів до 1991 року.

Задум написати книгу про історичний генезіс рідної громади виник ще у 2010 році в місцевого дослідника Щербаня Георгія Михайловича. Багато потрібної історичної інформації, яка лягла в основу твору, допомогли підготувати очільники й співробітники закладів культури, бібліотек, освітяни, фахівці із державного архіву тощо.

 


вівторок, 2 листопада 2021 р.

Уродженці Вінниччини!

 

Фотолітописець Яків Давидзон

 

«Людина, яка дивиться на життя крізь об’єктив фотоапарата, завжди врешті-решт дивиться через нього в історію…»

К. Симонов, журналіст

 

Народився майбутній фотожурналіст 27 лютого 1912 року в Мурованих Курилівцях на Вінниччині в багатодітній єврейській родині столяра. Закінчив 7 класів, згодом переїхав до Києва, там виготовляв меблі на фабриці імені Боженка.

Знаковою подією в його житті став подарунок на день народження від дружини – фотоапарат – простий аматорський «Фотокор». Він самотужки опановував усі тонкощі фотосправи. Незабаром Яків Борисович від аматорських фото перейшов до професійної зйомки.

12 грудня 1937 року під час виборів до Верховної Ради Яків Давидович зробив кілька фотознімків на виборчій дільниці заводу «Ленінська кузня». Одну з цих світлин надрукувала вечірня газета. І це стало дебютом митця. Незабаром Давидзон стає позаштатним кореспондентом вечірки, а згодом його запросили на постійну роботу в газету «Колгоспник України» (нині – «Сільські вісті»). Майже в кожному номері були фоторепортажі молодого фотокора.

Яків Борисович Давидзон

Напередодні війни Яків Борисович працював уже у фотохроніці телеграфного агентства України – РАТАУ.

З самого початку війни, 23 червня 1941 р. Давидзон був мобілізований, прикомандирований до Політуправління Південно-Західного фронту і направлений до Тернополя.

Невдовзі Якову Давидзону пощастило зустрітися з відомим майстром пера Миколою Бажаном, який тоді почав видавати «За Радянську Україну» Південно-Західного фронту. Поет-редактор запросив Якова на роботу фотокореспондентом.

Фронтові шляхи репортера проходили Україною, що лишилася під навалою окупантів, півднем СРСР і нарешті привели його до Сталінграда.

В 1942 р. був перекинутий у ворожий тил, де перебував у партизанському з’єднанні. За цей час створив безліч унікальних фотопортретів визначних українських партизан, оригінальні знімки побуту і бойових операцій народних месників.

Герой Радянського Союзу М. М. Попудренко (праворуч) командир Чернігівського партизанського з'єднання за розробкою плану бойової операції. Україна, 1943 р.
Фонди НМІВВВ КВ-3479
Автор Я. Давидзон


Наприкінці сорок третього Давидзон став кореспондентом газети ЦК КП(б)У «Радянська Україна», і його фото майже щоденно з’являлися на її шпальтах.

Багато знімав українських кінематографістів, політиків, космонавтів. Автор ряду фотоальбомів: «Йшли в похід партизани» (1975), «Орлята партизанських лісів» (1980), «Незабутнє» (1982) та книг.



За життя Яків Давидзон отримав багато державних відзнак. Серед них – і Шевченківську премію за фотокореспонденції, що відтворюють бойові подвиги і трудову діяльність радянських людей, і фотопортрети передовиків народного господарства, науки і культури. Заслужений журналіст України, Давидзон тричі нагороджений грамотою Президії Верховної Ради УРСР, орденами Червоного Прапора, двома – Вітчизняної війни, двома – «Знак пошани», Почесною грамотою Президента України, медаллю «Партизанові Вітчизняної війни І ст.», багатьма іншими медалями і знаками. Понад 20 років Яків Борисович очолював фотосекцію Спілки журналістів України.

Партизанський загін в лісах України. Україна, 1943 р.
Автор Я. Давидзон


З 1994 р. жив у м. Вустері (США). До 50-річчя Перемоги організував у США фотовиставку своїх робіт. Отримав звання почесного доктора одного з університетів США.

Помер 26 січня 1998 р. у м. Вустер (США).

І хоч у доробку майстра – фото різних часів і сюжетів, до історії вітчизняної фото документалістики він увійшов як літописець партизанської боротьби українського народу. Репортерська жилка, вміння побачити те, чого не бачать інші, прагнення бути там, де відбувається найважливіше сприяли віднесенню Якова Давидзона до числа кращих військових фотокорів.

 

Двічі Герой Радянського Союзу О. Ф. Федоров - командир Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання розмовляє з жителями села Рудня Репкінського району Чернігівської області. Україна. Березень, 1943 р.
Фонди НМІВВВ КВ-20350.
Автор Я. Давидзон 

 

Меморіальна дошка на будинку під номером 19 на вул. Володимирській. м. Київ

 

Меморіальна дошка на будинку, де народився та провів дитячі роки Я. Давидзон. смт Муровані Курилівці

 

Рекомендована література:

Давидзон Яків Борисович [Електронний ресурс] : [жит. і твор. шлях] // Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Давидсон_Яків_Борисович (дата звернення: 2.11.2021), вільний. – Назва з екрана. – Опис заснов. на версії, датов.: 3.10.2021.

Давидзон Яков Борисович. Мемориальная доска [Електронний ресурс] // Киевфото : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://kiev-foto.info/ru/d/773-davidzon-yakov-borisovich-memorialnaya-doska  (дата звернення: 2.11.2021), вільний. – Назва з екрана.

Зеленюк, В. Повернення через 109 років : [у Мурованих Курилівцях відкрили мемор. дошку Я. Давидзону] / Віктор Зеленюк // Вінниччина. – 2021. – 19 трав. – С. 7 : фот.

Серветник, В. Давидзон Яків Борисович : [фотомитець, військовий фотокореспондент] // Люди твої, Мурованокуриловеччино : довід. вид. / Василь Серветник, Віталій Тучинський. – Вінниця, 2020. – С. 42–43 : фот. – Бібліогр. в кінці ст.

Чорна, Н. Фотолітописець епохи : [про легендарного фотолітописця Я. Давидзона, що родом з Мурованих Куриловець] / Н. Чорна // Вінниц. край. 2014. № 2. С. 138141.

Шевченко, М. Ю. Партизанський фотолітопис Якова Давидзона : (за документами Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років») [Електронний ресурс] // Огляди джерел та документальні нариси. – 2012. – С. 165–175. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/12-22.pdf (дата звернення: 2.11.2021), вільний. – Назва з екрана.