Шукати в цьому блозі

неділя, 19 червня 2022 р.

Ботанічні заказники Вінницької області!

 Диво дикої природи – «Долина ірисів»


У смузі заболочених лук невеликої річки Караєць, на  межах Могилів-Подільського району, на північний захід від села Снітків Мурованокуриловецької територіальної громади, є найбільша в Вінницькій області популяція півника болотяного (ірис), що занесені до «Загального переліку рідкісних та зникаючих видів судинних рослин і тварин Вінницької області, які потребують охорони».


Для охорони квітки було створено ботанічний заказник місцевого значення «Долина ірисів». Площа території, яка взята під особливу охорону держави, складає 13,7 гектарів.

Це місцина не тільки історичних подій, а й легенд та загадок. Іриси ростуть лише в долині, в іншій місцині вони не приживаються.

Квіти іриси присвячені грецькій богині Іриді (Ірис) – богині веселки, вісниці богів. Оскільки веселка з’єднує небо і землю, Ірида (Ірис) теж з’єднує небо і землю.

Ірида вважалась посередницею між богами й людьми. Її уявляли чарівною дівчиною – красивою і легкою, з двома величними веселковими крилами за спиною. Веселкою вона спускалась до людей, і там, де ступала, розбризкувались по землі маленькі крапельки веселки, які ставали квітами, і які люди почали називати «ірисами».

Півники болотні щороку розцвітають наприкінці травня – на початку червня. За місцевими переказами, існує прикмета: якщо іриси не розцвіли – це до біди. Місцеві мешканці розповідають, що долина ірисів не цвіла перед Голодомором 19321933 років і перед початком Другої світової війни.

 


Рекомендована література:

Долина ірисів [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Долина_ірисів (дата звернення: 19.06.2022), вільний. – Назва з екрана. – Опис заснов. на версії, датов.: 17.03.2022.

Долина ірисів [Електронний ресурс] // Могилів-Подільська районна державна адміністрація : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://rda-m-p.gov.ua/album/22/ (дата звернення: 19.06.2022), вільний. – Назва з екрана.

Долина ірисів на Вінниччині стане заказником // Місто. – 2012. – 6 черв. – С. 7.

Трудько, В. Долина ірисів запрошує в гості туристів : на межі Барського та Мурованокуриловецького районів зацвіла долина ірисів, яка займає понад 13 га площі та має статус ботанічного заказника / Віталіна Трудько // Поділ. порадниця. – 2018. – 6 черв. – С. 4 : фот.

Цвітуть іриси в Яремовій долині // Мурованокуриловеччина від давнини до сучасності. – Вінниця, 2017. – С. 81 : кольор фот.

неділя, 5 червня 2022 р.

Новинки краєзнавчої літератури!


 

Лагошняк, О. Південний Буг: від козацьких переправ до сучасних мостів / Олександр Лагошняк. – Вінниця : Вінниц. обл. друк., 2020. – 152 с. : фот. – (Моя Вінниччина ; вип. 46).

Південний Буг протікає територією п’яти областей України і має близько сотні мостів та поромних переправ. Вона бере початок у Хмельницькій області, недалеко від села Холодець, що за 90 км від обласного центру, і впадає в Бузький лиман Чорного моря. Відомий миколаївський краєзнавець Олександр Лагошняк побував на кожному з них і присвятив їм свою нову книгу «Південний Буг: від козацьких переправ до сучасних мостів». Цим виданням і поповнився краєзнавчий фонд Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки.

В книзі висвітлюється історія появи і заселення населених пунктів та створення штучних споруд уздовж цієї великої ріки, неупереджено розповідається про історичні події, які сталися на берегах Бугу і запам’яталися людям назавжди. У виданні йдеться також про греблі, гідроелектростанції, водосховища. Кожен з таких об’єктів детально досліджено і так само детально описано  з цифрами, фактами, датами, заглибленням у минуле тощо.

Книга буде цікавою навіть для непідготовленого читача, читається з будь-якої сторінки, розрахована на тих, кого цікавить історія краю, хто любить Україну, мріє про її майбутнє.

річка Південний Буг

Південний Буг разом з Дніпром, Дністром, Дунаєм належить до числа великих річок нашої держави, та тільки він один повністю протікає лише територією України. Річку Буг древні греки називали Гіпанісом, турки – Ак-су, а козаки просто і лагідно – Богом. Богом він іменувався на старих мапах і носив таку назву принаймні з ХІІІ ст. і лише наприкінці ХVIII ст. був перейменований. 

Для довідки:


Олександр Ярославович Лагошняк – інженер, прозаїк, публіцист, краєзнавець.

Автор книг: «Історія одного роду», «Від Старої переправи до Варварівського мосту», «Таємниці Трихатського мосту», «Південний Буг: від козацьких переправ до сучасних мостів».

Автор ряда біографічних розвідок про історію появи давніх переправ і мостових споруд на українських річках. Учасник клубу «Золотая ладья» і миколаївського товариства «Просвіта».