Петро Іванович Ніщинський

(до 180-річчя від дня народження)

      Минає 180 років від дня народження Петра Івановича Ніщинського, чудового композитора, видатного громадського і літературного діяча.

   Вінничани пишаються, що саме в нашому подільському краю народилася людина, яка прославила своїм талантом батьківщину, рідний народ.

    Народився майбутній композитор 21 вересня 1832 року в селі Неменка Липовецького повіту Київської губернії (нині Іллінецький район Вінницької області).

     Після смерті батька – паламаря місцевої церкви – мати віддала семирічного Петра до Софіївського духовного училища в Києві. Згодом там же хлопець закінчив і духовну семінарію. Німецьку мову в семінарії викладав А.І. Капустін, далекий родич Ніщинських. Ставши архімандритом Антоніном, він мав вирушити до Греції на службу і запросив Петра, що володів прекрасним голосом, стати півчим російської польської церкви в Афінах. Тут П. Ніщинський здобув вищу освіту в столичному університеті, навчаючись одразу на двох факультетах – богословському і філологічному. Архімандрит Антонін настійно просив його прийняти сан священика, але Ніщинський відмовлявся: вабили філологія, музика.

    Уже одруженим повернувся додому. Спочатку вчителював у Петербурзі, де зблизився із С. Руданським, потім замешкав в Одесі. З цього часу почалася його творча діяльність на ниві фольклористики, музичного мистецтва, літературних перекладів з грецької і на грецьку. Його обробки народних пісень «Козак Софрон», «Байда», «Ой гук, мати, гук» та інші стали перлинами української музики.

      Різні обставини, в тому числі й тиск начальства, яке з підозрою ставилося до П. Ніщинського (захоплювався українською літературою, фольклором, віддавався громадській роботі і тим виділявся у масі учительського чиновництва), змушували його міняти місця служби. З 1875 року Петро Іванович живе в Ананьєві Єлисаветградського повіту. У Єлисаветграді він зійшовся з акторським ансамблем у складі М. Кропивницького та родини Тобілевичів, який згодом став ядром славетного «театру корифеїв». Саме це й стало поштовхом до створення «Вечорниць» – вставної музичної картини до вистави за драмою Т. Шевченка «Назар Стодоля».

     «Вечорниці» складаються з оркестрового вступу і семи сольних та хорових номерів. Перший з них – лірична пісня «Зоря з місяцем» – написаний на слова Т. Шевченка, решта – на власні тексти Ніщинського. Центральним серед них за змістом, ідейним спрямуванням і красою звучання став хор «Закувала та сива зозуля», який зажив виняткової слави в Україні і далеко поза нею. Цей хор, що доносив до слухачів безсмертний дух українського козацтва, відіграв роль своєрідного гімну нашого народу, стверджував його національну гідність, збуджував патріотичні чуття.

   П. Ніщинський переклав з давньогрецької всесвітньовідомі твори: Софоклову «Антігону» (переклад опублікований в 1883 р.), Гомерові «Одіссею» (1892) та «Іліаду» (1902). Переклади дістали високу оцінку критики.

    Останні роки життя П. Ніщинський провів самотою в Одесі. Захворівши, виїхав до дочки, у Ворошилівку під Вінницею, де бував і раніше. По дорозі знемігся зовсім, важко хворого його привезли до села, де він і помер через два дні (4 вересня 1896 р.).

Пам'ятник Петру Ніщинському
на алеї видатних земляків у
ЦПК і В ім. М. Горького  м. Вінниці

   Вінниччина – колиска видатного українського музиканта – стала останнім його причалом… Тут він зробив свої перші кроки в життя, тут він знайшов свій вічний спокій. І шанобливо схиляється народ перед його світлою пам'яттю.

Урочисте відкриття обласного мистецького свята 

"Пісенні крила сивої зозулі",

яке відбулось 21 вересня у Тиврівському РБК та 
с. Ворошилівка Тиврівського району

Вінницькі фонтани

Стають для нас візиткою фонтани –

У світі мало є таких чудес,

Здіймаються каскади в них зірками,

Окутані веселкою з небес.

(Л. Гуменюк)

Фонтан в центральному парку культури і відпочинку ім. Горького

На території парку культури і відпочинку ім. Горького – а це майже 40 гектарів, до революції, розташовувався Літній сад, який після приєднання території стадіону “Динамо” та частини лісу, перетворився на міський сад. У вересні 1936 р. сад стає парком культури та відпочинку. А вже в 1939 р. йому присвоєно ім’я письменника Максима Горького.
В 1945 р. в парку культури і відпочинку ім. Горького був побудований фонтан.
Сьогодні цей прекрасний водограй не працює.

За словами І. Любовського, планується реконструювати фонтан. Він буде гідродинамічним, і світломузичним. Наразі міською владою вже проплачено проект його реконструкції.

Водограї у сквері Козицького та бульварі Пирогова

Головною окрасою скверу Козицького та бульвару Пирогова стали фонтани. На бульварі для декору фонтану всередені – використали 7 величезних гранітних каменів. У сквері – куля, яка розташована на фонтані, виглядає таким чином, наче її тримає вода.

Фонтан на площі Театральній

Ще одним місцем для відпочинку вінничан є площа Театральна, в народі «Париж». Раніше на площі був фонтан «їжачок», а після реконструкції  - працюють два фонтани в автоматичному режимі з додатковим освітленням.

Автор проекту реконструкції - архітектор Олександр Рекута.

Фонтани на Майдані Незалежності 

За чотири місяці звичайна площа перед будинком мерії перетворилась в приємну та комфортну зону відпочинку вінничан та гостей міста, яку облаштували багатьма лавами, камерами відеоспостереження та зоною WI-FI.
Але родзинкою реконструкції стали три нових фонтана, які  кожен день тішать око вінничан. Перший фонтан має продовгувату форму та знаходиться з двух сторін площі перпендикулярно до будинку міськради.

Третій фонтан, музичний, з'явився на місці старого в сквері навпроти готелю «Поділля», він має форму схожу на равлика.

Фонтан на площі Гагаріна

Особливою популярністю в 70-х рр. користувався фонтан на площі Гагаріна.  Він був брендом (як зараз кажуть) не лише вінничан, але і всього Союзу. Його фотографії випускали на листівках та дарували іноземцям. Але, нажаль,  цей фонтан перестав функціонувати. Декілька років тому розпочалася реконструкція площі та розробка фонтану, який буде світломузичним.

Новий фонтан на території Вінницького обласного госпіталя 

інвалідів війни

На території медичного закладу будують фонтан не тільки для благоустрою, а й на випадок додаткового джерела води під час пожежі. Адже резервуар фонтану вміщує 25 кубів води. Ідея створення фонтану належить керівництву госпіталя. Спорудження профінансували благодійні організації, а будівельні роботи виконують працівники госпіталю.

Річковий фонтан

Ще одна призабута сторінка історії Вінниці - річковий фонтан, який був побудований у 80-х рр. і розташований недалеко від острова Кемпа, уздовж Центрального мосту. Фонтан був «відомчим» і підпорядковувався одному із заводів міста. Через кризу у 90-х рр., коли більшість підприємств зникли, зник і фонтан.

Чудо на воді фонтан ROSHEN

4 вересня 2011 р. біля острова Кемпа був відкритий найбільший в Європі плавучий світломузичний фонтан. Висота фонтану - більше 60 метрів, фронтальне розлітання - 140 метрів. Струмені б'ють у супроводі музики і лазерного світла. Це єдиний у світовій практиці фонтан, встановлений на відкритій водоймі - річці Південний Буг. Фонтан створений коштом фонду Петра Порошенка. Витратили на реконструкцію набережної та побудову фонтану 70 млн. грн. Схожі фонтани є в таких країнах, як Барселона, Лас-Вегас та Суела. Використання лазерного проектора з екраном, яка складається з водно-повітряної суміші та розподілена по всій довжині фонтана, дозволяє демонструвати на фонтан відео у форматі 3-D. Щодня фонтан  дарує радість вінничанам з 14.00 до 22.00 години до пізньої осені, а на зиму його занурюють під воду.

«Роль краєзнавства в соціально-економічному і культурному розвитку регіону»

Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А.Тімірязєва

Громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини»

Інформаційний лист

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас взяти участь у ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції «Роль краєзнавства в соціально-економічному і культурному розвитку регіону», яка відбудеться 10-12 жовтня 2012 року у м. Вінниці.

Мета проведення конференції: розкриття ролі краєзнавства в соціально-економічному та культурному розвитку регіону, поглиблення партнерських взаємозв’язків з державними установами, закладами, громадськими організаціями, творчими спілками, національно-культурними товариствами, науковцями, краєзнавцями для збереження історичної пам’яті територіальних громад, забезпечення виявлення, збору та популяризації інформації про минувшину та сьогодення рідного краю.

До участі у конференції запрошуються науковці, дослідники, пошуковці, краєзнавці, представники органів місцевої влади та громадських краєзнавчих організацій, бібліотечні, архівні, музейні фахівці, освітяни, студентська молодь та інші зацікавлені особи з регіонів України та зарубіжжя.

Для обговорення на конференції пропонується така тематика:

- Джерела та наукові дослідження з економічного, історичного, культурного розвитку краю;

- Бібліотечне краєзнавство як основний напрямок діяльності бібліотек;

- Метод усної історії як складова краєзнавства;

- Історичне краєзнавство;

- Економічне краєзнавство;

- Природничо-географічне краєзнавство;

- Літературно-мистецьке краєзнавство;

- Народознавче краєзнавство

- Туристичне краєзнавство.

Програма конференції включатиме пленарні та секційні засідання, круглі столи, дискусійні платформи, творчі лабораторії. Під час роботи конференції будуть організовані книжкові виставки, екскурсії.

Матеріали, надіслані на конференцію (доповіді, повідомлення), будуть надруковані у науковому збірнику.

Автори відповідають за повноту висвітлення досліджених питань, системність викладу, достовірність наведених фактів, посилання на джерела, написання власних імен, географічних назв тощо. Матеріали друкуватимуться в авторській редакції.

Оргкомітет залишає за собою право на відбір матеріалів для друку.

Заявку на участь та тексти доповідей і повідомлень до конференції (обсягом не більше 2-3-х сторінок, з посиланням на джерела в кінці тексту) подавати в друкованому та електронному вигляді не пізніше 1 вересня 2012 року. 

Розмір аркуша А-4, папір – білий. 

Текст друкувати в редакторі Microsoft Word for Windows 6-8 (шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 12 у форматі doc, стиль – “звичайний,” інтервал – 1,5, абзацний відступ – 0,75, поля зліва – 3 см , справа – 2 см, верх-низ – 1,5см.

Матеріали надсилати за адресою: Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва,

вул. Соборна,73, м. Вінниця, 21050.

Тел. /факс: (0432)35-23-94; тел.56-27-92, 35-17-04, 56-28-24.

е-mail: inform@library.vn.ua; kraev@library.vn.ua; zastupnik@library.vn.ua

Вінниччина у Визвольній війні українського народу 1648-1654 рр.

             (360 років Батозькій битві)

Ворожа кров лилась потоком,

Глибокий Буг пливе в пурпурі:

За Берестечко вовчим скоком

Відплачено в Батізькій бурі!

Іван Огієнко

(Митрополит Іларіон)

Битва під Батогом − одна з найвизначніших перемог української армії в ході Визвольної війни. Відбулася 1-2 червня 1652 року на лівому березі Південного Бугу неподалік гори Батіг, біля сучасного села Четвертинівка Тростянецького району на Вінниччині, між українсько-татарським військом (30-35 тис.) під проводом Богдана Хмельницького і польським військом (бл. 30 тис.) Мартина Калиновського.

В перший день битви польському війську, яке перебувало в таборі, вдалося стримати наступ загонів, якими командував син Богдана Хмельницького Тиміш. Другого дня український гетьман скористався прорахунками поляків, котрі, очікуючи допомоги, побудували надто великий табір, який не могли захистити наявними силами. Одночасний удар по табору з різних боків спричинив цілковитий розгром польської армії. Загинув і сам Мартин Калиновський.

Перемога під Батогом дала можливість скасувати умови невигідного для України Білоцерківського договору, ознаменувала завершення на теренах козацької України Визвольної війни, забезпечила умови для творення української державності.

9 травня

         Щиро вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни та всіх громадян України зі світлим і радісним святом Перемоги над фашистськими загарбниками.

      Ми пам'ятаємо про тих, хто, не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю, наше сьогодення. Прийміть найтепліші побажання міцного здоров'я, затишку та благополуччя.

          Мирного неба Вам та Вашим родинам!

Окупація

Краєзнавчі розвідки

Хоча тема окупація прямо не вписується в нашу розповідь про оборонні і наступальні бої на Вінниччині, але про неї потрібно згадати.

В кінці липня 1941 р. німецько-румунські загарбники повністю окупували всю область. Її територія була розчленована на дві частини. Південні і південно-західні райони по лінії Могилів-Подільський – річка Лядова – східніше міста Бар – і далі по річках Рів та Південний Буг (були передані Румунії і увійшли до складу так званої Трансністрії (Задністров’я)). Решта районів були віднесені до німецької зони окупації (до складу Райхскомісаріату Україна) з включенням до генеральних округів «Житомир» і «Волинь-Поділля». До речі, деякі історики вперто повторюють, що кордон Трансністрії проходив від Могилева-Подільського і до Бершаді (чи Жмеринки). Цікавих пошлю до карти «Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни».

Окупаційний режим, встановлений на Вінниччині, як і по всій Україні, був спрямований на колонізацію, нещадне економічне пограбування, ліквідацію національної державності і культури. Все це, в кінці-кінців, мало привести до повного онімечування (а також румунізації) місцевого населення.

Окупанти принесли з собою нові, нечувані до цього слова, які люди старшого покоління до цього часу згадують з острахом. Це – концтабір, гетто, спалені села, вивезення на каторжні роботи та ін.

За офіційними даними в той час в 21-у населеному пункті області були створені табори для військовополонених (в народі їх називали концтаборами), у яких було знищено майже 46 тис. чоловік.

Гетто – це частина території, яка відведена для примусового поселення окремої групи населення (за расовою, національною, професійною чи релігійною відзнакою). Окупанти, які здійснювали людиноненавистну расистську політику, створювали єврейські гетто. В області діяло 125 гетто, 6 таборів примусової праці, 1 трудовий табір і 1 тюрма. В’язнями гетто були десятки тисяч як місцевих євреїв, так і насильно пригнаних з Бессарабії і Буковини.

Окупанти жорстоко мстилися населенню за непокору новій владі, за співчуття і допомогу партизанам і підпільникам. 18 сіл області були стерті з лиця землі, а їх жителі, які знаходилися на цей час вдома, були знищені.

Під час окупації в області загинуло біля 200 тис. мирних жителів (розстріляно, замучено, померло від голоду і хвороб). Більше 61 тисячі чоловік було вивезено на примусові роботи до райху.

Посиленню окупаційного режиму сприяло розміщення в області ставки Гітлера «Вервольф» біля с. Стрижавка, ставки Герінга «Штайнбрух» в Черепащинецькому лісі та Генерального штабу сухопутних Німеччини у Вінниці.

Жорстокий окупаційний режим викликав активний спротив місцевого населення, який виявлявся в підпільному і партизанському рухові. Але це теми вже іншого дослідження.

Вітаємо з Міжнародним жіночим днем!

Нехай весна живе у Вашому серці щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай Вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить Вас і кого любите Ви.