Вінницький зодчий

Рік 2010-й – рік півторасотлітнього ювілею з Дня народження Григорія Григоровича Артинова, цивільного інженера, вінницького міського архітектора 1900-1919 років.

У вересні 1899 року Артинов оселяється у Вінниці, середовище й саме обличчя якої йому судилося змінити.

Вшановуючи пам’ять видатного архітектора фахівці відділу літератури та інформації з питань краєзнавства ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва зібрали матеріали для видання бібліографічного покажчика "Творець архітектурної історії Вінниці початку ХХ століття".

У галереї “Арт-Шик” з 22 липня по 8 серпня проходить виставка “Вінниця очима Артинова, Артинов очима вінничан”, на якій можна ознайомитись з унікальними фотографіями міста і архівними документами дореволюційного періоду.

28 липня на перехресті вулиць Артинова і Соборної відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки на честь першого архітектора Вінниці.

Мчать потяги в Європу

8 червня 1870 року на відрізку Одеса-Жмеринка-Київ пройшов перший потяг. Ця дата і вважається днем заснування Жмеринського вузла. З розвитком залізничної мережі Жмеринська станція, опинившись на перехресті доріг, перетворилась на вузлову станцію Південно-Західної залізниці, з’єднавши три напрями – на Київ, на Одесу і на Львів.

У народі говорять: "Якби Жмеринка ще мала море, то місту, безперечно, ціни не було б". Але моря немає. Хоч сталеві магістралі звідси домчать кожного пасажира у будь-яку точку Європи, з пересадками, зрозуміло.

ІV міжнародні Пироговські читання

У Вінниці 2-5 червня будуть проведені IV Міжнародні Пироговські читання, присвячені 200-річчю з дня народження всесвітньо відомого лікаря, вченого, засновника вітчизняного Товариства Червоного Хреста, педагога і громадського діяча, Миколи Івановича Пирогова.

У ювілейних заходах передбачається участь близько двох тисяч представників з 26 різних країн, а також 237 відомих вчених світу. У рамках форуму пройде ХХІІ з’їзд хірургів та V з‘їзд анатомів, гістологів та ембріологів України.

Півстолітня трудова діяльність вченого залишила глибокий слід в історії вітчизняної та світової медичної науки. На Вінниччині, Пирогов жив та працював протягом останніх двадцяти років (1861-1881) у садибі Вишня. Вишенський період для Миколи Івановича був одним з найбільш плідних.

1947 року в пироговській садибі відкрито державний музей (нині Національний музей-садиба М.І. Пирогова), де у крипті церкви св. Миколи Чудотворця зберігається набальзамоване тіло геніального хірурга.

Ім’ям М.І. Пирогова нині названо обласну лікарню, медичний університет та одну з вулиць міста де споруджено пам’ятники відомому вченому.

До 85-річчя Національної спілки краєзнавців України

Зародившись у ХІХ ст., краєзнавчий рух на Вінниччині особливого розквіту набув у 20-х рр. нового століття, активно підтримуваний радянською владою. Про цей період можна говорити як про його зоряний час. Здійснюючи політику радянізації українського суспільства, вона розглядала краєзнавство як один із ефективних інструментів своєї мети.

Тоді на зміну аматорській діяльності окремих збирачів фольклору, дослідників старовини прийшли організаційно оформлені осередки краєзнавчої роботи та місцеві краєзнавчі товариства.

Важко переоцінити роль у цій справі Валентина Дмитровича Отамановського – невтомного дослідника Поділля. У квітні 1924 р. при Вінницькій філії Всенародної бібліотеки ВУАН відкрився очолений ним науково-методичний центр – Кабінет виучування Поділля, який поклав початок систематичного, комплексного дослідження краю та поширення знань про нього. До роботи були залучені кілька десятків вчених, художників, письменників та інших представників інтелігенції. Кабінет видав 26 томів (збірників) наукових праць, в яких подано всебічний опис краю, його природи, історії, народного господарства, що склали своєрідну «Енциклопедію поділлєзнавства»; він підтримував творчі зв’язки з 180 організаціями країни та світу.

На жаль з арештом В.Д. Отамановського (1929), який був безпідставно притягнутий до судової відповідальності у справі так званої "Спілки визволення України", робота Кабінету була припинена.

Подальше становлення краєзнавчого руху відбувалося в післявоєнний період, 50-х – 60-х рр.

Новий період пошуково-творчої активності переживає краєзнавчий рух на Вінниччині після проголошення незалежності України. Сучасні умови дозволяють поглянути на історичне минуле з позиції правди та об’єктивності, зняти завісу недоступності до раніше заборонених тем, відкрити невідомі події та факти минувшини, повернути із забуття імена незаконно репресованих і викреслених із народної пам’яті.

Нині вагомо заявили про себе невтомною працею на ниві краєзнавства понад 150 чоловік – історики, географи, мистецтвознавці, етнографи, філологи, археологи, освітяни, бібліотекарі, журналісти.

На Вінниччині працюють обласна організація Національної спілки краєзнавців України та громадська організація "Краєзнавче товариство "Поділля".

Одна з легенд про виникнення Вінниці

Кожного року – весною і влітку – над Вінницею з'являється барвиста веселка, по якій спускається язичницька княгиня Веселинка, щоб набрати води, де сходяться три притоки Бугу: Вишенька, Вінничка, Тяжилівка. Священною водою вона скроплює мешканців міста, благословляючи їх на кращу долю.

А ще Веселинка щоразу нагадує про назву міста, яка походить від язичеського бога Венє – бога води та водних шляхів. Місто, яке називали Вєнниця, а згодом – Вінниця. Інша назва тепер і ріки Бог, яка називається Південним Бугом.

Повний текст див.: Пащенко, Михайло. Як з'явилася Вінниця: легенда // Вінниччина. – 2010.– 12 травня. – С. 5.

Кухня на колесах

Антон Федорович Турчанович (1854-1943), військовик, учасник російсько-турецької, китайської та японської кампаній. Як учасник багатьох військових походів він задумується над тим, як полегшити важкий солдатський побут, зокрема в організації харчування. Під час воєнних дій їжа для солдат готувалася на вогнищах і в котлах, що їх перевозили в обозах. В кінці 90-х рр. ХІХ ст. військове міністерство оголосило відповідний конкурс для вирішення цієї проблеми, що також підштовхнуло Турчановича до розроблення кухні на колесах.

З 1898 року у званні підполковника і на посаді заступника командира з господарської частини 12-го полку, який стояв у Жмеринці, він почав розробляти креслення власної кухні. І там же, у Жмеринці (за іншими даними в Тульчині), у 1903 році було й виготовлено солдатську "кухню-пекарню-кип'ятильню". За це він отримав "патент на привілеї" за номером 12256.

У той період розроблялися й інші кухні, але саме винахід нашого земляка залишався головним, він швидко здобував популярність, і вже до початку Першої світової війни такими кухнями була оснащена вся російська армія.

Значення винаходу Турчановича величезне. Адже і нині, його вдосконалена і оновлена, польова кухня використовується в армії, виручає геологів, рятувальників, будівельників. Вона здобула популярність у багатьох арміях світу, але на відміну від автора автомата Калашникова, ім'я її винахідника залишалося практично невідомим.

До речі, у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї є невелика експозиція, присвячена винахідникові польової кухні А.Ф.Турчановичу.

З 1910 р. Турчанович був призначений Літинським повітовим військовим начальником, а з 1913 року був на такій же посаді у Вінниці. Свої останні роки життя Антон Федорович провів у сім'ї своєї молодшої доньки у Брацлаві. Там же, під час фашистської окупації, він і помер.

Про це розповідає публікація Ф.Шевчука “Кухню на колесах придумав вінничанин” в газеті Вінниччина (2009, 30 жовтня).

З невичерпних подільських криниць

6 травня 2010 року у Вінницькій ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулася презентація біобібліографічного покажчика "З невичерпних подільських криниць" : до 70-річчя від дня народження Анатолія Подолинного (Вінниця, 2010), підготовленого відділом літератури та інформації з питань краєзнавства.

Дане видання продовжує серію біобібліографічних посібників “Наші видатні земляки”, започатковану Вінницькою ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва майже 30 років тому.

Анатолій Мусійович Подолинний – літературознавець, фольклорист, критик, поет, член Національної спілки письменників України, голова Вінницького осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Протягом багатьох років учений плідно співпрацює з бібліотекою, бере активну участь у її соціокультурних заходах: літературних вечорах, наукових конференціях, презентаціях, популяризуючи українську літературу, рідне слово, творчість письменників Вінниччини.