Традиції Поділля!

Подільські писанки

 

Писанка – це один із видів техніки прикрашання яєць до Великодня.

Писанкарство має глибоке коріння й здавна було частинкою української культури. Наші предки вважали, що яйце схоже за будовою на Всесвіт. Тож писанки наділялися сакральним значенням, їх пов’язували уявленнями про створення світу, відродження природи та використовували для релігійних ритуалів. Писанка має велику енергетичну силу і слугує оберегом для сім’ї і дому.

Існує декілька видів розписаних яєць. Серед них: писанка, крашанка, мальованка, дряпанка та крапанка. Кожен із видів розписується за різною технологією.

Впродовж всього ХХ століття подолянки не переставали писати писанки. На початку 60-х років є більше спогадів про подільську писанку. Зростає інтерес до писанки в кінці 80-х років ХХ століття. На Поділлі писанки писали тільки жінки і дівчата.

Традиційні писанки Поділля вирізняються лаконічністю та архаїчною символікою, традиційним використанням від 3 до 5 природних барвників. Традиційні подільські писанки мають темне тло, що символізує родючу землю. Для написання писанок використовують власноруч виготовлені писачки, які зберігаються в родині роками.

Традиційні писанки Поділля мають майже 100 символічних малюнків, кожен із яких відрізняється своїм магічно-символічним значенням. На початку ХХ ст. у с. Попелюхи (Вінницька область) було зафіксовано 64 назви писанок.

Назви подільських писанок різноманітні: сонце, небо, зорі, мости, драбинки, вазонок, безконечник, колоски, сунички, калина, горошок, грабельки, баранячі роги, калиточка, малярка, півень, черепашка, п’явки, голуби, заячі вуха, коник, волове очко тощо.

Традиційна писанка може зберігатись сотні років. Оскільки жовток та білок всередині засихає та перетворюється у кульку. Тоді яйце починає «стрибати» та «бігати», немов живе.

В колекції Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського більше 500 писанок, серед яких і традиційні, і авторські роботи.

Сьогодні на Поділлі збережена передача традиційного писанкарства з покоління в покоління. У різних районах м. Вінниці та області її продовжують досвідчені майстри, окремі з них (Людмила Філінська, Фросина Міщенко, Тетяна Шпак, Наталя Лавренюк) надають перевагу керамічній писанці. Далеко за межами Вінниччини відомі імена писанкарів Віктора Наконечного та Петра Пипи. Також Тетяна Пірус – знана на Вінниччині народна майстриня і поетеса, науковиця, етнограф, завідувачка навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля інституту історії, етнології і права ВДПУ ім. М. Коцюбинського.

Тетяна Пірус

Раз на три роки у Вінниці відбувається всеукраїнське свято народного мистецтва «Великодня писанка». На нього завжди чекають писанкарі зі всієї України. Ця подія ще раз підкреслює, як збережена традиція дає поштовх не лише для розвитку авторської писанки, але й дає можливість зберегти духовну культуру українців.