Майстри народної творчості!

 

В історії Вінниччини є багато яскравих особистостей, обдарованість яких принесла славу і визнання рідній землі. Це і генії науки, літератори, митці тощо.

Насамперед, хочу розповісти про таких відомих особистостей Вінниччини, якими пишається наш край. Це майстри народної творчості: Марія Руденко, брати Герасименки та Олексій Луцишин, які залишили незабутній слід у пам’яті своїх нащадків.

 

Марія Руденко

Марія Руденко (1915–2003) – відома фольклористка, етнограф, краєзнавець, майстриня народного декоративно-ужиткового живопису та витинання, заслужений працівників культури України. Народилася Марія Оксентіївна у с. Слобода-Яришівська, нині Могилів-Подільського району.

Марія Руденко. Подільська Берегиня. Горлиця... Вона унікальна, великої душі жінка, яка за своє довге життя зуміла піднестися від молоденької сільської вчительки до відомого діяча культури, хранительки неоціненних фольклорно-мистецьких скарбів свого народу.

Марія Руденко зібрала і систематизувала близько 2000 весільних, родинно-побутових, обрядових пісень, понад 1000 прислів’їв та загадок, 100 казок і легенд тощо. Майстриня виготовила близько 400 витинанок, які зберігаються в музейних та приватних колекціях в Україні, Росії, Болгарії, Франції, Канаді та США.

У м. Могилів-Подільський з 2003 р. працює Музей етнографії і народного мистецтва ім. М. Руденко, де представлена багата спадщина майстрині. 

Якім (1881–1969) та Яким (1888–1970) Герасименки – відомі в Україні гончарі, послідовники знаного умільця Андрія Гончара, якого вважають творцем бубнівської гончарної орнаментики.

Брати Герасименки жили і працювали у рідному селі Бубнівка Гайсинського району. Від 1935 року – у Центральній експериментальній майстерні (Київ), створили низку яскравих композицій на декоративних блюдах, кахлях. Були учасниками всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Створювали яскраві, традиційні за формою, оздоблені рослинними та геометричними орнаментами куманці, барильця, баньки, баклаги, кахлі, тарілки, полумиски, блюда, гладущики, горщики, іграшки, фігурний посуд, а також чайні та столові сервізи. Виготовляли полив’яний цеглясто-червоний посуд, розписаний рудим, зеленим та білим ангобами. Вироби майстрів експонувалися на виставках у Німеччині, Франції, Чехословаччині, Англії.

1988 р. з нагоди 100-річчя від дня народження Якима Герасименка у с. Новоселівка Гайсинського району в садибі, де жив і працював майстер, відкрито Музей гончарного мистецтва (музей-садиба братів Герасименків).

 

Олексій Луцишин (1922–2001) – заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Народився Олексій Григорович у с. Крищинці, нині Тульчинського району, в сім’ї спадкових гончарів.

Олексій Луцишин

Перша персональна виставка молодого подільського гончара відбулася 1944 р. в госпіталі м. Фалешти (Молдова). Там поранений Олексій з глини виліпив гумористичні фігурки, кухлі, миски і горщики.

Виготовляв ужитковий посуд, традиційну подільську іграшку, комини, декоративні вази, фігурні посудини, куманці, декоративні тарелі, супниці, оригінальні скульптурні композиції, кумедні скульптурки людей, тварин.

Викладав кераміку у Вінницькому вищому художньому професійно-технічному училищі № 5, Вінницькому міському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. Підготував понад 40 учнів.

У Вінниці зберігся будинок майстра та печі для випалювання гончарних виробів. 2005 р. тут засновано Музей гончарного мистецтва ім. О. Г. Луцишина.

П’ять дивовижних місць Вінницької області!

П’ять дивовижних місць Вінницької області

1.    Буша (http://busha.com.ua/)

Серед міст і сіл України особливе місце займає Буша, село, яке розташовується в Ямпільському районі Вінницької області. Населений пункт буквально потопає в садах. Практично все, до чого ви торкаєтеся, є пам’яткою культури. Це живописне місце приваблює туристів у всі пори року. Унікальний ландшафт в поєднанні з чарівною первозданною природою змушують закохатися в місце з першого погляду.

Державний історико-культурний заповідник Буша, створений у 2000 році, розташований на великій території – сім гектарів. До нього входять: і трипільский розкоп, і вежа давньої фортеці, і козацький цвинтар із кам’яними хрестами, скельний храм і парк скульптур (до речі, найбільший у Європі парк скульптур просто неба).

У самому центрі села в хаті, корою близько 130 років, розташувався музей етнографії. Музей був відкритий не так давно в 2004 році. Експонатами є предмети побуту звичайних селян з навколишніх сіл. Тут ви можете подивитися на одяг і знаряддя праці наших предків, помилуватися на ікони та картини, які прикрашали їх будинки і в цілому оцінити інтер’єр традиційної української хати.

Також на місці верхнього городища знаходиться старе козацьке кладовище ХVІІІ-XIX ст. з масивними кам’яними хрестами різноманітних форм.

Башта замку 17 століття є одним з найпопулярніших об’єктів на території заповідника. Ця вежа – частина старовинної оборонної системи, якою був оточений населений пункт. Побудована вона була з каменю, має прямокутну форму, на вершині знаходиться шатровий дах. Під вежею розташувався пороховий підвал. Бушанський замок був побудований гетьманом Замойским в XVI ст. Фортифікація перебувала на південно-східному кордоні з Річчю Посполитою між двома річками Мурафою і Бушанка. Архітектором споруди був француз Гійом де Боплан. Фортеця налічувала 7 веж. Найвища з них досягала позначки в 40 метрів.

Заповідник «Буша» на період карантину переходить на дистанційне проведення екскурсій та майстер-класів. Співробітники заповідника розробляють віртуальну подорож для відвідувачів, де вони зможуть відвідати «Замкову вежу», «Музей археології», Скельний храм, «Подільську хату», «Музей ткацтва», Гайдамацький яр та багато іншого.

2.    Музей української витинанки

Народний музей побуту «Українська витинанка» є однією з головних і найбільш відвідуваних визначних пам’яток у Могилеві-Подільському. Протягом цього часу колекція музею поповнилася на понад 500 робіт найрізноманітніших авторів і учасників свята народного мистецтва, яке відбувається щотрироки.

Етнографічний музей розташований в будинку, що колись належав купцеві Гальперіну. Будівля була побудована в 1905 році в модному тоді стилі модерн і є одним з основних культурних місць Могилева-Подільського. У музеї широко представлені експозиції, що відображають різні періоди історії України.

Офіційним роком відкриття музей вважають 2003-й, але на десять років раніше відбувся перший в Україні масштабний форум майстрів з художнього витинання в Могилеві-Подільському.

3.    Гніванський кар’єр

Гніванський гранітний кар’єр – не лише відоме на всю Європу родовище цінної корисної копалини, а й цікава туристична локація та оригінальне місце для фотосесії. Тут відкривається пейзаж, який нагадує космічні простори.

Промислова розробка родовища з виходом граніту на поверхню землі почалася у 1870 році при прокладанні через Гнівань залізниці Київ-Одеса. Для її будівництва було потрібно багато місцевих будматеріалів. У XIX столітті кар’єр належав подільському дворянину Ярошинському. Гніванський граніт відрізнявся великою твердістю та красивим темно-сірим кольором. Його широко використовували для вимощення вулиць Києва, Варшави, Москви.

Сам кар’єр перебуває на південній околиці містечка. Цікаве його місце розташування. Можна знаходитися за 10 метрів від кар’єру і навіть не помітити його. Просто тягнеться звичайне поле і нічого не говорить про те, що за кілька метрів у ньому зяє величезний отвір. А розміри його вражають.

Стіни Гніванського кар’єра нагадують величезні сходинки, якими можна спуститися на саме дно і відчути себе маленькою комашкою у цій гігантській ямі. Навколишній пейзаж важко назвати красивим чи мальовничим, однак він заворожує самою думкою про те, яких масштабів у своїй діяльності здатна сягнути людина, як змінити довкілля. Сюди можна приходити, щоб побути наодинці із собою та для філософських роздумів, які навіює відчуття власної крихітності у порівнянні з розмірами кар’єра.

4.    Брацлавський млин

Місто Немирів на Вінниччині знають далеко за межами регіону. У Немирові багато пам’яток, які варто відвідати. Одна з них – це пам’ятка архітектури «Брацлавський млин», яка є однією з перших на Україні електростанцій.

Цей млин було побудовано на початку XX-го століття у комплексі з дизельною електростанцією як подарунок місту від сім’ї Щербатових. Споруду розташовано на узбережжі річки Усті (Замчик) уздовж траси Вінниця – Брацлав.

Млин почав роботу 1862-го року. У 1872-му році неподалік нього граф Строганов створив цукровий завод, а згодом спиртзавод. Проект електростанції розробив чеський архітектор Стібрал, якого запросила дочка Строганова – княгиня Щербатова. Ця споруда поєднала риси бароко та англійської архітектури вікторіанської доби. Млин побудовано з бутового каменю. Особливістю споруди є те, що її шви оброблено червоною цеглою, а це надає жвавості багаторівневій будівлі. Млин функціонував дуже довго: навіть на зламі тисячоліть його виробничі потужності задіяло україно-чеське підприємство з виробництва пластикових форм. Згодом він відійшов до комплексу спиртзаводу в Немирові, але його не використовували за призначенням.

5.    Руїни бункера Герінга

Ставка «Штайнбрух» (Steinbruch – каменоломня) головнокомандуючого військово-повітряними силами Німеччини, рейхсмаршала Г. Герінга часів Другої світової війни. Ставка розташовувалась у лісі під назвою «Черепашинецька дача» на північ від залізничної станції Гулівці (Калинівський район). Будівництво ставки Герінга почалося в 1941 р., одночасно розташовувалися неподалік зі ставками Гітлера і Гіммлера. Комплекс складався з двох підземних бункерів, з’єднаних між собою тунелем, казарми для охорони, їдальні і декількох підсобних приміщень. Оскільки Герінг бував тут рідко, в основному ставка використовувалась як командний пункт «Люфтваффе». У 1944 р. перед відступом німці підірвали бункери. Збереглися вражаючі уламки.

Ось такі цікаві місця є у Вінницькій області!