Підземні скарби Вінниччини!

 

Граніт у відслоненні

Граніти Вінниччини

Вінниччина – край зелених дібров і золотих нив. Природа тут чарівна, квітуча, історія багата героїчними подіями.

Вінницька область займає східну частину Поділля та лежить у межах південно-західної частини Українського кристалічного щита. Ця надзвичайно давня, геологічна споруда (вік 2100–2400 років) має нерівну поверхню і перекрита малопотужною товщею осадових відкладів. Граніти, гнейси, метабазити, пегматити та інші кристалічні породи виходять на поверхню по долинах річок і балок, в ярах, інколи – на вододілах. Тут вони створюють мальовничі куточки природи, що часто вражають своєю красою.

Вчених давно цікавили кристалічні породи Середнього Побужжя. Граніти і грейси вони почали вивчати ще з другої половини ХVIII ст.

Граніти являють собою головним чином середньозернисті мікроклінові породи рожево-червоного кольору, з якими генетично зв’язані крупнозернисті пегматоїдні граніти та темно-сірі граніти, зв’язані між собою поступовими переходами. За своїм мінеральним складом граніти подібні до чарнокітів. Головними мінералами в них, як і в чарнокітах, є кварц і польові шпати. У незначних кількостях в них містяться ромбічні і моноклінні піроксени, амфібол, біотит, гранат і хлорит. Головними акцесорними мінералами є апатит, циркон, монацит, анатаз, сфен, рутил, магнетит, титаномагнетит, ільменіт, гематит і сульфіди.

Гранітний камінь. Фото з Інтернету

В межах Вінниччини кристалічні породи Українського щита отримали місцеві назви, які назавжди увійшли в геологічну літературу. Смугасті гранітно-біотитові мігматити з околиць Вінниці названі вінницитами, а південніше Сабарова описана гірська порода під назвою сабаровіт.

В області розробляються родовища гранітів та іншого облицювального каміння поблизу Стрижавки та Сабарова, Гнівані, Жежелева і Бродецького, Браїлова, Демиківки, Могилівки, Павлівки, Черепашинець, Ладижина та інші.

На Вінниччині люди з давніх-давен цінували камінь і широко використовували його в побуті та будівництві. Промислові розробки почалися у  ХVIII ст. Більше 200 років існують Жежелівські кар’єри, а гніванські граніти розробляються з кінця ХІХ ст. Після полірування гранітні плити з Жежелівського родовища служать чудовим матеріалом для облицювання цоколів будинків та спорудження пам’ятників. Свою продукцію відправляли каменярі і гірники Вінниччини не тільки на територію нашої країни, а й ближнього і дальнього зарубіжжя.

Оздоблення кухні з граніту. Фото з Інтернету

Вчені підрахували, що в 100 т. граніту міститься 33 т. кремнію, біля 8 т. алюмінію, 2,5 т. заліза, 1,5 т. кальцію, 3,3 т. калію, 2,5 т. натрію, 0,5 т. магнію та багато інших цінних речовин.

Сьогодні із кристалічних порід будують різноманітні пам’ятники, меморіальні комплекси, житлові, промислові і господарські споруди, дороги і мости.

Гранітні плити. Фото з Інтернету

Вінниччина є перспективним регіоном для видобутку корисних копалин, розробка яких при умові дотримання природоохоронного законодавства, принесла б велику користь Україні.

 

Рекомендована література:

Географія Вінницької області : проб. навч. посіб. для серед. шк. / ред. Г. І. Денисик, Л. Ф. Жовнір. – Вінниця : Гіпаніс, 2004. – 308 с. : карти, табл., фот.

Денисик, Г. І. Природа Вінниччини : проб. навч. посіб. для серед. шк. / Г. І. Денисик. – Вінниця : Консоль, 2008. – 136 с. : іл.

Денисик, Г. І. Простори Вінниччини : краєзнавчі нариси / Г. І. Денисик, В. Є. Любченко. – Вінниця : ЕкоБізнесЦентр, 1999. – 92 с. – (Земля Подільська).

Лазаренко, Є. К. Мінералогія Поділля : монографія / Є. К. Лазаренко, Б. І. Среблодольський. – Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1969. – 346 с.

Любченко, В. Є. Географія Вінницької області : посіб. для загальноосвітніх шк. / В. Є. Любченко, А. С. Космина. – Вінниця : ЕкоБізнесЦентр, 1996. – 48 с.

Новинки краєзнавчої літератури!

 

Зінченко, А. Л. Голодомор 1932–1933 років на Вінниччині: скрижалі пам’яті / Арсен Зінченко ; Укр. ін-т нац. пам’яті, Музей Вінниці. – Вінниця : Твори, 2022. – 180 с. : кольор. фот.

 

Голодомор-геноцид 1932–1933 рр. – страшна й важка сторінка в історії українців. У Книгах пам’яті і втрат, у музеях, Меморіялах і на простих сільських хрестах вписано численні імена заморених Голодом, але чимало їх ще не встановлено, бо їхні останки зотліли в ярах і придорожніх ровах, приорані на полях чи знесені дощами.

Вивчення тих подій дає підстави говорити про те, що це виморювання навмисне створеним голодом має ознаки геноциду, якому дослідники й народ дали назву Голодомор.

Арсен Зінченко

У книзі українського історика, доктора історичних наук, професора Арсена Зінченка «Голодомор 1932–1933 років на Вінниччині: скрижалі пам’яті» висвітлена тема Голодомору на Вінниччині. На основі спогадів очевидців, документального, ілюстративного матеріалу та сучасних досліджень розкрито передумови, перебіг і наслідки Голодомору, пережитого населенням Вінниччини у 1932–1933 рр.

ПОДАРОВАНІ КНИГИ

   Шановні користувачі!

   Нещодавно відомий хмельницький вчений, кандидат історичних наук, краєзнавець Віктор Романович Адамський подарував Бібліотеці низку своїх книг присвячених дослідженню історії Поділля в добу УНР (1917-1921 рр.), які поповнили фонд відділу краєзнавства.
   Ці видання допоможуть науковцям, студентам, краєзнавцям глибше пізнати історію Подільського краю, зокрема Вінниччини, подій, які відбувалися 100 років тому.

Нова книга

"Держава без історії - це лише територія..."

Гетте

Сторінки історії Пеньківки Мурафської(1717-2017 рр.)

Книга Анатолія Нагребецького "Сторінки історії Пеньківки Мурафської" - це 300-літній літопис села з древності до нашого часу. Багато сторінок автор присвятив загальній історії нашої країни, сільським жителям, які протягом трьох століть творили славну історію свого краю. У книзі зібрано багатий історичний та фактичний матеріал.

Додатково про Пеньківку Мурафську можна прочитати у книгах:

• Купчишин, Михайло. Шаргородщина. Сторінки історії / М. Купчишин, А. Мичак. - Київ: Техніка, 2002. - 320 с.: портр.
• Нагребецький, Анатолій Никифорович. Іменами багата земля Шаргородська / Анатолій Нагребецький. - Вінниця: Меркьюрі-Поділля, 2014. - 364 с.: фот.
• Нагребецький, Анатолій Никифорович. Шлях крізь віки. Нариси історії навчальних закладів Шаргородщини / А.Н. Нагребецький. - Вінниця: Вид. Балюк І. Б., 2006. - 464 с.:фот.

Пізнавайте свій край разом з книгою!

Палац Грохольських

Трохи фактів.

Палац в стилі раннього класицизму побудував у Вороновиці польський магнат М. Грохольский.

Будівництво тривало 7 років, з 1770 по 1777 р.

Архітектурні прийоми характерні для італійської школи архітектури епохи Палладіо. Можливо, проект розробив королівський архітектор Д. Мерлини.

Головний об’єм триповерхового палацу з портиком і фронтоном доповнений бічними галереями, які закінчуються павільйонами.

Фасад прикрашений ліпниною: вінками, рослинними гірляндами і коров’ячими черепами (для відведення лихого ока).

У палаці 43 кімнати. Загальна площа – приблизно 2500 м2. Всього – три поверхи.

1-й поверх — вестибюль, гардероб, прийомна, служби.

2-й поверх — парадні кімнати, їдальня, кабінети, бібліотека.

3-й поверх — жилі кімнати, приміщення для прислуги.

Найбільш багатим оформленням відрізняються парадні Овальний і Круглий зали 2-го поверху, де зберігся скульптурний  декор стелі. Палац оточений парком французького типу. У парку збереглася кругла водонапірна вежа в романському стилі.

Історія

 У 1847 р., коли маєток належав княгині К.Сайн-Витгенштейн, у неї декілька місяців гостював угорський композитор Ф. Лист. Під час перебування він напив у Вороновиці фортепіанний цикл “Glanes de Woronince” (“Колоски, зібрані після жнив у Воронинці”), в основі якого лежали мелодії, почуті Листом в Україні.

Маєток був конфіскований у княгині після того, як вона, будучи заміжня, втекла до закоханого в неї Листа в Німеччину, не добившись від імператора Миколи I дозволу на розлучення.

 У 1869 р. садибу купив капітан II рангу Н. Можайський (ще одна версія – виграв в карти). Його брат, контр-адмірал А. Можайський, який проживав тут з 1869 по 1876 р., проводив дослідження і експерименти в області повітроплавання. Тут він виготовив першу модель планера, яка була успішно випробувана в сусідньому селі Потуш.

У 1882 р. в  Петербурзі літак конструкції Можайського з паровими двигунами став першим у світі літальним апаратом, який був важчий за повітря, і відірвався від землі. Але в ході випробувань його було пошкоджено.

У травні 1971 р. в приміщенні палацу, де тоді розміщувалася школа, був відкритий Музей історії авіації і космонавтики.

Основу експозиції складають документи, фотографії, книги, особисті речі, малюнки А. Можайського, макет літака його конструкції, а також муляжі літаків вітчизняного виробництва, сучасне льотне спорядження. У одному з приміщень також відкрита кімната-музей кобзаря В. Перепелюка.

Взято з сайту Україна - це ми! https://we.org.ua/malovnychi-kutochky-ukrayiny/vinnytska-oblast/palats-groholskyh/

До 70-ї річниці завершення Другої світової війни

«Знати, пам’ятати і цінувати»

(Вінниччина в роки Другої світової війни)

Друга світова війна виявилась найтрагічнішою в історії людства. В неї було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі і тривала довгих 6 років. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто безвісти пропав.

Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 р. нападом фашистської Німеччини на Польщу. Тривала вона 2 194 дні до 2 вересня 1945 р., коли на борту лінкора «Міссурі» підписано капітуляцію Японії перед союзними державами.

Гітлерівські загарбники окупували Вінниччину наприкінці липня 1941 р. З того часу вона вкрай потерпала від геноциду проти місцевого населення. Мешканці області, як і скрізь на окупованій території України, розглядалися німцями як безправні раби, «недолюди», яких потрібно знищити.

У подільських містах і селах слідом за діючими військами, що просувалися на Схід, з’являлися представники німецьких окружних адміністрацій, призначались старшини, створювалися комендатури, які повинні були забезпечити здійснення «нового порядку» на підвідомчій їм території. Крім цих органів «нового порядку» діяли гестапо, жандармерія, поліція, різні спеціальні групи, які спиралися на військові частини. Надзвичайно розгалуженим був цей апарат у Вінниці, яка в планах гітлерівців посідала особливе місце. У зв’язку із спорудженням поблизу міста (біля с. Коло-Михайлівка) польової ставки Гітлера «Вервольф», штабного комплексу Люфтваффе (ставки Г. Герінга «Штайнбрух»), ряду вищих військових установ. У Вінниці в комплексі теперішньої психоневрологічної лікарні ім. О. І. Ющенка дислокувалося Головне командування сухопутних військ. У ряді населених пунктів, зокрема в с. Гущенцях Калинівського району, функціонували створені нацистами спеціальні шпигунські розвідувально-диверсійні школи. У самій Калинівці у зв’язку з обслуговуванням ставки «Вервольф» та штаб-квартири Герінга особливого статусу набув місцевий аеродром. Навколо згадуваних об’єктів було запроваджено винятково жорстокий охоронний режим. Вінниця та прилеглі до неї райони були буквально нашпиговані підрозділами таємної поліції, каральними загонами СС, які кожен найменший супротив придушували з особливою жорстокістю. Вінниця мала стати опорним пунктом німецької нації, їх центром в Україні.

Всього під час окупації загарбники знищили 169 260 мирних жителів. Обезлюднюючи території, гітлерівці спалювали цілі села, насильно вивезли на нацистську каторгу.

Значна частина Вінниччини, в межах штучного адміністративно-територіального утворення, що отримала назву «Трансністрія», перебувала під контролем Румунії. Головною ознакою перебування румунських окупантів на Вінниччині були масові пограбування, заборона українських шкіл, румунізація. На українських землях, які перейшли до «Трансністрії», ліквідовувалися МТС, державні фабрики і заводи. Усе їхнє рухоме майно вивозилося до Румунії.

Визвольні бої на території Вінницької області розпочалися з 20 грудня 1943 р. і тривали до 28 березня 1944 р. (99 днів). Під час першого етапу (в період проведення Житомирсько-Бердичівської наступальної операції) військами 1-го Українського фронту в кінці грудня 1943 р. – у першій половині січня 1944 р. від гітлерівців були очищені північно-східні райони області, зокрема, Козятинський, Погребищенський та інші райони.

На початку березня 1944 р. розпочались Проскурівсько-Чернівецька та Умансько-Ботошанська наступальні операції, які стали основним і завершальним етапом визволення Вінницької області від нацистських окупантів. У важких умовах весняного бездоріжжя та водопілля війська 1-го і 2-го Українських фронтів пройшли з боями сотні кілометрів, очищаючи від ворога подільську землю.

У визволенні області брали участь 6 загальновійськових, 5 танкових і 2 повітряні армії. Вінницька земля стала місцем масового героїзму. 11 військовим частинам було присвоєно почесні найменування «Вінницьких», «Жмеринських», «Вапнярських», «Дністровських». За ратні подвиги майже 150 солдат і офіцерів удостоєні звання Героїв Радянського Союзу. Серед кавалерів «Золотої Зірки» 5 уродженців Вінницької області. Причому І.Н. Бойко удостоєний почесного звання Героя Радянського Союзу двічі. 34 вінничани – повні кавалери ордена Слави.

Звільнена від німецько-фашистських загарбників Вінницька область лежала в руїнах. Промисловість, транспорт, сільське господарство були майже повністю знищені. З 579 підприємств області зруйновані 376. Але, незважаючи на втрати, жителі області енергійно взялися за відбудову зруйнованого господарства.

28 жовтня 1944 р. територія України була повністю звільнена від німецько-фашистських військ.

Надзвичайно дорогою ціною дісталася Перемога. Світлу пам’ять про тих, хто віддав життя у битві з ворогом, необхідно зберегти нинішнім і прийдешнім поколінням.

Література:

1.  Безкоровайний, І.І. В оточенні подій : присвячується Дню Перемоги / І.І. Безкоровайний. – Вінниця, 2008. – 212 с. : портр., кольор. іл.

2.  Бондарчук, М. Вінниця в перші дні війни : [за арх. даними] / М. Бондарчук // Панорама. – 1997. – 21 черв.

3. Бранько, Я. Маловідомі сторінки історії визволення Вінниччини в 1943-1944 рр. / Я. Бранько // Вінниччина: минуле і сьогодення : краєзн. дослідж. – Вінниця, 2005. – С. 193-196. – Бібліогр.: с. 196.

4.  Бранько, Я.А. Коли була окупована Вінниця в липні 1941 року : (маловідомі стор. боїв на Вінниччині) / Я.А. Бранько // Подільська старовина : наук. зб. / Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця, 2008. – Вип. 4. – С. 350-354. – Бібліогр.: с. 354. – (До 90-річчя музею) ; Вінниччина. – 2008. – 22 лип. – С. 3.

5.   Веселюк, А.І. Весна визволення : матеріали 129 ГЖСД та 317 ЧБСД / А.І. Веселюк. – Вінниця : Власюк О., 2005. – 112 с. : фото.

6. Визволення Вінниччини (до 70-річчя визволення Вінницької області від фашистських загарбників) [Електронний ресурс] : [нормат. док., хроніка визвол. Вінниц. обл., Герої Рад. Союзу – вінничани] // Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва : [офіц. веб-сайт] / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Електрон. текст. дані. – [Вінниця, 1998-2013]. – Режим доступу: http://www.library.vn.ua/includes/Vyzvolennia_Vinnichiny (дата звернення: 31.08.15), вільний. – Назва з титул. екрана. – Мова укр.

7.   Вініковецький, С.Я. Документи й матеріали Державного архіву Вінницької області – важливе джерело з історії Вінниччини в період Великої Вітчизняної війни / С.Я. Вініковецький, В.П. Воловик // Тези доп. 11-ї Вінниц. обл. історико-краєзн. конф. – Вінниця, 1992. – С. 77-78.

8.    Вінниця в окупації: як це було : [спогади очевидців] // 33-й канал. – 1997. – 21 берез. – С. 4.

9.  Вінниця у вирі Другої світової війни. 1941-1945 // Вінниця : іст. нарис / гол. ред. А.М. Подолинний. – Вінниця, 2007. – Розд. 8. – С. 197-223.

10.  Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни: біль втрат і велич подвигів = Vinnytsya region during Great Patriotic War: painful losses and heroic deeds : [альбом] / [авт. кол.: К. Висоцька та ін. ; редкол.: С. Нешик (голова) та ін.] ; Вінниц. облрада, Вінниц. облдержадмін., Упр. культури і туризму, Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця ; Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 112 с. : іл. – Текст укр., англ. – Бібліогр.: с. 110-111.

11.  Гальчак, С. Словом і багнетом. Журналісти Вінниччини у Другій світовій війні : до 70-річчя визвол. України від нацист. загарбників, 55-річчя НСЖУ / С. Гальчак ; Вінниц. обл. орг. НСЖУ, Ін-т історії України, НАН України, Вінниц. філія Центру дослідж. історії Поділля, Вінниц. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – 100 с. : фото.

12.  Гушинець, Н.О. Вінниччина в роки Другої світової війни : [оборон. бої на території Поділ. краю] / Н.О. Гушинець // Вісн. наук. дослідж.: актуал. регіон. пробл. економіки, права, упр. і соц. сфери. – 2005. – Вип. 2. – С. 38-50.

13. Дудник, В. Відбудова міст Вінницької області, зруйнованих під час Другої світової війни / В. Дудник // Краєзнавство. – 1999. – № 1-4. – С. 45-49.

14.  Дяченко, М. Вінниччина в роки окупаційного режиму (1941-1944 рр.) / М. Дяченко // Вісн. студ. наук. т-ва Ін-ту історії, етнології і права : до 100-річчя заснув. ВДПУ ім. М. Коцюбинського / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2011. – Вип. 10. – С. 403-406.

15.  Ісаєв, В. Знати, пам’ятати і цінувати : [Гайсинщина в роки Другої світової війни] / Віктор Ісаєв // Трибуна праці. – 2015. – 6 трав.

16.  Їх подвиг житиме у віках : [про Вінниччину та вінничан у роки війни] // Поділ. зоря. – 2009. – 19 берез. – C. 3.

17.  Косик, В. Україна під час Другої світової війни. 1938-1945 / В. Косик ; з фр. пер. Р. Осадчук. – Київ ; Париж ; Нью-Йорк ; Торонто, 1992. – 729 с. – Зі змісту: [Вінниця]. – С. 104, 140, 144, 160, 208, 246, 265, 272-273, 350, 384, 395-396, 425, 429, 433, 482, 485, 614, 627, 641, 648, 691, 693 ; [Гайсин]. – 290, 304, 653 ; [Калинівка]. – С. 273 ; [Могилів-Подільський]. – С. 140.

18.  Мамай, О. Барщина в роки Другої світової війни. Герої Барщини / О. Мамай // Бар. Барська земля – крізь призму століть: 1-ша Міжнар. наук.-практ. конф. - Бар, 2008. – С. 341-345.

19. Погончик, Г. Друга світова та Велика Вітчизняна війна [на теренах Бершад. р-ну] / Г. Погончик // Бершадщина: з минулого у майбутнє / Г. Погончик. – Вінниця, 2013. – С. 160-217.

20.  Подвиг землі Подільської : альбом / К. Висоцька [та ін.] ; Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця : Консоль, 2011. – 28 с. : фото.

21. Роки ідуть – пам’ять живе : Вінниччина Другій світовій війні : бібліогр. покажч. / уклад.: Г.М. Авраменко, О.Ю. Антонюк, О.М. Зелена ; авт. передм. «Вінниччина в період нацистського геноциду та визволення її від гітлерівських загарбників» С.Д. Гальчак ; ред. С.В. Лавренюк ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2014. – 368 c. – (До 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни).

22. Ткачук, П. Страшна правда : [про Другу світову війну] / Павло Ткачук // Вінниц. край. – 2015. – № 2. – С. 68-70.

23. У боях за Вінниччину : до 50-річчя визволення обл. від нацист. загарбників / упоряд. С. Гальчак. – Вінниця, 1994. – 95 с.

24.  Україна в Другій світовій війні у документах: в 4 т. : зб. нім. архів. матеріалів / зібр. і упорядкув. В. Косик. – Львів : Ін-т українозн. ім. І. Крип’якевича, 1997-2000. – Т. 1. – 384 с. – Зі змісту: [м. Вінниця]. – С. 321, 365.

25. Шаргородське гетто в роки Другої світової війни // Шаргородщина. – 2014. – 3 жовт. – С. 4.

Екологічний місячник «Людина і природа: етичний діалог»

Заповідні куточки Вінниччини 

У моєму краї – молоді світанки,

Велетні-дерева і жива вода,

Небо особливе, життєдайні ранки,

В сорочках берези, осінь молода…

А. Веремій

Вінниччина – це цікавий у біогеографічному відношенні край з оптимальними природними умовами і багатими ресурсами.

Переважна більшість площ існуючих і проектованих природно-заповідних територій та об’єктів Вінниччини мають складне походження, зумовлене тривалим та багатоетапним впливом людини. Породжені в результаті складної взаємодії природних і суспільно-історичних чинників такі ландшафти є самодостатніми і значимими пам’ятками.

Станом на 01.01.2015 року природно-заповідний фонд Вінницької області нараховує 424 природних комплексів та об’єктів.

З метою збереження природного розмаїття існуючих ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, а також для підтримки загального екологічного балансу та збереження фонового моніторингу довкілля, які нині перебувають під загрозою знищення через надмірну експлуатацію людиною ландшафтів, на території Вінницької області виділено:

·   національний природний парк «Кармелюкове Поділля»,

·          чотири регіональних ландшафтних парки («Мурафа», «Дністер», «Середнє Побужжя», «Немирівське Побужжя»),

·  ботанічні, лісові, гідрологічні заказники («Гайдамацька балка», «Сандрацький», «Буго-Деснянський», «Устянська дача» тощо),

·     пам’ятки природи загальнодержавного та місцевого значення (печери в Нагорянах і «Пісковики Бернашівки», «Марківські джерела», «Зелені криниці» та ін.),

·       парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва (парк графа Львова та княгині Щербатової, Олександрівський, Браїлівський, Чернятинський, Печерський, Немерчанський, Антопільський, Верхівський, Ободівський парки тощо).

У них можна зустріти велике розмаїття рідкісних, зникаючих, реліктових, ендемічних видів рослин, грибів, тварин та птахів.

Уже сьогодні до Червоної книги Вінницької області віднесено 105 видів рослин, з них 92 є рідкісними і зникаючими. Фауна області нараховує 137 видів, занесених до Червоної книги області. До Європейського червоного списку тварин і рослин та Червоної книги України занесено 12 видів ссавців, 9 видів птахів, 4 види риб.

Втрата хоч би одного виду несе за собою непередбачувані наслідки і збереження цих зникаючих рослин і тварин є одним із основних і найгостріших природоохоронних заходів.

Кожен природно-заповідний об’єкт Вінниччини вартий окремої уваги, але наразі хочеться докладніше розповісти про деякі з них.

Національний природний парк «Кармелюкове Поділля»

Національний природний парк «Кармелюкове Поділля» створений у грудні 2011 р. Це перший національний природній парк у Вінницькій області. Площа складає 20203,4 га і розміщена на території двох адміністративних районів: 1515,5 га – Тростянецький район, 16687,9 га – Чечельницький район.

Парк займає частину Подільського плато, яка є відносно рівновіддаленою від головних промислово-економічних і торгових центрів регіону. Він сягає кордонів північно-західної частини південного Побужжя, в основі якого лежить український кристалічний щит в межах Подільської височини.

Основним завданням національного природного парку «Кармелюкове Поділля» є збереження і відтворення унікальних природних та історико-культурних цінностей, створення умов для організації туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності.

Найвищу цінність національного природного парку становлять лісові насадження, загальною площею 17987,5 га, де переважають широколистяні ліси. Зокрема, збереглося декілька унікальних лісових масивів, з дубово-грабових насаджень з домішкою ясеневих. А також з цінним флористичним ядром середземноморських, балканських та середньоєвропейських видів рослин: береки лікарської, шоломниці високої, купини широколистяної та інших.

Лісові масиви, які увійшли до складу Національного парку, є місцем зростання популяцій багатьох видів із Червоної книги України. Виявлено у складі флори 17 видів, що увійшли до другого видання Червоної книги України: коручка пурпурова, сон великий, тюльпан дібровний, в’язіль стрункий, відкасник татарниколистий, вишня степова. Реліктовим та рідкісним видом є в’язіль стрункий. Відомо на Україні близько 10 місцезнаходжень, на Вінниччині – 2.

Один із найбільш рідкісних для всієї території України степових видів, занесених до Червоної книги України, відкасник татарниколистий – виявлений поза лісовими масивами на ділянках Терещуків яр та Ромашково, неподалік від смт Чечельника. Для Вінниччини це – унікальна знахідка.

Із рідкісних видів тварин, занесених до «Червоної книги України» зареєстровано борсука, кота лісового, горностая, орла-карлика, балобана, мідянки, жука-оленя.

Регіональний ландшафтний парк «Мурафа»

Регіональний ландшафтний парк «Мурафа» розташований у межах Чернівецького та Могилів-Подільського районів Вінницької області. Площа 3452,7 га (фактична 3162,5 га). Створений у 2008 р.

Біля р. Мурафа

Територія ландшафтного парку охоплює долину річки Мурафи в її середній та нижній течії. Тут річка має одну з найкращих у басейні Дністра збереженість природних комплексів. Парк створено для охорони ділянок степової рослинності, унікальних лісів лісостепової зони. Територія парку поєднує різноманітні природні комплекси (водні, яружно-балкові, скельні) та відзначається розмаїттям рослин, у тому числі занесених до «Червоної книги України». Її тваринний світ значною мірою зберігся у природному стані і відповідає фауні лісостепової зони.

Регіональний ландшафтний парк «Дністер»

Регіональний ландшафтний парк «Дністер» розташований на території Могилів-Подільського та Ямпільського районів Вінницької області. Площа 6700 га. Створений у 2009 р. для захисту й раціонального використання природних ресурсів і збереження біорізноманіття долини та акваторії річки Дністер у межах Придністровсько-Подільської лісостепової області, зокрема природного району «Могилівське Придністров’я». Парк має високий рекреаційно-туристичний потенціал.

По річці Дністер парк межує з молдовськими водно-болотними угіддями міжнародного значення «Унгурь-Холошниця».

Регіональний ландшафтний парк «Середнє Побужжя»

Регіональний ландшафтний парк «Середнє Побужжя» розташований у межах Тиврівського та Немирівського районів Вінницької області, вздовж річки Південний Буг. Площа 2618,2 га (фактична 2527,0 га). Створений у 2008 р. для збереження цілісності природного комплексу долини та акваторії Південного Бугу. Рослинність представлена бореальними (тайговими), неморальними (широколисті ліси), понтичними (степовими) видами. Трапляються рідкісні ендемічні та реліктові види.

Долина річки Південний Буг має велике значення для збереження біотичного розмаїття, потребує захисту й раціонального використання своїх ресурсів.

Регіональний ландшафтний парк «Немирівське Побужжя»

Регіональний ландшафтний парк «Немирівське Побужжя» розташований у межах Немирівського району, згодом долучився до ландшафтного парку «Середнє Побужжя», внаслідок чого площа природно-заповідного фонду Вінниччини збільшилась на 5712 га. Це місце має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Немирівське Побужжя

Парк є цілісним природнім комплексом. Попри те, що ступінь антропогенного навантаження високий, багато місць ще й досі мають вигляд незайманих куточків природи. Окрасою перекатів русла Південного Бугу є пороги. Вони сформувалися в тих місцях, де на поверхню дна річки виходять кристалічні породи Українського щита. Вони часто утворюють каскади в 3-5 окремих частин та простягаються на відстань, що займає кілька кілометрів.

Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Гайдамацька балка»

Лілія лісова

Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Гайдамацька балка» створений у 1989 р. Він розташований на території Тростянецького району та входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання.

Гніздівка звичайна

Створено заказник з метою збереження у природному стані типових для Придністров’я дубово-ясеневих і дубово-грабових насаджень, де в трав’яному покриві зростають види рослин, що занесені до Червоної книги України. Тут можна побачити скополію карніолійську, цибулю ведмежу, лілію лісову, любку дволисту, гніздівку звичайну, коручку широколисту. Неповторні пейзажі, свіже повітря, екологічно чиста місцевість – все це створить прекрасний настрій і дасть заряд енергії та бадьорості всім любителям екологічного відпочинку.

Загальнозоологічний заказник «Сандрацький»

Територія заказника знаходиться на землях Голодьківської та Широкогребельської сільських рад. Полювання на території заказника категорично забороняється. Загальнозоологічний заказник «Сандрацький» був створений з метою охорони стацій мешкання водно-болотних, водоплавних птахів, а саме: чапель сірої, рудої, білої, великого та малого бугаїв, великого веретенника, чібіса (чайки), крижня, лиски, червоноголового норця та інших видів птахів, охорони бобра річкового, видри, ондатри, охорони та відтворення цінних видів риб: сома, судака, щуки, ляща, лина.

Загальнозоологічний заказник «Буго-Деснянський»

Територія загальнозоологічного заказника «Буго-Деснянський» створена у 1974 р. Розташована в межах Буго-Деснянської дачі (2102 га) Михайлівського лісництва. Природоохоронна площа становить 1073 га. У тому числі під лісом – 446 га, водних угідь – 40 га.

На території заказника зростає багато цінних кормових, лікарських, декоративних та рідкісних видів рослин: актея колосиста, валеріана лікарська, косарики черепичасті, купальниця європейська, лілія лісова, перстач білий, півники болотні, півники сибірські, рутвиця орликолиста. Лicoвi та водно-болотні геокомплекси заказника мають грунтозахисне та водорегулюче значення.

Вони ж є місцем поширення та відтворення цінної фауни, в тому числі – козулі звичайної, кабана дикого, куниці лicoвoї, лисиці звичайної, черепахи болотяної, бобра річкового, видри, численних пернатих (лисухи, чирки, курочки та ін.). Достатньо великою є колонія чаплі cipoї – понад 100 гнізд.

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення Коростовецький

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення Коростовецький створено у 2002 р. Знаходиться поблизу с. Ладижинські Хутори на лівому березі Південного Бугу. Площа заказника – 370 га. Ця місцевість у Середньому Побужжі зветься «Подільською Швейцарією».

Козуля

На скелястих крутосхилах ростуть ценози дубових лісів, де зустрічаються дерева віком до 400 років. Можна побачити рідкісні для Східного Поділля види: сон український, півник угорський, рястка Гуссона, шолудивник Кауфмана.

Тваринний світ притаманний широколистим і мішаним лісам, степам, лукам і долинам. Тут є такі ссавці, як козуля, лисиця звичайна, куниця лісова, білка, заєць, кріт, їжак. Багатий заказник і на птахів – повзика, шпака звичайного, дятла строкатого, дроздів, синиць.

Згарський загальнодержавний заказник

Згарський загальнодержавний заказник створений у 2002 р. Площа його складає 3018,7 га. й охоплює течію річки Згару з поєднанням збережених у природному стані водно-болотних угідь.

Рослинність представлена заболоченими луками, чагарниковими вербовими заростями. Також росте вид папороті, занесений до «Червоної книги України» – сальвінія плаваюча, а з орхідних – зозулинець блошичний.

Латаття біле

Із ссавців, зазначених у «Червоній книзі України», мешкають горностай та видра річкова. Є поселення рідкісних у нашому краї хутрових звірів – бобрів. Є понад 50 видів орнітофауни: птахи водно-болотні, суходільний, чагарникові та лісові.

Бритавський ботанічний заказник

Ботанічний заказник загальнодержавного значення унікальний за фіторізноманіттям, розташований на території Чечельницького району на площі 3259 га, зберігає генофонд цінних для науки рослин.

Підсніжник

Це насамперед збережений у природному стані дубово-грабовий ліс із домінуванням дуба звичайного та домішкою дуба скельного та береки, які занесені до «Зеленої книги України» (2009).

Заказник є одним з найбільших в Україні місцезнаходжень третинного релікту – бруслини карликової: вона тут утворює значні куртини з численними популяціями, добре квітне, але не плодоносить, бо на межі ареалу її життєздатність досить низька. З лікарських рослин зустрічається звіробій звичайний, фіалка триколірна, первоцвіт весняний, буркун лікарський, горицвіт весняний та інші. 

Осока затінкова

Створення нових об’єктів природно-заповідного фонду забезпечить збереження, відтворення і ефективне використання природних комплексів та окремих об’єктів, які мають особливу природоохоронну, наукову, освітню, естетичну та оздоровчу цінність.

Тож запрошуємо Вас на Вінниччину!