Панъ Заваркінъ та синъ

 

Музей-кав’ярня «Панъ Заваркінъ та синъ»

 Однією з перлинок у туризмі Вінниці можна вважати Кафе-музей «Панъ Заваркінъ та синъ», який розташований у самому центрі Вінниці. Такої кав’ярні Ви ще не бачили! Адже, це не просто кафе, де можна посмакувати каву та тістечка, це справжній музей.

Кафе-музей «Панъ Заваркінъ та синъ». Фото з мережі "Інтернет"

Приїхавши у Вінницю в 1900 р. з Вапнярки підприємець Мойсей Флігельтуб придбав квартиру  в центрі міста у євреїв братів Гельблу. Згодом він відкрив тут магазин з торгівлі колоніальними товарами, які користувалися неабияким попитом. Торгівля набирала обертів. Не останню роль у цьому зіграла прилеглість до «Поштовки». Саме так лагідно називали головну вулицю міста – Поштову, а нині Соборну, вінничани на початку ХХ століття. Чай, кава, спеції, екзотичні солодощі та інший милий покупцям провінційної Вінниці дріб’язок мали величезний попит, тим більш, що подібних закладів у місті не було.

Кафе-музей «Панъ Заваркінъ та синъ». Фото з мережі "Інтернет"

Постало питання про розширення підприємницької справи. Однак на заваді стала національність Мойсея. Євреїв у Російській імперії від часів її заснування не дуже жалували. За порадою одного з друзів у 1904 році Флігельтуб вихрестився й змінив прізвище та ім’я – став Заваркіним Матвієм. Після цього успіх у бізнесі був гарантований.

У 1914 році Камеральна Частина Кабінету Його Імператорської Величності нагороджує Заваркіна срібним годинником із зображенням імперського орла, а через деякий час – іменним самоваром.

До 1917 року сім’я Заваркіних вважалася однією з найзаможніших у Вінниці. 1918 рік змінив хід подій не лише в країні, родина Заваркіних вимушена була розпродати своє майно майже за безцінь й виїхати до Парижа, пізніше, а у 1922 році – до Америки, де й досі живуть їх нащадки.

Кафе-музей «Панъ Заваркінъ та синъ». Фото з мережі "Інтернет"

В кафе-музеї є колекція самоварів, гасових ламп та цікавих побутових дрібничок того часу, не кажучи вже про унікальні годинники. Один із найбільш дивовижних годинників у світі, запатентований сером Вільямом Конгрівом у 1808 році, також є в колекції у кафе-музея. Ще одна назва цього годинника «Кулька, що котиться». Концепція винаходу полягає у заміні маятника як регулятора руху механізму на кульку, що котиться по похилій площині. Кулька рухається по зигзагоподібній канавці і наприкінці кожного циклу «перекидає» платформу в інший бік та продовжує рух. Точність таких годинників близько +/- 15 хвилин в день.

 

Кафе-музей «Панъ Заваркінъ та синъ». Фото з мережі "Інтернет"

Природні пам’ятки Вінниччини!

Метеорит! Та це ж насправді диво!

Вже їдемо, минаєм Іллінці.

Ось кратер! Розпашіла і щаслива

Із фотоапаратом у руці

Стою я поміж розсипів каміння.

Предивний колір, слова не знайти!

Чи золотий, мов сонячне проміння,

А чи брунатний, як чужі світи?

То осяйний, аж погляд відбиває,

То тьмяний, наче загадка німа.

Таких немає нині в нашім краю,

Шукати їх по урвищах дарма.

Олександра Бурбело

Назва «Астроблема» походить від грецьких слів «astro» – зірка, зоря; та «blema» – рана.

Одна з найстаріших астроблем Землі – Іллінецька, віком близько 400 млн. років, знаходиться поблизу містечка Іллінці на Поділлі (40 км на південний схід від м. Вінниці, міжріч Соб – Сібок), на межі Липовецького та Іллінецького районів між селами Лугова, Слобідка, Іваньки та Жорнище. Наслідком зіткнення в сиву давнину космічного тіла (за оцінками з масою близько 40 млн. тон і діаметром 230-300 м) з твердими породами було утворення метеорино-вибухового кратера з первісним діаметром близько 7 км, і глибиною до 600-800 м. В результаті всебічних досліджень було доведено, що Іллінецький кратер має космічне походження. В імпактитах (імпактит (англ. „impactite”)  – змінена в результаті удару й вибуху метеорита гірська порода) Іллінецького кратера виявлено підвищений, порівняно з земним, вміст нікелю, іридію, кобальту в співвідношеннях, характерних для порід, забруднених метеоритною речовиною. І це дало змогу однозначно й остаточно ідентифікувати цю геологічну структуру, як типовий метеоритний кратер.

У 1974 р. тут були знайдені діаманти. Внаслідок їх пошуку і видобутку, на території кратера утворилася печера, доступна для відвідувань. Серед найцінніших знахідок – найбільший у світі агат, який зараз експонується у Берлінському музеї, знайшли у цьому кратері. Знайдені в унікальній місцевості осколки метеорита дуже високо цінуються у всьому світі. Наприклад, уламок вагою в 3 кг, що зберігається в Вінницькому планетарії, оцінюють в 200 тисяч доларів. Будь-який турист, який відвідав Іллінецьку астроблему, може власноруч спробувати знайти свій шматочок стародавнього метеорита.

У 1998 році Іллінецький кратер увіковічнили на поштовій марці.

Вже кілька десятиліть українські вчені обстежують кристалічні породи Іллінецької астроблеми. У 1999, 2002, 2005, 2008, 2011, 2017 рр. у м. Вінниці відбулися міжнародні конференції «КАММАК – Комети, астероїди, метеори, метеорити, астроблеми, кратери», присвячені проблемі взаємодії малих тіл Сонячної системи з планетами і утворенню ударно-вибухових геоструктур.

Цікаві факти: науковим першовідкривачем Іллінецької астроблеми був К. Феофілактов у 1851 р. Вчений помилково вважав, що Іллінецька западина – це кратер вулкану. Ця версія протрималася майже 100 років і знайшла своє відображення в гербі села Іваньки, на якому зображений вулкан. Іллінецька «зоряна рана» була засекречена до 90-х років минулого століття в силу наявності в ній діамантів.

2017 року частину території кратера площею 17,2 га, що розташована на території Якубівської сільської ради за межами с. Лугова, було оголошено геологічною пам'яткою природи місцевого значення. Аналогів Іллінецькому кратеру немає ніде у світі.

2018 року на охоронній території було облаштовано оглядові майданчики, встановлено інформаційні стенди та вказівники. Представники Іллінецької територіальної громади вважають, що пам’ятка матиме великий туристичний потенціал і планують створити в кратері масштабний туристичний комплекс.

Література:

• Амурський, Е. Ці чудернацькі «малі тіла...» : [про ІV Міжнар. конф. «КАММАК-2008», присвячену дослідженню малих тіл Сонячної системи, яка відбулася у Вінниці] / Е. Амурський // Наука і суспільство. – 2009. – № 1. – С. 22–23 : іл.
•   Гижко, Н. Іллінецька астроблема : [коротка інформація про геологіч. феномен Вінниччини] / Наталія Гижко // Перлини Вінниччини / Наталія Гижко. – Вінниця, 2007. – С. 52–53.
• Зоряна рана Поділля : [Іллінецька астроблема] // Позаклас. час. – 2011. – № 11. – С. 101–102 : фот.
• Іллінецький кратер [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Іллінецький_кратер. – Назва з екрана. – Дата останньої правки: 12.10.2019. – Дата перегляду: 14.05.2020.
• Корінний, В. І. Іллінецька астроблема – геологічний феномен Вінниччини / В. І. Корінний // Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. Наукові записки. Сер.: Географія / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського ; відп. за вип.: Г. І. Денисик, В. І. Корінний. – Вінниця, 2014. – Вип. 26 . – С. 170–174.
• Маковецька, О. Космічний туризм : [Іллінецька ОТГ прагне зробити найстаріший в Європі метеоритний кратер – Іллінецьку астроблему – туристичним об’єктом] / Олександра Маковецька // Місто. – 2019. – 21 серп. – С. 24.
• Роговий, О. «Липовецько-Іллінецька астроблема» : [про кратер біля с. Іваньки Липовец. р-ну] / О. Роговий // Липовец. вісті. – 2011. – 28 верес.