До Всесвітнього дня книги та авторського права!

 

Хто любить книгу, той далеко піде у своєму розвитку.

Книга рятує душу від здерев’яніння.

Т. Г. Шевченко 

Сьогодні, 23 квітня, світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – це свято авторів, видавців, бібліотекарів, читачів тощо.

До цієї події відділ краєзнавства інформує Вас про «Краєзнавчі електронні ресурси ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва».

Електронний каталог

На зміну традиційному картковому каталогу, тематичним картотекам прийшли власні інформаційні продукти, це, перш за все, електронний каталог, електронні бази даних.

База даних "Література про Вінницьку область"

Записи систематизовані згідно схеми для краєзнавчих каталогів з урахуванням вимог сучасності та специфіки краю.

Вінницький інформаційний портал

Потужним електронним краєзнавчим ресурсом є Вінницький інформаційний портал, корпоративність якого в оперативному наповненні сприяє створенню єдиного унікального культурно-інформаційного простору області, забезпеченню доступності та ефективному використанню краєзнавчих інформаційних продуктів. Вебресурс підтримується фахівцями відділу краєзнавства та бібліографами районних бібліотек Вінниччини. Усі дані на ньому структуровано за розділами: «новини», «статті», «фотографії», «відеоматеріали», «тематичні розділи», «райони області», «довідка» та «web’лiографiя».

Електронна бібліотека: Краєзнавча Вінниччина

«Краєзнавча Вінниччина» є складовою частиною е-бібліотеки. Електронна повнотекстова база «Краєзнавча Вінниччина», в свою чергу,  містить такі розділи: «Літературна Вінниччина», що вміщує повні тексти творів письменників Вінниччини та «Історико-краєзнавчі дослідження», що містить нариси істориків та краєзнавців Вінниччини.

Доступ до «Краєзнавчих електронних ресурсів ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва» представлений на сайті бібліотеки https://library.vn.ua/.

             Свято-Миколаївська (Микольська) церква із дзвіницею, нині діючий православний храм (1746 р.), найстаріший із збережених давніх православних храмів Вінниці. Розташування церкви на пагорбі неподалік легендарної Замкової гори вважається знаковим і традиційним, як і власне архітектура цієї пам’ятки. Тризрубна триверха споруда із трьох ярусів восьмериків, завершених бароковими куполами та українськими (грушовидними) главками на глухих барабанах, зібрана з дубових колод без цвяхів. З храмом пов’язано кілька цікавих легенд та історичних фактів. Існує непідтверджений переказ, що у цій церкві вінчався кальницький (вінницький) полковник Іван Богун. Храм пережив і закриття, і війну, і окупацію. Будівля має історичну цінність, адже внесена до списку історичних пам’яток національного значення.

Відділ краєзнавства підготував віртуальну книжкову виставку-калейдоскоп «Перлина сакрального мистецтва Вінниці (до 275-річчя з часу завершення спорудження дерев’яної Свято-Миколаївської (Микольської) церкви на Старому місті)».

До Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів, який щорічно відзначається 11 квітня за ініціативою ООН, вашій увазі представлена віртуальна виставка «Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів: Вінниччина» підготовлена відділом краєзнавства. У цей День давайте ж згадаємо усіх, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах, і тих, хто вижив усім смертям на зло…

 

Майстри народної творчості!

 

В історії Вінниччини є багато яскравих особистостей, обдарованість яких принесла славу і визнання рідній землі. Це і генії науки, літератори, митці тощо.

Насамперед, хочу розповісти про таких відомих особистостей Вінниччини, якими пишається наш край. Це майстри народної творчості: Марія Руденко, брати Герасименки та Олексій Луцишин, які залишили незабутній слід у пам’яті своїх нащадків.

 

Марія Руденко

Марія Руденко (1915–2003) – відома фольклористка, етнограф, краєзнавець, майстриня народного декоративно-ужиткового живопису та витинання, заслужений працівників культури України. Народилася Марія Оксентіївна у с. Слобода-Яришівська, нині Могилів-Подільського району.

Марія Руденко. Подільська Берегиня. Горлиця... Вона унікальна, великої душі жінка, яка за своє довге життя зуміла піднестися від молоденької сільської вчительки до відомого діяча культури, хранительки неоціненних фольклорно-мистецьких скарбів свого народу.

Марія Руденко зібрала і систематизувала близько 2000 весільних, родинно-побутових, обрядових пісень, понад 1000 прислів’їв та загадок, 100 казок і легенд тощо. Майстриня виготовила близько 400 витинанок, які зберігаються в музейних та приватних колекціях в Україні, Росії, Болгарії, Франції, Канаді та США.

У м. Могилів-Подільський з 2003 р. працює Музей етнографії і народного мистецтва ім. М. Руденко, де представлена багата спадщина майстрині. 

Якім (1881–1969) та Яким (1888–1970) Герасименки – відомі в Україні гончарі, послідовники знаного умільця Андрія Гончара, якого вважають творцем бубнівської гончарної орнаментики.

Брати Герасименки жили і працювали у рідному селі Бубнівка Гайсинського району. Від 1935 року – у Центральній експериментальній майстерні (Київ), створили низку яскравих композицій на декоративних блюдах, кахлях. Були учасниками всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Створювали яскраві, традиційні за формою, оздоблені рослинними та геометричними орнаментами куманці, барильця, баньки, баклаги, кахлі, тарілки, полумиски, блюда, гладущики, горщики, іграшки, фігурний посуд, а також чайні та столові сервізи. Виготовляли полив’яний цеглясто-червоний посуд, розписаний рудим, зеленим та білим ангобами. Вироби майстрів експонувалися на виставках у Німеччині, Франції, Чехословаччині, Англії.

1988 р. з нагоди 100-річчя від дня народження Якима Герасименка у с. Новоселівка Гайсинського району в садибі, де жив і працював майстер, відкрито Музей гончарного мистецтва (музей-садиба братів Герасименків).

 

Олексій Луцишин (1922–2001) – заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Народився Олексій Григорович у с. Крищинці, нині Тульчинського району, в сім’ї спадкових гончарів.

Олексій Луцишин

Перша персональна виставка молодого подільського гончара відбулася 1944 р. в госпіталі м. Фалешти (Молдова). Там поранений Олексій з глини виліпив гумористичні фігурки, кухлі, миски і горщики.

Виготовляв ужитковий посуд, традиційну подільську іграшку, комини, декоративні вази, фігурні посудини, куманці, декоративні тарелі, супниці, оригінальні скульптурні композиції, кумедні скульптурки людей, тварин.

Викладав кераміку у Вінницькому вищому художньому професійно-технічному училищі № 5, Вінницькому міському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. Підготував понад 40 учнів.

У Вінниці зберігся будинок майстра та печі для випалювання гончарних виробів. 2005 р. тут засновано Музей гончарного мистецтва ім. О. Г. Луцишина.

Вийшов друком бібліографічний покажчик «Вінницький полковник Іван Богун – яскрава постать в історії Козаччини»

«Вінницький полковник Іван Богун – яскрава постать в історії Козаччини» бібліографічний покажчик

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва підготувала до 400-річчя від дня народження Івана Богуна (близько 1618–17.02.1664) бібліографічний покажчик «Вінницький полковник Іван Богун – яскрава постать в історії Козаччини» (укладач – Галина Миколаївна Авраменко, консультант, науковий редактор – Іван Миронович Романюк. Вінниця, 2020).

Видання вийшло за сприяння Вінницької обласної державної 

адміністрації та Вінницької обласної ради. 

Надруковане житомирським видавцем О. О. Євенок.

Основою для створення покажчика стали фонди Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. До видання включено 949 записів різних видів документів. У бібліографічному покажчику представлено архівні, книжкові, періодичні, електронні видання. Включено бібліографічну інформацію про наукові праці, науково-популярну, публіцистичну, художню літературу, монографії, матеріали конференцій, підручники, публікації з періодичних та  продовжуваних видань, журналів та газет. Для більшої інформативності в покажчику представлено публікації, виявлені в бібліографічних джерелах козацької тематики, літописах Книжкової палати України, мережі інтернет. Документи подано українською, англійською, польською, російською мовами.

Видання складається з текстової та бібліографічної частин. Текстова частина містить узагальнююче слово від укладача, вступну статтю та основні віхи життя Івана Богуна. Бібліографічна частина складається із матеріалів, котрі у виданні систематизовано у 6 розділах («Козацтво в дослідженнях істориків, краєзнавців», «Іван Богун – вінницький полковник», «Вшанування пам’яті великого полководця», «Образ І. Богуна в художніх творах і мистецтві», «Відродження козацтва на Вінниччині», «Довідково-бібліографічні видання»). Кожний з розділів своєю чергою структуровано за підрозділами та тематичними рубриками. Розміщено їх за абеткою авторів і назв.

Посібник орієнтований на широке коло користувачів – від науковців-дослідників до усіх зацікавлених історією козацької доби, зокрема на Вінниччині, її видатними полководцями. Без сумніву, посібник стане в пригоді викладачам, студентській та шкільній молоді, краєзнавцям, бібліотечним працівникам, учителям шкіл.

Історико-краєзнавчий нарис!

 

Як добре жити в Мельниківцях,

Ловити рибу досхочу.

По полю бігати, по вінцях,

Я там неначе у раю.

О. Степанко

Нещодавно для читачів краєзнавчого відділу було подароване видання «Мельниківці крізь сивину століть». Автором цього нарису є доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, головний редактор фахового наукового журналу «Наукові записки ВДПУ. Серія: Історія» – Мельничук Олег Анатолійович. Він є автором понад 200 наукових праць, збірників документів, навчальних посібників з грифом МОН України, статей у наукових фахових виданнях, у тому числі і зарубіжних.

Народився Олег Анатолійович 15 травня 1968 року у селі Мельниківці Немирівського району Вінницької області.

Важливу роль у відродженні історичної пам’яті відіграють нариси про історію населених пунктів: міст, селищ, сіл. Історію населених пунктів, в більшості випадків, пишуть самі мешканці. При цьому вони виступають в ролі людини, яка при написанні повністю знаходиться в полоні своїх вражень. Це дає їй змогу побачити історію не лише з сторінок книг, документів, архівних джерел, але й ввести на сторінках нарису простого трудівника села, живу людину, і оцінювати ті чи інші події через призму її свідомості.

 

Мельничук, О. А. Мельниківці крізь сивину століть : історико-краєзнав. нарис / О. А. Мельничук. – Вінниця : ТВОРИ, 2020. – 332 с.

 

У виданні «Мельниківці крізь сивину століть», на основі архівних матеріалів, опублікованих документів, спогадів очевидців та учасників подій, відтворено історію одного із мальовничих населених пунктів Східного Поділля – села Мельниківці Немирівського району Вінницької області. На основі результатів археологічних досліджень описано найдавніші поселення людей на території села, висвітлено суспільно-політичний, соціально-економічний та культурний розвиток населеного пункту у XVII – XX ст., розкрито основні риси повсякденного життя його мешканців на початку ХХІ ст.

Книгу видано за підтримки директора фермерського господарства «Роксана-К», депутата Вінницької обласної ради П. Є. Каленича.

Нарис розрахований на широке коло читачів, всіх, хто цікавиться історією рідного краю.

Довідка: Село Мельниківці знаходиться на Подільській височині, у лісостеповій зоні України, на території Східного Поділля. Населений пункт розміщено в балці, через яку простягається невеличка річка Кравчик. На території села виявлено три городища. Першим документальним джерелом, в якому вперше згадується назва села, є Акти королівського трибуналу 1622 року. Наступним документом, що підтверджує існування села під такою ж назвою є «Тарифа подимної податі воєводства Брацлавського 1629 р.».

Нова книга-подарунок!

 

Болюх, Б. А. Історія рентгенологічної та радіологічної служби у Вінниці / Б. А. Болюх, О. Г. Костюк, Г. О. Коханова. – Вінниця: Меркьюрі-Поділля, 2020. – 208 с. : фот.

 

Нещодавно до відділу краєзнавства потрапила книга «Історія рентгенологічної та радіологічної служби у Вінниці», яку подарували автори: Болюх Борис Афанасійович – лікар-хірург, доктор медичних наук, професор; Костюк Олександр Григорович – доктор медичних наук, професор та Коханова Галина Олексіївна – доцент.

У книзі в історичному плані відображено впровадження в лікарську практику медичних закладів місті Вінниці рентгенологічного методу дослідження людини при різних захворюваннях. Відображено розвиток методів радіологічного лікування хворих. Висвітлено процес запровадження окремих видів такого дослідження та забезпечення лікарень міста та околиць спеціальною апаратурою. Описано історичні віхи впровадження променевих методів діагностики та лікування хворих у педагогічний процес студентам Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова та історію створення кафедри променевої діагностики, променевої терапії та онкології.

Для довідки: Документально підтверджено, що перший рентгенологічний кабінет з’явився на Вінниччині у 1916 році, під час Першої світової війни. Працював він на вузловій залізничній станції Жмеринка, через яку з фронту транспортувалась велика кількість санітарних поїздів.

Після революційних подій у місті Вінниця були в роботі кілька рентгенівських апаратів. У повоєнний період до Вінниці та області почали надходити нові рентгенівські апарати, які в більшості вироблялись на вітчизняних заводах.

У 1938 році у Вінницькій обласній лікарні був встановлений апарат вітчизняного виробництва «Буревесник».

Місто Вінниця достатньо забезпечене спеціальними кваліфікованими медичними кадрами. У місті працюють понад 80 лікарів-рентгенологів.

Після впровадження в лікарську практику рентгенівських досліджень, у Вінницькому медичному інституті розпочалось викладання студентам рентгенологічної науки і в 1955 році була створена кафедра рентгенології.