Петро Іванович Ніщинський

(до 180-річчя від дня народження)

      Минає 180 років від дня народження Петра Івановича Ніщинського, чудового композитора, видатного громадського і літературного діяча.

   Вінничани пишаються, що саме в нашому подільському краю народилася людина, яка прославила своїм талантом батьківщину, рідний народ.

    Народився майбутній композитор 21 вересня 1832 року в селі Неменка Липовецького повіту Київської губернії (нині Іллінецький район Вінницької області).

     Після смерті батька – паламаря місцевої церкви – мати віддала семирічного Петра до Софіївського духовного училища в Києві. Згодом там же хлопець закінчив і духовну семінарію. Німецьку мову в семінарії викладав А.І. Капустін, далекий родич Ніщинських. Ставши архімандритом Антоніном, він мав вирушити до Греції на службу і запросив Петра, що володів прекрасним голосом, стати півчим російської польської церкви в Афінах. Тут П. Ніщинський здобув вищу освіту в столичному університеті, навчаючись одразу на двох факультетах – богословському і філологічному. Архімандрит Антонін настійно просив його прийняти сан священика, але Ніщинський відмовлявся: вабили філологія, музика.

    Уже одруженим повернувся додому. Спочатку вчителював у Петербурзі, де зблизився із С. Руданським, потім замешкав в Одесі. З цього часу почалася його творча діяльність на ниві фольклористики, музичного мистецтва, літературних перекладів з грецької і на грецьку. Його обробки народних пісень «Козак Софрон», «Байда», «Ой гук, мати, гук» та інші стали перлинами української музики.

      Різні обставини, в тому числі й тиск начальства, яке з підозрою ставилося до П. Ніщинського (захоплювався українською літературою, фольклором, віддавався громадській роботі і тим виділявся у масі учительського чиновництва), змушували його міняти місця служби. З 1875 року Петро Іванович живе в Ананьєві Єлисаветградського повіту. У Єлисаветграді він зійшовся з акторським ансамблем у складі М. Кропивницького та родини Тобілевичів, який згодом став ядром славетного «театру корифеїв». Саме це й стало поштовхом до створення «Вечорниць» – вставної музичної картини до вистави за драмою Т. Шевченка «Назар Стодоля».

     «Вечорниці» складаються з оркестрового вступу і семи сольних та хорових номерів. Перший з них – лірична пісня «Зоря з місяцем» – написаний на слова Т. Шевченка, решта – на власні тексти Ніщинського. Центральним серед них за змістом, ідейним спрямуванням і красою звучання став хор «Закувала та сива зозуля», який зажив виняткової слави в Україні і далеко поза нею. Цей хор, що доносив до слухачів безсмертний дух українського козацтва, відіграв роль своєрідного гімну нашого народу, стверджував його національну гідність, збуджував патріотичні чуття.

   П. Ніщинський переклав з давньогрецької всесвітньовідомі твори: Софоклову «Антігону» (переклад опублікований в 1883 р.), Гомерові «Одіссею» (1892) та «Іліаду» (1902). Переклади дістали високу оцінку критики.

    Останні роки життя П. Ніщинський провів самотою в Одесі. Захворівши, виїхав до дочки, у Ворошилівку під Вінницею, де бував і раніше. По дорозі знемігся зовсім, важко хворого його привезли до села, де він і помер через два дні (4 вересня 1896 р.).

Пам'ятник Петру Ніщинському
на алеї видатних земляків у
ЦПК і В ім. М. Горького  м. Вінниці

   Вінниччина – колиска видатного українського музиканта – стала останнім його причалом… Тут він зробив свої перші кроки в життя, тут він знайшов свій вічний спокій. І шанобливо схиляється народ перед його світлою пам'яттю.

Урочисте відкриття обласного мистецького свята 

"Пісенні крила сивої зозулі",

яке відбулось 21 вересня у Тиврівському РБК та 
с. Ворошилівка Тиврівського району

Вінницькі фонтани

Стають для нас візиткою фонтани –

У світі мало є таких чудес,

Здіймаються каскади в них зірками,

Окутані веселкою з небес.

(Л. Гуменюк)

Фонтан в центральному парку культури і відпочинку ім. Горького

На території парку культури і відпочинку ім. Горького – а це майже 40 гектарів, до революції, розташовувався Літній сад, який після приєднання території стадіону “Динамо” та частини лісу, перетворився на міський сад. У вересні 1936 р. сад стає парком культури та відпочинку. А вже в 1939 р. йому присвоєно ім’я письменника Максима Горького.
В 1945 р. в парку культури і відпочинку ім. Горького був побудований фонтан.
Сьогодні цей прекрасний водограй не працює.

За словами І. Любовського, планується реконструювати фонтан. Він буде гідродинамічним, і світломузичним. Наразі міською владою вже проплачено проект його реконструкції.

Водограї у сквері Козицького та бульварі Пирогова

Головною окрасою скверу Козицького та бульвару Пирогова стали фонтани. На бульварі для декору фонтану всередені – використали 7 величезних гранітних каменів. У сквері – куля, яка розташована на фонтані, виглядає таким чином, наче її тримає вода.

Фонтан на площі Театральній

Ще одним місцем для відпочинку вінничан є площа Театральна, в народі «Париж». Раніше на площі був фонтан «їжачок», а після реконструкції  - працюють два фонтани в автоматичному режимі з додатковим освітленням.

Автор проекту реконструкції - архітектор Олександр Рекута.

Фонтани на Майдані Незалежності 

За чотири місяці звичайна площа перед будинком мерії перетворилась в приємну та комфортну зону відпочинку вінничан та гостей міста, яку облаштували багатьма лавами, камерами відеоспостереження та зоною WI-FI.
Але родзинкою реконструкції стали три нових фонтана, які  кожен день тішать око вінничан. Перший фонтан має продовгувату форму та знаходиться з двух сторін площі перпендикулярно до будинку міськради.

Третій фонтан, музичний, з'явився на місці старого в сквері навпроти готелю «Поділля», він має форму схожу на равлика.

Фонтан на площі Гагаріна

Особливою популярністю в 70-х рр. користувався фонтан на площі Гагаріна.  Він був брендом (як зараз кажуть) не лише вінничан, але і всього Союзу. Його фотографії випускали на листівках та дарували іноземцям. Але, нажаль,  цей фонтан перестав функціонувати. Декілька років тому розпочалася реконструкція площі та розробка фонтану, який буде світломузичним.

Новий фонтан на території Вінницького обласного госпіталя 

інвалідів війни

На території медичного закладу будують фонтан не тільки для благоустрою, а й на випадок додаткового джерела води під час пожежі. Адже резервуар фонтану вміщує 25 кубів води. Ідея створення фонтану належить керівництву госпіталя. Спорудження профінансували благодійні організації, а будівельні роботи виконують працівники госпіталю.

Річковий фонтан

Ще одна призабута сторінка історії Вінниці - річковий фонтан, який був побудований у 80-х рр. і розташований недалеко від острова Кемпа, уздовж Центрального мосту. Фонтан був «відомчим» і підпорядковувався одному із заводів міста. Через кризу у 90-х рр., коли більшість підприємств зникли, зник і фонтан.

Чудо на воді фонтан ROSHEN

4 вересня 2011 р. біля острова Кемпа був відкритий найбільший в Європі плавучий світломузичний фонтан. Висота фонтану - більше 60 метрів, фронтальне розлітання - 140 метрів. Струмені б'ють у супроводі музики і лазерного світла. Це єдиний у світовій практиці фонтан, встановлений на відкритій водоймі - річці Південний Буг. Фонтан створений коштом фонду Петра Порошенка. Витратили на реконструкцію набережної та побудову фонтану 70 млн. грн. Схожі фонтани є в таких країнах, як Барселона, Лас-Вегас та Суела. Використання лазерного проектора з екраном, яка складається з водно-повітряної суміші та розподілена по всій довжині фонтана, дозволяє демонструвати на фонтан відео у форматі 3-D. Щодня фонтан  дарує радість вінничанам з 14.00 до 22.00 години до пізньої осені, а на зиму його занурюють під воду.