Традиції Поділля!

Подільські писанки

 

Писанка – це один із видів техніки прикрашання яєць до Великодня.

Писанкарство має глибоке коріння й здавна було частинкою української культури. Наші предки вважали, що яйце схоже за будовою на Всесвіт. Тож писанки наділялися сакральним значенням, їх пов’язували уявленнями про створення світу, відродження природи та використовували для релігійних ритуалів. Писанка має велику енергетичну силу і слугує оберегом для сім’ї і дому.

Існує декілька видів розписаних яєць. Серед них: писанка, крашанка, мальованка, дряпанка та крапанка. Кожен із видів розписується за різною технологією.

Впродовж всього ХХ століття подолянки не переставали писати писанки. На початку 60-х років є більше спогадів про подільську писанку. Зростає інтерес до писанки в кінці 80-х років ХХ століття. На Поділлі писанки писали тільки жінки і дівчата.

Традиційні писанки Поділля вирізняються лаконічністю та архаїчною символікою, традиційним використанням від 3 до 5 природних барвників. Традиційні подільські писанки мають темне тло, що символізує родючу землю. Для написання писанок використовують власноруч виготовлені писачки, які зберігаються в родині роками.

Традиційні писанки Поділля мають майже 100 символічних малюнків, кожен із яких відрізняється своїм магічно-символічним значенням. На початку ХХ ст. у с. Попелюхи (Вінницька область) було зафіксовано 64 назви писанок.

Назви подільських писанок різноманітні: сонце, небо, зорі, мости, драбинки, вазонок, безконечник, колоски, сунички, калина, горошок, грабельки, баранячі роги, калиточка, малярка, півень, черепашка, п’явки, голуби, заячі вуха, коник, волове очко тощо.

Традиційна писанка може зберігатись сотні років. Оскільки жовток та білок всередині засихає та перетворюється у кульку. Тоді яйце починає «стрибати» та «бігати», немов живе.

В колекції Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського більше 500 писанок, серед яких і традиційні, і авторські роботи.

Сьогодні на Поділлі збережена передача традиційного писанкарства з покоління в покоління. У різних районах м. Вінниці та області її продовжують досвідчені майстри, окремі з них (Людмила Філінська, Фросина Міщенко, Тетяна Шпак, Наталя Лавренюк) надають перевагу керамічній писанці. Далеко за межами Вінниччини відомі імена писанкарів Віктора Наконечного та Петра Пипи. Також Тетяна Пірус – знана на Вінниччині народна майстриня і поетеса, науковиця, етнограф, завідувачка навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля інституту історії, етнології і права ВДПУ ім. М. Коцюбинського.

Тетяна Пірус

Раз на три роки у Вінниці відбувається всеукраїнське свято народного мистецтва «Великодня писанка». На нього завжди чекають писанкарі зі всієї України. Ця подія ще раз підкреслює, як збережена традиція дає поштовх не лише для розвитку авторської писанки, але й дає можливість зберегти духовну культуру українців.

Народні майстри Вінниччини!

 

Майстер подільської витинанки

Дмитро Іванович Власійчук

 

Дмитро Власійчук, фото ВОЦНТ

Власійчукові витинанки –

Вишневі росяні світанки,

Тендітна мрія українська,

Повита ніжністю по вінця…

Жанна Дмитренко

 

Власійчук Дмитро Іванович – народний майстер витинанки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, відмінник народної освіти.

Народився майбутній митець 15 березня 1937 року в с. Малятинці Кіцманського району Чернівецької області. Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва за спеціальністю «різьба по дереву» і в 1963 році був направлений в якості художника-дизайнера на Хмільницьку меблеву фабрику. З того часу пов’язав життя з Поділлям.

Він живе і працює у Хмільнику. Після закінчення Вінницького педагогічного інституту працював учителем образотворчого мистецтва, креслення, народознавства та етики в ЗОШ №1 м. Хмільник (1967–2001 рр.). Одночасно Дмитро Іванович вів дитячу студію, де навчав таких технік, як аплікація соломкою і папером, різьба по дереву, флористика, витинанка, розпис та ін. У ті ж роки він захопився мистецтвом витинанки і сьогодні є одним з провідних майстрів України у цьому своєрідному виді народної творчості.

Дмитро Власійчук набув широкого визнання на Вінниччині та далеко за її межами. В мистецькому доробку художника нараховується більше 2000 унікальних виробів та близько 100 персональних виставок. Твори хмельничанина експонуються на всеукраїнських, обласних виставках декоративно-прикладного мистецтва, зберігаються у вінницьких обласних музеях, Могилів-Подільському будинку народної творчості та музеї народного мистецтва ім. М. А. Руденко, картинній галереї Вінницького політехнічного університету та у приватних колекціях в Польщі, Румунії, Англії, Німеччині, США, Канаді та інших країнах. На батьківщині майстра у с. Малятинці Чернівецької області створена кімната-музей. Його витинанки демонструються в книгах, зокрема в кіноповісті Василя Остапова «Та понеси з України».

У 2011 р. Дмитро Іванович був занесений на обласну Дошку пошани «Праця і звитяга вінничан», а у 2023 р. – отримав Почесну відзнаку «За заслуги перед Вінниччиною».

Впродовж усього життя митець вивчає давні українські традиції, обряди, символіку та відображає  у прекрасних роботах – картинах і витинанці.

Витинанка – це оберіг, це душа народу. Адже упродовж століть наші предки свято вірили в те, що вона приносить в оселю радість, захистить від всякого зла і здійснить всі бажання. Творами, виконаними в техніці витинанки, я прагну донести до глядача глибокий зміст, красу, багатство української національної обрядовості, звичаєвості, традиційності,багатство пісенної творчості нашого народу.

Дмитро Власійчук