Новинки краєзнавчої літератури!

Мідляр, К. П. Козацтво Вінниччини: від минулого до сьогодення. Історія козацтва, статті, поезія / К. П. Мідляр, М. М. Бузинський ; Вінниц. обл. козацька орг. ім. І. Богуна, ВГО "Селянське козацтво України". – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2025. – 160 с. : кольор. фот. 

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Козацтво Вінниччини: від минулого до сьогодення» (автори – К. П. Мідляр та М. М. Бузинський).

Ця книга – хроніка ідеологічно-патріотичної роботи ВГО «Селянське козацтво України» у Вінницькій області. Автори видання: Костянтин Мідляр – перший заступник Верховного отамана ВГО СКУ, генерал-козацтва, Микола Бузинський – заступник обласного отамана з ідеологічної роботи, генерал-полковник.

Мета книги «Козацтво Вінниччини: від минулого до сьогодення» – сприяти національно-патріотичному вихованню українських дітей і молоді, вселити в їхні серця гордість за величну історію України.

Історичні корені народу нашого краю сягають сивої давнини. При висвітленні історичних подій автори книги намагаються реалістично розповісти про героїв козацької доби. За часів козацької доби прикладом мужності є відважні герої козаки: гетьман Богдан Хмельницький, полковники Данило Нечай та Іван Богун, отаман Іван Сірко та багато інших.

Тут вміщені короткі історичні відомості про вище згаданих козацьких героїв, які в більшій мірі пов’язані з Подільським краєм.

Видання буде корисним всім тим, хто цікавиться краєзнавством, історією рідного краю, зокрема, діяльністю українського козацтва.

Уродженці Вінниччини!

                  Невтомний сподвижник і оптиміст : Стукан Віктор Євграфович

художник, скульптор, меценат, заслужений художник України

Серед митців міста над Бугом, чиї імена вже давно на слуху, – скульптор Віктор Стукан. Народився він 18 червня 1960 р. в с. Малий Митник Хмільницького району.

Художню діяльність Віктор Стукан розпочав в 1982 році після проходження строкової служби. Закінчивши Вінницькі художні курси та здобувши фахову освіту проживає і працює у Хмільнику.

На рахунку Віктора Стукана понад 70 пам’ятників роботи монументального мистецтва з яких 8 пам’ятників Т.Г. Шевченку. Серед останніх напрацювань майстра є не лише пам’ятники, але й цілісні композиції.

Став переможцем конкурсу на виготовлення пам’ятника «Т. Г. Шевченко» в смт Літин (2013 р.), переможець конкурсу на виготовлення пам’ятника «Ніколі та Пелагеї Терещенкам» у м. Глухів Сумської обл. (2014 р.).

До 23-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2014 р. на Першому національному каналі було названо три найкращі пам’ятники Т. Г. Шевченку, відтак пам’ятник у м. Хмільнику посів 3-тє місце із 1250 пам’ятників, які встановлені по всій Україні та за її межами. Став переможцем конкурсу на виготовлення пам’ятника «Героям АТО» у м. Білопілля Сумської області.

Пам'ятник Т. Г. Шевченку, м. Хмільник. Фото з мережі "Інтернет"

Варто зазначити, що Віктор Стукан безкоштовно виготовив 6 монументальних пам’ятників, які встановлені на території Хмільницького району.

Стукан Віктор Євграфович – скульптор, меценат, Заслужений художник України, Почесний громадянин міста Хмільника та Хмільницького району, нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, має чимало відзнак міського та обласного рівня. Указами Святійшого Патріарха Київського і Всієї Руси-України Філарета у жовтні 2017 року нагороджений Орденом Святого Миколи Чудотворця ІІІ-го ступеня та у березні 2018 року – Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня. 12 липня 2018 року Святійший Патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет за заслуги з відродження духовності в Україні, утвердження Помісної Української Православної Церкви своїм Указом нагородив нашого земляка орденом святого Юрія Переможця.

Віктор Стукан. Фото з мережі "Інтернет"

Пам'ятник Матері, м. Хмільник. Фото з Вікіпедії

Географія мистецьких робіт художника не обмежується лише подільським краєм. Його роботи прикрашають міста і села Вінницької, Хмельницької, Житомирської, Сумської, Харківської, Черкаської областей тощо.

Лише на хмільницькій землі – понад три десятки пам’ятників, створених руками майстра. Це пам’ятник Т. Г. Шевченку в місті Хмільнику, пам’ятник Матері – берегині роду людського, пам’ятний знак жертвам голодоморів та політичних репресій у м. Хмільнику…

Пам'ятник Героям АТО, м. Білопілля Сумської обл. Фото з Вікіпедії

Новинки краєзнавчої літератури!

Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Вінницька область : кол. моногр. / Нац. акад. пед. наук України [та ін.] ; упоряд. Т. Р. Кароєва ; голова редкол. Н. І. Лазаренко. – Вінниця : Твори, 2021. – 408 с. : іл.

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новою колективною монографією «Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Вінницька область» (упорядник Т. Р. Кароєва).

Колективна монографія присвячена вищій педагогічній освіті та науці у Вінницькій області. Автори докладно зупинилися на історії освіти всіх рівнів упродовж XIX – початку XXI ст., охарактеризували розвиток та досягнення педагогічних закладів і педагогічної науки краю, подали огляд перспектив поступу освіти в сучасних реаліях інформаційного суспільства. 

В області функціонує 45 закладів вищої та фахової передвищої освіти: 27 закладів фахової передвищої освіти, 12 закладів вищої освіти, з яких 4 мають статус національного, 6 філій закладів освіти.

Вищу освіту краю представляють Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінницький національний аграрний університет, Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, Вінницький національний технічний університет та ін.

На Вінниччині нині майже 5,5 тис. наукових і науково-педагогічних працівників, які працюють у різних фундаментальних і прикладних науках.

Це видання виходить друком як черговий випуск серії книг, присвячених комплексному аналізу галузі в Україні.

Книга розрахована не лише на спеціалістів фахової сфери, а й на широке коло читачів.

Уродженці Вінниччини!

 

Соловйов-Куценко Василь Якович.
Фото з сайту Федерації греко-римської боротьби України 

Подільський богатир (тореадор)

Соловйов-Куценко Василь Якович

Українська земля щедра на самородків, справжніх лицарів та переможців. Таким був відомий борець і тореадор Василь Якович Соловйов-Куценко. Надзвичайно бурхливим було життя подільського богатиря.

Народився він у селі Петрашівка, Теплицького (нині Гайсинського) району на Вінниччині 28 березня 1886 року у простій багатодітній селянській родині. Разом з батьками, сестрами й братами важко працював на землі. А ще – ріс надзвичайно сильним, спритним і неординарним хлопчиком. 

Після декількох років поневірянь, важкої та виснажливої праці, молодий юнак набрався сили, змужнів і волею випадку потрапив на арену Одеського цирку. Завдяки унікальній природній силі, феноменальним борцівським здібностям, які розвив у ньому родоначальник спортивної боротьби тренер Владислав Питлясинський, в минулому сам борець, керівник школи фізичного розвитку в м. Одесі, хлопець з простої селянської сім’ї досяг вершин борцівської слави.

В 1909 р. в Кишеневі переміг чемпіона світу італійця німецького походження Ганса Дікмана. В 1922, 1923, 1924 рр. отримав звання Червоного чемпіона.

А далі робота в цирках: Мінськ, Оренбург, Ташкент, Ашхабад, Пенза, Вологда, Махачкала і т. ін. Його оплесками зустрічали в Європі. У його циркові програми входили такі номери, як боротьба з биками, «людина-міст», коли по платформі, яку він тримав на собі, проїжджали вантажні і легкові автомобілі з пасажирами. На його грудях місцеві молотобійці розколювали кам’яні брили вагою по 50 пудів. Слава про богатиря Куценка так сколихнула всіх, що ним навіть зацікавився Григорій Распутін. Останню свою почесну стрічку переможця одержав у 1940 р., коли вже мав 54 роки.

Василеві Яковичу доводилося зустрічатися на килимі з такими всесвітньо відомими борцями, як Петро «Урсус» Янковський, Іван Шемякін, Глинкін, Григорій Кащеєв, Станіслав Збишко-Циганевич, Георг Гаккеншмідт та іншими. Боровся з ними як рівний з рівними добиваючись перемоги, або нічиєї.

Потім війна, важкий шлях на батьківщину у рідну Петрашівку. Поранений, але не зламаний, до кінця свого життя залишився вірний батьківській землі.

В 1967 році про Василя Яковича був знятий кількахвилинний кіносюжет, що вийшов у кіножурналах «Новости дня» та «Радянський спорт». За рік до смерті в 1970 р. Василь Якович виступив перед учнями та викладачами Теплицького СПТУ, жителями Теплика.

Захоплювався виготовленням вина, різних напоїв із вишень, черешень, малини, смородини. Сам ніколи не пив, але любив пригощати гостей. Дуже захоплювався читанням художньої літератури, газет, міг довго вести дискусії на політичні теми. У 70 ще вигинав руками підкови, а в 82 роки він ще жонглював багатопудовими гирями, виконував різні атлетичні вправи. Все життя був пристрасним пропагандистом спорту. Свою хату перетворив на музей спортивної слави, де на почесному місці лежали збережені афіші, фото, дипломи, чемпіонські пояси, стрічки.

Помер великий чемпіон 29 червня 1971 року, похований на сільському кладовищі. Отак закінчилось життя неординарної людини, легенди, яскравої особистості.

Знаймо наших легендарних земляків!

 Бібліографія:

Волошенюк, І.  Чемпіон сили : [факти біографії борця зі світовим іменем з с. Петрашівка Теплиц. р-ну В. Соловйова-Куценко] / І. Волошенюк // Вінниччина. – 2007. – 20 січ. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Горбунь, О. Богатир із Петрашівки : [про легендарного українського атлета, видатного борця Василя Куценка (псевдонім Анатолій Соловйов)] / О. Горбунь // Сіл. вісті. – 2011. – 31 трав. – С. 3.

Ковтун, А. Василь Куценко – богатир із Петрашівки [Електронний ресурс] : [жит. шлях] / А. Ковтун // Федерація греко-римської боротьби України : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://borba.com.ua/news/4005-vasil-kucenko-bogatir-z-petrashvki.html (дата звернення: 10.05.2025), вільний. – Назва з екрана. – Опис заснов. на версії, датов.: 13.06.2023.

Кривоніс, О. Пам’яті Соловйова-Куценка : [міжнародний турнір серед дітей та молоді з греко-римської боротьби пам’яті відомого борця-земляка] / Олег Кривоніс // Вінниччина. – 2018. – 4 квіт. – С. 2.

Лозовський, І. Р. Куценко-Соловйов Василь Якович : [борець, чемпіон світу 1906, 1930-і рр.] / І. Р. Лозовський // ЕСУ / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України; співголова І. М. Дзюба. – Київ, 2016. –Т. 16: Куз - Лев. – С. 287 : портр.

Лозовський, І. Р. Розвиток важкоатлетичного спорту на Вінниччині [Текст] : (із історії розвитку важкої атлетики на Вінниччині) / І. Р. Лозовський // Важка атлетика на теренах України : 120-й річниці важкої атлетики України – присвяч. / Іван Лозовський, Олександр Довгич. – Київ ; Вінниця, 2017. – С. 101.

Осауляк, В. Його ім’я було першим на афішах : [про відомого борця і тореадора з Тепличчини В. Соловйова-Куценко] / В. Осауляк // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження. Матеріали XXI Вінниц. історико-краєзн. конф. 25–26 жовт. 2007 р. – Вінниця, 2007. – С. 157–161.

Соловйов-Куценко Василь Якович [Електронний ресурс] : [жит. шлях] // Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Соловйов-Куценко_Василь_Якович (дата звернення: 10.05.2025), вільний. – Назва з екрана.

Фурдик, І. Нічия із Піддубним : [про долю борця з с. Петрашівки В. Соловйова-Куценка] / І. Фурдик // Вісті Тепличчини. – 2006. – 5 квіт.

Шаміс, Л. Арена тореадора / Л. Шаміс // Комсом. плем’я. – 1967. – 29 берез. – С. 4.

Новинки краєзнавчої літератури!

 Зійшла зоря ясна : зб. колядок та щедрівок / упоряд. Ольга Бабошина. – Вінниця : Консоль, 2020. – 128 с. : кольор. іл.

 

Народно-пісенна творчість українців – це дорогоцінний пласт вітчизняного хорового мистецтва.

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Зійшла зоря ясна» – це збірка колядок та щедрівок, яка присвячена видатному композитору М. Д. Леонтовичу.

Упорядником даного видання є знана на теренах Вінниччини хормейстер, викладач-методист, громадський діяч Ольга Бабошина.

Збірка присвячена жанру хорової обробки українських колядок та щедрівок, відображенню національної ментальності українців у музичному фольклорі.

У цій збірці зібрані твори з різних регіонів України у цікавих аранжуваннях, які були виконані хоровими колективами під орудою Ольги Бабошиної. До кожного твору підібрані вірші-віншування, які можна використати як літературний зв’язок між виконанням музичних творів. Завдяки цьому їх можна об’єднати в єдине хорове дійство, яке буде виконуватися без перерви та сприйматися слухачем як єдине ціле.

Всі твори були виконані у різні роки хором Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича та Подільським камерним хором «Леонтович-капела» Вінницької обласної філармонії ім. М. Д. Леонтовича і входять у репертуарний список цих колективів.

Перспективним для розвитку хорового виконання  є введення до видання інноваційної інтерактивної технології – QR-кодів. За допомогою спеціальної програми, скануючи цей код, кожен має можливість почути й побачити виконання деяких хорових композицій у якості зразка виконавських трактувань.

Хорові твори призначені для виконання мішаними хоровими колективами музичних та педагогічних закладів I-IV рівнів акредитації, професійними й аматорськими хорами.

Новинки краєзнавчої літератури!

 

Оживуть всі розбиті міста

Під нещадним, палючим ударом

Україна – міцний кристал

З металевим нескореним сплавом.

Тетяна Романченко

 

Романченко, Т. Віночок святої землі : вірші / Тетяна Романченко. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2024. – 124 с. : іл., портр.

 Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Віночок святої землі» поетеси з Хмільницького району Тетяни Кузьмівни Романченко.

Це збірка віршів, прози та мініатюр. Авторка протягом усіх років свого свідомого життя не полишала описувати велич та силу українського народу.

Тематика творів – звичайне повсякдення, яке надихало творчість.

До книги увійшли твори про російсько-українську війну, про село, про збереження ідентичності українського народу, неповторність рідної мови та й взагалі про загальнолюдські цінності. Глибокі філософські рядки про війну торкаються струн душі читачів та слухачів.

Книга розрахована на середньостатистичного читача, бібліотечних працівників, педагогів та дітей шкільного віку.

Видання видано за сприяння Вінницького Хаба МХП і БФ “МХП-Громада”.

 Коротка довідка: Романченко Тетяна Кульмівна народилася 2 вересня 1958 р. в місті Чорнобиль Київської області.

Закінчила Чорнобильську середню школу № 1. Після 8 класу вступила до Київського технікуму міського електротранспорту на електромеханічне відділення. Отримала спеціальність техніка – електрика і була направлена на роботу до міста Вінниці.

У Вінниці проживала до 2011 р., згодом переїхала на постійне місце проживання до села Слобідка Хмільницького району.

Вірші писала протягом усього свідомого життя.

Працювала диспетчером та старшим диспетчером в системі Укрміжколгоспбуду. Згодом в редакції Вінницької загальнодержавної газети «Подолія» коректором та старшим коректором. Була дописувачкою цієї газети. Часто писала короткі прозові оповідання. Зараз на пенсії.

Мандруй Вінниччиною!

Палац Гіжицьких-Абамеліків (Гущинці). Фото з Вікіпедії

Пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення

Палац княгині Абамелек (Абамелік) с. Гущинці

 Разом з селами Іванів, Мізяків, Пиків, Гущинці є найдавнішим поселенням на території Брацлавщини (нині входить до складу Хмільницького району).

У першій половині XVIII ст. Гущинці належали старовинній українській родині Аксаків, до того менш ніж півстоліття ним володіли Калиновські. У 1745 р. село купує Адам Холоневський – відомий політичний діяч, сенатор, посол. Після його смерті у 1772 р. Гущинцями по черзі володіли його сини Анджей та Ігнатій.

Після смерті Ігнатія Гущинці успадкував його син – Владислав – мальтійський кавалер. Саме за його часів в Гущинцях був збудований існуючий нині палац. У середині ХІХ ст. Гущинці належали О. Абрамовичу.

Садибу у посаг за Ганну Гіжицьку, отримав князь Ян Абамелек (Абамелік) зі старовинного грузинського роду вірменського походження. А у кінці ХІХ ст. – початку ХХ ст. садиба належала княгині Абамеліковій.

Палац княгині Абамелек у селі Гущинці, нині Іванівської СТГ Хмільницького району, був збудований у стилі класицизму і знаходиться на крутому схилі річки Південний Буг.

Палац княгині Абамелек. Фото з мережі "Інтернет"

Ця мурована будівля – великий двоповерховий палац, який був оточений чудовим парком. Під час більшовицької революції палац та увесь маєток повністю розграбували і знищили все майно. Останньою його власницею в дореволюційний період була Любов Єленова (у дівоцтві – Абамелек).

При радянській владі у 1934 р. у приміщеннях колишнього палацу було відкрито сільськогосподарське училище, його пізніше реорганізували на ПТУ, в якому навчали швачок, кухарів, кадри для сільського господарства, фермерів та бухгалтерів. Розквіт навчального закладу припадав на кінець 70-х – початок 80-х років XX ст. Нині тут знаходиться Державний навчальний заклад «Гущинецьке вище професійне училище». У 70–80-х роках ХХ століття в училищі здобували освіту студенти із Монголії, Алжиру, Лаосу.

На сьогодні пам’ятка розташована за кільканадцять метрів від нинішнього училища, на пагорбі, і перебуває у вкрай занедбаному стані та потребує проведення реставраційних робіт.

У 2009 р. Гущинці відвідав нащадок княгині Абамелек.

Садиба перебуває на державному обліку як пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Палац княгині Абамелек. Фото з Вікіпедії

 

Новинки краєзнавчої літератури!

 

Павленко, В. Жінка шляхетного спротиву : зб. поезії / Валентина Павленко. – Житомир : Бук-Друк, 2025. – 120 с.

 Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новим краєзнавчим виданням «Жінка шляхетного спротиву» (2025) Валентини Павленко, поетеси, членкині Національної спілки письменників України. Книгу присвятила  своєму синові Ярославу Строю, який загинув 10 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання та його побратимам, які полягли за волю України. Ярослав Строй був гранатометником стрілецького відділення стрілецького взводу в складі 59 окремої мотопіхотної бригади.

Павленко Валентина Василівна народилася 18 грудня 1951 р. в с. Бараші Ємільчинського району Житомирської області. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1977), історичний факультет Вінницького педагогічного інституту (1995). Працювала у журналістиці, вчителювала.

Авторка збірок лірики: «Домівка птахів» (1989), «Істини» (1990), «Ріка на ім’я Здивування» (2016), «Пам’ять місця» (2016); публікацій у часописах та періодиці. В НСПУ з 2018 р.

Живе у с. Кропивні Хмільницького району на Вінниччині.

Новинки краєзнавчої літератури!

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився новими краєзнавчими виданнями: «Райгород і Соболівка : життя та загибель єврейських громад» Наталії Дерев’янко, «Письменники Вінниччини» (упоряд. А. В. Стебелєв) та «Бранці хреста : поема в прозі» Анатолія Мартинюка.

 Дерев’янко, Н. Райгород і Соболівка: життя та загибель єврейських громад / Н. Дерев’янко ; Фонд «Меморіал убитим євреям Європи», Укр. центр вивчення історії Голокосту. – Вінниця : Твори, 2024. – 140 с. : фот.

Близько 1,5 мільйона євреїв було вбито на території України під час німецької окупації. Понад мільйон із них розстріляли підрозділи вермахту, СС і поліції за участю місцевих спільників у віддалених ярах, лісах, посеред полів, у колишніх танкових окопах, піщаних кар’єрах або в спеціально викопаних для цього ямах. Також було вбито більшість українських ромів – понад 12 тисяч дітей, жінок і чоловіків. Окрім того, в румунській окупаційній зоні «Трансністрія» між річками Дністер і Південний Буг загинули понад 11 тисяч із приблизно 25 тисяч ромів, депортованих із теренів Румунії та анексованих нею територій.

Багатовікову історію єврейських громад Райгорода і Соболівки – колись штетлів, а сьогодні сіл Вінницької області – було насильно обірвано під час німецької окупації 1941–1944 років. Долі єврейських жителів цих двох населених пунктів пов’язала трагедія Голокосту. Протягом 1942-1944 рр. близько 10 тисяч євреїв із окупованих німцями населених пунктів Вінницької області і з румунської зони окупації загинули на примусових роботах під час будівництва траси Вінниця – Умань. Серед них були євреї Райгорода і Соболівки.

Видання розраховано на істориків, краєзнавців, учителів, учнів і усіх, хто цікавиться історією України, рідного краю, Другої світової війни й етнічних меншин України.

 Письменники Вінниччини : довідник / Нац. спілка письменників України ; ред.- упоряд. А. В. Стебелєв. – Житомир : Бук-Друк, 2025. – 154 с. : портр.

Виправлений і доповнений довідник «Письменники Вінниччини» (2025) складається передусім з біографій літераторів, що є чи були членами Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України, як діючих, так і спочилих. Стисло подаються відомості про письменників-земляків, пов’язаних з нашим краєм, як спілчан, так і окремих творчо помітних авторів.

Довідник стане в пригоді бібліотечним працівникам, дослідникам з літературного краєзнавства, організаторам культурно-масових й літературно-мистецьких заходів.

 Мартинюк, А. Бранці хреста... : поема в прозі / Анатолій Мартинюк. – Житомир : Бук-Друк, 2024. – 112 с. : портр., кольор. фот. – (Твої люди, Вінниччино! ; вип. 18).

Книга «Бранці хреста» продовжує історію розвитку спортивної боротьби на Поділлі, а саме – вільної боротьби! Автор присвячує свій твір 75-річчю знаних борців не лише на Вінниччині, а по-совісті – в Україні та Європі. Це Анатолій Біланенко, Степан Омельчук, Семен Ханук – ювіляри, котрі і своїм трудом, і своїми учнями уславили велич Держави! А ще: українська національна боротьба має древній символ – хрест!

Книга Анатолія Мартинюка «Бранці хреста» продовжує серію видань «Твої люди, Вінниччино» (Вип. 18), започатковану Видавничим Домом «Моя Вінниччина».

 

Буктрейлер «М’ясна революція. Історії Вінницького М’ясника»!

 

Чорнобай, М. М’ясна Революція. Історії Вінницького м’ясника / Микола Чорнобай. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2024. – 228 с. : фот.

«М’ясна революція. Історії Вінницького М’ясника», книга 2024 року, складається з історій про дитинство автора, про заснування самого «Вінницького Мʼясника» та різні етапи його розвитку, а також має рецепти з описом різних процесів приготування.

Запрошую до перегляду!

Новинки краєзнавчої літератури!

 

Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII столітті: дослідження, публікація актів візитацій / Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України ; Державний архів Вінницької області ; Музей Вінниці ; дослідж. Арсена Зінченка ; переклади, покажчики, термінол. слов. Олеся Петренка. –Запоріжжя : ФОП Рябцев В. В., 2023. – 896 с. : іл. – (Архівний ключ ; ч. ІІ. т. 1).

 Нещодавно краєзнавчий фонд бібліотеки поповнився новим краєзнавчим виданням «Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII столітті: дослідження, публікація актів візитацій» (упорядники: Зінченко А. Л. та Петренко О. С.).

Цією книгою відкривається нова підсерія, яка присвячується церковній історії.

Невідомі сторінки історії Вінниччини 18 ст., часів перебування її в складі Речі Посполитої. Десятки сіл, сотні імен і прізвищ людей Вінниччини 18 століття.

Книга структурно складається з двох частин:

1. Дослідження Арсена Зінченка історії Вінницького унійного деканату (Історії парохій та церков, які до нього входили, біографії священників, особливості правового статусу та ін.). Текст подано в авторській редакції.

2. Публікація документів Візитацій – спеціальних інспекторських описів парохій (церков, причту, населення тощо) Вінницького деканату за 1720-90-і роки, підготовлених Олесем Петренком. Подано як польський текст оригіналу, так і переклад на українську мову.

Книга проілюстрована. На замовлення Сергієм Шаменковим було створено художні реконструкції, які ілюструють вигляд священника та його парохіян на Вінниччині 18 століття.

Книга стане корисною всім, хто цікавиться історією Вінниччини та історією українського християнства, а також всім дослідникам родоводів різних суспільних станів того часу (окрім обов’язкових згадок священнослужителів в документах регулярно згадується також і світське населення).

Цікаві книги в краєзнавчому фонді!

Гороф’янюк, І. В. Ботанічна лексика центральноподільських говірок: структурна організація та ареалогія / І. В. Гороф’янюк. – Вінниця : Твори, 2020. – 630 с. : табл. – (Студії з українського мовознавства). – Бібліогр.: с. 195–222.

Українська діалектологія постала в надрах етнографії в 2-й пол. XVIII ст. і згодом розвинулась у самостійну наукову галузь із власним об’єктом, проблематикою, джерелами та спеціальними методами й прийомами опрацювання матеріалу.

Ботанічна лексика української мови становить велику за обсягом, важливу за значенням і давню щодо походження категорію слів у складі лексичного фонду нашої мови, тому цей пласт лексики перебуває під постійною увагою мовознавців.

У монографії «Ботанічна лексика центральноподільських говірок: структурна організація та ареалогія» кандидата філологічних наук, доцента кафедри української мови Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Інни Валентинівни Гороф’янюк представлено комплексний лексико-семантичний, лексико-етимологічний та лінгвогеографічний аналіз флорономенів центральноподільських говірок 94 н. п. Вінницької області. Змодельовано структурну організацію зафіксованих 5252 назв сільськогосподарських культур, плодових і ягідних рослин, дикорослих дерев і кущів, дикорослих трав, грибів та понять, пов’язаних із ними. Досліджено географію зафіксованих флорономенів у межах окресленого ареалу, простежено зв’язки з відповідними номінативними одиницями в інших українських діалектах, виявлено центральноподільські локалізми; уперше здійснено внутрішнє членування центральноподільського діалектного ландшафту.

Видання буде корисне діалектологам, лексикографам, етимологам, та усім, хто цікавиться народним мовленням.

Уродженці Вінниччини!

Я пишу вірші і гадаю, що колись то потрібне буде моєму народові…

В. Стус

 

6 січня 2025 року Вінниччина відзначає 87-річчя від дня народження нашого видатного земляка, українського поета, літературознавця, критика, філософа, громадянина-патріота, політв’язня, лауреата Шевченківської премії, Героя України – Василя Семеновича Стуса.

Він був активним представником культурного руху шістдесятників,  одним із найактивніших дисидентів.

Для Вінниччини постать Василя Стуса є гордістю та взірцем. Читаючи його твори, вчишся патріотизму, великої любові до своєї Батьківщини, свого народу. Василь Стус належить до тієї славної плеяди імен, без яких важко уявити собі вершинні досягнення української літератури XX століття.

Василь Стус жив і загинув, аби український народ мав свободу, незалежність, право на рідну мову, історичну пам’ять, самобутню культуру.

Василь Стус – справжній син українського народу. Нехай пам’ять про нього пробуджує у нас волю і справедливість, а його криниця творчості відкриває свої глибини добрим людям.