З Новим роком та Різдвом Христовим!

                                     Дорогі колеги!

Вітаєм Вас із Новим роком,

З всіма Різдвяними Святами!

Нехай життя із кожним кроком

Ваш дім наповнює скарбами!

Хай сонце радо Вас вітає,

Кує зозуля літ багато,

Здоров’я з пишним короваєм

Приходить в будні і на свято!

Нехай тепло людських сердець

Вам душу щиро зігріває,

І переможних справ вінець

Хай Вашу голову вінчає!

Хай ширшим стане друзів коло:

Протягне руку всякий стрічний,

І буде кожен день казковим

Як ніч Різдвяна й Новорічна!

«Берегиня народної пісні»

22 грудня 2014 року у рамках літературно-мистецького вечора «Народної ниви жниця» з нагоди 120-ї річниці від дня народження фольклористки, етнографа, краєзнавця Насті Андріанівни Присяжнюк відбулася презентація виставки-ювілею «Берегиня народної пісні». Коментувала її провідний бібліограф відділу краєзнавства ВОУНБ ім. К.А. Тімірязєва Коваль Світлана Флоріанівна.

Новинки краєзнавчої літератури!

До 100-річчя від дня заснування вінницького собору Різдва Пресвятої Богородиці Вінницькою єпархією Української Православної Церкви був виданий альбом «Тут небо стає ближчим» (2014 р.). Видання здійснене з благословення Митрополита Вінницького і Барського Симеона за сприяння секретаря Вінницької міської ради Сергія Моргунова та депутата Вінницької міської ради Павла Задорожнюка. Автор тексту Руслан Моцпан – співробітник історичного відділу Вінницької єпархії.

Приблизно 400 років тому поряд із Вінницею з’явилось невеличке поселення під назвою П’ятничани. Назва походить від першого його володаря пана Миська П’ятничанського. За описом на 1552 року у поселенні П’ятничани проживало усього 42 мешканці. У зв’язку з відсутністю власного храму, жителі поселення відвідували церкву Покрови Пресвятої Богородиці, що була у Вінницькому замку. На початку XVIIІ ст. п’ятничанська громада власними силами розпочала будівництво дерев’яного храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці – першого п’ятничанського храму.

Протягом 100 років священнослужителям та парафіянам довелось пережити часи руїни та відновлення. Із дзвіниці скидали дзвони, в середині було створено зерносховище, а в алтарі магазин. З часом собор відновили, і з 1962 року він став кафедральним у зв’язку із закриттям Свято-Преображенського собору. У свій час простим парафіянином п’ятничанського собору був і митрополит Вінницький та Барський Симеон.

Саме з собору Різдва Пресвятої Богородиці свій молитовний шлях починали і архієпископ Уманський та Звенигородський Пантелеймон і митрополит Луганський та Алчевський Митрофан.

До сьогоднішнього часу храм Різдва Пресвятої Богородиці береже велику святиню – список древньої чудотворної ікони Божої Матері Барської, яка датується XVIII ст. та пам’ять про чудо явлення Матері Божої на одній із стін церкви. За ініціативи кінорежисера Артура Войтецького саме у цій церкві був знятий фільм під назвою «Архієрей» (1990 р.), головну роль в якому зіграв Богдан Ступка.

Сьогодні П'ятничанський храм Різдва Пресвятої Богородиці є одним з найбільших храмів м. Вінниця, є прикрасою міста та джерелом духовності вінничан.

Нова електронна база даних!

В рамках проекту «Фіксуємо сьогодення для історії» (Вінницька ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, ГО «Асоціація бібліотек Вінниччини») розроблено електронну базу даних "Вінничани - учасники антитерористичної операції (АТО)". 

 

http://www.slideshare.net/ssuseraaec6b/ss-41256677

 

Новинки краєзнавчої літератури!

В 2014 році у видавництві "Меркьюрі-Поділля" вийшла друком книга під назвою "Сосни у плині часу: від давнини до початку ХХІ століття" відомого краєзнавця, журналіста, літератора, педагога, доктора історичних наук, члена-кореспондента Української академії історичних наук, члена Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України та Національної спілки архівістів України, директора Вінницької філії Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України Національної академії наук при Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка Сергія Дмитровича Гальчака, який народився у с. Сосни Літинського району.

С.Д. Гальчак

У науково-краєзнавчому дослідженні розповідається про історію села Сосни Літинського району на Вінниччині та його мешканців від давніх часів до початку ХХІ ст. Книгу супроводжують ілюстративні документи.

Видання розраховане на широке коло читачів: науковців, краєзнавців, студентів, учнів старших класів.

Автор висловлює щиру подяку односельчанам-землякам за інформаційне наповнення книги.

Новинки краєзнавчої літератури!

Володарка, Володарка -

Мода вищої краси.

Стала брендом твоя марка,

Відкриваючи світи.

М. Пащенко

Нещодавно у видавництві "Меркьюрі-Поділля" вийшла друком книга Гавриша Л.Т., Пащенка М.М. та Лисого А.К. із серії "Великі ювіляри Вінниччини" - "Володарка - 90".

Вінницьке підприємство ПАТ "Володарка" - це історія становлення та розвиток швейного виробництва, одного із найпотужніших підприємств України, з біографією у 90 років.

Свідчення архівних документів, згадки ветеранів, друковані видання відтворюють історичну дійсність трудового колективу з 1923 року до теперішнього часу.

Л.Т. Гавриш

Один з авторів видання - Гавриш Леонід Тарасович, голова Наглядової Ради ПАТ "Володарка", заслужений працівник промисловості України, кавалер ордена "За заслуги" ІІІ-го ст., професор кафедри технології швейного виробництва Національного університету технології та дизайну, академік Української технологічної академії, почесний громадянин міста Вінниці.

ПАТ "Володарка" має усі ресурси для створення і просування власного виробничого бренду. Підприємство є офіційним партнером відомої у світі ТМ "Hugo Boss". Продукцію фабрики охоче купують у Німеччині, Франції, Польщі, Швейцарії, Австрії, Чехії, Словаччині, Румунії, а також арабських країнах, США та Японії.

70-та річниця визволення України від німецько-фашистських загарбників

В гранітному мовчанні обелісків,

У поминально сяючих вогнях

Прийдешнє Вам вклонятись буде низько,

Геройство Ваше збереже в віках.

Світ завжди буде пам'ятати рани,

І попелище, й болі мирних хат.

Сьогодні - всі Вам квіти, ветерани!

Усі сонця тобі, герой-солдат!

                             Г. Ісаєнко

28 жовтня ми відзначаємо знаменну дату - День, коли 70 років назад було звільнено Україну від фашистських окупантів. Ми вшановуємо світлу пам’ять  про полеглих, низько вклоняємося всім, хто доклав неймовірних зусиль для визволення України від нацистського зла.

Вітаємо ветеранів ВВВ, всіх вінничан, тих хто пройшов випробування війною з цим визначним днем. Щиро бажаємо миру і злагоди, міцного здоров'я, довгих років життя, добробуту й благополуччя кожній родині.

"Літературна Вінниччина"

      23 вересня 2014 року о 17.00 у Вінницькій ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва відбулася презентація електронної бібліотеки "Літературна Вінниччина", яка буде спрямована на популяризацію літературних творів письменників Вінниччини.

       Створення такої бібліотеки сприяє збереженню культурної спадщини Вінниччини, що знаходиться у фонді бібліотеки та у членів Вінницької обласної організації НСПУ й запобігання фізичного зносу документів; підвищенню ефективності використання документів, розкриттю фонду бібліотеки; створюється можливість працювати одночасно з одним і тим же виданням багатьом користувачам.
       Учасниками проекту є Вінницька ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, Вінницька обласна організація НСПУ, члени літературних об'єднань Вінницької області. Автор проекту - Вдовцов Михайло Леонтійович, український прозаїк, краєзнавець, член НСЖУ та НСПУ.

Новинки краєзнавчої літератури!

    Нещодавно вийшла друком четверта (13) літературно-мистецька збірка "Стожари Поділля", до якої увійшли твори різних за віком, професіями та творчим досвідом літераторів.

Всі автори пов'язані любов'ю до слова, через яке постає світ людини, всесвіт людської культури.

    В цьому році виповнюється десять років з часу заснування збірки. Цінність видання полягає в тому, що воно з регіонального все більше набуває всеукраїнського літературно-мистецького масштабу. На його сторінках можна зустріти авторів з усіх регіонів України. Практично в кожному номері публікується 40-50 авторів. Видання відкрите і для молодих талантів.

    На сторінках журналу можна знайти цікаві наукові праці, історичні розвідки, дослідження тощо.

    Потрібно подякувати колективу видання. В першу чергу Світлані Травневій - головному редактору збірки, поетесі, вчителю-методисту, члену правління Вінницького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка і Національної спілки журналістів України, кавалеру ордена "Золота зірка Української журналістики", лауреата літературно-мистецьких премій, члену творчої спілки "Асоціація естрадних митців"; Фаїні Приймачик - відміннику освіти України, члену НСЖУ, літератору, кавалеру ордена княгині Ольги; Анатолію Хомчуку, члену НСЖУ, викладачеві ВНТУ.

Символ міста створений заради користі

Водонапірна вежа (каланча)

На початку XX ст. однією з проблем міста Вінниці було постачання якісної питної води. Більшість населення користувалася водою з річки Буг, в яку в межах міста скидались і нечистоти. Криниці були тільки при монастирях та у дворах місцевих багатіїв. Тому на засіданні Вінницької міської управи 2 березня 1902 р. запланувалося будувати паровий водопідйом з водонапірною баштою на високому березі річки по Театральній вулиці (нині Козицького) між садибами Поплавського, Розова, Габріолович (нині сквер на Кумбарах). Вгорі на споруді планувався резервуар приблизно на 10 тис. відер з фільтром для води.

14 лютого 1904 р. міський архітектор Григорій Артинов подав до управи проект водогону з кресленнями і кошторисом – загальна вартість водогону становила 224 тисячі 447 рублів 22 копійки.

1 грудня 1910 р. Вінницька міська управа, з одного боку, і одеський купець Мануїл Ремер, вінницькі купці Хаїм Зіскінд і Мойсей Неєр з другого боку, уклали договір-підряд на будівництво водогону міста Вінниці, який мав стати до ладу з 2 січня по 1 листопада 1911 р.

Мурування стін завершено 15 липня 1911 р. Покриття даху зі встановленням годинника з 4-ма мідними циферблатами діаметром 3,5 аршина, добрим механізмом і боєм, що коштувало 3 000 рублів, закінчилось 5 серпня 1911 р. Перший вінницький водогін мав протяжність 1,3 км і продуктивність – 600 м³ на добу. Функцію водонапірної вежі споруда виконувала дев’ять років.

Під час Великої Вітчизняної війни споруда використовувалася як спостережний пункт за ходом військових дій у м. Вінниця. З того часу на ній залишилися сліди від гарматних ударів. Важко повірити, що після війни у вежі були звичайні квартири і отримували їх працівники водоканалу.

На початку 1980 р. споруда була реконструйована за проектною пропозицією Євгена Пантелеймонова. Згодом споруду передали Вінницькому обласному краєзнавчому музею для створення філії «Музей революційної і бойової слави м. Вінниці», яка була відкрита 1985 р.

15 лютого 1993 р., з нагоди четвертої річниці виведення радянських військ з Республіки Афганістан, було відкрито Музей воїнів Вінниччини, загиблих в Афганістані.

Рішенням виконкому обласної ради № 96 від 17.02.1983 р. водонапірну вежу прийнято на державний облік як пам’ятку архітектури та містобудування місцевого значення.

З 2000 р. рішенням міської ради вежа увійшла до переліку історичних та архітектурних пам’яток м. Вінниці, що відносяться до місцевої символіки.

У 2011 р. найулюбленіша архітектурна пам’ятка міста відсвяткувала своє 100-річчя.