 |
| Граніт у відслоненні |
Граніти
Вінниччини
Вінниччина – край
зелених дібров і золотих нив. Природа тут чарівна, квітуча, історія багата
героїчними подіями.
Вінницька область
займає східну частину Поділля та лежить у межах південно-західної частини Українського кристалічного щита. Ця
надзвичайно давня, геологічна споруда (вік 2100–2400 років) має нерівну
поверхню і перекрита малопотужною товщею осадових відкладів. Граніти, гнейси,
метабазити, пегматити та інші кристалічні породи виходять на поверхню по
долинах річок і балок, в ярах, інколи – на вододілах. Тут вони створюють
мальовничі куточки природи, що часто вражають своєю красою.
Вчених давно цікавили
кристалічні породи Середнього Побужжя. Граніти і грейси вони почали вивчати ще
з другої половини ХVIII
ст.
Граніти являють собою головним чином
середньозернисті мікроклінові породи рожево-червоного кольору, з якими
генетично зв’язані крупнозернисті пегматоїдні граніти та темно-сірі граніти,
зв’язані між собою поступовими переходами. За своїм мінеральним складом граніти
подібні до чарнокітів. Головними мінералами в них, як і в чарнокітах, є кварц і
польові шпати. У незначних кількостях в них містяться ромбічні і моноклінні
піроксени, амфібол, біотит, гранат і хлорит. Головними акцесорними мінералами є
апатит, циркон, монацит, анатаз, сфен, рутил, магнетит, титаномагнетит,
ільменіт, гематит і сульфіди.
Гранітний камінь. Фото з Інтернету
В межах Вінниччини
кристалічні породи Українського щита отримали місцеві назви, які назавжди
увійшли в геологічну літературу. Смугасті гранітно-біотитові мігматити з
околиць Вінниці названі вінницитами,
а південніше Сабарова описана гірська порода під назвою сабаровіт.
В області розробляються
родовища гранітів та іншого облицювального каміння поблизу Стрижавки та
Сабарова, Гнівані, Жежелева і Бродецького, Браїлова, Демиківки, Могилівки,
Павлівки, Черепашинець, Ладижина та інші.
На Вінниччині люди з
давніх-давен цінували камінь і широко використовували його в побуті та
будівництві. Промислові розробки почалися у
ХVIII
ст. Більше 200 років існують Жежелівські кар’єри, а гніванські граніти
розробляються з кінця ХІХ ст. Після полірування гранітні плити з Жежелівського
родовища служать чудовим матеріалом для облицювання цоколів будинків та
спорудження пам’ятників. Свою продукцію відправляли каменярі і гірники
Вінниччини не тільки на територію нашої країни, а й ближнього і дальнього
зарубіжжя.
Оздоблення кухні з граніту. Фото з Інтернету
Вчені підрахували, що в
100 т. граніту міститься 33 т. кремнію, біля 8 т. алюмінію, 2,5 т. заліза, 1,5
т. кальцію, 3,3 т. калію, 2,5 т. натрію, 0,5 т. магнію та багато інших цінних
речовин.
Сьогодні із
кристалічних порід будують різноманітні пам’ятники, меморіальні комплекси,
житлові, промислові і господарські споруди, дороги і мости.
Гранітні плити. Фото з Інтернету
Вінниччина є
перспективним регіоном для видобутку корисних копалин, розробка яких при умові
дотримання природоохоронного законодавства, принесла б велику користь Україні.
Рекомендована
література:
Географія
Вінницької області : проб. навч. посіб. для серед. шк. /
ред. Г. І. Денисик, Л. Ф. Жовнір. – Вінниця : Гіпаніс, 2004. – 308 с. : карти,
табл., фот.
Денисик,
Г. І. Природа Вінниччини : проб. навч. посіб. для серед.
шк. / Г. І. Денисик. – Вінниця : Консоль, 2008. – 136 с. : іл.
Денисик,
Г. І. Простори Вінниччини : краєзнавчі нариси / Г. І.
Денисик, В. Є. Любченко. – Вінниця : ЕкоБізнесЦентр, 1999. – 92 с. – (Земля
Подільська).
Лазаренко,
Є. К. Мінералогія Поділля : монографія / Є. К. Лазаренко,
Б. І. Среблодольський. – Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1969. – 346 с.
Любченко,
В. Є. Географія Вінницької області : посіб. для
загальноосвітніх шк. / В. Є. Любченко, А. С. Космина. – Вінниця :
ЕкоБізнесЦентр, 1996. – 48 с.
