Уродженці Вінниччини!

 

Сонячний художник – Валентин Тишецький!

Валентин Тишецький

Ім’я Валентина Тишецького відоме далеко за межами селища Крижопіль, в якому художник живе і створює свої шедеври. Його роботи перебувають у багатьох куточках світу: Ізраїль, США, Канада, Італія тощо. Його полотна прикрашають Адміністрацію Президента України, Верховну Раду, посольство України в Казахстані та посольство України в Австрії, експонуються у виставкових залах багатьох музеїв. Член Національної спілки художників України з 1993 року.

Народився Валентин Антонович 20 вересня 1951 року в смт Крижопіль (тепер Тульчинського району) Вінницької області в сім’ї Антона Болеславовича та Віри Яківни Тишецьких. Батько Валентина Антоновича був висококваліфікованим майстром з обробки металу. Він міг виготовити деталь, яка мало в чому поступалась перед заводською.

Валентин Антонович малюванням захоплювався з дитинства. В шкільні роки мріяв стати не художником, а письменником.

Працює художник в галузі станкового живопису. В його роботах відчутний дух південного Поділля. Він у живописі мимоволі створює той світ, у якому хотілося б жити самому. Майстер завжди у пошуках нового, власного бачення світу, добору барв тонів. Теми його полотен різноманітні – природа рідного краю, портрети, історичні місця, побутові сцени.

Крім створення картин Валентин Тишецький займається художнім оформленням книг місцевих поетів та прозаїків. Це збірки Наталі Струтинської «Освідчення», Олега Губернатора «Пори року», Олени Гандзюк «Зелена заметіль», Михайла Ясипенка «На хвилях щастя», Григорія Сміщука «Батькова слава», Миколи Гринчука «Шлагбауми долі», Євгена Годованого «Затихаючі звуки полонезу» та ін.

Валентин Тишецький є активним учасником обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок, а також пленерів художників, що проходили у Хмільнику, Коктебелі, Седніві, Вінниці, Немирові та ін.

Виставки:

1985 – дебютував на виставці «Мир і молодь», м. Київ. 

1986 – учасник конкурсу молодих художників на суспільно-політичну тематику, м. Київ. Робота «Мій батько бачив Котовського» увійшла в десятку кращих.

1992 – виставка присвячена першій річниці Незалежності України, м. Київ.

1996 – виставка присвячена 500-річчю запорізьких козаків.

2000 – міжнародний конкурс «2000 років під зіркою Віфлієму». Робота «Потепліло» отримала приз журі колекціонерів.

2001 – ювілейна виставка «Сповідуємо Україну», присвячена 10-річчю Незалежності України.

2004 – учасник виставки, присвяченої 195-й річниці з дня народження Т. Г. Шевченка.

2005 – учасник живописного конкурсу «Польська архітектура в пейзажах Поділля», м. Вінниця (1 місце).

2009 – переможець в конкурсі «Людина року» в номінації «Митець», м. Вінниця.

2010 – твір автора включено до альбому «Українське образотворче мистецтво початок XXI століття».

2011 – учасник виставки «Різдвяно-Новорічні настрої», галерея МО «Леміш», м. Львів.

2012 – персональна виставка у м. Львів.

2013 – Трієнале живопису в м. Київ.

2013 – персональна виставка в м. Одеса.

2014 – персональна виставка в м. Одеса.

2016 – міжнародна виставка пейзажу в м. Маріуполь. Нагороджений пам’ятною медаллю меморіалу Л. І. Куїнджі.

2018 – ХХ Міжрегіональна виставка творів образотворчого мистецтва в м. Вінниця.

2019 – персональна виставка «Зупинка у Крижополі – 2 хвилини», м. Вінниця.

2019 – персональна виставка в м. Житомир.

2021 – персональна виставка «Улюблена пора» у м. Вінниця.

 

Фото використані з мережі Інтернет.

Література про життя і творчість В. А. Тишецького:

 Андрущенко, В. Дивосвіт Валентина Тишецького : [митці нашого краю] / В. Андрущенко // Зоряна криниця. – 1999. – 24 квіт.

Буковинець, С. «Сонячний день» закупило Міністерство культури: [художнє полотно, де зображено краєвиди с. Голубечого, написане художником із Крижополя В. А. Тишецьким – висітиме в кабінеті міністра] / С. Буковинець // Сіл. новини. – 1995. – 26 верес.

Валентин Тишецький. Живопис : альбом / упоряд. Л. М. Дідур. – Вінниця, 2012. – 34 с.

Гонта, В.  Сонячний художник : [про кн. М. Рябого «Він засвічує сонце», в якій йдеться про художника В. Тишецького] / В. Гонта  // Сіл. новини. – 2012. – 24 лип. – С. 3.

Гура, В. «Я не живу, якщо не творю»: [про місцевого художника В. Тишецького] / В. Гура // Подолія. – 1994. – 11 січ.

Гура, В. Увічнення Крижополя: [про художника В. Тишецького] / В. Гура // Подолія. – 2001. – 1 січ.

Мистецька вітальня Валентина Тишецького : [про художника з Крижополя] // Дивослово. – 2015. – № 4. – С. 65 : кольор. фот.

Рябий, М. Бути під сонцем : лірична повість / М. Рябий. – Вінниця : Едельвейс і К, 2012. – 336 с.

Рябий, М. Сонце у душі і на картинах : фрагменти ліричної повісті про художника, котрий принципово не міняє свою провінцію на столицю... / М. Рябий // Вінниц. край. – 2012. – № 2. – С. 120–139 : кольор. іл.

Тишецький Валентин Антонович [Електронний ресурс] : [жит. і твор. шлях] // Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Тишецький_Валентин_Антонович  (дата звернення: 19.08.2023), вільний. – Назва з екрана. – Опис заснов. на версії, датов.: 14.11.2022.

Тишецький Валентин Антонович : [живописець] // Художники Вінниччини : довід. членів НСХУ 1976–2001. – Вінниця, 2001. – С. 75 : фот.

Тишецький, В. А. Той, що прагне дозріти до простоти : [інтерв’ю з художником В. А. Тишецьким із Крижополя] / В. А. Тишецький ; записала Світлана Капуснік // Вінничанка. – 2012. – № 7. – С. 8–9 : кольор. фот.

Трошкова, А. Подолянин підкорив Одесу : [персональна вист. картин художника В. Тишецького із Крижополя відкрилась у галереї «Артком» в Одесі] / А. Трошкова // Вінниччина. – 2013. – 20 листоп. – С. 3 : фот.

У симфонії барв : [про художника В. А. Тишецького] // Сіл. новини. – 1999. – 7 верес.

Україна – Польща : Крижопільсько-мистецький зріз: [про участь В. А. Тишецького у живописному конкурсі «Польська архітектура в пейзажах Поділля»] // Сіл. новини. – 2005. – 21 черв.

Хом’як, Г. У майстерні художника : [про В. А. Тишецького – майстра живопису з Крижополя] / Г. Хом’як // Сіл. новини. – 1991. – 30 трав.

Митці Вінниччини!

 

Нещодавно краєзнавчий фонд поповнився краєзнавчими мистецькими виданнями із серії «Митці Вінниччини» – «Михайло Кирилов. Графіка» та «Віктор Шпаковський. Живопис».

 

Михайло Кирилов. Графіка [Образотворчий матеріал] / Нац. спілка художників України ; ред.-упоряд. А. Стебелєв. – Харків : Глобус, 2020. – 32 с. : портр., іл. – (Митці Вінниччини).

 

Автопортрет. 1955, картон, олія

Михайло Кирилов – найперший у Вінниці член Спілки художників СРСР (1947), перший професійний художник у Місті над Бугом, бо почав працювати у місцевій газеті «Молодий більшовик» у 1932 році, яка відтепер має назву «Вінниччина». І багато років потім був її автором. Ветеран Другої світової війни, кавалер бойових нагород. Стояв біля витоків створення у 1976 році Вінницького осередку НСХУ.

Тут ми живемо. 1976, картон, гуаш

Народився художник 11 листопада 1908 р. в м. Києві. Випускник Київського художнього інституту працював у жанрах газетної ілюстрації та станкової графіки. Його карикатури за радянських часів друкувалися у центральній пресі – від газети «Ізвестія» до журналу «Перець».

Угода. 1951, папір, туш, акварель;
Автоматика. 1960-ті, туш, акварель

Майже зовсім невідомі сьогодні широкому загалу роботи М. Кирилова у техніці акварелі, а його олійного живопису й поготів. Проте, вони зберігають мистецьку цінність через впевненість ліній, професійну сюжетну трактовку, яскравий подільський колорит.

 

Кумбари. 1944, папір, акварель

Екскурсійний теплоход "Ляля Ратушна". 1980-ті, папір, туш

Польові квіти. Натюрморт. 1972, картон, гуаш

***

Віктор Шпаковський. Живопис [Образотворчий матеріал] / Нац. спілка художників України ; ред.-упоряд. А. Стебелєв. – Вінниця : Твори, 2021. – 32 с. : портр., кольор. іл. – (Митці Вінниччини).

 

Автопортрет. 1974, полотно, олія

Віктор Шпаковський – уродженець Міста над Бугом. Його ім’я назавжди пов’язано з Поділлям і Кримом, Вінницею й Феодосією, де подовгу жив і плідно працював.

Натюрморт з газетами. 1991, полотно, олія

Народився Віктор Шпаковський 28 вересня 1947 р. у м. Вінниці. Навчався у Вінницькій дитячій художній школі, Кримському художньому училищі ім. М. Самокиша. Закінчив інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Репіна Академії мистецтв СРСР по класу живопису.

На чорному столику квіти стояли. 1981, полотно, олія

Член Національної спілки художників України (1985). Заслужений художник України (1997). Працював у жанрах станкового та монументального живопису. Учасник персональних виставок в Україні, Австрії, Польщі, Швеції, Швейцарії, США, Ватикані, Франції. Роботи зберігаються в колекціях Міністерства культури України, Національного художнього музею України, Вінницького обласного художнього музею тощо, в зарубіжних галереях, у приватних зібраннях.

Південний мотив. 1987, полотно, олія

Художники Вінниччини!

 

Чулко Микола Федорович – український живописець, автор жанрових полотен, пейзажів і натюрмортів у стилі імпресіонізму.

Народився митець 12 травня 1947 р. в Немирові Вінницької області. Живопису навчався у творчих майстернях народного художника України Аркадія Сороки та заслуженого художника України Олексія Сидорова.

Його основна тема живопису – пейзаж, бо він обожнював природу і вважав, що наступним поколінням повинен передати красу нашої землі.

Малював змалечку олівцем, ручкою. Займаючись самоосвітою, опрацьовуючи велику кількість мистецької літератури, вивчаючи творчість і манеру письма видатних художників, поступово складав індивідуальний творчий підхід до письма, власну живописну мову.

Образ землі, з якою він був з’єднаний нервовими клітинами і глибоким корінням, став для подільського художника безумовним тематичним пріоритетом. Миколу Чулко можна назвати краєписцем Поділля.

Седнів. Цвіте бузок. 2007, п. о. 50*70

Творення подільського краєвиду у діяльності Миколи Федоровича мало ще один вагомий аспект. Саме він став автором ідеї, організатором та постійним керівником творчих груп пленерів, які з 1995 року проходять у Немирові на базі санаторію «Авангард».

Літній натюрморт. 2012, п. о. 85*106,5

Микола Чулко здійснив творчі поїздки вздовж Південного Бугу та по Карпатах, Миколаївщині, Чернігівщині, у Китай. Автор понад 10 персональних виставок.

Південний Буг. Село Воробіївка. 2010, п. о. 70*80

Він – член Національної спілки художників України (1992). Роботи художника користуються попитом на аукціонах України.

Твори митця у власності Міністерства культури України, Посольства України в Австрії, Народної республіки Китай, зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, Тульчинському художньому музеї, Чернігівському художньому музеї, галереї санаторію «Авангард» (м. Немирів), у вітчизняних та зарубіжних колекціях.

Вернісаж пам'яті Миколи Чулко (2017)

Помер митець від важкої хвороби у Вінниці 31 грудня 2014 року.

 

Начерки з альбома майстра

«Розкрилений талант, життєвий досвід, любов до рідного краю дозволили Миколі Чулку стати у рівні з кращими митцями України» (дружина, Чулко Світлана Олександрівна).

Джерело: Микола Чулко. Живопис [Образотворчий матеріал] : альбом / Вінниц. обл. орг. Нац. спілки художників України. – Вінниця : [б. в.], 2015. – 96 с. : портр., кольор. іл.

Майстри народної творчості

Скульбашевський Ральф Зігфрідович – майстер художніх полотен

Творчість художника Ральфа Скульбашевського – помітне явище в культурно-мистецькому житті Хмільника. Митець працював у різних жанрах образотворчого мистецтва, це: історичний, побутовий, пейзажний, натюрморт, портрет.

Народився майбутній художник у 1937 р. у м. Хмільник Вінницької області. Коли почалася війна, хлопцеві було лише чотири роки. Нестатки в сім’ї, важка праця батьків, не обминули його ні голод, ні холод. Ральфу довелося пройти непросту життєву дорогу.

Довгий час після школи Ральф працював оформлювачем в клубах, організаціях. В нього була велика любов до малювання, якою його наділила природа. І щоб стати справжнім майстром пензля, Ральф вступає до Сімферопольського художнього училища ім. Самокіша навчатись живопису (1966 р.).

У творчому доробку Скульбашевського пейзажі, портрети, натюрморти, а також жанрові картини.

Натюрморт

Все своє життя Ральф Скульбашевський професійно малює. В картинах художника переважає лірична нота. Його справедливо можна назвати палким життєлюбом, який вміє сумлінно працювати і до щему любить свою землю, своє рідне місто. За допомогою пейзажів Скульбашевського можна вивчати історію свого міста, краю.

Перша виставка Скульбашевського відбулась у 1985 р. у Вінниці спільно з іншими художниками. Через декілька років у фойє Хмільницького будинку культури відбулось відкриття персональної виставки художника.

Брав участь у республіканських (з 1968 р.) та всесоюзних (з 1974 р.) виставках.

Невільний ринок

Однією з яскравих його робіт є «Невільний ринок», яка відноситься до історичного жанру і розповідає глядачам про одну з багатьох трагічних сторінок історії нашого народу. Відома робота майстра «Автопортрет». Здається, художник зупинився на мосту на хвилину, але думки його понесли у таємну далечінь. За допомогою світла і тіні художник підкреслює те, на що повинен звернути увагу глядач, споглядаючи портрет на тлі історичних пам’яток минулої епохи. У Скульбашевського особливий талант малювати людське обличчя, його живість, характер, почуття.

Поранений

Роботи митця є у Польщі, Ізраїлі, Росії та інших країнах.

Ральф Скульбашевський вважав себе щасливою людиною та любив життя. У вересні 2008 р. серце талановитого художника перестало битись.         

Література:

«Невільничний ринок» у Будинку культури : [Хмільника проходила виставка робіт місцевого художника Р. Скульбашевського] // RIA. – 2005. – 19 січ.

Ткач, О. Людина, щаслива в творчості // Хмільник - Гарант. – 2000. – 27 січ. – С. 4.

Митець сучасного народного живопису

Панчук Федір Васильович – художник, заслужений діяч мистецтв України, директор Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського.

«Ми, художники,

найщасливіші з людей…»

Федір Панчук

Народився Федір Васильович 3 травня 1954 року в с. Свердлівка Липовецького району Вінницької області. Потяг до малювання у хлопця виявився ще в дитинстві. Мама, Любов Никифорівна, розуміла синову потребу і всіляко підтримувала. Часто просила щось намалювати, хвалила, казала, що він буде хорошим художником. Згодом Федір вступає до Вінницького педагогічного інституту ім. М. Островського на факультет російської філології. Протягом усього навчання в інституті продовжував малювати.

Після навчання Федір Панчук рік пропрацював шкільним вчителем в с. Нова Прилука. Живопису навчався у Московському заочному народному університеті мистецтв. Згодом повертається до Вінниці і працює у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, перемальовуючи роботи з фондів. Через рік Федір починає працювати у Вінницькому обласному центрі народної творчості на посаді методиста з образотворчого мистецтва. Тут відбувається становлення Панчука як художника.

Федір Васильович Панчук працює у жанрі сучасного народного живопису. З 1978 р. бере участь у республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. 1988 р. – перша персональна виставка живописних творів. Персональні виставки: Франція, кафедральний собор української громади в Парижі (1990), США (1993), Німеччина (1994), Туреччина (1995). Виставлявся в Україні – Українському Домі (1993), галереї «Славутич» (1994), Будинку архітекторів (1995), галереї Києво-Могилянської академії (1995). Твори автора знаходяться в галереях та приватних зібраннях Австрії, Ватикану, США, Польщі, Німеччини, України, Ізраїлю. Твори «Вовки», «Заготівля дров», «Проводи» закуплені Національним художнім музеєм України.

З 1998 р. Федір Панчук працює директором Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського, перетворивши його в консолідуючий осередок для творчої інтелігенції Поділля. Він є автором багатьох літературно-мистецьких проектів, які успішно реалізувалися на садибі музею М. Коцюбинського.

У 2006 р. відкрив власну картинну галерею у маєтку Раковського в с. Козинці Липовецького району на Вінниччині, в школі, де навчався.

Федір Панчук протягом двадцяти років очолював Вінницький обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Зарекомендував себе як досвідчений спеціаліст у сфері образотворчого мистецтва і художніх промислів. Подвижник і пропагандист творчості аматорів Вінниччини.

Опублікував близько двохсот статей у журналах «Народне мистецтво», «Світлиця», «Народна творчість та етнографія» та інших періодичних виданнях України.

Федір Васильович Панчук нагороджений медалями, грамотами, подяками та цінними подарунками.

Його картини сповнені щастя, радості, пробуджують у нас найсвітліші почуття.

Рекомендований список літератури та інтернет-ресурсів про Федора Панчука:

Бехтін, О. Бувають картини сильніші – слабші. Не буває лише недобрих і нещирих... : [про художника Ф. Панчука] / О. Бехтін // Курьер. – 2003. – 23 апр. – С. 2.

Єрмольєв, В. Супрематичний живопис Федора Панчука / В. Єрмольєв // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та історико-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С. 410-412.

Живопис Ф. Панчука [Електронний ресурс] // Мой мир в формате фото и видео. – Електрон. текст. дані. URL : http://vitvikvas.io.ua/album515243_0 (дата звернення : 28.04.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

Калиновська, О. Таємниця шумерських знаків Федора Панчука : [про вінниц. художника] / О. Калиновська // Поділ. радниця. – 2004. – 18 лют. – С.1-2.

Любацька, Л. Дивосвіт Федора Панчука : [творчість вінниц. художника] / Л. Любацька // Поділ. зоря. – 2006. – 7 верес. – С. 8.

Островська, Г. Четвертий вимір Федора Панчука : [про видат. земляка Ф. Панчука, який народився в с. Свердлівка Липовец. р-ну] / Г. Островська // Липовец. вісті. – 2009. – 19 трав.

Панчук, Ф. «Квіти для вас...» від Федора Панчука : [інтерв'ю] / Ф. Панчук ; зап. О. Славин // Вінниця. – 2012. – № 6. – С. 27.

Панчук Федір Васильович [Електронний ресурс] : [коротка довід.] // Вінниц. міськрада : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. URL : http://www.vmr.gov.ua/HobbyGroups/Lists/Managers/ShowContent.aspx?ID=85&RootFolder=* (дата звернення : 28.04.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

Панчук Федір Васильович [Електронний ресурс] : [коротка довід.] // Україна ХХІ століття. – Електрон. текст. дані. URL : http://www.21st-century.org.ua/main/Applied%20Art/Statti/Panchuk.htm (дата звернення : 28.04.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

Сентемон, Н. Яскравий світ Федора Панчука : [про вінниц. художника Ф.В. Панчука] / Н. Сентемон // Світлиця. – 2011. – № 3. – С. 29-34.

Філонов, Л. Віє від картин добротою : [про Ф. Панчука] / Л. Філонов // Із плину часу : історико-докум. нариси, публіц. / Л. Філонов. – Вінниця, 2006. – С. 92-93.