П’ять дивовижних місць Вінницької області!

П’ять дивовижних місць Вінницької області

1.    Буша (http://busha.com.ua/)

Серед міст і сіл України особливе місце займає Буша, село, яке розташовується в Ямпільському районі Вінницької області. Населений пункт буквально потопає в садах. Практично все, до чого ви торкаєтеся, є пам’яткою культури. Це живописне місце приваблює туристів у всі пори року. Унікальний ландшафт в поєднанні з чарівною первозданною природою змушують закохатися в місце з першого погляду.

Державний історико-культурний заповідник Буша, створений у 2000 році, розташований на великій території – сім гектарів. До нього входять: і трипільский розкоп, і вежа давньої фортеці, і козацький цвинтар із кам’яними хрестами, скельний храм і парк скульптур (до речі, найбільший у Європі парк скульптур просто неба).

У самому центрі села в хаті, корою близько 130 років, розташувався музей етнографії. Музей був відкритий не так давно в 2004 році. Експонатами є предмети побуту звичайних селян з навколишніх сіл. Тут ви можете подивитися на одяг і знаряддя праці наших предків, помилуватися на ікони та картини, які прикрашали їх будинки і в цілому оцінити інтер’єр традиційної української хати.

Також на місці верхнього городища знаходиться старе козацьке кладовище ХVІІІ-XIX ст. з масивними кам’яними хрестами різноманітних форм.

Башта замку 17 століття є одним з найпопулярніших об’єктів на території заповідника. Ця вежа – частина старовинної оборонної системи, якою був оточений населений пункт. Побудована вона була з каменю, має прямокутну форму, на вершині знаходиться шатровий дах. Під вежею розташувався пороховий підвал. Бушанський замок був побудований гетьманом Замойским в XVI ст. Фортифікація перебувала на південно-східному кордоні з Річчю Посполитою між двома річками Мурафою і Бушанка. Архітектором споруди був француз Гійом де Боплан. Фортеця налічувала 7 веж. Найвища з них досягала позначки в 40 метрів.

Заповідник «Буша» на період карантину переходить на дистанційне проведення екскурсій та майстер-класів. Співробітники заповідника розробляють віртуальну подорож для відвідувачів, де вони зможуть відвідати «Замкову вежу», «Музей археології», Скельний храм, «Подільську хату», «Музей ткацтва», Гайдамацький яр та багато іншого.

2.    Музей української витинанки

Народний музей побуту «Українська витинанка» є однією з головних і найбільш відвідуваних визначних пам’яток у Могилеві-Подільському. Протягом цього часу колекція музею поповнилася на понад 500 робіт найрізноманітніших авторів і учасників свята народного мистецтва, яке відбувається щотрироки.

Етнографічний музей розташований в будинку, що колись належав купцеві Гальперіну. Будівля була побудована в 1905 році в модному тоді стилі модерн і є одним з основних культурних місць Могилева-Подільського. У музеї широко представлені експозиції, що відображають різні періоди історії України.

Офіційним роком відкриття музей вважають 2003-й, але на десять років раніше відбувся перший в Україні масштабний форум майстрів з художнього витинання в Могилеві-Подільському.

3.    Гніванський кар’єр

Гніванський гранітний кар’єр – не лише відоме на всю Європу родовище цінної корисної копалини, а й цікава туристична локація та оригінальне місце для фотосесії. Тут відкривається пейзаж, який нагадує космічні простори.

Промислова розробка родовища з виходом граніту на поверхню землі почалася у 1870 році при прокладанні через Гнівань залізниці Київ-Одеса. Для її будівництва було потрібно багато місцевих будматеріалів. У XIX столітті кар’єр належав подільському дворянину Ярошинському. Гніванський граніт відрізнявся великою твердістю та красивим темно-сірим кольором. Його широко використовували для вимощення вулиць Києва, Варшави, Москви.

Сам кар’єр перебуває на південній околиці містечка. Цікаве його місце розташування. Можна знаходитися за 10 метрів від кар’єру і навіть не помітити його. Просто тягнеться звичайне поле і нічого не говорить про те, що за кілька метрів у ньому зяє величезний отвір. А розміри його вражають.

Стіни Гніванського кар’єра нагадують величезні сходинки, якими можна спуститися на саме дно і відчути себе маленькою комашкою у цій гігантській ямі. Навколишній пейзаж важко назвати красивим чи мальовничим, однак він заворожує самою думкою про те, яких масштабів у своїй діяльності здатна сягнути людина, як змінити довкілля. Сюди можна приходити, щоб побути наодинці із собою та для філософських роздумів, які навіює відчуття власної крихітності у порівнянні з розмірами кар’єра.

4.    Брацлавський млин

Місто Немирів на Вінниччині знають далеко за межами регіону. У Немирові багато пам’яток, які варто відвідати. Одна з них – це пам’ятка архітектури «Брацлавський млин», яка є однією з перших на Україні електростанцій.

Цей млин було побудовано на початку XX-го століття у комплексі з дизельною електростанцією як подарунок місту від сім’ї Щербатових. Споруду розташовано на узбережжі річки Усті (Замчик) уздовж траси Вінниця – Брацлав.

Млин почав роботу 1862-го року. У 1872-му році неподалік нього граф Строганов створив цукровий завод, а згодом спиртзавод. Проект електростанції розробив чеський архітектор Стібрал, якого запросила дочка Строганова – княгиня Щербатова. Ця споруда поєднала риси бароко та англійської архітектури вікторіанської доби. Млин побудовано з бутового каменю. Особливістю споруди є те, що її шви оброблено червоною цеглою, а це надає жвавості багаторівневій будівлі. Млин функціонував дуже довго: навіть на зламі тисячоліть його виробничі потужності задіяло україно-чеське підприємство з виробництва пластикових форм. Згодом він відійшов до комплексу спиртзаводу в Немирові, але його не використовували за призначенням.

5.    Руїни бункера Герінга

Ставка «Штайнбрух» (Steinbruch – каменоломня) головнокомандуючого військово-повітряними силами Німеччини, рейхсмаршала Г. Герінга часів Другої світової війни. Ставка розташовувалась у лісі під назвою «Черепашинецька дача» на північ від залізничної станції Гулівці (Калинівський район). Будівництво ставки Герінга почалося в 1941 р., одночасно розташовувалися неподалік зі ставками Гітлера і Гіммлера. Комплекс складався з двох підземних бункерів, з’єднаних між собою тунелем, казарми для охорони, їдальні і декількох підсобних приміщень. Оскільки Герінг бував тут рідко, в основному ставка використовувалась як командний пункт «Люфтваффе». У 1944 р. перед відступом німці підірвали бункери. Збереглися вражаючі уламки.

Ось такі цікаві місця є у Вінницькій області!

Митець сучасного народного живопису

Панчук Федір Васильович – художник, заслужений діяч мистецтв України, директор Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського.

«Ми, художники,

найщасливіші з людей…»

Федір Панчук

Народився Федір Васильович 3 травня 1954 року в с. Свердлівка Липовецького району Вінницької області. Потяг до малювання у хлопця виявився ще в дитинстві. Мама, Любов Никифорівна, розуміла синову потребу і всіляко підтримувала. Часто просила щось намалювати, хвалила, казала, що він буде хорошим художником. Згодом Федір вступає до Вінницького педагогічного інституту ім. М. Островського на факультет російської філології. Протягом усього навчання в інституті продовжував малювати.

Після навчання Федір Панчук рік пропрацював шкільним вчителем в с. Нова Прилука. Живопису навчався у Московському заочному народному університеті мистецтв. Згодом повертається до Вінниці і працює у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, перемальовуючи роботи з фондів. Через рік Федір починає працювати у Вінницькому обласному центрі народної творчості на посаді методиста з образотворчого мистецтва. Тут відбувається становлення Панчука як художника.

Федір Васильович Панчук працює у жанрі сучасного народного живопису. З 1978 р. бере участь у республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. 1988 р. – перша персональна виставка живописних творів. Персональні виставки: Франція, кафедральний собор української громади в Парижі (1990), США (1993), Німеччина (1994), Туреччина (1995). Виставлявся в Україні – Українському Домі (1993), галереї «Славутич» (1994), Будинку архітекторів (1995), галереї Києво-Могилянської академії (1995). Твори автора знаходяться в галереях та приватних зібраннях Австрії, Ватикану, США, Польщі, Німеччини, України, Ізраїлю. Твори «Вовки», «Заготівля дров», «Проводи» закуплені Національним художнім музеєм України.

З 1998 р. Федір Панчук працює директором Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського, перетворивши його в консолідуючий осередок для творчої інтелігенції Поділля. Він є автором багатьох літературно-мистецьких проектів, які успішно реалізувалися на садибі музею М. Коцюбинського.

У 2006 р. відкрив власну картинну галерею у маєтку Раковського в с. Козинці Липовецького району на Вінниччині, в школі, де навчався.

Федір Панчук протягом двадцяти років очолював Вінницький обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Зарекомендував себе як досвідчений спеціаліст у сфері образотворчого мистецтва і художніх промислів. Подвижник і пропагандист творчості аматорів Вінниччини.

Опублікував близько двохсот статей у журналах «Народне мистецтво», «Світлиця», «Народна творчість та етнографія» та інших періодичних виданнях України.

Федір Васильович Панчук нагороджений медалями, грамотами, подяками та цінними подарунками.

Його картини сповнені щастя, радості, пробуджують у нас найсвітліші почуття.

Рекомендований список літератури та інтернет-ресурсів про Федора Панчука:

Бехтін, О. Бувають картини сильніші – слабші. Не буває лише недобрих і нещирих... : [про художника Ф. Панчука] / О. Бехтін // Курьер. – 2003. – 23 апр. – С. 2.

Єрмольєв, В. Супрематичний живопис Федора Панчука / В. Єрмольєв // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та історико-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С. 410-412.

Живопис Ф. Панчука [Електронний ресурс] // Мой мир в формате фото и видео. – Електрон. текст. дані. URL : http://vitvikvas.io.ua/album515243_0 (дата звернення : 28.04.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

Калиновська, О. Таємниця шумерських знаків Федора Панчука : [про вінниц. художника] / О. Калиновська // Поділ. радниця. – 2004. – 18 лют. – С.1-2.

Любацька, Л. Дивосвіт Федора Панчука : [творчість вінниц. художника] / Л. Любацька // Поділ. зоря. – 2006. – 7 верес. – С. 8.

Островська, Г. Четвертий вимір Федора Панчука : [про видат. земляка Ф. Панчука, який народився в с. Свердлівка Липовец. р-ну] / Г. Островська // Липовец. вісті. – 2009. – 19 трав.

Панчук, Ф. «Квіти для вас...» від Федора Панчука : [інтерв'ю] / Ф. Панчук ; зап. О. Славин // Вінниця. – 2012. – № 6. – С. 27.

Панчук Федір Васильович [Електронний ресурс] : [коротка довід.] // Вінниц. міськрада : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. URL : http://www.vmr.gov.ua/HobbyGroups/Lists/Managers/ShowContent.aspx?ID=85&RootFolder=* (дата звернення : 28.04.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

Панчук Федір Васильович [Електронний ресурс] : [коротка довід.] // Україна ХХІ століття. – Електрон. текст. дані. URL : http://www.21st-century.org.ua/main/Applied%20Art/Statti/Panchuk.htm (дата звернення : 28.04.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

Сентемон, Н. Яскравий світ Федора Панчука : [про вінниц. художника Ф.В. Панчука] / Н. Сентемон // Світлиця. – 2011. – № 3. – С. 29-34.

Філонов, Л. Віє від картин добротою : [про Ф. Панчука] / Л. Філонов // Із плину часу : історико-докум. нариси, публіц. / Л. Філонов. – Вінниця, 2006. – С. 92-93.